Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Прив’язка конструктивних елементів до координаційних осей




Читайте также:
  1. Вартість складових елементів оборотних фондів фірми «Німб», тис. грн
  2. Взаємодія в роботі станцій та ділянок, що до них прилягають та елементів станцій між собою
  3. Визначення елементів графіка руху
  4. Визначення конструктивних розмірів зубчастих коліс
  5. Використання координаційних сполук
  6. Вилучення елементів речення
  7. Властивості елементів II групи
  8. Властивості елементів IV групи
  9. Властивості елементів V-А групи та їхні властивості
  10. Властивості елементів VI-А груп та їхніх сполук
  11. Властивості елементів VI-В групи та їхніх властивостей
  12. Властивості елементів VII –А групи та їх сполук

Координаційні осі спрощено називають також розбивальними (від розбивки, тобто перенесення осей в натуру при початку будівництва), а їх систему – сіткою осей, або модульною сіткою. Їх позначають кружечками і маркують: поздовжні осі літерами (за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ш, Щ), а поперечні – цифрами. Послідовність маркування приймається зліва направо й знизу вгору. Ця система осей при проектуванні служить тією координатною сіткою, на основі якої встановлюється взаємне розташування всіх несучих конструкцій між собою, а в будівництві дозволяє точно переносити його в натуру. Для цього в проектах має бути точно вказана прив’язка основних конструктивних елементів по відношенню до координаційних осей.

Модульна просторова координаційна система і відповідні модульні сітки з членуваннями, кратними певному укрупненому модулю, мають бути, як правило, неперервними для всієї проектованої будівлі чи споруди.

Перервну модульну просторову координаційну систему з парними координаційними осями та вставками між ними, що мають розмір С, кратний меншому модулю (рис. 3.6, б, в), допускається застосовувати для будівель з несучими стінами в таких випадках:

– місцях улаштування деформаційних швів;

– при товщині внутрішніх стін 300 мм і більше, особливо за наявності в них вентиляційних каналів; у цьому випадкові парні координаційні осі проходять у межах товщини стіни з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідну площу спирання уніфікованих модульних елементів перекриттів;

– якщо перервна система модульних координат забезпечує повнішу уніфікацію типорозмірів індустріальних виробів.

Конструктивна площина (грань) елемента залежно від особливостей його прилягання до інших елементів може відстояти від координаційної площини на встановлений розмір або збігатися з нею. Прив’язка конструктивних елементів – це відстань від координаційної осі до координатної площини (грані) елемента або до геометричної осі його перетину. Прив’язку несучих стін і колон до координаційних осей здійснюють по їх перетинах, розташованих у рівні спирання на них верхнього перекриття або покриття.

Геометрична ось внутрішніх несучих стін звичайно суміщається із координаційною віссю (рис. 3.7, а); винятки допускаються для стін сходових кліток, стін з вентиляційними каналами тощо.

Внутрішня координаційна площина зовнішніх несучих стін має зміщуватись від координаційної осі всередину будівлі на відстань, яка дорівнює половині товщини паралельної внутрішньої несучої стіни або ж кратна М, 1/2 М чи 1/5 М (рис. 3.7, б). При спиранні плит перекриттів на всю

 

 

 

Рисунок 3.6 – Розташування координаційних осей в плані будівель із несучими стінами:



а – неперервна система; б, в – перервні системи з парними координаційними осями і вставками між ними

 

Рисунок 3.7 – Прив’язка стін до координаційних осей (розміри прив’язок указані від координаційних осей до координаційних площин елементів)

 

а

 

Рисунок 3.8 – Прив’язка колон каркасних будівель до координаційних осей

 

Рисунок 3.9 – Прив’язка колон і стін до координаційних осей у місцях деформаційних швів

товщину зовнішньої стіни допускається суміщення зовнішньої координаційної поверхні стін із координатною віссю (рис. 3.7, г).

Внутрішня координаційна площина зовнішніх самонесучих і навісних стін має суміщатися з координаційною віссю або зміщуватись на певний розмір з урахуванням прив’язки несучих конструкцій у плані та особливостей прилягання стін до вертикальних несучих конструкцій чи перекриттів (рис. 3.7, д – е).

При призначенні розмірів прив’язок стін, виконаних із штучних каменів (цегли та блоків) корисно дотримуватися кратності розмірів, властивих такому муруванню з урахуванням швів. Так, для мурування з цегли прив’язувальні розміри становлять 130 мм, 250 мм, 380 мм, 510 мм тощо. У подібних випадках як виняток допускається використання розмірів, відмінних від прийнятих згідно з МКРБ.

Прив’язка колон у каркасних будівлях має прийматися залежно від їх розташування в будівлі. Геометричні осі колон середніх рядів суміщаються звичайно з координаційними осями (рис. 3.8, а). Прив’язка крайніх рядів колон до крайніх координаційних осей залежно від типу й конструктивної системи будівлі здійснюється в один із таких способів:

– внутрішню координаційну поверхню колон зміщують від координаційних осей усередину будівлі на відстань, що дорівнює половині ширини колони середніх рядів (рис. 3.8, б);

– геометричну ось колон суміщають з координаційною віссю (рис. 3.8, в);

– зовнішню координаційну поверхню колон суміщають з координаційною віссю (рис. 3.8, г).

Зовнішню координаційну площину колон допускається зміщувати від координаційних осей назовні на відстань, кратну модулю 3М і, за необхідності, М або ½ М. У торцях будівель допускається зміщувати геометричні осі колон усередину будівлі на відстань, кратну модулю 3М і, за необхідності, М або ½ М.

При прив’язці колон крайніх рядів до координаційних осей, перпендикулярних до напряму цих рядів, суміщають геометричні осі колон з указаними координаційними осями. Винятки можливі по відношенню до наріжних колон і колон у торців будівель та деформаційних швів.

У будівлях, у місцях перепаду висот та деформаційних швів, здійснюваних на парних або одинарних колонах (чи несучих стінах), котрі прив’язуються до подвійних або одинарних координаційних осей, керуються такими правилами:

– відстань між парними координаційними осями має бути кратним модулю 3М і, за необхідності, М чи ½ М; прив’язка колон здійснюється згідно з рекомендаціями, викладеними вище;

– при парних колонах (або несучих стінах), що прив’язуються до одинарної координаційної осі, відстань від цієї осі до геометричної осі кожної з колон (рис. ) має бути кратним модулю 3М і, за необхідності, М чи ½ М;

– при одинарних колонах, що прив’язуються до одинарної координаційної осі, геометричну ось колон суміщають із координаційною віссю.

При розташуванні стіни між парними колонами одна з її координаційних площин збігається з координаційною площиною однієї з колон.

В об’ємно-блокових будівлях об’ємні блоки, як правило, розташовують симетрично між координаційними осями неперервної модульної сітки.

У багатоповерхових будівлях координаційні площини чистої підлоги сходових площадок суміщають із горизонтальними основними координаційними площинами.

В одноповерхових будівлях координаційну площину чистої підлоги слід суміщати з нижньою основною горизонтальною площиною (рис. 3.5, б). Якщо така будівля має похилу підлогу, з нижньою горизонтальною координаційною площиною слід суміщати верхню лінію перетину підлоги з координаційною площиною зовнішніх стін.

Прив’язку елементів цокольної частини стін до нижньої горизонтальної основної координаційної площини першого поверху й прив’язку фризової частини стін до верхньої координаційної площини приймають з такого розрахунку, щоб координаційні розміри верхніх та нижніх елементів стін були кратними модулю 3М і, за необхідності, М чи ½ М.

 





Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 4548; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.002 сек.