Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Форми регулювання товарно-грошових відносин сільськогосподарських підприємств




В АПК. Основні тенденції розвитку договорів як основної

Загальна характеристика та особливості договірних відносин

Сільськогосподарських товаровиробників

Правове регулювання договірних відносин

 

 

 

Питання про договори в сільському господарстві є одним зі спірних і проблемних у науці аграрного права, але в будь-якому ра­зі слід мати на увазі, що аграрно-правові договори є предметом са­ме аграрного права. При цьому, як вважають науковці, у законо­давстві важливо повно відобразити специфіку сільськогосподар­ського виробництва та сільськогосподарських договорів. Специфі­ка договір­них відносин у цій галузі виявляється в кожному структурному елементі договору (предмет, сторони тощо). Світовий дос­від доводить, що сільське господарство без державного регулюван­ня, спеціально орієнтованого на захист його майнових інтересів, без створення системи підтримки не може ефективно функціону­вати, оскільки воно є галуззю з підвищеним виробничо-господар­ським ризиком. Виробни­чий процес у ньому навіть в умовах най­вищого рівня науково-технічного та сервісного забезпечення кон­тролюється людиною не повністю. Державне регулювання має бу­ти орієнтовано також на охорону земель від надмірної експлуата­ції, стримування перевироб­ництва з одночасним збереженням від­повідного рівня життя того, хто працює в сільському господарстві.

Кажучи про предмет аграрно-правового регулювання до­говірних відносин, слід зробити застереження. Аграрне право не визначає загальні положення про договори, правочини; всі аграр­но-правові договори підпорядковуються загальним правилам ци­вільного законодавства. Аграрне право визначає особливості їх правового регулювання.

Враховуючи, що аграрне право є галуззю комплексною, яка містить норми як приватного, так і публічного права, законода­вець, конструюючи її механізми, зобов’язаний в її рамках знайти “золоту середину” – взяти до уваги як індивідуальні інтереси, так і колективні, тобто національні інтереси всієї України щодо забез­печення національної безпеки.



Оскільки Конституцією України закріплено як загальний прин­цип невтручання в сферу господарювання, аграрне законо­давство має встановити принципи та засади особливостей держав­но-правового регулювання відносин у галузі сільського господарс­тва. Водночас, одним із пріоритетних напрямів державної політики аграрного протекціонізму має бути турбота про селянина. На сьо­годні українське законодавство не має загальних засад регулюван­ня державою відносин у сфері економіки в цілому і сільському гос­подарстві зокрема, але залишається сподіватися, що українські законодавці та урядовці пе­реглянуть свої підходи до державного управління цією галуззю, припинять розглядати селянина виключно як платника подат­ків та постачальника продовольства; тим більше, що за усіх часів сільське населення було та є генофондом нації.

Криза, що охопила сільське господарство у зв’язку з неефек­тивністю існуючих форм господарювання на селі, породила оману про те, що проста зміна цих форм господарювання автоматично дозволить подолати всі кризові явища. Реформування форм госпо­дарювання на селі дасть змогу створити лише передумови до аграр­ної реформи. Це означає, що земельна реформа є першим, скорі­ше підготовчим етапом дальшої аграрної реформи. А ця реформа вимагатиме величезних інвестицій.

Сільському господарству потрібне насіння нових, більш про­дуктивних рослин, нові технології у сфері агрономії, нова техніка, і, нарешті, нові технології у сфері організації його управління (ме­неджменту). Мінімальні передумови цих бажаних перетворень, найближчими роками має створити Українська держава. При цьо­му необхідно враховувати, що суб’єктам нових форм господарю­вання на селі бракує як сучасних економічних, так і правових знань, що також негативно позначається на ефективності галузі за­галом. І договори в сільському господарстві є тим правовим інстру­ментом, за допомогою кваліфікованого використання якого на се­лі можуть відбутися зазначені перетворення.

Договір є головною правовою формою регулювання зовнішніх і внутрішніх підприємницьких, зокрема, виробничо-господарських відносин аграрних підприємців як виробників товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження.

В умовах аграрної реформи і розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві роль договору постійно зростає, він стає основною формою планування товаровиробниками своєї діяльності, його роль і сфера застосування постійно розширюються.

 


Система договірних зв’язків в АПК. Законодавство,





Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 454; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.016 сек.