Прикраси і оформлення рукописів

Усі рукописи, як правило, переплітались, мали оправу та відповідне оформлення, досить часто на високому художньому рівні. Знання про оформлення рукописів можуть багато сказати досліднику, тому що в різні часи були свої способи, своя техніка праці.

Рукописи, які мали оправу, тобто переплітались, коштували дуже дорого. Оправа робилась таким чином: зошити прошивалися тонкими ремінчиками або мотузками, до яких прикріплювалися дерев’яні дощечки, що становили основу палітурки. Дощечки обшивались шкірою, оксамитом або парчею із зовнішньої сторони. Інколи ще робили металевий, срібний чи золотий оклад та оправляли коштовним камінням, бісером. Для того, щоб оправа не псувалась від тертя, на палітурки прикріплювали різні металеві бляхи. Часто, щоб запобігти деформації сторінок, книги мали застібки. Найдавніша оправа рукопису «Мстиславове Євангеліє» належить до 1135 р. Спочатку воно було прикрашене візантійськими митцями золотом, сріблом і коштовним камінням, а потім було завершено оправу російськими майстрами. У XVI ст. оправа Євангеліє перероблялась, але залишки роботи XII ст. збереглись. В цілому, рукописних книг збереглося небагато, бо їх чимало загинуло у війнах, пожежах, повенях та інших стихійних лихах і спрямованих на їх знищення заходах.

На зрізі книг писались їх назви, тому рукописи ставилися зрізами назовні, на відміну від сучасних книг. Зрізи розфарбовувались. Із XVII ст. на передню дощечку рукопису причіплювали ярлики з назвами. Величезні витрати на матеріали, фарби, оправи тощо призводили до великих цін на книги, які часом за вартістю прирівнювали до цілого маєтку.

Важливими для дослідника рукопису є різні записи, помітки на полях, додатки, зроблені писцями, а також власниками книги. Дослідженням написів неосновного тексту займається маргіналістика. Зокрема, у списку «Лестивці» Іоанна Синайського в кінці рукопису зроблено приписку такого змісту: «О господи, совершихом в лето 6932 (1424) марта 15 в Святой горе, царьстей обители Ватопеди. О, ленивий Евсевие, непотребний Ефрем. А с сего списка преписах аз многогрешный презвитер Аттанасие в лето 6966 (1458), индикта 6, месяца декамврия 25 на Рождество Христово». Отже, цей запис свідчив про те, що рукопис 1424 р. був переписаний у 1458 р. і тому зберігся до нашого часу. Подібні та інші помітки дають можливість дізнатися про інші рукописи, про їх власників, творців, час і місце появи чи зберігання.

Книги стародавньої Русі належали в основному до богослужебних, релігійних, світських і напівсвітських. Богослужебні – це Євангеліє, Апостол, Псалтир, Біблія, перекладу якої на слов’янську мову не було до XIII ст., та ін. Серед книг виділяються учительна література, хронографи, апокрифи, тобто єретична література, не визнана церквою. До оригінальних належали літописи, повчання, повісті, житія.

Пам’ятки давньоруської писемності до нашестя монголо-татар за деякими підрахунками складали 130-140 тис. книг. Збереглося і дійшло до нашого часу з XI ст. 33 рукописи, з XII ст. – 85. Найвідоміші з них: «Остромирово Євангеліє» (1056 - 1057), «Ізборник Святослава» (1073). «Повість минулих літ» (1113), «Слово про похід Ігорів» (1185). Вони писані на пергаменті, часто з використанням різних фарб. При Софійському соборі діяв скрипторій, з якого вийшло чимало книг і була бібліотека з фондом 950 томів книг.

Дата добавления: 2014-11-29