Зародження писемності у східних слов’ян

Найдавніші відомі пам’ятки, написані латиницею датуються VI – V ст. до н. е. Свідчення матеріальної і духовної культури, іноземні джерела говорять про те, що писемність у східних слов’ян існувала задовго до прийняття християнства. У сказанні Чорноризця Храбра «Про письмена» є вказівки на те, що слов’яни користувались фігурним письмом, Костянтин Філософ згадує руське фонетичне письмо. Літописи згадують про укладання договорів з Візантією в X ст. двома мовами, в тому числі й руською. Знайдені археологом Д.Авдусіним слов’янські письмена на глиняному посуді належать до першої половини X століття і нагадують кирилицю. У другій половині X століття існування писемності у слов’ян стверджують арабські автори Ібн Якуб Надім, Ахмед Ібн Фадлен, Аль Масуді. До XI і пізніших століть належать берестяні грамоти, знайдені археологічними експедиціями А.Арциховського і В.Яніна у межах Пскова і Новгорода, на яких написи є зразками кириличного письма. Кілька берестяних грамот знайдено в Звенигороді, поблизу Львова. Невелика кількість берестяних знахідок може бути обумовлена несприятливими кліматичними умовами та численними війнами і руйнаціями.

На Русі було два ранньослов’янських алфавіти – кирилиця і глаголиця. Дослідники цього питання дискутують щодо історії їх виникнення і часу використання. У IX ст. Великоморавське князівство прийняло християнство. Населення Моравії стало вимагати богослужіння своєю мовою, а не латиною, яку не розуміло. Моравський князь Ростислав в 862 році звернувся до візантійського імператора Михайла і патріарха Фотія з проханням прислати таких людей, які змогли б перекласти церковні книги на слов’янську мову. Ними стали брати Костянтин Філософ і Мефодій із Солуні (тепер м. Фессалоніки), які добре знали болгарську, близьку до інших слов’янських мов. У 863 році вони впорядкували слов’янський алфавіт. Але який із них, кирилицю чи глаголицю, щодо цього є багато гіпотез:

1) Найбільш давньою є глаголиця, створена Кирилом і вдосконалена Климентом Охридським – його учнем. Такої думки дотримувались В.Григорович, П.Шафарик, В.Щепкін, Ч.Лоукотка, О.Селишев, Г.Хабургаєв.

2) Кирило створив глаголицю, а кирилиця є видозміненим грецьким письмом, існувала у дохристиянський період і витіснила глаголицю як простішу. Це думка В.Міллера, П.Голубовського, Є.Георгієва.

3) Глаголиця була у слов’ян у дохристиянський період V-VІ століть, і на її основі створена кирилиця. Гіпотеза належить К.Лінгардту і К.Антону.

4) Глаголиця виникла на основі кирилиці як тайнопис під час переслідування німецько-католицьким духовенством книг, писаних кирилицею. Доводили це І.Добровський, І.Срєзнєвський, О.Соболевський, Ю.Карський.

5) Кирилиця і глаголиця існували у слов’ян, в тому числі й східних, ще до прийняття ними християнства як місцеві різновиди письма. Цю думку висунув Д.Лихачов.

6) Гіпотетично припускають, що ніби-то слов’яни своє письмо - «черти» і «рєзи» у VII-VIII ст. пристосовують до грецької абетки і фонетики своєї мови. Таким чином виникає протокириличне письмо, а під впливом хозарського – протоглаголичне. Обидва різновиди виступали на різних слов’янських територіях, поки основною не стала кирилиця, вважав В.Істрін (1961).

Існуючі вище вказані гіпотези не заперечують існування глаголиці та кирилиці, тим більше, що дослідникам необхідно працювати з різними текстами.

Дата добавления: 2014-11-29