Методичні вказівки. 1. Дисциплінарна відповідальність за трудовим правом

ТРУДОВИХ ПРАВОВДНОСИН

ЮРИДИЧНА ВІПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБЄКТІВ

Т Е М А № 10

ПЛАН:

1. Дисциплінарна відповідальність за трудовим правом.

2. Матеріальна відповідальність суб’єктів трудових правовідносин.

3. Адміністративна відповідальність у трудовому праві.

4. Кримінальна відповідальність учасників трудових правовідносин.

При розгляді першого запитання плану слід знати що, необхідною умовою успішної організації труда та високої продуктивності праці незалежно від галузі економіки, форми організації праці та соціально – економічних відносин є дотримання учасниками цього процесу певного розпорядку, координації діяльності та злагодженості роботи. Закріплений у правових нормах порядок поведінки учасників трудового процесу визначає поняття трудової дисципліні як правового інституту.

Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміються передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов’язків. Необхідно відзначити, що дисципліна праці забезпечується передусім створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної роботи на підприємствах. Далі потрібно охарактеризувати інші способи забезпечення дисципліни праці, передбачені ст. 140 КЗпП.

Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві у процесі здійснення трудової діяльності називається внутрішнім трудовим розпорядком. Відповідно до ст.142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовим колективами за поданням власника або уповноваженого власником органу і виборного органу первинної профспілкової організації на основі типових правил.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Трудова дисципліна – багато аспектне явище, а тому в галузевій літературі ії розглядають як: правовий інститут, елемент трудових право відносин, фактичну поведінку учасників трудових відносин.

У правовій літературі зустрічається також термін „ дисципліна праці”. Деякі вчені у галузі трудового права вважають, що цій термін є ширшим поняттям та складає в собі – трудову, виробничу, технологічну, фінансову, службову та інші види дисциплін. Вам потрібно дослідити ці поняття трудового права та вказати на їх суттєві ознаки, загальні риси та відмінності.

При відповіді на друге запитання плану необхідно пригадати що таке трудове правопорушення, його юридичний склад.

Дисциплінарна відповідальність за трудовим правом полягає в обов’язку працівника відповісти за вчинене ним правопорушення трудової дисципліни і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. На підставі аналізу законодавства дисциплінарну відповідальність можна поділити на два види: загальну (встановлену для усіх категорій працівників) та спеціальну. Вони відрізняються за колом суб’єктів, сферою застосування, видами стягнень за порядком та строками оскарження.

Одним із засобів стимулювання праці, що забезпечує належну трудову дисципліну є заохочення працівників. Заохочення - це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці працівників у процесі виконання ним своєї трудової функції. Необхідно визначити види заохочень, підстави та порядок застосування, їх правове регулювання для різних категорій працівників.

Підставою застосування дисциплінарних стягнень є дисциплінарний проступок, під яким розуміється противоправне, винове невиконання чи неналежне виконання працівником його трудових обов’язків. Стаття 147 КЗпП передбачає застосування до працівників за порушення трудової дисципліни таких стягнень: догана та звільнення. Але при спеціальної юридичної відповідальності власник має право встановлювати інші види стягнень. Право застосування стягнень має той орган, який має право прийому на роботу. Слід мати на увазі, що не належать до заходів дисциплінарного стягнення відсторонення працівника від роботи, де преміювання, зниження кваліфікаційного розряду робітникові на один розряд за грубе порушення технологічної дисципліни.

На підставі ретельного аналізу практики застосування заходів заохочення і стягнення на конкретному підприємстві треба зробити висновки про ефективність цих заходів у забезпеченні дисципліни праці, висловити можливі рекомендації щодо усунення недоліків.

Розкриваючи зміст другого питання плану слід знати що, у правовій літературі матеріальна відповідальність визначається як обов’язок кожної из сторін трудових правовідносин відшкодувати шкоду, заподіяну іншій стороні внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом розмірі та порядку. При цьому суб’єктами матеріальної відповідальності є не тільки працівник, але і роботодавець. матеріальна відповідальність працівника та роботодавця відрізняється розміром шкоди, порядком відшкодування, характером правових норм, що їх регулюють. Матеріальна відповідальність має спільні риси та розбіжності з майновою відповідальністю за цивільним правом.

Матеріальна відповідальність найманих працівників – один з видів юридичної відповідальності. Суттєвими ознаками матеріальної відповідальності працівників є:

- суб’єктом матеріальної відповідальності може бути тільки працівник, який перебуває у трудових правовідносинах з підприємством якому завдано збиток;

- у деяких випадках встановлено граничні розміри відшкодування збитку (повний) та часткові (обмежений) по відношенню до одержуваної працівником заробітної платні;

- матеріальна відповідальність настає тільки при наявності вини працівника та наявності збитку;

- відшкодуванню підлягає тільки прямий дійсний збиток;

- працівник не несе відповідальності за збиток, який можна віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Метою законодавства про матеріальну відповідальність працівників є забезпечення повної охорони державної й іншої власності, укріплення свідомої трудової дисципліни, охорона заробітної платні працівників від необґрунтованих відрахувань.

Таким чином, застосування норм трудового права, що встановлюють матеріальну відповідальність працівників, винних в заподіянні збитку забезпечує як охорону інтересів суспільства в цілому, так й охорону нерозривно пов’язаних з ними інтересів кожного з його.

Матеріальна відповідальність працівника виражається у його обов’язку відшкодувати шкоду, завдану роботодавцю противоправними діями. Залежно від форми вини матеріальна відповідальність диференціюється на два види: обмежену та повну. Обмежена відповідальність є основним, універсальним видом відповідальності працівника. Повна матеріальна відповідальність полягає у покладенні на працівника відшкодувати пряму дійсну шкоду у певному обсязі без будь – яких обмежень. Стаття 134 КЗпП встановлює вичерпний перелік підстав повної матеріальної відповідальності працівника.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність є різновидом повної матеріальної відповідальності, що базується на договорі між працівниками та роботодавцем та може застосовуватися лише за умов, передбачених законодавством. Умови застосування колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються чинним законодавством та письмовим договором, укладеним між роботодавцем та всіма членами бригади.

Необхідно звернути увагу на порядок покриття шкоди, заподіяної працівником. Працівник може покрити заподіяну ним шкоду повністю або частково. Також необхідно звернути увагу на відшкодування роботодавцем шкоди, заподіяної працівнику.

Доцільно ознайомитися з роботами П.Р. Стависького, Л.А.Сироватської, Є.С. Белінського, В.С. Вендиктова, Н.М. Хуторян та інших відомих вчених, що досліджують проблеми матеріальної відповідальності у трудовому праві.

Розкриваючи третє питання плану зверніть увагу на те, що при регулюванні трудових і тісно пов’язаних з ними відносин до їх сторін застосовуються деякі адміністративно – правові норми, що встановлюють певні види стягнень. Вашим головним завданням є – встановлення та дослідження кола суспільно-трудових відносин до сторін яких законодавець дозволяє застосовувати адміністративні норми. Як, яким чином, у яких межах, в якому порядку, заяких підстав застосовуються норми адміністративного права. У якому об’ємі адмістративно-правове регулювання проникає у суспільно- трудові відносини. Досліджуючи це питання не забувайте про колективних суб’єктів суспільно-трудових відносин, наскільки вони підвержені адмініструванню з точки зору відповідальності за певні діяння. Звісно треба дати характеристику (ознаки, склад тощо) адміністративним правопорушенням в частині охорони праці й здоров’я людей. Детально розглянути умови, підстави, порядок притягнення суб’єктів до адміністративної відповідальності. Окремо необхідно дослідити хто, яким чином, в якому об’ємі повинен розглядати справи про правопорушення в сфері трудових правовідносин за які застосовуються адміністративно-правові санкції та виконувати постанови про застосування адміністративних санкцій до суб’єктів правопорушень, що випливають з трудових правовідносин, тих, що складають предмет трудового права і регулюються трудовим законодавством України.

Готуючи відповідь на четверте питання кусової роботи треба уважно опрацювати розділ 5 „ Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина”, розділ 9 „ Злочини проти безпеки виробництва” та деякі інші статті Кримінального кодексу України. Дослідження доречно проводити за схемою запропонованою для розгляду попереднього питання плану про адміністративну відповідальність. Разом з тим кримінальна відповідальність суб’єктів трудових правовідносин та третіх осіб має свої особливості, що виділяють цей вид юридичної відповідальності серед інших. Тому необхідно дослідити генезис діяння суб’єкта трудових правовідносин до рівня кримінальної відповідальності - якими ознаками вона характеризується, за яких умов і підстав застосовується, який для цього встановлено порядок та які існують обставини, що писилюють, або зменшують суворість кримінально-правових санкцій.

Дослідження кожного питання плану курсової роботи необхідно завершувати пісумковими висновками, що прямо витікають із дослідження.

Дата добавления: 2014-11-29