Система кількісних оцінок ризику

Ризик – характерний феномен ринкової економіки, що потребує ретельного аналізу його впливу на об’єкти (процеси) оцінювання й управління з урахуванням множини внутрішніх і зовнішніх чинників, надсистеми, а також обов’язкового урахування ставлення до ризику суб’єктів господарювання (суб’єктів ризику). Діяльність будь-якого суб’єкта економіки в умовах невизначеності пов’язана з ризиком, а низький рівень адаптації підприємств до мінливого впливу навколишнього середовища не дозволяє їм оперативно реагувати на потреби ринку. В процесі здійснення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства вимушені приймати управлінські рішення з існуючих альтернативних можливостей. Проаналізувавши декілька варіантів рішень підприємство здатне обрати або більш ризиковане, але й більш прибуткове, або більш надійне, а відповідно – менш дохідне рішення. В будь-якому випадку підприємство має шанс отримати прибуток і одночасно ризик опинитися у збитках.

Підприємництва без ризику не існує, але його можна розділити на виправданий та невиправданий. Невправданий ризик – це ризик, зміст якого полягає в тому, що вірогідність і розмір втрат та збитків від здійснення відповідних господарських операцій може перевищити отриману від її здійснення вигоду (прибуток). Виправданий ризик – необхідний атрибут у стратегії та тактиці ефективного підприємництва. У кожній ситуації, пов’язаній з ризиком, виникає питання: що означає виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, яка відокремлює допустимий ризик від нерозумного? Щоб відповісти на це запитання, треба знайти рівень «прийнятного ризику», кількісну оцінку конкретних ризикованих рішень. Саме тому важливо виявити його ступінь, причому слід оцінити імовірність того, що певна (несприятлива) подія має шанси відбутися, а тоді – як це вплине на ситуацію (рішення). Отже, одержати прибуток можна лише в тому разі, якщо можливість зазнати збитків (втрат), тобто ризик, буде заздалегідь передбачена (зважена) та захищена.

При досить високому ступені ризику в альтернативних стратегіях менеджери інколи приймають варіант рішення (стратегію) з дещо меншою ефективністю (нормою доходу), але із шансом на своєчасну та успішну (надійну) реалізацію прийнятого варіанта (стратегії).

Що досконалішими є методи дослідження та кількісної оцінки ризику, то меншим стає чинник невизначеності. При цьому використовуються дві групи методів – апріорні та емпіричні. Перші ґрунтуються на теоретичних положеннях і формують вимоги щодо результатів певних рішень, другі – на визначенні подій, що мали місце в минулому, та узагальненні інформації, зокрема статистичної.

Аналіз ризиків являє собою корисний інструмент, за допомогою якого аналіз проектів (у широкому розумінні цього поняття) стає глибшим, а інвестиційні (інноваційні), а також оперативні рішення – ефективнішими. Даний вид аналізу існує в двох взаємопов’язаних формах – кількісній і якісній.

	Якісний аналіз
		Економіко-статистичні методи		Розрахунково-аналітичні методи

Рис. 3.1. Методи оцінки ризику

Якісний аналіз ризику є чи не найскладнішим в економічній ризикології. Він потребує ґрунтовних знань як теорії економіки, бізнесу, фінансів, так і низки спеціальних предметів, необхідних для підготовки конкурентоздатного на ринку праці фахівця певного напряму. Необхідна також наявність певного практичного досвіду в обраній сфері економічної діяльності. Під час якісного аналізу ризику виявляють джерела та причини виникнення ризику. Головним завданням якісної оцінки є визначення можливих видів ризиків, а також факторів, що впливають на рівень ризиків при здійсненні визначеного виду діяльності. На цьому етапі важливе значення має виявлення всіх можливих обставин і детальний опис усіх можливих ризиків. Це означає, в результаті необхідно отримати чітке уявлення про всі можливі ризики, виявленні потенційні зони ризику, а також негативні наслідки або додаткові вигоди, що можуть виникнути в результаті реалізації певного рішення.

Даний вид аналізу здійснюється в кількох основних напрямах. Перший напрям передбачає порівняння очікуваних позитивних результатів (доходів) вибору конкретного напряму підприємницької діяльності з можливими наслідками (втратами, збитками), серед яких виокремлюють: фінансові, матеріальні, часові, соціальні, реалізаційні, екологічні і морально-психологічні. Їх порівнюють з імовірними результатами, які одержить підприємство при розвитку певного напряму діяльності.

За другого напряму визначають вплив рішень, прийнятих менеджерами підприємства на етапі розроблення стратегії, на інтереси й поведінку інших суб’єктів підприємницької діяльності, оскільки вони функціонують не відокремлено, а є елементами ринку. Протягом цього етапу аналізу також визначають тих суб’єктів, яким виникнення певного виду ризику буде вигідне.

Аналіз ризиків дає змогу простежити не лише їх розвиток та сфери поширення, а й негативні наслідки кумуляції ризиків, тобто взаємного їх впливу і нагромадження. Для цього необхідно залучити найрізноманітніші джерела інформації та використовувати найдосконаліші методи кваліфікаційного аналізу ризиків.

Важливу роль в аналізі ризику відіграє інформаційне забезпечення. Воно є не лише джерелом даних, а й засобом зниження ризику. Однак, іноді доцільніше оперувати неповною інформацією, ніж витрачати надто великі кошти на отримання повної і вичерпної. Обмеженість потужностей або відсутність засобів для оброблення інформації, неточність внаслідок застосування наближених методів оцінки даних негативно позначаються на визначенні ризиків.

Потрібно зазначити, що якісний аналіз ризиків припускає також кількісний його результат, тобто процес проведення якісного аналізу повинен включати не тільки опис конкретних видів ризику даного проекту, виявлення можливих причин їх виникнення, аналізу передбачуваних наслідків їх реалізації і пропозиції щодо мінімізації виявлених ризиків, але й вартісну оцінку можливих збитків та всіх заходів, що будуть мінімізувати ризики даного проекту.

Таблиця 3.1

Дата добавления: 2014-11-29