Поняття та види трудових спорів між працівниками і сільськогосподарськими підприємствами

Трудові спори працівників сільськогосподарських підприємств

Інтереси роботодавця і найманого працівника не завж­ди збі­гають­ся, і, природно, можливе зіткнення цих інтересів на будь-якій ста­дії трудових правовідносин, що в свою чергу призводить до виникнення розбіжностей.

Умови виникнення трудових спорів поділяються на два види: організаційно-виробничого характеру та правового. До першого виду належать: недоліки в організації виробництва і праці, зокрема, простої; залучення до надурочних робіт, ро­боти у вихідні дні тощо; недоліки в нормуванні праці, органі­зації оплати праці на підприємстві; погані умови праці; недоліки в організації охорони праці та ін.

Серед умов правового характеру слід виділити недоско­налість чинного законодавства про працю (наявність прогалин у праві, нечітких формулювань, що дають підстави для різного їх тлумачення), а також невідповідність чинних норм трудово­го законодавства новим суспільним і економічним відносинам.

Трудові спори – це неврегульовані шляхом безпосередніх пере­говорів розбіжності між працівником (колективом пра­цівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законо­давства, а також встановлення но­вих або зміни існуючих умов праці. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відпо­від­ного органу, що роз­глядає трудові спори. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колек­тиву працівників або профспілки одержав від власни­ка або уповно­важеного ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або упов­новаженого ним органу (представника), або коли строки розгляду вимог, передбачених Законом закінчилися, а відповіді від власника не надійшло (ст. 6 Закону України “Про вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)”).

Класифікувати трудові спори за видами можна за наступ­ними підставами: за суб’єктами; змістом; характером і поряд­ком розгляду (підвідомчості).

За суб’єктами розрізняють індивідуальні та колективні трудові спори. Якщо суб’єктами індивідуальних трудових спорів є працівник і власник під­приємства (уповноважений ним орган), то суб’єктами колек­тивних трудових спорів є:

P на виробничому рівні – наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, орга­нізації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи пред­ставник;

P на галузевому, територіальних рівнях – наймані пра­цівники підприємств, установ, організацій однієї або декіль­кох галузей (про­фесій), або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об’єднання або інші уповнова­жені цими найманими працівниками органи та власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

P на національному рівні – наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об’єд­нання чи інші уповноважені найманими працівниками орга­ни та власники, об’єднан­ня власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністра­тивно-територіальних одиниць України.

За характером індивідуальні трудові спори поділяються на спори про застосування норм трудового законодавства, а також спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці. Наприклад, спори про поновлення на роботі, про зняття накладеного дисциплінарного стягнення, про стягнен­ня заробітної плати належать до спорів про застосування чинного законодавства про працю. Спори про встановлення нових або про зміну існуючих умов праці, як правило, носять колективний характер і тому є колективними трудовими спорами. Разом з тим мають місце й індивідуальні спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці, наприклад про присвоєння кваліфікаційного розряду робітникові.

Залежно від виду трудового спору та його характеру визначається порядок його вирішення. Для індивідуальних трудових спорів про застосування законодавства про працю передбачено два способи вирішення:

· загальний порядок, коли спір спочатку розглядається в комісії з трудових спорів, а у разі незгоди працівника або власника з рішенням КТС – у судовому порядку;

· безпосередньо в районному (міському) суді.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Порядок розгляду трудових спорів, що виникають у процесі діяльності сільськогосподарських та агропромислових товарови­робни­ків, регулюється незалежно від форми власності нормами чинного трудового законодавства України.

Дата добавления: 2014-11-29