Оцінні критерії індексу BERI

№ п/п	Оціночні критерії	Максимальна питома вага, %
	Політична стабільність
	Відношення до іноземних інвестицій
	Ступінь націоналізації
	Можливість і ступінь девальвації внутрішньої валюти
	Стан платіжного балансу
	Ступінь розвитку бюрократії
	Темп економічного росту
	Конвертованість валюти
	Якість виконання договорів
	Рівень витрат на заробітну плату й продуктивність праці
	Можливість користуватися послугами внутрішніх та зовнішніх експертів
	Ефективність організації комунікації
	Взаємовідносини між господарськими суб’єктами господарювання та державою, зв’язок із громадськістю
	Умови отримання короткострокових кредитів
	Умови отримання довгострокових кредитів

Слід зазначити, що специфічна особливість вище описаних методик полягає у визначені ступеня ризику для економіки всієї країни без урахування специфіки різноманітних напрямів підприємницької діяльності. Спеціальні методики експертної оцінки ступеня ризику конкретного напряму діяльності підприємства повинні розглядатися як з огляду на ступінь ризику в даній економіці (основою для цього можуть служити методики Швейцарської банківської корпорації та BERI), так і з урахуванням специфічних особливостей даного суб’єкта господарювання, тимчасового простору, охоплюваного аналізом.

Останнім часом у практиці ризик-менеджменту широко застосовуються групові методи експертизи: консиліуми, наради, закриті обговорення, бізнес-тренінги, «мозкові атаки». Дослідження показують, що методи колективної генерації ідей дають на 70 % більше ідей, ніж їх можна отримати від тих самих експертів у процесі індивідуальної експертизи. Незалежно від форми проведення експертних процедур, всі експертні методи базуються на бальній оцінці окремих факторів ризику і визначенні їх частки.

Окрім вище розглянутих методів останнім часом застосовуються також такі види експертних методів, як:

Метод бальних оцінок. З метою отримання більш розгорненої характеристики рівня ризику по даній операції, опитування слід орієнтувати на окремі види фінансових ризиків, ідентифіковані по даній фінансовій операції (кредитний, процентний, валютний, інвестиційний тощо). В процесі експертної оцінки кожному експерту пропонується оцінити рівень можливого ризику, ґрунтуючись на певній бальній шкалі, наприклад:

Ризик відсутній	0 балів
Ризик незначний	10 балів
Ризик нижче середнього рівня	30 білів
Ризик середнього рівня	50 балів
Ризик вище середнього рівня	70 балів
Ризик високий	90 балів
Ризик дуже високий	100 балів

Рейтинговий метод. Система рейтингового оцінювання складається з таких елементів: системи оцінних коефіцієнтів; шкали вагомості цих коефіцієнтів (за потреби); шкали оцінки значень здобутих показників; формули розрахунку остаточного рейтингу.

У процесі розробки життєздатності системи рейтингової оцінки постає проблема вибору еталону для порівняння (порівняння з умовним еталонним підприємством цілком можливе, але вибір такого еталону вимагає уточнення для кожного виду ризику). Необов’язково вибирати з-поміж великої кількості підприємств найкращі та сформувати з них еталон для порівняння. Наявність у рейтинговій оцінці певних еталонних значень передбачає, що рейтинг обчислюється методом відстаней або різниць між реальним та еталонним значеннями. Для визначення остаточного рейтингу ранжуються не значення, а відстані. Традиційний рейтинг виключає операцію ранжування відстаней, що економить час.

За умови використання цього метода формується система оціночних показників, кожному з яких привласнюється певний ранг, формується шкала оцінки отриманих показників і визначається механізм розрахунку сукупного рейтингу показника. На основі цього методу можливо виконати ранжування як окремих операцій, так і видів діяльності підприємства за рівнем ризику.

Таблиця 4.2

Дата добавления: 2014-11-29