Спростування 1 страница

Спростуванням називається логічна операція, за допомогою якої встановлюють неспроможність доведення на основі хибності або недостатньої обґрунтованості тези.

Головна ціль спростування - руйнація висунутого доведення. Як і доведення спростування має тезу, аргументи і демонстрацію (форму).

Тезис спростування - це положення, яке потрібно спростувати.

Аргументи – це положення, з допомогою яких спростовується теза.

Демонстрація - це спосіб логічного зв'язку аргументів і тези спростування.

Логічна операція спростування здійснюється шляхом спростування тези, шляхом спростування аргументів і шляхом спростування демонстрації. Спростування тези полягає в тому щоб встановити її хибність. Існують два способи спростування тези:

а) доведення істинності антитези;

б) спростування шляхом зведення до абсурду.

Спростування шляхом доведення істинності полягає в знаходженні деякого положення, яке суперечить тезі, - антитеза, потім доказують її істинність. Якщо доказано, що антитеза істинна, то на основі закону виключеного третього, відкидають тезу як хибну.

Наприклад: потрібно спростувати тезу: „Я нічого не знаю”.

1) Висуваємо антитезу: „Невірно, що я нічого не знаю”.

2) Будуємо доведення антитези. Щоб визначити, що я нічого не знаю, потрібно дещо знати. Отже, антитеза є істинною.

3) Якщо антитеза є істинною, то по закону виключеного третього теза „Я нічого не знаю” визнається хибною.

Спростування способом зведення до абсурду полягає у виведенні із спростовуваної тези наслідків, які суперечать дійсності, тобто приведенням до абсурду(безглуздості). Таке спростування здійснюється так:

1) допускається істинність спростовуваної тези;

2) із тези виводять ряд наслідків;

3) якщо виведений із тези наслідок знаходиться в протиріччі з дійсним положенням речей або з судженнями, істинність яких уже доведена, то за правилом умовно-категоричного умовиводу робиться висновок про хибність тези.

Наприклад: у справі про викрадення матеріальних цінностей зі складу торгової бази виникла необхідність спростувати тезу: „Викрадення матеріальних цінностей було скоєно не робітниками цього складу, а сторонніми особами”. Щоб спростувати дану тезу, слідчий припускає її істинність і виводить з неї наслідок: „Якщо викрадення матеріальних цінностей було скоєно не робітниками складу, а сторонніми особами, то дірка в стіні приміщення, через яку винесені речі, повинна була б зроблена з зовні, а не з середини”. Слідством встановлено, що дірка в стіні зроблена з середини приміщення. В одного з робітників складу на квартирі знайдені деякі з викрадених речей. Отже, теза спростована, оскільки вона є хибною.

8.4. Спростування аргументів

Спростування шляхом критики аргументів – це логічна операція, за допомогою якої встановлюється необґрунтованість тези шляхом доведення хибності аргументів.

Якщо в результаті спростування буде встановлено, що аргументи, які використовуються для доведення істинності тези є хибними, то на цій підставі робиться висновок про те, що теза недостатньо обґрунтована. Наприклад, доводиться теза „Венера має атмосферу” таким чином:

Усі планети мають атмосферу.

Венера – планета.

Отже, Венера має атмосферу.

Теза не обґрунтована тому що більший засновок є судженням хибним.

Необґрунтованість тези може зумовлюватися недостатньою кількістю аргументів.

Наприклад: доводиться теза „Крадіжку цукру з магазину скоїв М. Для цього висуваються такі аргументи:

1. М. був раніше осудним за крадіжку.

2. М. працює вантажником у цьому магазині і працював у ньому в період викрадення цукру.

3. М. не з'явився на бесіду в слідчі органи, посилаючись на захворювання.

Необґрунтованість даної тези зумовлюється як недостатньою кількістю аргументів так і тим, що доказ має побічний характер.

8.5. Спростування демонстрації

Як зазначалося, демонстрація (форма доказу) в доведенні є певним способом зв’язку тези з аргументами. Доведення її неспроможності полягає у встановленні неспроможності форми зв'язку тези і аргументів.

Наприклад: потрібно довести тезу: ”Дана речовина є білковим з'єднанням”. Будуємо доведення:

Усі білкові з'єднання мають у своєму складі азот.

Дана речовина має у своєму складі азот.

Отже, дана речовина є білковим з'єднанням.

Доведення є неспроможним, оскільки в ньому порушено правило другої фігури: „Один із засновків повинен бути заперечуваним” і правило термінів: ”Середній термін повинен бути розподіленим хоча б в одному засновку”.

8.6. Правила доведення і спростування

Для того, щоб доведення і спростування дали бажаний результат, необхідно додержуватися певних правил, порушення яких веде до помилок. Правила і помилки діляться на декілька груп, в залежності від того, до якого елементу доказу вони відносяться. Виділяють правила і помилки стосовно тези, стосовно аргументів і стосовно демонстрації.

а)Правила і помилки стосовно тези.

Теза доведення або спростування повинна бути чітко і ясно виділена і сформульована. Вона не повинна складатися із двозначних понять чи суджень. Перед доведенням тези потрібно перш за все:

- чітко визначити сенс понять, з яких складаються судження тези, а потім визначити сенс суджень і самої тези;

- визначити кількісні і якісні характеристики суджень, якщо вони модальні, то визначити їх модальні характеристики.

- якщо теза формулюється складними судженнями, то потрібно з'ясувати характер їх логічних зв'язок.

Приклад неясної тези: „Стародавні греки зробили великий внесок у розвиток філософії”. У даній тезі не визначено, про яких стародавніх греків йде мова, як визначається поняття “великий внесок”.

Теза повинна залишатися незмінною на протязі всього доведення. Дане правило обґрунтовується вимогами закону тотожності, який вказує на те, що не можна в процесі висловлювання про що–небудь ототожнювати нетотожні поняття або здійснювати підміну понять.

Наприклад: коли замість тези „Безтолкова відповідь на запитання” починають обґрунтовувати як рівнозначне їй судження: „Безтолкова людина”. Або коли в судово-слідчій діяльності замість тези про причетність певної людини до злочину доказують тезу про те що вона скоїла злочин.

Різновидами помилки підміни тези є і такі помилки як доведення до людини або публіки, хто занадто доводить, той нічого не доводить.

Логічна помилка доведення до людини буває в тих випадках, коли замість того, щоб доводити або спростовувати істинність тези, говорять не про неї, а про порядність, хоробрість, високі нагороди людини тощо.

Логічна помилка доведення до публіки полягає в тім, що замість того, щоб доводити або спростовувати тезу, звертаються до публіки, намагаються викликати у неї співчуття, позитивні емоції переживання.

Логічна помилка хто занадто багато доводить, то й нічого не доводить буває в тих випадках, коли замість доведення тези доводять істинність положення, яке значно більше за обсягом і з якого безпосередньо не випливає істинність тези. наприклад, замість того щоб обґрунтувати тезу про шляхи подолання екологічної кризи говорять про сучасну екологічну ситуацію, науково-технічну революцію і її наслідки.

б) Правила і помилки стосовно аргументів.

Аргументи повинні бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Обґрунтувати істинність тези з допомогою хибних аргументів не можна.

Порушення даного правила веде до помилок, які мають назву: „хибний аргумент” і „передбачення підстави”.

Логічна помилка „хибний аргумент” полягає в тім, що в процесі доведення істинності тези використовуються хибні положення. Наприклад, на початку ХХ ст. деякі вчені доводили тезу про зникнення матерії на основі того, що зміна маси електрона тлумачилась ними як „зникнення” маси при зменшенні і її „поява” при збільшенні швидкості. Даний аргумент є хибним, оскільки він ґрунтується на неправомірному ототожненні маси і матерії.

Логічна помилка „передбачення підстави” допускається в тих випадках, коли для доведення тези використовуються аргументи, які самі потребують доведення.

Аргументи мають бути достатньою підставою для тези. Бувають випадки, коли в процесі доведення істинності тези використовуються аргументи, істинність яких доведена але їх недостатньо для обґрунтування тези.

Наприклад: доводиться теза „М. причетний до скоєння злочину” з допомогою таких істинних аргументів: „М. був раніше осудний”, „Він перебував у тому місці в той час, коли там скоювався злочин”, „Після того як було скоєно злочин М. три дні не виходив на роботу”. Незважаючи на те що дані аргументи є істинними, вони не дають підстави для висновку: „М. причетний до злочину”. На основі даних аргументів можна зробити висновок, який по своєму характеру буде імовірним.

Логічна помилка від сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно абсолютному розумінні. Ця помилка допускається тоді, коли якесь положення, що є вірним по відношенню до певної конкретної ситуації, застосовують як аргумент до кожної конкретної ситуації.

Наприклад: доводиться істинність тези „Лікар М. зробив вірний діагноз відносно хвороби хворого” з допомогою таких аргументів: „М. є найкращим фахівцем області в галузі даних захворювань”, „М. працює лікарем тридцять років”.

Аргументами повинні бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Порушення цього правила зумовлює логічну помилку, котра називається „коло в доведенні”. Вона полягає в тому, що теза виводиться з аргументів, а аргументи виводяться з цієї ж тези.

Наприклад: теза „Історія є природничо-історичний процес зміни однієї суспільно-економічної формації іншою” доводиться з допомогою такого аргументу: „ В процесі суспільного розвитку здійснюється перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої”. Але істинність даного аргументу доводиться з допомогою висунутої тези. Коло в доведенні має місце і тоді коли вартість товарів визначається вартістю праці, а вартість праці визначається вартістю товарів.

в) Правила і помилки стосовно демонстрації.

Демонстрація як логічний спосіб зв'язку тези доведення і аргументів має форму різних умовиводів (дедуктивних і індуктивних), по відношенню до яких повинні виконуватися певні правила. Якщо в доведенні чи спростуванні порушено хоча б одне правило умовиводу, то доведення вважається невірним.

Наприклад: невірним є доведення тези „Дана частка – електрон”, побудованої в формі категоричного силогізму:

Усі електрони – негативно заряджені частки.

Дана частка – негативно заряджена.

Отже, дана частка – електрон.

Незважаючи на те, що аргументи (засновки) є судженнями істинними істинність тези (висновку) не доведена, бо в силогізмі порушено правило другої фігури, згідно з яким у силогізмі один із засновків повинен бути судженням заперечуваним.

Запитання для повторення пройденого матеріалу.

1. Як визначаються терміни „доведення” і „аргументація”?

2. Яка логічна структура доведення?

3. Які особливості має теза доведення?

4. Що може бути основою доведення?

5. Що таке демонстрація доведення?

6. Які є форми демонстрації?

7. Які види доведення використовуються в науці і практиці?

8. Чим прямі доведення відрізняються від непрямих?

9. Що таке апагогічне доведення?

10. Що таке розділове доведення?

11. Які правила відносяться до тези доведення?

12. Які правила відносяться до аргументів доведення?

13. Які є правила стосовно демонстрації доведення?

14. Які помилки допускаються внаслідок порушення правил стосовно тези?

15. Які помилки виникають при порушенні правил стосовно аргументів?

16. Які помилки виникають внаслідок порушення правил стосовно демонстрації?

17. Що називається спростуванням?

18. В чому полягає логічна операція спростування тези?

19. Якими шляхами може спростовуватися теза?

20. Яка специфіка спростування шляхом зведення до абсурду?

21. В чому полягає логічна операція спростування аргументів?

22. Якими способами спростовуються аргументи?

23. В чому полягає суть способу спростування демонстрації?

Вправи та задачі

1. Визначте тезу, аргументи і демонстрацію в таких доведеннях:

а) Усі категоричні умовиводи, що мають два засновки і один висновок, є простими категоричними умовиводами, а даний категоричний умовивід має два засновки і один висновок; отже, даний умовивід є простим категоричним умовиводом;

б) Відомо, що причетними до злочину могли бути або тільки громадян М. або громадянин N. або громадянин P. Слідством встановлено, що ні М. ні N. ніякого відношення до скоєння злочину не мають; отже, причетним до злочину є громадянин P.

в) Якщо даний трикутник рівносторонній, то рівнокутний. Даний трикутник не є рівнокутним; отже, даний трикутник не є рівностороннім.

2. Наведіть приклад прямого доведення.

3. Побудуйте непряме доведення.

4. Побудуйте спростування тези шляхом зведення до абсурду.

5. Чи можна довести такі тези: „Світло має корпускулярно-хвильові властивості”, „Людина по своїй природі добра істота”, „Кому війна, а кому матір рідна”, „Дві паралельні прямі ніколи не перетнуться”.

6. Яким способом доказується геометрична теорема: „Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів”.

7 Побудуйте доведення тези: „Людина здатна пізнавати сутність явищ і предметів буття” способом зведення до абсурду.

8. Здійсніть спростування тези: „Виробничі відносини завжди відповідають певному розвиткові продуктивних сил суспільства”.

9. Знайдіть тезу, аргументи, вказати засіб доведення:

а) М. В. Лмоносов був видатним мислителем, вченим-енциклопедистом. Він відкрив закон збереження маси речовини; розробив механічну теорію теплоти; відкрив атмосферу на Венері; висунув ідею про існування системи зірок, в яку входить Сонце; близько підійшов до розуміння характеру процесів, які відбуваються на Сонці, вивчав свічення комет і земне тяготіння, висунув здогадку про електричну природу полярних сяянь; удосконалив телескоп; винайшов „ночеспоглядальну трубу” і ряд інших лабораторних приладів; запропонував прилади і методи для визначення довготи і ширини міста і засіб визначення швидкості течії з дрейфуючого судна; висунув догадку про генеральний дрейф арктичних льодів зі сходу на захід; довів можливість Північно-Східного проходу і важливість для Росії Північного морського шляху; дав першу класифікацію морських льодів, яка і сьогодні має наукове значення; доказав існування материка на Північному полюсі; передбачив наявність алмазів у „північних надрах” і писав, що „России могущество будет прирастать Сибирью”; виступав проти реакційної норманської теорії; здійснив великий внесок у розвиток матеріалістичної логіки; поклав початок російської наукової термінології і створив першу дійсно наукову граматику російської мови. А.С.Пушкін писав: „Соединяя необыкновенную силу воли с необыкновенною силою понятия, ломоносов обнял все отрасли просвещения. Жажда науки была сильнейшей страстью сей души, исполненной страстей. Историк, ритор, механик, химик, минералог, художник и стихотворец, он все испытал и все проник”(Збірник вправ по логіці. Під ред. А.С.Клевчені. Мінськ, 1977.);

б) „...в першій фігурі середній термін займає місце суб’єкта у більшому засновку і місце предиката у меншому засновку. Доведемо...що менший засновок повинен бути обов'язково стверджувальним...Припустимо, що менший засновок заперечуваний. Тоді...і висновок повинен бути заперечуваним. Але в заперечуваних судженнях предикат завжди розподілений...Термін розподілений у висновку не може бути не розподілений у засновках...Це означає, що більший термін (Р) повинен бути розподіленим у більшому засновку, де він є предикатом. А це означає, що більший засновок повинен бути обов'язково заперечуваним, бо предикати розподілені тільки в заперечуваних судженнях. Отже, якщо ми припустили, що менший засновок є заперечуваним, то ми з необхідністю приходимо до висновку, що і більший засновок є заперечуваним. Відомо, що з двох заперечуваних засновків не можна зробити ніякого висновку. Це означає, що наше припущення є невірним: менший засновок не може бути заперечуваним, отже, віповинен бути стверджувальним”(Збірник вправ по логіці. Під ред. А.С.Клевчені. Мінськ, 1977);

в)”Л. злочинно, недбало ставилася до виконання службових обов'язків. Вона прийняла матеріальні цінності від колишньої завідувачки складом за інвентарними даними, не звіряючи з фактичною наявністю майна, облік матеріальних цінностей вела неохайно; майно, що вийшло з ужитку, своєчасно не списувала. Окрім того, під час тривалої хвороби майном порядкували інші особи. Усі ці обставини підтверджуються показанням свідків і висновком бухгалтерської експертизи”(В.Є. Жеребкін. Логіка. Харків-Київ, 1999).

10. Які помилки допущені в логічних доведеннях:

а) „Ви міркуєте по-філософські: людина не може ні прискорити подій, ні затримати їх, як не може зупинити обертання Землі, розвиток прогресивного паралічу, або, наприклад, цей ідіотський дощ. Все, що повинно бути – буде, чого не може бути – не буде, як ви не плигайте. Це, батя, доказано Марксом, і – значить – шабаш...”(М.Горький. Городок Окуров);

б) Мешканці Санкт-Петербурга на підставі багатолітніх спостережень дійшли висновку, що ладозький льодохід на Неві псує в цьому місті погоду;

в) „Усі метали - тонуть у воді, срібло – метал, отже, срібло тоне у воді”;

г) Стаття, яка надрукована професором М. у цьому журналі, є науковою, бо професор – великий вчений;

д) Крадіжка матеріальних цінностей гр. М. не може розцінюватися як злочин, бо потерпілий не поніс ніяких матеріальних збитків.

ЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсолютна істина (від лат. absolutus – безумовний) – знання, яке повністю, точно, вичерпано відображає якісь сторони предметів або явищ.

Абстрагувати (від лат. abstrachere – відволікати) мислено відволікати і виділяти якісь елементи, ознаки предметів.

Абстрактне поняття – поняття, в якому відображається не сам предмет, а яка – небудь його властивість.

Абсурд (від лат. absurdus – нісенітний, безглуздий) вираз, в якому одночасно дещо стверджується і теж саме заперечується.

Аксіома (від грец. axioma – значиме, прийняте, несуперечне) – судження, яке приймається за істинне на віру і яке є вихідним в побудові якої-небудь теорії.

Аксіома простого категоричного силогізму – вихідне положення, на основі якого здійснюється висновок у силогізмі. (Див с.)

Аксіоматичний метод – спосіб побудови якої-небудь наукової теорії, в якій деякі положення як вихідні, а усі інші положення виводяться з них логічним шляхом.

Алгоритм - система правил вирішення якої-небудь задачі.

Алетична модальність – судження, яке включає в себе такі оператори як „необхідно”, „можливо”, „неможливо”. Наприклад, „Необхідно, що одна форма руху матерії може перетворитись в іншу”.

Алогізм (від грец. a – не, logos – думка. розум) процес мислення, в якому порушуються правила і закони логіки.

Амфіболія (від грец. amphibolia – двусенсність, двоїстість) вирази, які мають двосенсний характер.

Аналіз і синтез (від грец. analusis – розкладання) – розкладання предмета на його складові частини. Синтез (від грец. synthesis – з'єднання) – об'єднання, одержаних в результаті аналізу елементів.

Аналогія (від грец. analogia – відповідність) подібність між предметами і явищами.(Див. с.)

Аналітичні судження – це судження істинність яких з'ясовується шляхом чисто логічного аналізу термінів. В таких судженнях зміст предиката міститься в самому суб'єкті. Аналітичним, наприклад, буде таке судження: „Всі тіла протяжні”.

Антецедент (від лат. antecedens – попередній) перший елемент імплікативного (умовного) судження, який передує консеквенту.

Антилогізм (від грец. anti – префікс, який вживається для вираження протилежності logos – розум) – поняття логіки, яке характеризує несумісність засновків категоричного силогізму з запереченням його висновку. Антилогізм має місце тоді, коли силогізм побудований вірно і засновки є істинними, а висновок хибний.

Антиномія (від грец. antinomia – протиріччя в законі) – два протилежні судження про предмет, які мають однакові можливості для їх доказу. Аналіз поняття антиномія дав І. Кант в „Критиці чистого розуму”. Він, наприклад, показує, що можна доказати істинність тези „Світ має початок у часі і обмежений у просторі” і істинність антитези „Світ не має початку у часі і необмежений у просторі”.

Антиподи (від грец. anti – против, pus – нога) – люди, які мають протилежні думки, погляди, переконання.

Антитеза (від грец. atithesis – протиставлення, проти положення) – судження, яке суперечить тезі доказу. Поняття антитезис використовується в доказі від противного.

Антоніми (від грец. anti префікс, який вживається для вираження протилежності, onoma – ім'я) – слова, які мають протилежні значення. Наприклад: „добро” - „зло”, „любов” – „ненависть”.

Апагогічний доказ (від грец. apagogos – той що відводить) - непрямий доказ, в якому спочатку допускається істинність антитези, з якої виводяться наслідки, які призводять до протиріччя. На цій підставі по закону виключеного третього робиться висновок про хибність антитези і істинність тези.(Див. с.)

Аподиктичний (від грец. apodeiktikos – доказовий) – достовірний, такий, що є необхідним. В аподиктичних судженнях виражаються закони природи. Наприклад: „Кожна форма руху матерії переходе в іншу форму руху”.

Апломб (франц. aplomb – рівновага, вертикаль) – необґрунтована самовпевненість людини в процесі розмови, виступу перед аудиторією.

Апорія (від грец. a – заперечення, poros - вихід; aporia - безвихідне становище) – термін, яким античні філософи позначали суперечливі ситуації в мисленні, які не можна подолати.

Апорії виникали і в зв’язку з протиріччям між даними відчуттів і їх мисленим аналізом. Наприклад, в апорії Зенона „Дихотомія говориться проте, що людина не зможе пройти певну відстань, оскільки перш аніж пройти увесь шлях вона повинна пройти його половину, а до цього половину цієї половини. І так до нескінченності. Виходить, що людина не зможе зробити навіть і кроку.

Апостеріорне знання (від лат. a posteriori – із того, що було) – знання, яке одержане на основі досліду. Наприклад, апостеріорним буде знання: „Деякі метали не тонуть у воді”.

Апріорізм (від лат. apriori – із попереднього) – вчення, в якому стверджується, що знання про предмети існує до досліду.

Апріорний – те, що передує досліду, незалежний від досліду.

Аргумент (від лат. argumentum – логічний довід, основа доказу) логічний процес, в якому із певної сукупності істинних суджень виводиться нове судження.

Аргументація (від лат. argumentatio – наведення аргументів) – обґрунтування думки з допомогою логічного виводу.

Архаїзм (від лат. archaios – давній) – слова, які вийшли із існуючого словарного складу; слова, які по різним причинам перестали вживатись.

Аспект (від лат. aspectus – точка зору, на основі якої аналізується або оцінюється який-небудь предмет.

Ассерторичне судження (від лат assero – стверджую) – судження, в якому виражається думка про належність або неналежність ознаки предмету. Наприклад, „Деякі філософи епохи Просвітництва були матеріалістами”.

Асоціативності закон (від лат. associatio – з'єднання) – закон, який в логіці виражає рівносильність між судженнями. Наприклад, для кон'юнктивного судження закон асоціативності записується у вигляді такої формули:(див. сл. Кондакові)

Асоціація (від лат. ad – при, socio – з'єдную) – зв'язок між думками в процесі мислення(відчуттями, сприйняттями, уявленнями, думками).

Атавізм (від лат. atavi – пращур) – наявність у висловлюваннях застарілих поглядів, ідей, думок.

Атомарне судження – вихідне судження, яке в рамках певної системи не розкладається на більш прості судження.

Атрибут (від лат. attributum – призначене, наділене) – суттєва ознака предмета, без якої він не може існувати.

Багатозначність – характеристика висловлювання, яке в різних контекстах має різне значення. Одне й теж слово, яке має різні значення. Наприклад, „діалектика” в одному сенсі це вчення про розвиток всього існуючого, а в іншому - це мистецтво суперечки

Баталія (від франц. bataille – битва) – суперечка, яка прийняла скандальний характер(бійка).

Безвідносне поняття – поняття, зміст якого розкривається без його відношення до протилежного поняття.

Безпосередній – те, що витікає із чого-небудь, коли між тим, із чого виводять, і тим, що одержується нема посередників – суджень чи ланцюжків.

Безпосередній умовивід – умовивід, який складається із одного засновку і одного висновку. До безпосередніх умовиводів відносяться умовиводи перетворення, обернення і протиставлення предикату.(див. с.).

Бінарна операція (від франц. binaire – маючий два елемента) – операція в якій менш складні судження з'єднуються в більш складні. Наприклад, бінарна операція здійснюється тоді, коли із двох простих суджень формується кон'юнктивне судження.

Більший засновок – судження, в якому міститься „більший термін” простого категоричного силогізму. Наприклад, в силогізмі

Усі юристи вивчають логіку.

Петренко – юрист.

Отже, Петренко вивчає логіку.

більшим засновком буде судження „Усі юристи вивчають логіку”.

Більший термін – термін, який є предикатом (див.) у засновках простого категоричного силогізму. Наприклад, в у силогізмі

Усі електрони – негативно заряджені частки.

Дана частка – електрон.

Отже, дана частка – негативно заряджена частка.

Більшим терміном є поняття „Негативно заряджена частка”.

„ Бритва Оккама ” – принцип наукового пізнання, який сформулював англійський філософ і логік У. Оккам. Згідно з цим принципом із науки необхідно усунути усі поняття, які не є інтуїтивно очевидними і які не можна перевірити в досліді: „Сутності не слід помножати без необхідності”. Даний принцип потребує простого і чіткого визначення понять.

„ Бумеранг ” (від англ. boomerang) – виступ, який має мету нанести шкоду іншій людини і який компрометує людину, яка виступає.

Вербальне визначення (от лат. defnitio vtrbalis – словесне визначення) – визначення, для формулювання якого достатньо аналізу інформації, яка зафіксована в певній системі. Вербальне визначення дається без використання емпіричного матеріалу

Верифікація (від лат. verus – істинний, facio – роблю) – метод визначення істинності наукових суджень, теорій засобом їх емпіричної перевірки.

Вивід – мислена дія, в результаті якої нове знання одержується логічним шляхом.

Виділяюче судження – судження, в якому стверджується, що ознака притаманна тільки даному предмету і ніякому іншому.(Див. види суджень с.).

Дата добавления: 2014-11-29