Характеристика методів кількісної оцінки ризику

Методи кількісної оцінки ризику	Сутність	Переваги методу	Недоліки методу
Статистичний	Базується на теорії ймовірності розподілу випадкових величин	Найбільш повна та достовірна інформація про рівень ризику	Складність розрахунку, наявність достаньо великого обсягу статистичної інформації
Аналітичний	Використовуються такі показники як період окупності, норма прибутковості, індекс рентабельності. Порівнюючи значення перерахованих показників альтернативних проектів, визначають їхній ступінь ризику	Можливість виявленя головних ризиків що впливають на функціонування підприємства та пошук шляхів зниження їх впливу	Метод недостатньо розроблений для підприємницької діяльності, складність розрахунку
Метод доцільності витрат	Витрати за конкретним напрямом не мають однакового ступеня ризику. Стан із кожним напрямом витрат розподіляється на зони загальних витрат, де конкретні втрати не досягають меж установленого ступеня ризику	Пошук ризиків через порівняння витрат, простота в розрахунках	Не враховується вплив окремих ризиків

Як свідчать дослідження, важливою проблемою є розробка методик кількісної оцінки ризику в різних сферах економічної діяльності, відповідного механізму відстеження (моніторингу), контролювання економічного ризику та керування ним на засадах системного аналізу. Усе багатство людського інтелекту, накопичене, зокрема, в теорії імовірностей і математичній статистиці, теорії корисності, теорії розпливчастих (нечітких) множин, якщо його використовувати коректно, може служити для побудови системи кількісних оцінок ризику, із застосуванням тієї чи іншої системи гіпотез стосовно конкретної ситуації, при обранні з множини альтернативних об’єктів (проектів) оптимального (раціонального) рішення (проекту, стратегії) з відповідним (допустимим) ступенем ризику.

З огляду на вищенаведене формується методичний інструментарій оцінки рівня ризику, який дозволяє вирішувати пов’язані з ним конкретні завдання щодо ефективного управління фінансовою діяльністю підприємства. Умовно всі використовувані методики об’єктивних оцінок ризиків можна розділити на такі дві категорії:

– статистичні методи;

– розрахунково-аналітичні методи.

Особливий інтерес становить кількісна оцінка підприємницького ризику за допомогою методів математичної статистики. Статистичний метод використовується за стабільності зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності підприємства. Статистичні методи складають основу проведення оцінки рівня фінансового ризику й базуються на принципі екстраполяції на майбутні тенденції зміни певного досліджуваного показника за певний проміжок часу в минулому. Статистичний метод реалізується шляхом обробки суджень досвідчених фахівців з певних питань інвестиційної діяльності, передбачає проведення експертизи, обробки та використання її результатів при визначенні імовірності настання ризику (див. рис. 3.2.).

Статистичний метод оцінки ризику базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Як вже зазначалося, ступінь ризику має математично виражену імовірність настання небажаних наслідків, що базується на стохастичних даних і може бути розрахований достатньо точно. Але слід зазначити, що закономірність змін аналізованої величини поширюється на майбутнє лише для тривалих періодів часу, а для короткотермінової оцінки екстраполяція минулих закономірностей дає значні помилки. У той же час слід враховувати, що при довгостроковому плануванні екстраполяція минулих середніх не враховує зміни обладнання і технологій, зміни особливостей ринку та інші складові стратегічного планування. Тобто, проста екстраполяція не дає можливості реально оцінити ризик.

Розрахунок критичного шляху. Затримка?

Матриця вартості (корелює поточні дані щодо обсягів зі змінними)

Так

Ні

Рис. 3.2. Блок-схема аналізу ризику за статистичним методом

За допомогою статистичного методу в абсолютному вираженні ступінь (міра) ризику (очікуваної невдачі в процесі досягнення мети) може визначатись як добуток імовірності невдачі (небажаних наслідків) та величини цих небажаних наслідків (збитки, платежі тощо), які мають місце в цьому разі, тобто:

W = p_н x

де, W– величина ризику;

p_н – імовірність небажаних наслідків;

x – величина (обсяг) цих наслідків.

Дослідження ситуацій ризику спрямоване на оцінку імовірності погіршення ситуації або негативного результату. Спосіб виявлення імовірності може бути відносно простим – коли закон розподілу змінних, що описує ситуацію, відомий, або достатньо складним – коли такого закону немає або коли ситуацію доводиться описувати в погано визначених термінах «лінгвістичних» змінних.

У ряді випадків ступінь ризику W визначають як імовірність настання небажаних наслідків W = p_н.

Таким чином, у багатьох випадках, щоб кількісно визначити ризик, необхідно знати можливі наслідки окремої події та імовірність цих подій.

Оцінки ризику за статистичним методом передбачає вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як:

– імовірність появи випадкової величини (Р_і);

– математичне очікування (М) чи середнє значення () досліджуваної випадкової величини (наслідків якої-небудь дії, наприклад доходу, прибутку і т.п.),

– дисперсія (),

– стандартне (середньоквадратичне) відхилення (),

– коефіцієнт варіації ().

Для прийняття рішення потрібно знати величину (ступінь) ризику, що виміряється двома критеріями:

1) середнє очікуване значення (математичне очікування);

2) коливання (мінливість) можливого результату.

Середнє очікуване значення () – це середньозважене значення величини події, що зв’язана з невизначеною ситуацією.

де, Х_і – значення випадкової величини;

Рі – кількість таких значень.

Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в середньому.

Середня величина () являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу.

Однак для прийняття рішення необхідно так само виміряти коливання показників, тобто визначити міру мінливості можливого результату. Коливання можливого результату являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини.

Для цього на практиці звичайно застосовують два близько пов’язаних критерії: «дисперсію» і «середньоквадратичне відхилення».

Дисперсія – характеризує ступінь коливання очікуваного доходу від здійснення фінансової операції, що вивчається, по відношенню до його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється як середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних:

Середньоквадратичне відхилення – як і дисперсія визначає ступінь коливання індивідуального фінансового ризику й розраховується як корінь квадратний з дисперсії. Він є іменованою величиною і вказується в тих же одиницях, у яких виміряється ознака, що варіює:

Дисперсія і середньоквадратичне відхилення служать мірами абсолютного коливання і вимірюються в тих же фізичних одиницях, у яких вимірюється ознака, що варіює. Для аналізу звичайно використовується коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою. Розрахунок показника являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметично, і показує ступінь відхилення отриманих знань:

чи

Коефіцієнт варіації – відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим сильніше коливання.

В економічній статистиці встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації: До 10% – слабке коливання; 10-25% – помірне; понад 25% – високе. Відповідно, чим вище коливання, тим більший ризик.

Іноді для оцінки ризику при обґрунтуванні рішення не достатньо абсолютних показників. У такому випадку здійснюють розрахунок відносних показників. У відносному виразі ризик визначається коефіцієнтом ризику, який визначається як відношення величини максимальних втрат від даного виду діяльності до деякої бази порівнянь (за таку базу може прийматись обсяг власних ресурсів підприємства, загальні величини втрати по даному виду діяльності або сподіваний дохід від даного виду діяльності):

,

де, Х – величина максимально можливих втрат;

К – база порівнянь.

Дисперсійний аналіз іноді не повністю характеризує ризик проекту. Проте дає необхідний матеріал для оцінки граничних шансів інвестора. Теоретичною базою для цього є нерівність Чебишева, яка має такий вигляд: ймовірність того, що випадкова величина відхиляється по модулю від свого математичного сподівання більше ніж на задану величину σ не перевищує дисперсії цієї величини поділеної на квадрат :

Р{ }≤

При цьому необхідною умовою для виконання нерівності є:

або σ²≤

Для вимірювання ризику підприємницької діяльності за методами математичної статистики доцільно використовувати підхід, запропонований В. В. Вітлінським. Він містить такі показники міри ризику: семіваріацію, семіквадратичне відхилення та модальне семіквадратичне відхилення. Дані показники характеризують ризик підприємницької діяльності як відхилення випадкової величини від обраної бази у несприятливий бік (див. табл.. 3.4).

Таблиця 3.4

Дата добавления: 2014-11-29