Визначення економічного ризику

ЕКОНОМІЧНИЙ РИЗИК: ДЖЕРЕЛА ТА СУТНІСТЬ

ТЕМА 1

В даній темі висвітлені наступні питання:

– проведено історичний екскурс економічної категорії «ризик»;

– розкрито поняття «економічний ризик»;

– виділено причини господарського ризику;

– висвітлено фактори господарського ризику;

– проаналізовано джерела виникнення ризику;

– охарактеризовано об’єктивну і суб’єктивну природу ризику;

– наведено вимірювання втрат для суб’єктів господарської діяльності.

Основні терміни та поняття: ризик, невизначеність, функції ризику, елементи ризику, матеріальні втрати, трудові втрати, спеціальні втрати, втрати часу, фінансові втрати, ознаки ризику, джерела ризику, об’єкти ризику, суб’єкти ризику.

Історія розвитку людства, виникнення і еволюція суспільства, становлення економічних відносин супроводжуються невизначеністю, суперечностями і конфліктами, не збіганням інтересів, мінливістю і множинністю цілей окремих осіб, громад і суспільства загалом. Об’єктивно існуючі невизначеність, конфліктність, нестача інформації на момент оцінювання, прийняття управлінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни як в оточуючому середовищі, так і в самій системі, еволюційні трансформаційні процеси, обмаль (нестача) часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень, породжують ризик.

Історичний екскурс засвідчує, що значний прояв ризиків характерний у період розвитку товарно-грошових відносин і зростання рівня конкурентного середовища серед господарських суб’єктів. Поняття ризику пов’язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім. Ще з часів первинних державних утворень людина інтуїтивно намагалася захистити себе від різних випадковостей, зокрема, створюючи різного роду запаси на випадок неврожаю або війни. Це були перші спроби управляти господарським ризиком. Проте науковий підхід до проблеми ризику окреслився лише на початку ХХ століття.

Для адекватного розу­міння змісту категорії «ризик» необхідно використати різні методи наукового пізнання, одним з яких є історичний метод, що передбачає дослідження виникнення, походження та становлення ризику як феномену сучасності. Розгляд генезису ризику, поєднаний із структурно-функціональним під­ходом дослідження його в економічній та фінансовій сферах, що сприятиме розкриттю змісту даної категорії.

Розгляд генезису ризику розпочнемо з етимології слова. У більшості європейських мов існують декілька, інколи до десяти, слів, що пов’язані з випадковими подіями та їx наслідками. Слово «ризик» походить від давньоіталійського «risicare»,що означає наважуватися. У цьому сенсі ризик це швидше вибір, ніж доля, дії, які ми готові зробити, що припускає наявність у нас свободи вибору. Етимологічно слово «ризик» у різних мовах пов’язується насамперед з появою непевності та небезпеки в різних сферах господарювання та соціально-економічного буття, на що вказує розвиток термінології. Дане поняття існує у словниках європейських народів, наприклад, англійського «risk», німецького – «risiko», французького – «risgue», іспанського – «riesgo», італійського – «rischio», албанського – «rezik», болгарського – «риск», чеського – «risiko», у фінського – «riski», португальського – «risco».

Всі ці слова мають спільний корінь, який походить в древньогрецького «ріа», що означало «стрімчак», «скеля». На основі цього кореня в древньоіталійській мові утворилися дієслова «risicare» чи «rischiare». Перше мало значення «обійти (морські) скелі», друге мало зміст «піддавати себе небезпеці», «приймати виклик» чи «укладати парі». Таким чином, історич­но цей термін, значною мірою, сягає корінням мореплавства та небезпе­ки пов’язаної з ним. Ряд дослідників в цьому вбачають еле­менти сьогоднішнього значення ризику як фінансового терміну. Пояс­нення полягає в тому, що мореплавство було породжено торгівлею та приносило великі прибутки без виробництва (тобто мало деякі ознаки спекуляції). Протилежною до прибутків стороною була можливість втра­ти товару та інколи самого життя внаслідок втрати корабля. З вищенаведеного вже можна виділити деякі складові елементи змісту слова. По-перше, ризик передбачав певну невизначеність. По-друге, існували по­тенційні збитки (втрати товару, розбиття корабля чи загибель мореплав­ця). Але цим семантика слова не вичерпується. На дуже важливому аспекті наголошує П. Бернштейн, він наполягає на тому, що дієслово «risicare» ближче за сенсом до «відважитися», тобто зробити свідомий вибір в умовах невизначеності. Такий підхід ми вважаємо за вельми актуальний з сьогоднішньої точки зору, за якої ризик розглядається в контексті цілеспрямованої дії на подолання об’єктивно існуючої невизна­ченості в умовах неминучого вибору.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю. Невизначеність – це ситуація, в якій імовірність отримання результатів прийнятого рішення невідома, в окремих випадках невідомий і весь спектр наслідків такого рішення.

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв’язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб’єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об’єктивного визначення. Виробляти рішення в ситуації невизначеності підприємцю не тільки не вигідно, але й загрозливо, тому основною вимогою є переведення невизначеності в ризик.

В економічній літературі визначення поняття «ризик» не є сталим і однозначним, це пояснюється тим, що ризик – складне багатоаспектне явище, яке має безліч відмінних одна від одної реальних основ. Відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику, в зарубіжній та вітчизняній літературі використовуються численні визначення поняття підприємницького ризику, на деяких з них зупинимось більш детальніше:

Террі стверджував, що ризик – це рівень невпевненості пов’язаний з проектом або з інвестуванням.

Вебстер визначав ризик як небезпеку, можливість збитку або втрат.

Райсберг зазначав, ризик це загроза або небезпека виникнення збитку в найширшому сенсі слова.

Черг Ф. Лі та Джозеф І. Фіннерті визначали ризик як можливість успіху чи поразки, де успіх означає прибуток, а поразка – втрату інвестиціям.

Бобров розглядав ризик як можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом.

Вітлінський та Наконечний трактували ризик як вартісне вираження імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи.

Грабовий ототожнював ризик з ймовірністю втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності.

М. С. Клапків, досліджуючи питання етимології ризику, зазначає, що дане поняття в різних мовах пов’язується передусім з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері підприємницької діяльності та суспільно-економічного життя.

Коломойцев В. Е. визначав ризик як ставлення інвестора до можливості заробити або втратити гроші.

У відомих словниках і стандартах термін «ризик» розкривається наступним чином: «небезпека, можливість збитку або збитку» (Словник англійської мови Н. Уебстера (1828); «можлива небезпека» (Словник російської мови С. Ожегова (1960)); «можливість настання події з негативними наслідками в результаті певних дій або рішень» (Великий економічний словник (1998)); «вірогідність виникнення чогось, що матиме вплив на меті» (Стандарт Az/nzs 4360:2004 «ризик-менеджмент») (див. додаток А).

Приведені визначення уточнюють і розширюють поняття «ризик» в змістовній частині і досить близькі між собою. Узагальнюючи викладене, можна зробити вивід – «ризик» – співвідношення вірогідності виникнення ризикових ситуацій і їх можливих наслідків, реалізація ризику приводить до відхилення фактичних результатів діяльності від запланованих.

Поняття ризику має досить довгу історію, його почали використовувати ще римські юристи. Вчені вважають, що вперше спроба наукового визначення сутності та змісту поняття «ризик» була зроблена математиком Йоганом Тетенсом (XVIII ст.). Його наукові праці з виміру ризику знайшли практичне застосування в страхуванні життя, хоча основи дослідження та групування ризиків, закладені ще в працях вчених Д. Граунта, Я. Вітта, Е. Галлея ще в XVII ст. Подальший розвиток математики та страхування призвели до того, що термін «ризик» почав використовуватись спочатку у страховій теорії, а із зростанням впливу науково-технічного прогресу на фінансово-господарське та соціальне життя суспільства поширився і на економічну теорію. Однак, чеський вчений Я. Дангель, як свідчить М. Клапків, розуміння сутності ризику виводить з філософії та економічної теорії.

Адам Сміт, тонкий знавець людської природи, визначав мотивацію гравця як «властиву більшості людей самовпевнену переоцінку своїх здібностей і абсурдну віру в свою щасливу зірку». Слід зазначити, що Сміт, хоч і усвідомлював, що людська схильність до ризику сприяє економічному прогресу, висловив побоювання, що суспільство може постраждати, якщо ця схильність перейде розумні межі. Тому він обережно балансував на межі моральних застережень відносно користі вільного ринку. Сто шістдесят років потому йому вторив інший великий англійський економіст Джон Мейнард Кейнс: «Якщо основою розвитку країни стає прибуток від казино, то все пропало».

Проте життя було б нудне, якби людям бракувало сміливості і віри в свою щасливу зірку. Кейнс допускав, що «якби людині по його природі не властива була спокуса випробувати свій шанс... то на долю одного, лише холодного розрахунку довелося б не так вже багато інвестицій». Ніхто не ризикує в очікуванні програшу.

Представники класичної теорії (Мілль, Сеньйор) ототожнює економічний ризик з математичними очікуваннями можливих втрат, які можуть настати в результаті обраного рішення.

Прихильники неокласичної теорії ризику (Маршал, Пігу, Кейнс) зазначали – підприємець, який працює в умовах невизначеності і прибуток якого є величиною випадковою, повинно у своїй діяльності керуватися двома критеріями:

– розміром очікуваного прибутку;

– величиною можливих коливань цього прибутку.

Згідно з цією концепцією поведінка підприємця обумовлюється граничною корисністю, тобто якщо необхідно вибрати один з двох варіантів інвестування, перевага повинна надаватись тому варіанту, для якого коливання прибутків буде менше (за умови рівності значень очікуваних прибутків).

Наступний етап розвитку поняття економічного ризику – доповнив класичну теорію фактором задоволення від ризику. Це передбачало впровадження такого постулату:заради великого очікуваного прибутку підприємство може йти на великий ризик. При цьому було доведено, що інвестиції, які носять більш ризикований характер, мають і більшу норму віддачі.

Перша теорія орієнтується на небезпеку зазнати втрат, в другій теорії основним є досягнення мети, а втрати – це наслідок відхилення від поставлених завдань. Прагнучи уникнути ситуації з ризиком, суб’єкт робить вибір і намагається його реалізувати. Таким чином, ризик притаманний як на стадії вибору рішення, так і на стадії його реалізації.

З розвитком неокласичної теорії вибору рішень на випадок ризику є, запропонована у 40-х роках, теорія очікуваної корисності Джона фон Неймана та Оскара Моргенштерна. Рішення суб’єкта полягає у виборі найкращої з доступних альтернатив, кожна з яких в умовах ризику може бути охарактеризована не єдиним значенням, а імовірнісним розподілом багатства, який людина отримує при виборі певного рішення. Несхильна до ризику людина завжди надає перевагу рішенню з гарантованим виграшем перед ризикованим рішенням з таким самим очікуваним виграшем. Для того щоб раціональні та несхильні до ризику інвестори вибрали більш ризиковані рішення, ці рішення повинні забезпечувати додаткові сподівані вигоди, тобто більшу сподівану дохідність. Різниця між ефективністю рішень з різним рівнем ризикованості є премією за ризик.

В кінці XIX століття англійський дослідник Ф. Гальтон запропонував рахувати регресію або повернення до середнього значення універсальною статистичною закономірністю. Суть регресії трактувалася ним як повернення явищ до норми з часом. Згодом було доведено, що правило регресії діє в найрізноманітніших ситуаціях, починаючи з азартних ігор і розрахунку вірогідності виникнення нещасних випадків, і закінчуючи прогнозуванням коливань економічних циклів.

Таким чином, у західній економічній теорії поступово відбулася трансформація відношення до ризику від думок, що ризик – це просто матеріальні збитки до думки, що ризик – це можливість відхилення від мети, заради якої приймалося це економічне рішення. Причому це відхилення може бути як у позитивний, так і негативний бік.

Не можна сказати, що у вітчизняній економіці проблема ризику нова. Однак відношення до ризику тут завжди було суперечливим і неоднозначним. У 20-ті роки поняття «ризик» було нормативно закріплено в деяких законодавчих актах стосовно виробничої та раціоналізаторської діяльності. До середини 30-х років категорію «ризик» визначають як «буржуазну». З ідеологічної точки зору категорія «ризик» ніяк не поєднувалася з плановим характером розвитку економіки. Внаслідок існування командно-адміністративних методів управління, питання теорії ризиків взагалі не розглядалося. Окремі розробки учених з питань економічних ризиків не могли претендувати на право вважатися науковим напрямом, оскільки на той час повністю ігнорувалися механізми ринкової економіки. Тому оголошувалися неприйнятними соціалістичною системою дослідження та розробки з питань аналізу ризику.

Ігнорування проблем ризику в економіці досягло такого ступеня, що цю категорію навіть не відображали в енциклопедичних словниках того часу. Вважалося, що соціалістична плановість і ризик – явища несумісні. Таким чином, важлива економічна категорія на багато десятиріч майже зникла з поля зору науки й практики управління економікою.

Огляд вітчизняної та зарубіжної літератури показав, що визначення поняття «ризик» залежить від сфери діяльності: у математиків – це ймовірність, у страхувальників – предмет страхування і т.д.. Тому дати єдине визначення поняттю «ризик», яке б розкривало повністю суть ризику, неможливо, оскільки в кожній сфері діяльності діють специфічні фактори та чинники, які визначають ризик цієї сфери.

Виходячи з цієї позиції дослідник ризиків в економіці Л. Н. Тепман у своїй праці справедливо зазначив, що усі визначення поняття «ризик», можна об’єднати у три основні групи:

1. У науковій літературі присвяченій теоріям оптимального управління, ризик розглядається як атрибутивна загальносоціологічна характеристика будь-якого виду доцільної діяльності людини що здійснюється в умовах обмеженості ресурсів і наявності обмеження вибору оптимального способу досягнення свідомих цілей в умовах інформаційної невизначеності.

2. Ризик розглядається як результат накопичення регресивного потенціалу. Даний підхід має давню історичну традицію і бере початок з теорій історичного та технологічного прогресу, в яких основна увага була зосереджена на дослідженні таких характеристик деструктивних ризиків, як:

Þ непоправність втрати властивостей, якостей, матеріальних і духовних цінностей, які були корисними в минулому, але які зникають у теперішньому;

Þ поява нових властивостей, якостей, матеріальних та духовних цінностей, масштаб загроз і регресивний потенціал яких у майбутньому не зрозумілий і не визначений;

Þ зростання екологічних загроз і «викликів» у міру зростання промислового потенціалу.

3. Третя група авторів досліджує ризик як форму невизначеності результату, який пов’язаний з особливим видом господарської діяльності – підприємництвом.

Досліджуючи поняття «ризик» як економічну категорію необхідно звернути увагу на основні характеристики ризику, якими виступають його елементи (об’єкт, суб’єкт, джерела ризику), адже наявність всіх елементів ризику є необхідною умовою наявності ризику. Таким чином, доцільно розглянути елементи ризику більш детальніше:

Об’єктом ризику називають економічну систему, оцінити ефективність та умови функціонування котрої на перспективу у вичерпній повноті та з необхідною точністю неможливо.

Суб’єкт ризику – особа або колектив, які зацікавлені в результатах керування об’єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо керування та прийняття відповідних рішень стосовно об’єкта ризику.

Джерела ризику – це чинники (процеси, явища), котрі спричиняють невизначеність, конфліктність.

Необхідно також звернути увагу на структуру ризику. У літературі існують три основні думки, які визнають або суб’єктивну, або об’єктивну, або суб’єктивно-об’єктивну природи ризику.

Суб’єктивний бік ризику полягає у виборі певних альтернатив, розрахунків ймовірностей їх результатів. Одночасно він проявляється і тим, що люди неоднаково сприймають одну й ту саму величину ризику внаслідок відмінності психологічних, ідеологічних орієнтацій, принципів, установлень тощо.

Проте ризик мас й об’єктивний бік. Об’єктивна наявність ризиків зумовлює ймовірність існування багатьох природних, соціальних і технологічних процесів, багатоваріантність матеріальних та ідеологічних відносин, в які вступають суб’єкти ризику. Об’єктивність ризиків полягає в тому, що це поняття відображає реально існуючі в житті явища, процеси діяльності. Ризик існує незалежно від того, усвідомлюють його наявність, чи ні, враховують, чи ігнорують його.

При цьому перевага віддається суб’єктивно-об’єктивній природі ризиків, яка визначається процесами як суб’єктивного характеру, так і процесами, незалежними від волі та свідомості людини.

Враховуючи зазначену вище структуру ризику та розглядаючи ризик як одну з найскладніших категорій, пов’язаних з результативністю господарської діяльності, можна виділити такі його ознаки, як:

- економічна природа (ризик проявляється на всіх етапах підприємницької діяльності, незалежно від її сфери; він прямо пов’язаний із дохідністю та економічними втратами у процесі господарювання);

- альтернативність (ризик передбачає необхідність вибору з двох або кількох можливих варіантів рішень);

- невизначеність результатів (очікуваний рівень ризику може коливатися в певному діапазоні, і його наслідком можуть бути як негативні, так і позитивні результати);

- коливання рівня ризику (ступінь господарського ризику істотно варіює під впливом фактора часу, численних об’єктивних і суб’єктивних факторів, які перебувають у постійній динаміці);

- постійність (повне усунення ризику неможливе внаслідок об’єктивно-суб’єктивної природи даної категорії, динамічності ступеня ризику тощо);

- обмеженість ризиком прогнозів і передбачень (майбутній ризик стосовно економічних процесів неможливо передбачити повністю, в усіх деталях);

- неможливість відокремлення ризику від процесу визначення цілей та їх оцінювання (ризик завжди присутній для тих суб’єктів господарювання, які не мають власної зацікавленості щодо функціонування й розвитку певної економічної системи; будь-який вибір супроводжується ризиком);

- багатогранність характеру ризику (ризик – це настання певної несприятливої події, проте визначення ризику як економічної категорії не повинно відбивати лише один аспект такого багатогранного феномену як ризик, а й низку інших показників його кількісної міри);

- діалектичність (структура й кількісна міра ризику постійно змінюються під впливом трансформації внутрішнього та зовнішнього середовищ, дії низки суб’єктивних та об’єктивних чинників, внутрішньої невизначеності та динаміки цілей, зростання інтеграційної взаємозалежності політичних, соціальних та економічних систем та процесів);

- вимірюваність (ґрунтується на загально методологічних положеннях теорії вимірювань відповідно до якої вимірюються властивості емпіричних об’єктів, а не самі об’єкти. Хоча жодна властивість не може існувати поза реальним об’єктом).

Ризик як і будь-яка інша категорія проявляється через функції, які він виконує при здійсненні господарської діяльності. Зокрема в економічній літературі виділяють такі функції ризику:

– інноваційна функція;

– регулятивна функція;

– захисна функція;

– аналітична функція.

	Стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємством		Виступає у двох формах: конструктивній та деструктивній		Передбачає створення фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику		пов’язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення

Рис. 1.1 Функції ризику

Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводить до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.

Регулятивна функція ризику має суперечливий характер і може виступати у двох формах: конструктивній та деструктивній. Конструктивність ризику проявляється, зокрема, у тому, що ризик при здійсненні господарської діяльності виконує роль своєрідного каталізатора. Йому належать такі властивості як активність і спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень. Деструктивний характер ризику проявляється у тому, що прийняття і реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до волюнтаризму й авантюризму. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий фактор.

Сутність захисної функції ризику у сучасних умовах проявляється у вигляді створення фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з одного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого – захищати підприємця від негативних наслідків. Таким чином, сама природа ризику спонукає суб’єкта господарювання захистити об’єкт від негативних наслідків ризикованої події.

Аналітична функція ризику пов’язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення, у зв’язку з чим підприємець у процесі прийняття рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні і найменш ризиковані.

Економічний ризик виконуючи конкретні фнкції сприяє досягненню намічених завдань. Підприємець, працюючи в ринку, повинен не відмовляться від ризику взагалі, а вибирати ризикові рішення на основі об’єктивних критеріїв. Адже в діяльності підприємств трапляються випадки, коли ризик може стати і джерелом додаткового підприємницького прибутку.

Ризик і час – різні сторони однієї медалі, тому що, якби не було завтра, не було б і ризику. Час перетворить ризик, і природа ризику ховається за його горизонтом: майбутнє – це стіл для гри. Зважившись діяти, ми втрачаємо право перечекати до надходження нової інформації. У цьому сенсі бездіяльність має свою ціну. Чим більше ступінь невизначеності результату, тим цінніше може опинитися можливість відкласти дію на потім.

Отже, ризик – це економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин, об’єктивно наявної невизначеності й конфліктності, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами й невикористаними можливостями.

Дата добавления: 2014-11-29