Історія палеографії

Палеографіятісно пов’язана з іншими історичними науками. Так, для визначення часу і місця виникнення писемного джерела необхідні знання історичних хронології та географії, археології та особливо тісно пов’язаних з палеографією археографії, текстології, філігранезнавства, сфрагістики – науки про печатки, епіграфіки – науки про письмена на камені, дереві, металі та інших твердих матеріалах. Особливе місце займають знання історичної граматики, без якої неможливе правильне розуміння появи і використання окремих слів, термінів, понять. Це ще раз підкреслює, що в основі палеографічного аналізу лежить принцип історизму і знання економічного, соціального та культурного розвитку людства.

Знання з палеографії використовувались давно. В середні віки на судових процесах доводили правильність чи фальшивість документів, особливо тих, які стосувалися прав на майно та нерухомість, успадкування, купівлі та продажу землі, а також на політичних процесах, починаючи з XV століття. Проте як наукова дисципліна палеографія формується протягом XIX ст.

У першій половині XIX ст. з’явилися праці, які вміщували цінні палеографічні спостереження за давніми слов’янськими рукописами. Насамперед, це праці А.Горського, К.Нєустроєва, перший підручник, керівництво з палеографії І.Срезнєвського, пізніше Ю.Карського, Н.Лихачова, І.Бєляєва та А.Соболевського. З’являються також наукові зібрання водяних знаків І.Лаптєва, К.Тромоніна і Н.Лихачова, який систематизував і видав у 1899 р. працю, яка нараховувала 4000 водяних знаків (філіграней), відомих йому на той час руських рукописів. Помітним вкладом у палеографію були наукові праці та підручники В.Щепкіна (1918) і Ю.Карського (1928), перевидані відповідно у 1967 і 1979 рр.

Новим етапом у палеографічних дослідженнях став післявоєний період, коли були опубліковані фундаментальні підручники Н.Чаєва і Л.Черепніна (1947), а у 1956 р. «Русская палеография» Л.Черепніна, що стала підсумковою і узагальнюючою працею всього попереднього розвитку палеографії. До цих робіт слід додати дослідження про водяні знаки С.Клепикова (1959), А.Гераклітова (1963), що стосувалися паперу російського виробництва, а також О.Мацюка (1974, 1992) про папір і філіграні на українських землях, що охопили чотири століття.

Поява нових видів писемних джерел за допомогою машинопису, розмножувальної техніки, кіно-, фото- апаратури, стенографії, комп’ютерів тощо, нових матеріалів і знарядь письма призвели до появи неографії. Частина методичних розробок і посібників з палеографії були видані невеликою кількістью університетами і стосувалися, в основному, практичного використання палеографії. Зорієнтовані вони на виконання студентами програм навчання.

Дата добавления: 2014-11-29