Історія виникнення писемності

Більшість первісних малюнків служили засобом для запам’ятовування, тобто були мнемограмами. Малювання передувало розвитку писемності, достатньо часто в багатьох мовах слова малювати і писати мають спільний корінь. Ймовірно, що печерні мальовані образи і петрогліфи є магічними знаками первісних мисливців. (Петрогліфи – вирізьблені на поверхні скель зображення). Перші малюнкові зображення датуються періодом 60 – 40 тисяч років тому. Малюнки червоно-коричневою охрою і чорно-синьою мінеральною фарбою знайдено на Півдні Франції в печері Ласко, завдяки радіовуглецевому аналізу датуються 15 тисяч р. до н. е. (мадленський період). Опанувавши принцип малювання, людина не задовільнилась його образотворчими можливостями та емоційним впливом, постала вимога підпорядкувати малюнок потребам закріплення думок, повідомлень.

Це спричинило утворення піктографічного письма. Воно складалося з малюнків, поданих у формі спрощених понять, але ці малюнки вже мали зв’язок із звуками мови. Даний тип комунікації дозволяв уже передавати інформацію не лише через іменники, але й через дієслова. З піктографії постає ідеографічне письмо (Ідеограма – нефонетичний писемний знак, що передає, на відміну від букви, не звук певної мови, а ціле слово або його корінь. Наприклад, давньоєгипетські чи китайські ієрогліфи). Один і той же знак був багатозначним, для розмежування понять застосовували додаткові знаки – детермінутиви.

Ієрогліфічне письмо виникає в ІV тисячолітті до н. е. Термін ієрогліф походить від грецьких слів і означає ієро – священний, гліфо – вирізувати (вперше термін вжив Климент Олександрійський у 150 р до н. е.). Папірус було винайдено у ІІІ тисячолітті до н.е. Також в цей період виникає ієратичне (священне, авторство терміна Климента Олександрійського) письмо. Воно мало силабічний, тобто складовий характер. У VІІ ст. до н.е. у Єгипті винаходять демотичне (абетково-фонетичний скоропис, термін ввів Геродот) письмо. Чорнило готували з сажі, води, живиці, деревного вугілля.

Перші спроби читання ієрогліфів належать монаху – єзуїту Антоніо Кірхеру, але він вважав ці знаки ідеограмами. Розетський камінь і написи ієрогліфічним, ієратичним та давньогрецьким письмом, знайдений солдатами армії Наполеона під час Єгипетського походу у 1799 р., розшифрував Франсуа Шампольйон (1790 – 1832). У 1815 р. на острові Філе було знайдено другий напис двома мовами з іменами Птоломея і Клеопатри. Початок розшифрування ієрогліфів. По смерті Шампольйона було укладено граматику давньоєгипетської мови у 1836 р.

Месопотамія і винахід клинописного письма у IV тисячолітті до н.е. (фонетичний тип письма). Фінікійське фонетичне письмо виникає приблизно у ІХ ст. до н.е., за легендою фонетичне письмо в Європу переніс Кадм, син фінікійського царя, який заснував колонію в Беотії. Найдавніший фінікійський алфавіт налічував 22 літери. Перші фонетичні системи як правило були консонантними (тобто майже не мали голосних звуків). Греки удосконалили алфавіт ввівши голосні літери.

Дата добавления: 2014-11-29