Характеристика експертних методів оцінки ризику

Метод оцінки ризику	Переваги	Недоліки	Обмеження використання
Методи експертних оцінок	1. Використання в умовах дефіциту (відсутності) достовірної інформації й статистичних даних. 2. Можливість індивідуального підбору коефіцієнтів залежно від цілей аналізу. 3. Можливість врахування специфічних особливостей конкретної ситуації. 4. Відсутність необхідності аналізувати великі масиви даних. 5. Простота і доступність для широкого спектра користувачів.	1. Недостатній рівень професіоналізму експертів. 2. Робота висококваліфікованих експертів вимагає високої оплати праці. 3. Отримані результати носять суб’єктивний характер. 4. Високий рівень залежності результатів оцінки від кваліфікації експертів і незалежності їх суджень. 5. Відсутність детального обліку ключових і супроводжуючих факторів ризику	1. Використання методів для попередньої оцінки ризиків.

Нормативний метод є дуже зручним для оцінювання ризику. Систему нормативів можна розглядати як один із варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована та складається з мініум значень ранжування.

Він базується на використанні системи фінансових коефі­цієнтів, таких як:

• коефіцієнт ліквідності – розраховується як відношення засобів високої і середньої ліквідності (грошових коштів і дебі­торської заборгованості) до короткострокової заборгованості (нормативне значення не менше ніж 0,5).

• коефіцієнт заборгованості – виражається відношенням суми позикових коштів і суми власного капіталу (нормативне значення не більше ніж 0,3-0,5).

• коефіцієнт автономії – розраховується як відношення загальної суми власних коштів до активу фінансового балансу підприємства (нормативне значення не більше ніж 0,5).

• коефіцієнт маневреності – розраховується як відношен­ня власного обігового капіталу (сума дебіторської заборгова­ності і запасів товарноматеріальних цінностей за винятком кредиторської заборгованості і заборгованості за позиками) до власного капіталу підприємства (нормативне значення не менше ніж 0,5).

• коефіцієнт іммобілізації (реальної вартості основних фондів) – являє собою відношення реального статутного капіталу або вартості основних фондів (за винятком зносу) до підсумку балансу підприємства (нормативне значення не більше ніж 0,6).

• коефіцієнт покриття – визначається як відношення су­ми обігових коштів підприємства до суми короткострокової заборгованості (нормативне значення не менше ніж 2,0-2,5).

Таких коефіцієнтів використовується декілька десятків. Фактичні значення коефіцієнтів, розраховані для конкрет­ного підприємства, порівнюють з нормативними значеннями. За ступенем відхилення фактичних значень від нормативних судять про величину ризику. Порівняння з нормативом здійснюється за шкалою «низький ризик – нормальний ризик – високий ризик». Далі визначають значимість (ваго­мість) кожного з коефіцієнтів (сума вагомостей дорівнює 1,0). Інтегральну оцінку ризику знаходять як середньозважену.

До перевагнормативного методу варто віднести простоту й оперативність розрахунків, однак, як і розглянуті вище аналі­тичний метод і метод оцінки фінансової стійкості, він не враховує впливу окремих факторів ризику. Тобто він може бу­ти рекомендований в основному для «відсікання» явно не­прийнятних рішень, а оцінку тих, що залишилися варто вести іншими методами. Крім того, різні коефіцієнти можуть свідчити про різний рівень ризику.

Аналогові методи оцінки фінансового ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. За цим методом оцінка ймовірності втрат виконується у послідовності, що передбачає:

– проведення аналізу минулих факторів ризику на основі різноманітних інформаційних джерел;

– обробка здобутих даних для виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності та врахування потенційних ризиків.

Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприємства є дуже динамічною. Тому найбільш оптимальним є порівняння минулих і теперішніх показників у межах однієї стадії розвитку. В іншому разі можливість допущення помилки у процесі проведення аналізу досить висока.

Таблиця 4. 3

Дата добавления: 2014-11-29