Спростування 2 страница

Висловлювання – розповідальне речення, яке по змісту може бути або істинним або хибним.

В логіці поняття висловлювання вживається в різних сенсах.

Видова відмінність – ознаки якими відрізняються видові поняття, що входять в один і той рід.

Визначення (дефініція) поняття (від лат. definition визначення) – логічна операція, яка розкриває зміст поняття, або значення терміна(див с.).

Висловлювання категоричне – в традиційній логіці дане поняття ототожнюється з поняттям просте атрибутивне(категоричне) судження.

Висновок – судження, яке виведене із попередніх суджень(засновків).

Віра – розглядання деяких суджень такими як істинні без доказу; наприклад, в Евклідовій геометрії аксіоми приймаються на віру.

Властивість - те, що притаманне предметам і явищам, те, чим відрізняється один предмет від інших. Властивості діляться на істотні і неістотні. Істотні властивості виражають природу предметів, без них предмети існувати не можуть. Наприклад, істотною властивістю грошей є те що вони є всезагальним еквівалентом обміну товарів, а неістотною ознакою те, що вони металеві чи паперові.

Вроджені ідеї – вчення, в якому стверджується, що людині від народження притаманні деякі ідеї.

Всезагальний квантор - логічний оператор, з допомогою якого виражається універсальне висловлювання логіки предикатів. Символічно квантор всезагальності позначається так: Ú (див. Конд.) Запис....... чит. Так.

Гармонія (від грец. harmonia – співрозмірність, злагодженість) – співрозмірна узгоджуваність цілого і елементів, які в нього входять.

Генезис (від грец. genesis – джерело, виникнення) походження, виникнення того чи іншого предмета, явища, вчення, думки.

Генетичне визначення – спосіб дослідження предмета чи явища, який ґрунтується на основі аналізу процесу їх виникнення.

Генетичне визначення поняття – таке визначення, в якому зміст поняття розкривається за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета.

Герменевтика (від грец. hermeneuo – пояснюю, тлумачу) - мистецтво і теорія тлумачення текстів, які основані на граматичному дослідженні мови, історичних фактів.

Гетерогенний (вд грец. heteros – інший, genos – рід, походження) - неоднорідний, той, що складається із різних елементів.

Гіпостазування (від грец. hupostasis – сутність, субстанція) - логічна помилка, сутність якої полягає в наділенні абстрактних об'єктів ознакою реального існування.

Наприклад, цю помилку допускає той, хто вважає, що точка реально існує(як предмет).

Гіпотеза (від грец. hupothesis – припущення) – наукове припущення, істинність якого ще не визначена.

Гіпотеко-дедуктивний метод – шлях наукового дослідження, в якому спочатку висовуються декілька гіпотез, а потім дедуктивним шляхом виводяться з них наслідки.

Глосса (від грец. glossa – застаріле слово) – інтерпретація незрозумілого, або слова, яке мало вживається.

Глоссолалія (від грец. glossa – незрозуміле слово, laleo – говорю) - слова або словосполучення, які не мають сенсу.

Гномічний (від грец. gnome – коротке висловлювання) – коротке висловлювання у вигляді прислів'я, приказки.

Гносеологія (від грец. gnosis – знання, logos – вчення) - філософське вчення про пізнаваність світу і його законів.

Двомісна операція – операція логіки висловлювань, в процесі якої із двох простих висловлювань з допомогою пропозиціональної зв'язки будується складне висловлювання. Наприклад, якщо два простих висловлювання А і В об'єднати сполучником “ º ”, то ми одержимо складне судження А º В (А тоді і тільки тоді, коли В).

Двосенсність – вкладання в поняття, яке відображає один і той же предмет, в один і той же час, в одному і тому ж відношенні різного змісту (коли один і той же термін вживається у різних значеннях).

Наприклад, в умовиводі

Усі метали електропровідні.

Бронза метал.

Отже, бронза електропровідна.

термін метал у більшому засновку вживається в сенсі хімічного елемента, а в меншому засновку термін метал вживається в сенсі, який вкладається в нього в побутовому житті(бронза не є хімічним елементом).

Дедуктивний умовивід – умовивід, в якому із декількох істинних засновків по правилам логіки виводиться висновок. В дедуктивних умовиводах процес міркування проходить таким чином:

1. Від більш загального до менш загального. Наприклад:

Усі метали мають вільні електрони.

Олово - метал.

Отже, олово має вільні електрони.

У даному силогізмі здійснюється перехід від знання загального до знання одиничного. Більший засновок є судженням загальним, а менший засновок - одиничним судженням.

2. Від суджень однієї спільності до суджень тієї ж спільності. Наприклад:

Жодна птиця не є ссавцем.

Усі кажани – ссавці.

Отже, жоден кажан не є птицею.

У даному силогізмі і засновки і висновки є загальними судженнями.

Від одиничного до часткового. Наприклад:

Геракліт – стародавньогрецький філософ.

Геракліт – діалектик.

Отже, деякі діалектики – стародавньогрецькі філософи.

У даному силогізмі два засновки є судженнями одиничними, а висновок – частковим судженням.

Дедукція (від лат. deductio – виведення) – перехід від загального до часткового; в іншому значенні це логічний вивід, в якому здійснюється перехід від засновків до висновків на основі правил логіки.

Декларативний (від лат. declaratio – заява) – промова, яка містить одні загальні положення і не супроводжується ніякими аргументами.

Денотат (від лат. denoto – позначаю) – річ, яка називається і позначається власним ім’ям. Наприклад, ім’я Київ позначає столицю України, а само місто є денотатом ім’я Київ. Ім'я „депутат Верховної Ради України” позначає усіх людей, які є депутатами, а самі депутати є денотатом цього ім.'я.

Деонтина логіка (від грец. deon – обов'язок, правильність) - логіка, яка досліджує норми поведінки, нормативні поняття. Інколи її називають нормативною логікою або логікою норм. Вона вивчає властивості таких функторів як „обов'язково”, „заборонено”, „дозволено” тощо.

Деонтична модальність (від грец. deon – обов'язок, правильність) – характеристика практичних дій людини з точки зору прийнятої системи норм з допомогою таких функторів як „обов'язково”, „заборонено”, „дозволено”, „байдуже”. Наприклад, „Усі патріоти повинні захищати Батьківщину”, „У даному закладі палити заборонено”.

Десигнат (від лат. designatio – позначення) – об'єкт, який позначається засобом даного імені, значення імені. Наприклад, перший космонавт світу є єдиний десигнат імені Юрій Гагарін.

Дескриптивне висловлювання (від. лат. description – опис)- висловлювання, в якому здійснюється опис подій або явищ.

Другим видом висловлювання є оціночне висловлювання, в якому дається оцінка явищам.

В математичній логіці висловлюванням називається речення певної мови(природної або штучної).

Деструктивний силогізм (від лат. destructivus – руйнуючий) – умовно-категоричний умовивід (модус толленс). В ньому один засновок є умовним судженням, а інший простим категоричним судженням. У висновку заперечується основа умовного судження. Наприклад:

Якщо через мідний провідник провести електричний струм, то

він буде нагріватись.

Мідний провідник не нагрівається.

Отже, через мідний провідник електричний струм не проводиться.

Дефініція (від лат. –definitio – визначення) – визначення поняття.

Щоб визначити поняття необхідно вказати, які істотні ознаки входять до його змісту.

Диз'юнктивне судження (від лат. disjunctio – розрізнювати) - логічна операція, яка полягає в з'єднанні простих суджень сполучником „або”. Наприклад, із суджень „Ми поїдемо на екскурсію Київ” і „Ми поїдемо на екскурсію у Львів” з допомогою сполучника „або” можна створити складне диз'юнктивне судження „Ми поїдемо на екскурсію у Київ або у Львів”.

Диз'юнктивний силогізм, див.: Модус понендо толленс, Модус толлендо поненс.

Дискурсивний (від лат. discursus – міркування) – одержаний в результаті послідовного міркування, обґрунтований попередніми судженнями.

Дискусія (dscussio – дослідження, розглядання) – обговорення складної проблеми між прихильниками різних точок зору.

Дистрибутивності закон (від лат. distributio – розміщення, розділення, розподілення) – в алгебрі закон виражається таким чином (див. Конд.с.155). В логіці висловлювань він виражається таким чином.

Дихотомічне ділення обсягу поняття (від грец. dicha і thome – ділення на дві частини) – ділення обсягу поняття на два суперечливих видових поняття. Наприклад, поняття „озера” можна розділити на два поняття „озера прісні” і „озера солоні”, які будуть видовими по відношенню до поняття „озера”.

Діаграми Вєнна – наглядна ілюстрація відношень між класами (обсягами понять) з допомогою кругів і інших контурів.(Див. операції з класами).

Діалектика (від грец. dialektike – мистецтво вести бесіду) – наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, пізнання, мислення.

Діалектична логіка – філософський термін, який ввів у філософію німецький філософ Гегель. Це філософська наука про найбільш загальні закони виникнення і розвитку мислення, принципи наукового мислення.

Діалектичне протиріччя – такий зв'язок між протилежностями, що притаманні усім речам, явищам, процесам, який характеризується їх єдністю, взаємозв'язком, взаємопроникливістю і взаємовиключенням. Таке протиріччя є джерелом розвитку. Наприклад, протиріччя між прогресом і регресом в системі яка розвивається, протиріччя між абсолютною і відносною істинами, протиріччя між старим і новим.

Діалог (від грец. dialogos – бесіда) – бесіда між двома або декількома особистостями.

Дилема (від грец. di(s) – двічі, lemma – припущення) – судження, в якому стверджується про те, що предмету притаманні дві суперечливі ознаки і ніяких більше.(див. с.).

Доказ – логічна операція, в процесі якої істинність якої-небудь думки обґрунтовується іншими істинними думками.(див. с.). (послідовність, помінять місцями)

Достатньої підстави закон – один із чотирьох законів формальної логіки, згідно з яким кожна думка може вважатися істинною тоді і тільки тоді, коли вона обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена раніше.(див.с.).

Ділення обсягу поняття – логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів. Наприклад поняття „кут”, в залежності від його розміру можна поділити на кути гострі, прямі і тупі.

Евристика (від грец. heurisko – знаходжу) – наука, яка вивчає закономірності і методику пошук1у вирішення проблем і задач в теорії і практиці.

Ейлерові круги – спосіб моделювання наглядного зображення відношень між обсягами понять з допомогою кругів. Даний спосіб запропонував відомий математик, фізик, астроном і логік Леонард Ейлер(1707 – 1783). Наприклад, відношення перехрещення між поняттями зображується так:

Поняття А – студент;

поняття В – спортсмен;

поняття С – студент-спортсмен.

Еквівалентність (від лат. aegualis – рівний і valentis – маючий силу, рівносильність) – логічна операція, з допомогою якої із двох суджень з допомогою сполучника „тоді і тільки тоді, коли” або „якщо і тільки якщо” створюється нове судження. Наприклад, „Геометрична фігура є квадратом тоді і тільки тоді, коли вона має чотири рівних сторони і чотири прямих кути”. Символічно записується так: А º В.

Евристика (від грец. Heurisko – знаходжу) – наука, яка вивчає закономірності і методику пошуку вирішення теоретичних і практичних проблем.

Евфемізм (від грец.euphemismos; eu – добре, phemi – говорю) – заміна грубого вираження більш м’яким. Наприклад, „невіглас замість дурень”.

Екзистенціальне судження (від лат. existentia – існування) – судження, в якому стверджується або заперечується факт існування або не існування предмета чи явища.

Ентимема (від грец. in tumos – в умі) – скорочений силогізм, в якому пропущені один із засновків або висновок.(див.)

Епісилогізм – силогізм, в якому засновком є висновок попереднього силогізму. Наприклад:

Усі форми мислення є відображенням предметів і явищ світу.

Усі умовиводи є форми мислення.

Усі умовиводи є відображенням предметів і явищ світу.

Усі умовиводи є відображенням предметів і явищ світу.

Силогізм є умовиводом.

Силогізм є відображенням предметів і явищ світу.

Епіхейрема (від грец. epiheirema – умовивід) – складноскорочений силогізм, в якому обидва засновки є ентимеми. Наприклад:

Захист прав людини – благородна справа, оскільки він сприяє утвердженню демократії.

Відстоювання гласності є захистом прав людини, оскільки воно сприяє захисту демократії.

Отже, відстоювання гласності – благородна справа.

Еристика (від грец. eristika - мистецтво суперечки) – мистецтво вести полеміку(суперечку). Засіб досягнення істини з допомогою суперечки

Єдність і боротьба протилежностей - один і з основних законів матеріалістичної діалектики. Згідно з цим законом усім речам притаманні протилежні сторони, тенденції, які знаходяться у відношенні взаємозв'язку, взаємо проникливості і взаємо виключення (боротьби). Боротьба протилежностей є джерелом розвитку.

Закон – внутрішній, необхідний, істотний зв'язок між предметами і явищами. Закон логіки виражає внутрішній, необхідний, істотний зв'язок між думками.

Закон де Моргана – назва логічних законів, які виражають зв'язок з допомогою заперечення кон'юнкції і диз'юнкції. Закони названі ім’ям англійського логіка 19 ст. А. де Моргана.

Один із даних законів словесно формулюється так: заперечення кон’юнкції еквівалентно диз'юнкції заперечень. Наприклад, „Невірно, що злочин скоїли А і В тоді і тільки тоді, коли невірно, що злочин скоїв А або невірно, що злочин скоїв В. Символічно:

(А Ù В) º (- А Ú - В)

Згідно з іншим законом, заперечення диз'юнкції еквівалентно кон'юнкції заперечень. Символічно: (див. словник по л. с.53)

Закон виключеного третього – логічний закон, згідно з яким із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, а інше - хибним, а третього бути не може.(див с.).

Закон протиріччя – логічний закон, згідно з яким не можуть разом істинними дві протилежні думки про один і той же предмет, який береться в один і той же час і в одному і тому ж відношенні. (див. с).

Заперечення – логічна операція, яка полягає в тому, що певному висловлюванню(поняттю, судженню) протиставляється протилежне висловлювання. Наприклад: судженню „Число 6 ділиться на 3 і на 2” можна протиставити судження „Число 6 не ділиться на три і на два”.

Збірні поняття – поняття, в якому кожен елемент обсягу є сукупністю відносно самостійних предметів, що мисляться як один клас. Наприклад: „сузір'я Водолія”, „полк”, „загін”.

Зведення до абсурду (від лат. reductio ad absurdum – зведення до нісенітності, безглуздості) – спосіб спростування, в якому допускається, що теза, яка спростовується є істинною. Потім із даної тези виводяться наслідки і якщо вони суперечать дійсності, то робиться висновок про хибність тези.(див. с.).

Зміст поняття – усі мислимі в понятті ознаки, властивості. Наприклад, змістом поняття „трикутник” є такі ознаки як „три сторони”, „три кути”, „сума кутів 180^о”.

Знання – результат процесу пізнавальної діяльності.

Значення – в логіці інформація про зміст того чи іншого мовного виразу. Наприклад, значення виразу А і В полягає в тому, що це кон'юнктивне судження, якому два простих судження з'єднуються сполучником „і”, читається А і В. Символічно: А Ù В.

Ідеалізація – мислене створення ідеалізованих предметів(„точка”, „абсолютно тверде тіло” тощо).

Ідея (від грец. idea – образ, вид) – форма пізнання, якій виражене усвідомлення цілі подальшого пізнання і практичної діяльності.

Іллогічний (від лат. il – не, logos - вчення, поняття, логіка) - нелогічний, несумісний з законами логіки, нерозумний).

Іманентний (від лат. immanens - те, що внутрішнє притаманне якому-небудь предмету, системі.

Імплікативне судження (від лат. implicite – кріпко з'єдную) – складне судження, в якому судження з'єднуються сполучником „якщо..., то...”. Наприклад, „Якщо судження загальностверджувальне, то в ньому суб'єкт завжди розподілений”.

Імплікація (від лат. implicite – кріпко з'єдную) – логічна зв'язка, яка відповідає граматичній „якщо..., то...”. Наприклад, “Якщо через провідник провести електричний струм, то він буде нагріватись”. (див. с.)

Ім’я – вираження природної або штучної формалізованої мови.

Індуктивна логіка – логіка про умовиводи, в яких здійснюється перехід думки від знання одиничного до знання часткового та загального.(див. с.)

Індуктивне визначення – визначення, в якому із деяких вихідних об'єктів теорії будуються нові об'єкти теорії (д Кондаков с.200)

Індукція – (від лат. inductio – наведення) – форма мислення, в якій здійснюється перехід думки від знання одиничного до знання часткового та загального. Прикладом індуктивного визначення буде визначення парного числа. У даному визначенні вихідним об’єктом є число 0, вихідною операцією є добавлення двійки (+2). Індуктивне визначення складається з таких пунктів: 1) 0 – число парне; 2) якщо п – парне число, то п + 2 – парне число; 3) ніяких (натуральних) чисел, окрім тих, що утворені застосуванням (1) є і (2) немає. (див. с.)

Інтерпретація (від лат. interpretatio – пояснення, тлумачення)– в логіці пояснення значення символів і формул певної формальної системи.

Інтуїція (від лат. intueri – уважно дивиться) – здатність спонтанно, несподівано, без логічних висновків відкривати істину.

Інформатика (від лат. informatio – пояснення; informare - зображувати, складати поняття про що-небудь) – наука, яка вивчає закономірності одержання, відбору, зберігання, передачі і застосування інформації в теорії і практиці.

Інформація (від лат. informatio – познайомлення, пояснення, поняття) – знання про що-небудь, яке передається від одної людини до іншої. В математиці і логіці інформація визначається як знята невизначеність. Чим більше знімається невизначеності, тим більше людина одержує інформації. Наприклад, в науці деякий час існувала невизначеність відносно того, чи закони еволюції чи закони генетики є визначальними в процесі розвитку видів. А коли стало відомо, що процес видоформування зумовлюється дією як законів еволюції так і законів генетики і що теорія еволюції Дарвіна і теорія генетики доповнюють одна одну, тоді дана невизначеність була знята.

Ірраціональне (від лат. irrationalis – нерозумний, підсвідомий) – те, що суперечить логіці, протиставляється раціональному. Це те, що не можна виразити з допомогою логічних форм.

Істина – відповідність змісту думок, знань об'єкту пізнання. Це відображення речей такими, якими вони є в дійсності.

Істинне значення – одна із можливих характеристик висловлювання(судження) з точки зору істинності або хибності. Кожне висловлювання може бути або істинним або хибним. Якщо висловлювання відповідає дійсності, то воно є істинним, а якщо не відповідає дійсності, то є хибним.

Історичне і логічне – категорії діалектичної логіки, які виражають відношення між реальним процесом розвитку предмета і його відображення у науковому пізнанні. Логічне є відображенням історичного і тому без історичного не може існувати логічного.

Категоричне судження (від грец. kategoricos – безумовний, стверджуючий) – судження, в якому виражається належність або неналежність ознаки предмету або самого предмета до класу інших предметів. (див. с.).

Категорія (від грец. kategoria – висловлювання, судження, ознака) – фундаментальне поняття, в якому відображаються найбільш загальні ознаки, зв’язки і відношення між предметами і явищами об'єктивного світу. Наприклад, у філософії категоріями є матерія”, „свідомість”, „рух”, „простір”, „час” тощо.

Каузальний (від лат. causa – причина) – причинний.

Квадрат логічний – наглядна схема, яка допомагає запам’ятати відношення, які є між судженнями..

Квантор (від лат guantum – скільки) – в логіці логічні оператори, з допомогою яких виражають кількісні характеристики суджень. Наприклад, у судженні „Деякі філософи гуманісти”, з допомогою квантора „деякі” виражається, що це судження часткове. У судженні „Усі люди розумні істоти” з допомогою квантора „усі” виражається, що судження загальне.

В логіці використовуються і квантори існування, з допомогою яких стверджують існує чи не існує предмет чи явище. Наприклад, „У кожній бібліотеці існують книги, які не читаються”.

Квінтесенція (від лат. guinta essentia – п'ята сутність) – саме суттєве, саме головне.

Клас (від лат.classis – група) – сукупність предметів, які мають декілька загальних ознак і з допомогою яких даний клас відрізняється від подібних класів.

Класифікація (від лат. classis - розряд, facio – роблю) – ділення родового поняття на видові на певній основі. Класифікацією є періодична система елементів Д.І. Мендєлєєва, система тварин і рослин К. Ліннея.

Коло у визначенні – коли визначуване поняття визначається через інше поняття, котре в свою чергу, пояснюється через перше.

Контрарна протилежність (від лат. contraries – протилежний) – відношення між протилежними поняттями і судженнями(див. с.).

Конкретне поняття (від лат. concretus – густий, твердий) - поняття, в якому на відміну від абстрактного поняття, мислиться окремий предмет або явище. В абстрактному понятті мисляться окремі ознаки предметів (див. с.) не по алфавіту.

Конкретна тотожність – тотожність між діалектичними протилежностями. Це така тотожність, яка включає в себе і відмінність.

Наприклад конкретна тотожність є між такими протилежностями як „плюс” і „мінус”, „жінка” і „чоловік”, „сили протягування” і „сили відштовхування”.

Конкретність істини – кожна істина може вважатися істиною тільки по відношенню до конкретних умов, місця і часу. Наприклад, закони класичної механіки можуть вважатися істиною тільки по відношенню до макросвіту. В мікросвіті дані закони не діють.

Консеквент (Від лат. consequens – наслідок, наступний висновок) – у імплікативному судженні наслідок, який випливає із основи. Наприклад, у судженні „Якщо людина вивчає логіку, то вона підвищує культуру мислення” консеквентом буде висловлювання „то вона підвищує культуру мислення”.

Константа (від лат. constans – незмінний, постійний) – в логіці вираз, який зберігає незмінне значення в процесі усієї логічної операції. Наприклад, в судженні

а ® в

в ® с

а ® с

константою буде сполучник імплікація, два засновки і один висновок.

Концепт (від лат. conceptus – поняття) – зміст, сенс поняття.

Кон'юнкція (від лат. conjunctio – сполучник, зв'язок) – логічний сполучник, з допомогою якого з'єднуються судження в складне судження. Позначається “ Ù „ і читається як „і”. Наприклад, А Ù В читається А і В. „Число 6 ділиться на три і на два. (див с.).

Корелятивний (від лат.correlativus – відносний) - співвідносний. Корелятивними називаються поняття, зміст одного з яких розкривається через зміст іншого поняття. Наприклад, „матерія” і „свідомість”, „можливість” і „дійсність”.

Лаконізм (від грец. lakonismos – стислий, небагатомовний) – стислість у вираженні думок.

Лема (від грец. lemma – припущення) – умовно-розділовий умовивід (див.).

Логіка (від грец. logos - слово, думка, мова, розум) – поняття, яке вживається в різних сенсах. Формальна логіка - наука про форми і закони людського мислення.

Сучасна логіка складається із декількох логічних систем. Це логіка висловлювань, логіка предикатів, модальна логіка, часова логіка та ін.(див. с.).

Логістика – назва формальної логіки, яка вивчається з допомогою математичних методів. В іншому значенні – це мистецтво обчислювання.

Логічна машина – механічний, електромеханічний, електронно-обчислювальний прилад, який використовується для вирішення математичних і логічних задач, для управління технологічними і виробничими процесами, для збереження і переробки інформації.

Логічна істинність – істинність висловлювання, яка визначається його формально-логічною будовою і певними логічними константами. Наприклад, логічно істинним буде таке складне судження як (закон протиріччя).

Логічні константи – логічні постійні.

Логічна операція – дія, в якій із одних думок по правилам логіки виводяться інші думки.

Логічна постійна – назва терміна, який зберігає одне і теж значення у всіх висловлюваннях незалежно від їх конкретного змісту. Наприклад, логічними постійними будуть такі терміни як „існує”, „усі”, „тоді і тільки тоді, коли”.

Логічна символіка - сукупність знаків, якими позначаються логічні операції, структура форм мислення, логічні висновки. Наприклад, символами логічних операцій є кон'юнкція, диз’юнкція, імплікація.

Логічна суперечність – логічна помилка, яка пов'язана з порушенням закону суперечності.(див. с.).

Дата добавления: 2014-11-29