Тема 4. Статистичні валютно-фінансові показники 3 страница

У даний час для характеристики величини грошової маси в статистиці України використовуються дві системи показників: одна система базується на системі грошових агрегатів, а інша — на системі показників, що розраховуються за методологією МВФ.

Обидві ці системи побудовані по єдиному принципу агрегування фінансових активів за ступенем ліквідності і формування на цій основі грошових агрегатів.

Грошовий агрегат —це визначене законодавством специфічне угрупування ліквідних активів. Всю грошову масу можна уявити як сукупний грошовий агрегат, який складається з грошових агрегатів. В процесі побудови цих агрегатів, кожна наступна величина збільшується на попередню.

Згідно методології МВФ розрізняють сім грошових агрегатів. Перехід від грошового агрегату М до грошового агрегату М покажемо на прикладі стандартів МВФ (табл. 4.7.).

Таблиця 4.7.

Взаємозв'язок грошових агрегатів

Грошові агрегати	Інструменти
М - грошова готівка	Національна грошова готівка
М - гроші у вузькому розумінні	М плюс депозити до запитання
М - гроші у вузькому розумінні плюс близькі категорії	М плюс строкові та нагромаджувальні депозити; депозити в іноземній валюті; депозитні сертифікати: цінні папери які перекуповуються за домовленістю.
М - гроші в широкому розумінні	М плюс дорожні чеки; комерційні папери.
Від М до М або агрегат L (ліквідність)	М плюс ліквідні державні цінні папери; облігації, які вільно обертаються («negotiable bonds»); пасиви інших фінансових посередників.

Джерело: [19].

Міжнародними стандартами передбачено від 4 до 7 показників грошової маси. В статистиці ООН перевага надається показнику, який об'єднує готівкові та депозитні гроші. МВФ розраховує загальний для всіх країн показник М (як сукупність готівкових грошей та всіх видів чекових вкладів) і показник «квазігроші» (строкові та ошадні банківські рахунки М найбільш ліквідні фінансові інструменти. які обертаються на ринку). В банківській статистиці розвинутих країн виділяється від 3 показників грошової маси (в Німеччині, Швейцарії) до 10 (у Франції). В США та Італії виділяються 4 основних показники, в Великобританії - 5 показників.

В даний час агрегат М є основним показником, що характеризує величину грошової маси в статистиці України. Згідно законодавства в Україні передбачено чотири грошові агрегати (від М до М ). М - грошова маса в обороті, яка вимірюється сукупним об'ємом купівельних та платіжних засобів, які обслуговують господарський оборот та належать приватним особам, підприємствам і державі.

Відповідно до методології, прийнятою міжнародною фінансовою статистикою, для характеристики грошової пропозиції використовуються наступні агрегати: «гроші», «квазігроші», «широкі гроші».

Агрегат «гроші» містить у собі гроші поза банками і депозити до запитання, тобто являє собою всі кошти в економіці країни, що можуть бути використані як засіб платежу. За своїм складом він аналогічний грошовому агрегату М .

Агрегат «квазігроші» являє собою ліквідні депозити грошової системи, що безпосередньо не використовуються як засіб платежу і звичайно мають меншу швидкість обороту, ніж агрегат «гроші». Цей агрегат містить у собі термінові й ощадні депозити і депозити в іноземній валюті, що враховуються в балансі Національного банку України і комерційних банків.

Агрегат «широкі гроші» — це сукупність агрегатів «гроші» і «квазігроші».

Відмінність цього агрегату від агрегату М у тому, що в нього включаються депозити в іноземній валюті. Крім того, при розрахунку готівки за цією методологією використовуються балансові дані, а не оперативні, як для розрахунку агрегату М .

1.3. Класифікація кредитів надана на Рис. 4.3.

Рис. 4.3. Класифікація кредиту. Джерело: [19].

Розподільча функція кредиту базується на росподілі грошових коштів на основі повернення. Емісійна функція кредиту полягає в утворенні кредитнів коштів обороту та заміщення готівкових грошей. Контрольна функція кредиту полягає у здійсненні контролю за ефективністю діяльності економічних суб’єктів.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі підприємствам, населенню і державі. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми позички, але й при розміщенні ними своїх заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківськнй кредит відрізняється від комерційного не тільки по об'єктах але і по суб'єктам кредитування, а також по своїй динаміці. Суб'єктом банківського кредиту виступають не тільки промислові та торгівельні компанії, але і самі кредитно-фінансові установи та ринок пінних паперів. Рух банківського кредиту, на відміну від комерційного кредиту не знаходиться в прямій залежності від об’єму виробництва та товарообороту. Банківський кредит поділяється на позики грошей та позики капітату. В першому випадку він носить короткостроковий характер, так як виступає в якості платіжного і купівельного засобу та обслуговує рух оборотного капіталу, в іншому - довгостроковий (або крайньому випадку середньостроковнй) характер, оскільки обслуговує оборот основного капіталу та потреби розширення виробництва.

Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Він має товарну форму та оформлюється векселем, який оплачується через комерційний банк. Процент по комерційному кредиту нижчий, ніж по банківському, та входить в ціну товару та в суму векселя.

При державному кредиті позичальником або кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а кредит набуває вигляду позик, які реалізуються, в основному, через фінансово-кредитні установи. Державний кредит використовується для покриття частки державних видатків, а також для регулювання економіки.

Споживчий кредит як форма банківського кредиту видається населенню для придбання товарів тривагого користування, а також для оплати послуг довготривалого характеру.

Міжбанківський кредит являє собою надання банками кредиту один одному, коли в одних виникають вільні ресурси, а в інших їх не вистачає. При міжгосподарському кредиті суб'єктами кредитних відносин виступають різні підприємства та організації, які надають кошти один одному в позику. Він подібний до комерційного кредиту, але на відміну від останнього означає надання в позику грошових коштів.

Міжнародний кредит являє собою економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу передачі валютних чи товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та з виплатою відсоків. Суб'єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, держави, міжнародні та регіональні організації. За джерелами міжнародний кредит поділяється на внутрішній та зовнішній (іноземний); за призначенням - на комерційний (для обслуговування зовнішньої торгівлі), фінансовий (для інвестицій, погашення зовнішньої заборгованості, валютних інвестицій), проміжний (для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, виконання підрядних робіт); за видами - на товарний та валютний; за строками – на короткостроковий, середньостроковий довгостроковий та інші. Міжнародний кредит виступає в наступних конкретних формах: - фірмового міжнародного кредиту (надання позики експортером імпортеру); - банківського міжнародного кредиту (у вигляді експортних, фінансових і валютних кредитів). - брокерського міжнародного кредиту (включає елементи комерційного кредиту та банківського кредиту, так як брокер позичає кошти в банку).

Акцептний кредит — один з видів кредиту, який надається комерційними банками своїм клієнтам. На відміну від облікового кредиту, що надається векселедержателю (одержувачу коштів по векселю), акцептний кредит отримує векселедавець (платник по векселю), який виступає гарантом послуги.

Револьверний кредит — поновлюваний кредит, який застосовується на національному і світових ринках позичкових капіталів. Він надається в межах встановленого ліміту заборгованості і строків погашення автоматично, без додаткових переговорів між сторонами кредитної угоди.

Онкольний кредит — короткостроковий кредит, що повертається позичальником за першою вимогою банку. Онкольний кредит надається комерційними банками, як правило, під забезпечення облігацій, векселів, інших цінних паперів і товарів. Погашується позичальником звичайно з попередженням за 2—7 днів. Ставка відсотків по онкольному кредиту нижча, ніж по строкових позичках. Онкольний кредит вважається найліквіднішою статтею активу банку після касової готівки. Онкольний кредит застосовується банками для регулювання кредитної позиції, а також підтримки необхідного рівня ліквідності банку.

Обліковий кредит — надається банками при обслуговуванні платіжного обороту клієнтів. Він випливає з вексельного обігу. Вексель с грошовим документом, що містить зобов'язання векселедавця або вказаної ним особи провести платіж у певний строк на певну суму. Кредитна угода виникає внаслідок купівлі банком векселя, за яким одержувачем коштів є його клієнт. Клієнт одержує гроші в формі готівки або переказом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту (передатного напису на документі). Одержувачем коштів по індексованому векселю стає банк.

Ломбардний кредит - короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке швидко реалізується. Позичальник зберігає право власності на майно, віддане в заставу кредитору. Вартість застави, як правило, перевищує суму кредиту.

Кооперативний кредит надається кооперативними кредитними установами.

Контокорентний кредит - вид банківського кредиту, який надається клієнтам, що мають у банку поточний рахунок. Обсяг і строки позички визначаються господарськими потребами клієнта, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту для кожного позичальника залежно від його фінансового стану і репутації.

Компенсаційні кредити - позики, що надаються МФВ країнам-членам на термін 3-5 років для компенсування скорочення експортної виручки, спричиненого тимчасовими і незалежними від країни-позичальника причинами: стихійні лиха, непередбачене падіння світових цін та ін. Компенсаційні кредити не повинні перевищувати протягом року 50 % квоти країни в МВФ. Загальна заборгованість по компенсаційних кредитах - 100% квоти. Для одержання компенсаційних кредитів країна повинна довести МВФ наявність обгрунтованої причини, що зумовила скорочення експортної виручки. Рівень відсоткових ставок за компенсаційний кредит відповідає ставкам звичайного кредиту МВФ.

Іпотечний кредит - це довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості (землі і будівель) переважно спеціалізованими інститутами іпотечними банками, а в деяких країнах — комерційними та іншими банками. Неповернення позички за цим кредитом у термін приводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власникові або 6анку.

Короткостроковий кредит надається на термін до одного року. Він видається під товарно-матеріальні цінності, витрати, цінності в розрахунках, на поточні потреби у платежах. Середньостроковий кредит надається на термін від одного до трьох років, а довгостроковий - на термін вище трьох років. Довгостроковий і середньостроковий кредити надаються на витрати, зв'язані з вкладенням в основні фонди, оборотні кошти і фінансові активи.

Для характеристики обсягу кредитних вкладів використовуються наступні показники:

- залишки заборгованості і розмір виданих і погашених позичок (оборот з погашення і видачі);

- середній розмір позички;

- середній розмір заборгованості за кредитом;

- середній термін позички;

- середня процентна ставка (прибутковість кредиту) і ін.

1.4. Система показників статистики цінних паперів включає наступні групи:

- показники статистики курсів цінних паперів;

- показники статистики обсягів і структури операцій з цінними паперами;

- показники статистики діяльності учасників ринку цінних паперів;

- показники статистики якості цінних паперів;

Цінові показники використовуються для аналізу і прогнозу динаміки фондового ринку та при оцінці його ліквідності та ризику. Вони включають настутші види цін:

- номінальна ціна, яка вказується у цінному папері, і визначається шляхом розподілу величини статутного капіталу на кількість випущених акцій;

- ціна первинного ринку (емісійна ціна) - це ціна розміщення на первинному ринку (ринок перших і повторних емісій цінних паперів);

- ціна погашення являє собою ціну, за якою вона викуповується в інвестора;

- ціна відсікання - ціна продажу цінного папера, що визначається у ході аукціону, коли емітент встановлює саму низьку ціну, за якою можуть розмішуватися боргові пінні папери (використовується на ринку державних короткострокових облігацій);

- ціна вторинного ринку (ринкова ціна) - це ціна цінного паперу, яка визначається ринком.

- ціна виконання - це ціна, за якою виконана угода з даного цінного паперу;

- ціна відкриття - характеризує ціну виконання першої угоди при відкритті торгової сесії на біржі;

- ціна закриття - це ціна виконання останньої угоди при закритті торгової сесії на біржі;

- ціна попиту - максимальна ціна, що вказується в заявках на купівлю цінного паперу, що зареєстрований для включення в біржовий аукціон;

- ціна пропозиції - це мінімальна ціна, що вказується в пропозиції про продаж.

Спред - це різниця між ціною попиту і пропозиції. Звичайно, чим виший спред, тим нижча ліквідність ринку і тим більша різниця між попитом і пропозицією.

Для характеристики динаміки та коливань цін на цінні папери використовуються також наступні показники:

- середнє квадратичне відхилення цін. Це розрахунковий показник, який використовується для аналізу ризикованості вкладень у цінні папери;

- зміна ціни - це різниця між ціною закриття торгової сесії поточного дня і ціною закриття торгової сесії попереднього дня;

- середньозважена ціна - це ціна, за якою проводять угоди на даний цінний папір протягом торгової сесії;

- максимальна (мінімальна) ціна - це найбільш висока (низька) ціна, яка зареєстрована на даний цінний папір протягом торгової сесії.

З метою аналізу денної активності по кожній акції звичайно визначаються наступні показники за день: котирування (краще котирування при купівлі (відкриття), краще котирування при продажі (відкриття), угоди (ціна першої угоди, максимальна ціна угоди, мінімальна ціна угоди, ціна останньої угоди, зміна ціни останньої угоди до закриття, обсяг останньої угоди, кількість проведених угод, середньозважена ринкова ціна).

До ключових статистичних показників за окремими видами пінних паперів можна віднести:

- вартісний обсяг і структура цінних паперів, що знаходяться в обороті;

- вартісний обсяг і структура нових емісій, кількість емісій;

- торговий оборот з цінних паперів, кількість здійснених угод та проданих цінних паперів, їх оборотність;

- капіталізація ринку акцій, що відповідає добутку вартості акцій на кількість акцій, які знаходяться в обороті;

- показники ліквідності та дохідності цінних паперів.

Показники статистики діяльності учасників ринку цінних паперів включають:

- показники кількості учасників в цілому для країни і для регіонів;

- показники, які характеризують фінансовий стан, обсяги та якість інвестицій, а також операційну здатність учасників ринку;

- капіталізація компанії, сумарна вартість акцій емітента, які знаходяться в обороті;

- обсяг і структура залучених грошових коштів за видами цінних паперів та інвесторами;

- структура власності (кількість акціонерів, частка капіталу і т.п.);

- вартість залученого капіталу (рівень процентних та дивідендних виплат);

- кількість успішно розмішених емісій, обсяг і структура емісій, емісійна ціна та ціна розміщення.

- динаміка реалізації, прибуток і собівартість продукції, грошові потоки та їх структура, чисті активи;

- частка прибутку у реалізований продукції, капіталовіддача (прибуток по відношенню до капіталу, прибутковість активів (прибуток по відношенню до активів), покриття прибутком оплачених процентів та дивідендів;

- оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості, матеріальних запасів та запасів готової продукції;

- структура довгострокових джерел фінансування, структура капіталу, ліверидж;

- структура грошових потоків та покриття ними заборгованості, поточна ліквідність, довгострокова ліквідність;

- покриття різних видів заборгованості матеріальними активами.

- кількість та структура рахунків депо; кількість цінних паперів, по яких ведуться рахунки депо (в депозитарній діяльності);

- кількість акціонерних товариств, цінних паперів та акціонерів, по яких ведеться реєстр; кількість операцій по реєстрації прав власності (в реєстраторській діяльності);

- кількість і структура клірингових рахунків, кількість операцій по клірингу, обороти по клірингу (в кліринговій діяльності).

Визначення якості цінних паперів базується на:

- рейтингу пінних паперів;

- розрахунку ключових показників якості цінних паперів, прийнятих у міжнародній практиці;

- оцінці ліквідності цінних паперів.

В основу рейтингу покладена шкала якісних оцінок типу «вища якість», «гарна якість», «вища за середній рівень якість» і т.п. Кожен рівень якості має літерне позначення (ААА, ВВ, С і т.д.). У свою чергу рейтингові агентства поділяють всі цінні папери на два класи: інвестиційні цінні папери; спекулятивні цінні папери. Рівень рейтингу, який отримує емітент, залежить від його фінансового стану. Кожне рейтингове агентство публікує статистику рейтингових оцінок за наступними ознаками: за видами цінних паперів, за видами діяльності, за регіонами, за найбільшими емітентами, за реалізацією кредитного ризику.

В міжнародній практиці застосовуються наступні показники оцінки якості цінних паперів:

1. Коефіцієнт Р/Е (Ргісе/ Earnings Ratio) - це відношення ринкової ціни акції до прибутку. Занадто високий показник свідчить про переоцінку акції.

2. Коефіцієнт P/S (Price/ Sales Ratio) - це відношення ринкової ціни акції до виручки від реалізації. Занадто високий показник свідчить про переоцінку акції.

3. Коефіцієнт EPS (Earning Per Share) - це відношення прибутку після виплати податків, процентів та дивідендів по привілейованих акціях до кількості звичайних акцій компанії.

4. Дохідність дивідендів (Dividend Yield) - це відношення річного дивіденду до середньої ринкової ціни акції.

5. Коефіцієнт M/B (Market Price/Book Ratio) - це відношення ринкової ціни акції до балансової ціни акції. Характеризує оцінку підприємства ринком.

Показники ліквідності цінних паперів:

- кількість заявок на купівлю і продаж;

- кількість угод, зроблених з даним цінним папером протягом визначеного часу;

- частка угод, зроблених з цінним папером, у загальній кількості угод на ринку;

- частка цінних паперів, з якими укладені угоди протягом визначеного часу, у сумарній кількості цінних паперів даного виду, випущених емітентом в оборот;

- відношення кількості заявок на купівлю і заявок на продаж цінних паперів даного виду;

- спред (показник, що характеризує різницю між ціною пропозиції на цінний папір і ціною попиту);

- оборотність цінних паперів як активів. Визначається в кількості оборотів і розраховується як відношення обсягу торгів з конкретним цінним папером у вартісному виразі за певний період до середньої ринкової вартості цінних паперів, що знаходяться в обороті, протягом зазначеного періоду).

1.5. До показників статистики фондових бірж відносяться:

- показники цін біржових угод (використовуються для аналізу і прогнозу цінової динаміки ринку, при оцінці його ліквідності, ризику і т.п.; цінові показники носять характер аукціонних цін): ціни первинного ринку (ціна відсікання; ціна погашення ) таціни вторинного ринку (ціни виконання, відкриття, закриття; ціни попиту та пропозиції);

- показники обсягів біржових торгів;

- показники якості фондового ринку;

- показники фондових бірж як організацій, що ведуть господарську діяльність.

Група показників обсягу біржових торгів характеризує обсяги угод, проведених на первинному і вторинному біржових ринках. Зазначені показники використовуються для аналізу динаміки розвитку біржових ринків та оцінки їхньої ліквідності.

Первинний ринок характеризується наступними показниками:

1. Обсяг випуску (емісія) - показник, шо характеризує емісію цінних паперів (розраховується як добуток ринкової вартості на кількість).

2. Обсяг розміщення - показник, що характеризує загальний обсяг цінних паперів, придбаний інвесторами на аукціонах (первинне розміщення цінного папера). Розраховується за номіналом.

3. Розмір виручки від продажу - показник, шо характеризує загальний обсяг цінних паперів, придбаних інвесторами на аукціонах (первинне розміщення цінного папера). Розраховується за фактичними цінами придбання.

4. 3алучення засобів у бюджет розраховується як різниця між обсягами залучених засобів і погашених зобов'язань по випусках державних цінних паперів або боргових зобов'язань органів місцевого самоврядування.

Вторинний ринок характеризується наступними показниками:

1. Число укладених біржових угод - натуральний показник, що характеризує кількість зареєстрованих біржових угод з купівлі-продажу цінних паперів (протягом однієї торговельної сесії, місяця, кварталу і т.д.).

2. Оборот із продажу цінних паперів - показник, що розраховується як сума вартісних обсягів зареєстрованих біржових угод пінних паперів з купівлі-продажу (протягом однієї торговельної сесії, місяця, кварталу і т.д.).

Фондові біржі використовують різні методи розрахунків для складання статистики обороту. Це значить, що показники обороту різних фондових бірж можуть бути непорівнянні.

Існуюча класифікація поділяє біржі на дві групи: приймаючі стандарт TSY (Trading System View) і ті, хто використовує стандарт REY (Regulated Environment View). Біржі TSV включають в оборот тільки ті утоди, які пройшли через торгову систему біржі. Біржі, що працюють за стандартом REV включають в оборот всі операції, які відбулися на біржі і також на позабіржових організованих ринках.

Аналітиків також можуть цікавити такі показники, як: середня сума біржової угоди (для вияснення того, наскільки крупно - або дрібнооптовий характер носить біржовий ринок), структура біржових угод (частка особливо великих угод для проведення яких розробляють спеціальні біржові процедури).

Показники якості фондового ринку включають показники місткості, ліквідності, концентрації та оціненості ринку.

Місткість ринку характеризує насиченість ринку фінансовими інструментами та учасниками ринку. Місткість фондового біржового ринку характеризується наступними статистичними показниками:

- кількістю емітентів (акцій, облігацій і інших цінних паперів), що пройшли лістинг;

- капіталізацією ринку (добуток кількості акцій, шо знаходяться в обороті на їхню ринкову вартість в даний момент часу). Цей показник характеризує масштаби ринку, дає можливість порівнювати ринки між собою за вартістю капіталів, що обертаються на ринку;

- капіталізацією компанії (розраховується як добуток кількості акцій компанії, що утворяться на ринку, на їхню ринкову вартість). Цей показник дозволяє оцінити ринкову вартість компанії в даний момент часу;

- ринковою вартістю боргових (непогашених) цінних паперів що обертаються на ринку в даний момент часу (державних, муніципальних, корпоративних).

На основі показників місткості ринку проводиться аналіз структури біржових ринків з погляду того, чи носять вони облігаційний характер або ж переважає торгівля акціями.

Ліквідність ринку — це можливість успішної і розширеної торгівлі, що характеризує здатність поглинати значні обсяги цінних паперів у короткий час при невеликих коливаннях курсів і при низьких витратах на реалізацію. До показників ліквідності відносяться:

- оборотність цінних паперів (розраховується як вартісний обсяг укладених угод за період, подвоєний на капіталізацію ринку), чим вище показник оборотності, тим вища ліквідність ринку;

- обсяги обороту і розмір середа.

Якість фондового ринку можна також оцінити за допомогою коефіцієнта концентрації ринку (частки найбільших емітентів у біржовому обороті).

Показниками оціненості ринку є показник PE (Price/Earnings) - відношення ринкової ціни акції до прибутку емітента, що приходиться на одну акцію.

Показники фондових бірж як організацій, що ведуть господарську діяльність: загальні показники(обсяг капіталу, структура балансу, прибуток, чисельність персоналу, рентабельність та інші), спеціальні показники (плата за лістинг, внески членів біржі, продаж фінансової інформації, продажу технологій та математичного забезпечення).

Для якісної оцінки становища ринку цінних паперів і кількісної оцінки його динаміки зручно використовувати індекси, які є індикаторами ринку і відображають макроекономічні процеси. Біржовий фондовий індекс - показник, який визначає зведений курс групи лістингових цінних паперів, що котируються на фондовій біржі.

Класифікація фондових індексів зображена на Рис. 4.4.

Рис. 4.4. Класифікація фондових індексів. Джерело: [19].

На базі середньої арифметичної розраховується кілька типів ринкових індикаторів, насамперед група індексів Доу-Джонса (промисловий DJIA, транспортний DJTA, комунальний DJUA, комплексного DJVA). Значення індексу Доу-Джонса розраховується на кінець дня роботи біржі і порівнюється з попереднім днем.

Середня геометрична лежить в основі таких відомих індексів, як Value Line Average, шо розраховується на базі 1700 акцій, Financial Times 30 - Share Index до складу якого входять акції 30 компаній і ще ряду фондових індикаторів.

Розвиток українського фондового ринку привів до того, що на початку 1997 року з'явилися українські фондові індекси.

До них можна віднести наступні індекси:

1. ПФТС - індекс є офіційним показником Першої фондової торгової системи і розраховується на основі простих акцій підприємств, які пройшли лістинг в ПФТС.

2. Індекс Wood-15, який обчислюється компанією «Wood & Company Ukraine». База індексу включає 15 компаній, що посідають провідне місце на українському фондовому ринку.

3. Індекс SBPU-30, який був розроблений фахівцями АТ «Софія-Цінні папери». Особливість побудови індексу полягає в тому, що при розрахунку використовують валютний індекс, який враховує відповідно поточний курс долара та курс євро до гривні.

4. Індекс Іnekodex є першим галузевим українським фондовим індексом, який відображує поточну ситуацію на ринку енергетичних компаній.

5. Індекс ІРІ-U розраховується спільно агентством «Інтерфакс-Україна» і компанією Полар-інвест. До бази індексу входять найбільш ліквідні акції, а зміна лістингу проводиться щомісяця. Він розраховується виходячи з доларових цін акцій.

Дата добавления: 2014-11-29