Поняття організації

Взагалі поняття організації є багатозначним. Так, «Велика радянська енциклопедія» (1955 рік) дає такі визначення терміна «організація (від франц. – organisation, від пізнього латинського organizo – створюю стрункий вид, влаштовую)»:

1) упорядкування, налагодження, устрій, приведення в систему чого-небудь...;

2) добровільне об'єднання, союз людей, суспільних груп, держав для рішення загальних завдань, досягнення загальних цілей...;

3) будова, взаємозв'язок, взаємне розташування, співвідношення частин якого-небудь цілого...» [4].

Аналогічні трактування слова «організація» даються й Словником російської мови С. І.Ожегова, це: 1) організовувати; 2) організованість; 3) суспільне об'єднання; 4) те ж, що організм (розмовне) [17].

Таким чином, даному терміну відповідають наступні взаємозалежні, але, проте, досить різні поняття:

1) організація як внутрішня впорядкованість, погодженість елементів будь-якого об'єкта або діяльності, тобто організованість;

2) організація як особлива діяльність по впорядкуванню, так сказати «організовування»;

3) організація як якась спільність, або цілісність, що проявляється в досягненні поставлених цілей або під впливом навколишнього середовища;

4) організація як формальне підприємство, установа, у межах чого здійснюється діяльність.

Відзначимо, що вірне сприйняття організації неможливе без розуміння дійсної відмінності понять, як відображаються одним і тим же терміном «організація».

У ранніх працях з організації діяльності промислових підприємств Ф. Тейлора, Г. Форда, А. Файоля, які склали основу класичної теорії, фактично «організація» розглядалася, перш за все, як упорядкованість, організованість, тобто у першому значенні. Приблизно в той же час О. Богданов, досліджуючи принципи організації систем, у дане поняття більше вкладав значення самої діяльності з упорядкування (основу «тектології» О. Богданова становлять поняття формування й регулювання динамічних комплексів) [3].

У працях прихильників так званої неокласичної школи (П. Друкера, О. Желіньї, Б. Люсато), організація сприймається і як спільність (третє поняття) і як підприємство (четверте поняття). М. Вебер і Г. Мінцберг розглядають бюрократичні організації насамперед з позицій властивої їм внутрішньої упорядкованості (називаються п'ять характерних організаційних структур – централізована, механістична бюрократія, професійна бюрократія та ін.) [16], а Б. Люсато формулює принципи організації, вкладаючи в це поняття й спільність, і внутрішню впорядкованість і формальне значення підприємства. Це принципи максимізації прибутку й керування від цілей, що характеризують організацію як спільність, а також принципи контрольованої децентралізації, субординації, самоврядування й мотивації, що відображають організацію і як внутрішню впорядкованість і як підприємство.

Зміст дій людини стосовно застосування положень організації складає зміст організаційної діяльності. Організація підприємницької діяльності визначає застосування теоретичних основ науки організації стосовно діяльності суб’єктів підприємництва.

Взаємовідносини понять менеджменту і організаційної діяльності.

Має місце певна колізія між поняттями організаційної діяльності та управлінням (менеджментом) діяльністю суб’єкта підприємництва.

Нерідко зміст організаційної діяльності звужують до організаційного супроводу управлінських рішень, чим неправомірно з процесу управління виключається факт ухвалення власне організаційного рішення. Присутність організації у складі функцій, через які здійснюється менеджмент, дає підставу для повсякденного уявлення про нібито повне охоплення організації менеджментом, але це не зовсім так.

По-перше, відмітимо відмінність думок щодо складу функцій менеджменту, яка легко пояснюється тим, що доволі нове й важливе за своїм значенням для діяльності підприємств поняття менеджменту постійно збагачується у зв'язку з прискорюваними змінами в характері діяльності підприємств і самого середовища їх функціонування. Нерідко до функцій управління (читати – менеджменту) відносять:

визначення цілей і планування;

організація виконання, координація й стимулювання виконавців;

облік і контроль виконання.

Р. Джонсон, Ф. Каст і Д. Розенцвейг у частині функціонального складу менеджменту обмежуються трьома функціями: планування, організація і керування (у значенні регулювання), однак додають таку важливу для здійснення керівництва діяльністю підприємства функцію, як зв'язок [7, с. 41].

У російськомовній та вітчизняній науковій традиції нерідко склад функцій менеджменту вслід за М. Х. Месконом обмежують чотирма: планування, організація, контроль і мотивація. В інших випадках включають п'ять функцій: планування, організовування (те ж, що організація), координація, мотивація, контроль.

Обидва варіанти функціонального складу менеджменту не є принципово суперечливими й причина відмінності криється, швидше за все, через неточність використання російськомовних значень англійського терміна «control», які, згідно із сучасними словниками англійської мови розташовуються в послідовності: управління, регулювання, перевірка й лише на останньому місці – власне контроль. Очевидно, що будь-який управлінський вплив повинен бути спланований, потім – організований, повинен супроводжуватися мотивацією виконавців і, нарешті, контролюватися в процесі його здійснення. Проте, другий варіант функціонального наповнення менеджменту більш відповідний, оскільки відображає в явному вигляді функцію регулювання, тобто той аспект управління, який виникає при необхідності безпосереднього втручання в хід діяльності, минаючи ряд функцій.

Співвідношення організації і менеджменту схематично проілюструємо за допомогою рис. 3.1, яким схематично покажемо часткове поєднання і розподіл загального предмета управлінської діяльності підприємства на предмет організації і предмет менеджменту.

Рис. 3.1. Співвідношення організаційної діяльності і менеджменту
за принципом сполучення й поділу об'єкта впливу

Як показано на рис. 3.1, дійсно, як функція менеджменту, організація обслуговує всі інші його функції, загальним предметом яких є керівництво людьми у взаємодії з матеріальними й іншими елементами. Однак, має місце сфера організаційних рішень, предметом яких є взаємодія або використання матеріальних елементів, наприклад, черговості запуску партій деталей у виробництво, рівень завантаження устаткування, тривалість виробничого циклу та ін. Отже, організаційна діяльність, як сукупність організаційних впливів не тільки на одушевлені, але й на неживі елементи виходить за рамки менеджменту, предметом якого все-таки є людина у взаємодії з матеріальними елементами діяльності.

Дата добавления: 2014-11-29