Державна підтримка особистих селянських господарств

Державна підтримка особистих селянських господарств здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів. Кабінет Міністрів України відповідно до загальнодержавних програм при підготовці проекту Державного бюджету України, а також органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, відповідно до регіональних прог­рам, в проектах місцевих бюджетів щорічно передбачають відповід­ні кошти на підтримування таких господарств.

Органи виконавчої влади і місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов’язані сприяти особистим селянським гос­подарствам: в організації в сільській місцевості кредитних спілок, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів для надання послуг із заготівлі, зберігання, переробки та збуту сільськогоспо­дарської продукції, спільного використання технічних і транспор­тних засобів та соціально-побутового обслуговування, забезпечен­ня кормами й молодняком худоби та птиці; в організації діяльнос­ті з надання інженерно-технічних, ветеринарних, агрономічних, зо­отехнічних та інших послуг, а також послуг із забезпечення сорто­вим насінням, садивним матеріалом, племінною та продуктивною худобою, гібридами та кросами птиці, сільськогосподарською тех­нікою та обладнанням; у виділенні земельних ділянок єдиним масивом; в отриманні кредитів для будівництва житла, господарських будівель і споруд, придбанні сільськогосподарської техніки та об­ладнання; в організації у сільській місцевості фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 31 травня 1995 р. № 38 “Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особис­тих підсобних господарств громадян і селянських (фермер­ських) господарств” на особисті селянські господарства поширено дію п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1991 р. № 96 “Про розвиток селянських (фермерських) господарств і коо­перативів по виробництву сільськогосподарської продукції” (в ре­дакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р. № 133) в частині забезпечення їх насінням та племінним молодня­ком худоби й птиці.

Чинним законодавством закріплюється принцип захисту держа­вою сільської поселенської мережі незалежно від категорії, розміру та місця розташування сільських населених пунктів. Будь-які пе­ретворення сільських поселень (об’єднання, роз’єднання, перейме­нування, переведення до іншої категорії тощо) можуть здійснюва­тись за рішенням сесій районних рад лише з волі жителів цих по­селень. Запроваджується постійне обстеження та паспортизація сільської поселенської мережі (моніторинг). Порядок здійснення моніторингу встановлює Кабінет Міністрів України.

Дата добавления: 2014-11-29