Типологія цілей діяльності підприємств

Ознака

Види цілей

Склад

Одиничні

Двоєдині

Триєдині

Множинні

Складність

Прості

Складні

Здійсненність

Бажані

Можливі

Неможливі

Ймовірні

Досяжні

Якісно-кількісна

Якісні

Кількісні

Якісно-кількісні

Конкретність

Бачення

Місії

Сценарії

Завдання

Показники

Значення

Стабільність

Постійні

Тимчасові

Змінні

Інтеграція

Загальні

Частки

Місцеві

Локальні

Індивідуальні

Своєчасність

Майбутні

Поточні

Минулі

Важливість

Стратегічні

Тактичні

Оперативні

Тривалість

Довгострокові

Середньострокові

Короткострокові

Сумісність

Що доповнюють

Взаємовиключні

Взаємодія

Несуперечливі

Суперечливі

Конфліктні

Будь-яка загальна мета підприємства для її виконання розкладається на більш прості підцілі, які, у кінцевому випадку, трансформуються в конкретні завдання для кожної сфери діяльності, окремого виконавця, як це показано на рис. 3.2 схемою, яка відображає природу виникнення варіативності структури цілей.

Рис. 3.2. Схема вертикально-горизонтального розкладання цілей

Закони та принципи організації.

У загальноприйнятому застосуванні закон «відображає зв'язок і взаємозалежність яких-небудь явищ об'єктивної дійсності» [17]. Однак слід брати до уваги, що на відміну від законів фізики, біології, інших природничих, а також технічних наук, де закон має силу прямої дії й може бути безпосередньо врахований та застосований певним способом, закони суспільних наук не підлягають прямому застосуванню в рамках одного об'єкта або одиничного явища.

Проте, це не означає відсутність усяких закономірностей в організації або неможливість їх використання. У зв'язку із цим слід врахувати, як співвідносяться між собою такі категорії, як науковий закон і закономірність. Закономірність, наприклад, трактується як «необхідний, істотний взаємозв'язок явищ реального світу, який постійно повторюється», а науковий закон – як «затвердження стійкого взаємозв'язку між певними явищами, неодноразово експериментально підтверджене й прийняте в якості дійсного для даної сфери реальності» [2]. Тобто, закон лише формулює закономірність, яка об'єктивно має місце і яку можна виразити й через менш строге визначення принципу, як вихідного положення науки, основного правила діяльності [2].

Цілеспрямований функціоналізм породжує формування стійких уявлень про організацію у вигляді певних принципів, які увібрали в себе позитивний досвід організації діяльності підприємств протягом багатьох років та відобразили його у вигляді строгих теоретично обґрунтованих і практично виправданих рекомендацій. Ледь не першими в цій сфері вважаються висунуті в 1912-му році Г. Емерсоном 12 принципів організації виробництва (в оригіналі – принципів продуктивності).

Практично паралельно, але трохи пізніше за терміном опублікування, свої 14 принципів, які поклали початок розвитку «адміністративної теорії», висунув А. Файоль. Принципи організації, які найбільш виразно здійснюються в сучасній діяльності промислових підприємств, представимо в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Дата добавления: 2014-11-29