Закон заперечення заперечення вказує на напрям і форми розвитку

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін розкриває механізм змін та розвитку.

Перехід від однієї якості до іншої відбувається у формі "стрибка".

Стрибок – це перехід кількісних змін у якісні або перехід одного якісного стану в інший.

Види стрибків:

1) за способом здійснення стрибки поділяються на швидкі (часто вибухові) й поступові,

2) за формою стрибки поділяють на одноактні й багатоактні (прості, складні),

3) за глибиною – на поверхневі й глибинні, часткові й повні,

4) за спрямованістю – на прогресивні й регресивні.

в) Закон заперечення заперечення – вказує на напрям і форми розвитку, на єдність поступовості й наступності, на виникнення нового на основі певних моментів старого.

Діалектичне заперечення – це таке перетворення явища, яке хоча і ліквідує його як таке, але одночасно відкриває простір для подальшого його розвитку.

Завдяки правильному розумінню співвідношення поступальності (подолання початкового рівня буття) й циклічності Гегелю вдалося вирішити питання напряму й форм розвитку. Він розумів розвиток як висхідний, поступальний рух уперед з повторенням деяких пройдених ступенів на новій, вищій основі.

Визнаючи основною тенденцією розвитку прогрес, матеріалістична діалектика разом з тим не заперечує й наявності таких змін, які не ведуть до виникнення нового. Це протилежні категорії, які відображають істотні сторони розвитку. Якщо прогрес можна зобразити висхідною лінією, а регрес – низхідною, то їх єдність у найабстрактнішому вигляді можна зобразити однією висхідною лінією. При конкретнішому схематичному його зображенні, коли регрес виступає підпорядкованим моментом, розвиток нагадує собою спіраль.

Заперечення включає в себе триєдиний процес:

1) деструкції (руйнування, подолання) попереднього,

2) кумуляції (часткове збереження, спадкоємність, наступність),

3) конструкції (формування, творення нового).

Заперечення проявляється всередині речі. Воно існує до того часу, доки існує сама річ. У кінцевому підсумку це заперечення призводить до перетворення речі в свою протилежність, до появи нової речі. На основі цієї речі теж може виникнути й виникає наступне (друге) заперечення і так далі.

Старе, як правило, зникає не безслідно, а концентрується в новому, зазнає в ньому переробки.

Заперечення речі своєю протилежністю призводить до розв'язання відповідної суперечності шляхом зруйнування і перетворення її в свою протилежність. Та розвиток на цьому не зупиняється. З виникненням нової речі народжується й нова суперечність, нове заперечення, яке і виступає рушійною силою подальшого розвитку.

Дата добавления: 2014-11-29