Загальна характеристика поняття

S - Р

Земля - планета.

Отже, Земля обертається навколо Сонця.

Зміст, як бачимо, в умовиводах різний, а форма одна й таж:

М – Р

S - М

Зміст даної форми розкривається у розділі 6. Зараз тільки зазначимо, що вірний висновок в умовиводі визначається не тільки істинністю суджень, які є засновками, але й тим, яка в нього форма. В умовиводі:

Усі економісти вивчають статистику.

Петренко вивчає статистику.

Отже, Петренко економіст.

висновок з необхідністю не витікає саме в силу того, що в умовиводі невірна форма мислення.

Форма мислення – це спосіб зв’язку елементів тієї чи іншої думки. Вона теж в значній мірі визначає характер мислення людини.

1.2. Практичне значення логіки

Логіка як наука існує більше двох тисячоліть. Її виникнення було зумовлене розвитком практики і пізнавальної діяльності. Вона є складовою частиною системи наук, які є інтелектуальним ядром духовної культури і разом з ними виконує певні функції у суспільстві.

Перш за все зазначимо, що логіка виконує світоглядну функцію. Як наука про форми і закони людського мислення вона здійснює певний внесок у вирішення таких філософських проблем як сутність і природа мислення, співвідношення мислення і буття тощо.

Пізнавальна функція логіки полягає в тому, що її використання має велике значення для науки і практики для логічної обробки емпіричного матеріалу, для узагальнення тих чи інших теоретичних даних.

Методологічна функція (від грецького methodos – шлях, спосіб дослідження, вивчення) логіки полягає в тому, що вона розробляє певні методи пізнання, є теорією індуктивних і дедуктивних умовиводів, доказу і, таким чином, дає наукам методи одержання вивідного знання.

Евристична функція (від грецького heurisko – відшукую, відкриваю) логіки полягає в тому, що вона сприяє вирішенню тих чи інших практичних і теоретичних проблем.

Особливо велика роль логіки проявляється у її виховній функції. Логіка підвищує культуру мислення, сприяє тому, щоб наше мислення було чітким і ясним, визначеним, послідовним, несуперечливим, аргументованим чи доказовим. Людина з високою культурою мислення краще зможе довести свої думки до інших, впевнити їх у чомусь.

Все більше логіка використовується в сучасній юридичній практиці. Вона має велике значення для визначення юридичних понять, класифікації злочинів, формування версій, доказу і спростування в процесі судових справ.

Не слід перебільшувати і недооцінювати значення логіки. Є люди, які ніколи не вивчали логіки і прекрасно мислять і є люди, які вивчали логіку і мислять погано. Це говорить про те, що характер мислення людини визначається не тільки знанням логіки.

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ

Поняття - це форма мислення в якій в безпосередній єдності відображаються загальні, суттєві ознаки предметів, явищ, процесів.

Кожна людина мислить з допомогою понять. Поняття бувають побутові, які не завжди чітко визначаються.

Наприклад: „долина”, „вітер”, „садок”.

Наукові поняття, якщо це можливо, чітко визначаються.

Наприклад: це такі поняття як „засіб виробництва”, „гіперінфляція”, „девіантна поведінка”. Є й такі поняття, які вживаються як у побутовому житті, так і в науці.

Наприклад: поняття ”гроші” у побутовому житті як правило не визначається, а в науці поняття „гроші” визначається як всезагальний еквівалент обміну товарів.

Є поняття, які не відносяться до побутових і наукових.

Наприклад: поняття християнського віровчення: „церква”, „літургія”, ”преображення Господнє”.

Предмети мають величезну кількість різноманітних ознак. Інколи ознаками предметів може бути навіть їх відсутність.

Наприклад: відсутність у злочинця вогнепальної зброї, або відсутність на базі належного обліку матеріальних цінностей.

Ознаки, які притаманні окремому предмету, є одиничні, а ті ознаки, які притаманні декільком предметам є загальними. Але й в окремому предметі є одиничні і загальні ознаки.

Наприклад: людині притаманні такі одиничні ознаки як воля, пам'ять, моральні якості і загальні ознаки: розумна істота, яка виготовляє знаряддя праці і використовує їх в процесі перетворення природи для задоволення своїх потреб.

Серед загальних і одиничних ознак логіка виділяє істотні і неістотні ознаки. Ознаки, які можуть належати предмету або не належати і не виражають сутності предметів вважаються неістотними.

В процесі формування понять увага звертається перш за все на істотні ознаки, які виражають сутність, природу різних предметів та явищ, їх відмінність від інших предметів. Тому поняття і визначається як форма мислення, в якій предмети відображаються в їх істотних ознаках.

Поняття суттєві ознаки вживається в різних сенсах.

Наприклад: в побуті суттєвими ознаками предметів можуть бути їх цілющі та корисні властивості.

Слід зазначити, що в літературі по логіці існують різні види визначення поняття як форми мислення. Ось деякі з них:

„Поняття є мисленим відображенням у формі безпосередньої єдності загальних, суттєвих ознак предметів”(І. Чупахін).

„Поняття – думка, яка фіксує ознаки відображуваних у ній предметів і явищ, що дозволяють відрізняти ці предмети і явища від суміжних з ними” (Д.Горський).

„Поняття – цілісна сукупність суджень, тобто думок, в яких дещо стверджується про відрізнювані ознаки об’єкта, який досліджується, ядром якої є судження про найбільш і в той же час суттєві ознаки якого-небудь об’єкта.(М.Кондаков).

„Поняття – це форма мислення, яка є результатом узагальнення і виділення предметів деякого класу за загальними та специфічними для них ознаками.(А.Конверський).

Дані визначення понять, і мабуть інші, в якісь мірі відображають істотність поняття як форми мислення. Кожне визначення чи дефініція того чи іншого поняття в науці, як правило, неповні. Більш широке вчення про поняття може дати його теорія.

2.2. Мовні засоби виразу поняття

Поняття виражаються і втілюються у словах і їх сполученнях.

Слово – це матеріальна звукова оболонка, в якій фіксуються чи закріпляються наші думки, які стали результатом пізнавальної діяльності, воно також є важливим засобом спілкування, комунікації людей.

Тому поняття нерозривно пов’язано зі словом. Слова і словосполучення називають іменами. Імена бувають прості і складні. Простими іменами, наприклад, є: „конституція”, „право”, „економіка”, а складними: „додаткова вартість”, „суспільна свідомість”, „нормативний акт”, „прилад для вимірювання тиску”.

Органічна єдність поняття і слова не дає підстави для їх ототожнення. Окреме слово може виражати декілька понять і мати зовсім різне значення. Це може бути пов’язано з існуванням у мові слів-синонімів і слів-омонімів.

Наприклад: слова „бідний” і „убогий” є синоніми, тобто різні по значенню, а по сенсу однакові. А слово „закон” вживається в сенсі закону природи, закону логіки або закону юридичного, це омоніми.

Слово володіє двома типами значень – денотацією і сенсом.

Денотацією слова (від лат. denoto – позначаю) є предмет, який позначається власним іменем певної мови, а сенсом – виражена в понятті думка.

Кожна наука в процесі пізнання використовує свій, спеціально розроблений категоріально-понятійний апарат.

Поняття, які чітко визначені і придатні до вживання називаються термінами.

В економічній теорії, наприклад, термінами є „засіб виробництва”, „виробничі відносини”, „гіперінфляція”, тощо. В логіці термінами є такі поняття як „логіка”, „закон”, „індукція”, „дедукція” та ін.

2.3. Логічні способи формування понять

Формування понять є складним, а інколи і довгостроковим процесом. Є поняття формування яких здійснюється стихійно, як правило у повсякденному житті. Такі поняття часто бувають розпливчатими і чітко не визначеними. До них відносяться поняття, якими ми користуємося в повсякденному житті.

Це, наприклад, такі поняття як „стіл”, „олівець”, „земля” та ін.

Наукові поняття формуються на основі науково-теоретичної і науково-дослідницької діяльності. Вони чітко визначаються. Їх зміст може змінюватися в процесі розвитку наукового пізнання.

Це, наприклад, такі поняття як „людина”, „атом”, „біологічний вид”. Вони мають свою давню історію, процес їх формування продовжується і сьогодні.

Для формування поняття необхідно виділити істотні ознаки, які виражають природу предмета, його сутність та відмінність від інших предметів. Для цього використовуються такі логічні способи формування понять як порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування та ін.

Порівнянням називають логічний прийом співставлення предметів з метою встановлення їх схожості та відмінності.

Щоб сформувати обсяг і зміст поняття про який-небудь предмет необхідно перш за все порівняти його з іншими предметами, знайти ознаки, які виражають його подібність з одними предметами і відмінність з іншими.

Аналіз (від грец. analusis - розкладення) дає можливість виділити ті чи інші ознаки предмета, розглянути їх окремо один від одного.

Науковий аналіз на відміну від аналізу, який здійснюється в повсякденній практичній діяльності, має мету вирішити певні наукові програми, пізнати сутність речей чи явищ, закони їх розвитку. Це і дає можливість уточнити зміст поняття, або сформувати нове поняття, в процесі формування понять використовуються такі види аналізу як механічне розкладання предмета на складові частини, визначення хімічного складу, знаходження причин явищ, які спостерігаються, виявлення форм взаємозв’язку елементів цілого та ін.

Синтез (від лат. syntesis – з’єднання) мислене з’єднання частин предмета, розчленованого аналізом у єдине ціле.

Синтез, як засіб формування поняття, протилежний аналізу. Але в процесі формування понять синтез і аналіз органічно поєднані. Без аналізу не може бути синтезу і навпаки. Коли вчений розкладає предмет на його складові частини, він в той же час з’ясовує як кожна з них пов’язана з іншою, тобто здійснює синтез.

Узагальнення (від лат. generalisatio) мислене виділення деяких властивостей предметів, або самих предметів у певний клас і формування поняття про них.

Узагальнення це також процес переходу від одиничного поняття до загального, від менш загального до більш загального поняття. Узагальненням, наприклад, буде перехід від поняття рабовласницький засіб виробництва до поняття засіб виробництва.

Абстрагування (від лат. abstraction – відокремлення) – це мислене виділення окремих ознак предмета і відокремлення від інших ознак.

Відокремлення від деяких ознак предметів або від відношень між ними дає можливість виділити ті властивості чи відношення, які цікавлять дослідника.

Наприклад: при формуванні поняття „трикутник” ми абстрагуємося від таких ознак як дерев’яний, білий, великий та ін., і виділяємо істотні ознаки: три сторони, три кути, сума кутів дорівнює 180º. Кожне сформоване поняття в цьому відношенні є абстракцією.

Існують різні види абстрагування. Якщо формується загальне поняття про який-небудь клас предметів, то застосовується абстракція ототожнювання. Вона полягає в тому, що дослідник мислено відокремлюється від нетотожних ознак предметів певного класу і виділяє тотожні, загальні ознаки, які притаманні усім предметам даного класу. Нерідко в науці застосовується і такий вид абстрагування як ідеалізація, коли в науку вводяться поняття, в яких мисляться реально неіснуючі предмети.

Наприклад: результатом ідеалізації будуть такі поняття „абсолютно тверде тіло”, „точка”, „пряма”.

2.4. Зміст і обсяг поняття

Логічна структура поняття складається з таких елементів як зміст і обсяг.

Змістпоняття складається з сукупності ознак, які виділяються як окремі поняття.

Наприклад: змістом поняття „злочин” є сукупність таких суттєвих ознак як „суспільно-небезпечний характер дії”, „протиправність”, „провинність”, „карність”.

Обсягом поняття є множина предметів, які мисляться в понятті.

Обсяг поняття злочин складають усі злочини, бо вони мають загальні, істотні ознаки. Зміст поняття виражається за допомогою такої логічної операції як визначення поняття. Предмети, які входять в обсяг поняття, називають логічним класом, або множиною, а окремий предмет обсягу поняття є елементом класу або множини.

Наприклад: елементами класу злочинів будуть такі поняття як крадіжка, шахрайство, розбій та ін. Кожне з даних понять має ознаки притаманні змісту поняття злочин.

Зміст та обсяг поняття взаємопов’язані один з одним. Цей зв’язок виражається у законі оберненого співвідношення між обсягом та змістом поняття. Коли змінюється зміст поняття, то змінюється і його обсяг і, навпаки, зміна в обсязі поняття зумовлює зміну в його обсязі. Згідно з даним законом збільшення змісту поняття веде до утворення поняття з меншим обсягом, а збільшення обсягу поняття веде до утворення поняття з меншим змістом.

Наприклад: якщо ми збільшимо обсяг поняття адвокат, то можемо утворити поняття юрист, зміст якого буде менший, а обсяг більший, оскільки в ньому тепер мисляться юристи усіх спеціальностей.

Зміст поняття адвокат в порівнянні з поняттям юрист більший, оскільки в ньому мисляться ознаки притаманні не тільки усім юристам, а ще й ознаки специфічні, притаманні тільки адвокатам. Якщо ми збільшимо зміст поняття вартість, то можемо утворити поняття додаткова вартість, зміст якого є меншим. Цей закон вказує на те, що чим більший зміст поняття, тим вужчий клас предметів, які мисляться в даному понятті.

Дата добавления: 2014-11-29