Розгляду трудових спорів

Ліквідації комісії з трудових спорів. Порядок і строки

Організаційно-правові засади створення, діяльності та

Створення комісій по трудових спорах передбачено на підпри­ємствах, в установах, організаціях, а також у їх структурних підроз­ділах (цехах, дільницях тощо) (ч. 4 ст. 223 КЗпП) із кількістю працю­ючих не менше 15 осіб (ч. 1 ст. 223 КЗпП). Однак існує чимало підприємств із значно більшою кількістю працюючих, де КТС не утворено, а там, де працівників налічується менше 15, взагалі не перед­бачено створення комісій, як не передбачено воно й у тих колективах, що складаються з працівників, які уклали трудові до­говори із суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами.

Проте відсутність КТС не позбавляє працівників права на вирі­шення в судовому порядку трудових спорів між ними і власниками підприємств, установ, організацій. Звернення безпосередньо до суду можливе без попереднього розгляду спорів у КТС.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу (ч. 2 ст. 223 КЗпП). Так само за рішенням зборів (конференції) створюються КТС у структурних підрозділах. Вони обираються трудовими колективами цих підроз­ділів і діють на таких само засадах, як і комісії підприємств, установ, організацій, однак їх повноваження обмежені згідно з колом повно­важень відповідних підрозділів.

Чисельність, склад і строк повноважень комісії по трудових спо­рах визначається також зборами (конференцією) трудового колек­тиву. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості членів колективу, а конференція – якщо вона зібрала дві третини делегатів. Рішення про обрання КТС (її членів) приймається більшістю голосів. Поря­док обрання комісії також встановлюється зборами (конференцією) трудового колективу – висування кандидатів у члени КТС, їх об­рання відкритим чи таємним голосуванням тощо.

Норма щодо кількості робітників у складі комісії, які мають ста­новити не менше половини її складу (ч. 2 ст. 223 КЗпП), стосуєть­ся тільки тих суб’єктів господарювання, які мають статус підпри­ємств, і не стосується інших установ та організацій.

Обирати свій керівний орган (голову, його заступника і секрета­ря) уповноважена сама комісія (ч. 3 ст. 223 КЗпП), а власник або упов­новажений ним орган мають створити відповідні умови для роботи КТС, зокрема взяти на себе її організаційно-технічне за­безпечення, що включає надання обладнаного приміщення, оргтехніки, організацію діловодства тощо (ч. 6 ст. 223 КЗпП). Так як комісія по трудових спорах повинна мати печатку встановлено­го зразка (ч. 7 ст. 223 КЗпП), витрати на її виготовлення також має взяти на себе власник.

До прийняття Конституції України комісії по трудових спорах були обов’язковим первинним органом для розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях за винятком спорів, указаних у статтях 222, 232 КЗпП (ч. 1 ст. 224 КЗпП). Однак нині згідно зі ст. 55 і ст. 124 Конституції України працівник наділений правом звертатись для вирішення спору без­посередньо до суду, тобто норма про КТС як обов’язковий пер­винний орган у вирішенні трудових спорів не тлумачиться як обов’язковість досудового порядку розгляду спорів.

Виходячи з ч. 2 ст. 224 КЗпП, працівник до того, як звернутися в КТС, мусить самостійно або за участю профспілкової організації зробити спробу врегулювати спірні питання шляхом переговорів із власником або уповноваженим ним органом. Безпосереднє звер­нення працівника до суду не передбачає попередніх процедур вре­гулювання трудового спору.

Для звернення працівника в комісію по трудових спорах вста­новлено тримісячний строк від того дня, коли він дізнався або по­винен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 225 КЗпП). Якщо працівник не дізнався про порушення свого права, то перебіг строку для звернення в КТС не починався.

Законодавство про працю не вживає терміна “позовна давність”, однак, виходячи із того, що для звернення в комісію по трудових спо­рах передбачено тримісячний строк, доречно вважати, що саме цей строк діє і в тих випадках, коли працівник безпосередньо звер­тається до суду з позовом про захист своїх трудових прав (якщо законо­давством не передбачено інше).

Пропуск указаного строку позбавляє працівника можливості відстояти свої права чи законні інтереси. Однак КТС може поновити пропущений строк, якщо працівник доведе, що це сталося з поважних причин. Заява працівника, яка надійшла до комісії, підлягає обов’яз­ко­вій реєстрації.

Спір має розглядатися в присутності працівника, який подає заяву, а також представників власника або уповноваженого ним орга­ну, крім випадків, коли працівник подав письмову заяву про розгляд спору за своєї відсутності (ч. 1 ст. 226 КЗпП). На засіданні КТС за бажанням працівника від його імені може виступати пред­ставник профспілкового органу або інша особа, зокрема адво­кат (ч. 1 ст. 226 КЗпП).

У разі нез’явлення працівника або його представника на засі­дання комісії по трудових спорах розгляд його заяви відкладається до наступного засідання (ч. 2 ст. 226 КЗпП). При пов­торному нез’яв­ленні працівника без поважних причин на засідання КТС, де має розглядатись його заява, комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника пра­ва подати заяву повторно протягом встановленого тримісячного строку (ч. 2 ст. 226 КЗпП).

КТС наділена правом викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення різноманітних перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки і документи (ч. 3 ст. 226 КЗпП). Але, на відміну від судового засідання, за неявку на засідання КТС, за відмову давати показання, дачу неправдивих показань свідки не несуть ніякої відповідальності. Не передбачена законодавством ніяка відповідальність і за відмову власника в наданні необхідних документів і розрахунків, що уск­ладнює роботу комісій по трудових спорах.

Засідання КТС вважається правомочним за присутності не менше 2/3 її членів, а працівник і власник мають однакове право заявити відвід будь-кому із членів комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів присутніх на комісії, виключаючи члена комісії, якому заявлено відвід і який не бере участі в голосуванні щодо себе (частини 4, 5 ст. 226 КЗпП). Протокол засідання КТС підписується головою комісії або його заступником і секретарем (ч. 6 ст. 226 КЗпП). Щодо порядку прийняття рішення комісії по трудових спо­рах, то воно приймається більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні (ч. 1 ст. 227 КЗпП), а перелік усіх обов’язкових даних, які повинні бути вказані у рішенні КТС, дано в ч. 2 ст. 227 КЗпП. Копія рішення комісії має бути у триденний строк вручена пра­цівникові і власнику або уповноваженому ним органу (ч. 3 ст. 226 КЗпП). Порушення строку вручення заявнику такої копії відповідно відсуває початок перебігу десятиденного строку, відведеного для оскарження рішення комісії до суду (ст. 228 КЗпП). Цей строк відповідно до ст. 228 обчислюється з дня вручення працівникові чи власнику або уповноваженому ним органу виписки з протоколу засідання комісії чи його копії, хоча ч. 3 ст. 227 КЗпП передбачено лише одну форму інформування сторін трудового спору – вручення копії рішення КТС. Формою оскарження, оскільки інше не перед­бачено Цивільним процесуальним кодексом України, є позовна заява. Відмова в прийнятті такої заяви не може мотивуватись про­пуском строку для оскарження рішення комісії по трудових спо­рах. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. У разі, коли пропущений строк не буде поновлено, рішення КТС залишається в силі, а позовна заява судом не розглядається.

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню у триден­ний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскар­ження, згідно зі ст. 229 КЗпП. Якщо рішення комісії оскаржено до суду, воно не підлягає виконанню до винесення судом рішення про залишення в силі рішення КТС і набрання цим рішенням за­конної сили. Рішення про поновлення на роботі незаконно звіль­неного або переведеного на іншу роботу працівника підлягає не­гайному виконанню відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП.

Невиконання власником рішення комісії по трудових спорах у строки, встановлені ст. 229 і ч. 5 ст. 235 КЗпП, якихось санкцій щодо власника не тягне, але дає право працівнику вимагати при­мусового виконання вищеозначеного рішення. Після перебігу строку добровільного виконання рішення комісії по трудових спорах у разі, коли власник не оскаржив це рішення і не виконав його, працівник вправі вимагати видати йому посвідчення, що має силу виконавчо­го листа (ч. 1 ст. 230 КЗпП) і таким чином є підставою для приму­сового виконання рішення КТС. Оскільки посвідчення має бути підписане головою або заступником голови комісії по трудових спорах (ч. 2 ст. 230 КЗпП), то до них і слід звертатись з вимогою про видачу посвідчення. Воно, крім підписів зазначених вище осіб, повинно бути засвідчене печаткою комісії по трудових спорах.

Неналежне оформлення посвідчення є підставою для відмови судового виконавця (голови відповідного районного суду) в примусовому виконанні рішення комісії по трудових спорах.

Працівник вправі пред’явити посвідчення до районного (міського) суду не пізніше тримісячного строку (ч. 4 ст. 230 КЗпП), однак статтею не передбачено, з якого дня відлічується цей тримісячний строк. Тож логічним буде висновок про те, що строк для одержання працівником посвідчення на право примусового виконання рішення комісії по трудових спорах взагалі не встановлено, тобто цей строк не обмежено. Що ж до тримісячного строку для пред’явлення посвідчення до виконання, то його треба відлічувати з дня одержання посвідчення працівником. Згідно з ст. 241 КЗпП строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відпо­відне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закін­чується в останній день місяця.

Якщо в примусовому виконанні рішення комісії по трудових спорах суд (судовий виконавець) працівнику відмовив через сплив строку на пред’явлення посвідчення до виконання, працівник вправі: звернутись до КТС із заявою щодо поновлення цього строку. Комісія може поновити цей строк, якщо його пропущено з поважних при­чин, або відмовити в його поновленні, коли причини не визнані поважними. В останньому випадку рішення комісії по трудових спорах не може бути виконане примусово, а лише добровільно з боку власника.

Як показує практика, на сьогоднішній день діяльність комісії по розгляду трудових спорів не є ефективною. Це пов’язано з тим що, по-перше, працівники, права та законні інтереси яких порушено надають перевагу зверненню за відновленням порушеного свого права безпосередньо до суду, оскільки в них немає впевненості в тому, що комісія з розгляду трудових спорів об’єктивно розгляне і винесе справедливе рішення по справі. По-друге, оскільки склад комісії формується із працівників підприємства, підлеглих власнику, то власник або уповноважений ним орган може використовувати проти таких працівників різні заходи впливу (наприклад, матеріального чи дисциплінарного характеру) за винесення комісією рішення на користь працівника, який звернувся за захистом свого права. В такому випадку говорити про об’єктивність рішення КТС не приходиться. Названі причини є підставою для того, що працівники не довіряють свої долі комісіям по розгляду трудових спорів.

Дата добавления: 2014-11-29