Печатки Стародавнього та Античного світу

Вважаєтьтся, що печатками почали користуватись на Сході – у Вавилонії та Стародавньому Єгипті. В Асирії, Вавилоні, Єгипті та Урарту печатки були широко розповсюджені, оскільки в цих країнах активно развивалась торгівля.

До найдавніших печаток, які були широко розповсюджені у Х – V ст. до н.е., належать кам'яні печатки циліндричної форми. Застосовувалась наступна техніка. На циліндричну поверхню наносився «дзеркальний» напис, який залишав відповідний відбиток під час прокачування циліндра по м'якій глиняній табличці. Так оформлювались перші угоди. Спочатку – торгові, а згодом – політичні.

Циліндрична печатка у Стародавньому світі засвідчувала особу автора документа чи свідка його підписання. Бокова поверхня циліндра вміщувала, як правило, релігійний сюжет. Відбитки циліндричних печаток було знайдено на глиняних табличках, а також на одязі, амулетах та на матеріалах для письма.

Найбільшого росповсюдження циліндричні печатки набули в Месопотамії, де така печатка була найважливішим атрибутом людини, який вона завжди носила з собою. Якщо городянин губив свою печатку, було прийнято посилати гінців у різні частини міста, які кричали на кажній вулиці про втрату печатки такою-то людиною і про те, що больше така печатка недійсна. Після смерті людини циліндричну печатку зазвичай клали разом знею в могилу поряд з іншими особитими коштовностями.

Циліндричні печатки є важливим джерелом вивчення історії держав Стародавнього світу. Велика кількість таких печаток добре збереглась і вміщує унікальні сцени з релігійних обрядів.

До ІІІ – ІІ тис. до н. е. відносяться печатки – скарабеї. Єгипетські печатки-скарабеї із аметиста, яшми, карнеола мали овальну форму і були двосторонніми, на одній стороні яких було вирізано зображення священного жука-скарабея, а на другій – ім'я володаря та його титул, а також фігурки людей та тварин Скарабей був уособленням бога вранішнього Сонця – Хепрі, який був одним з найбільш шанованих богів Стародавнього Єгипту. Особливо були розповсюджені храмові печатки.

У Стародавньму Єгипті печатками із зображеннями правителя завірялись укази, які звільняли деякі храми від державних повинностей.

Печатки використовували і стародавні кочовики: воєнні начальники та батири стародавніх тюрків. На українські землі печатки принесли скіфи, сармати, анти, ґоти.

Також печатками з давніх часів користувались у Китаї. Перші печатки, які використовували в Стародавньому Китаї, виконували функцію клейма, яке господар ставив на речі, які йому належали, а також на документах. Поступово печатка стала символом влади, свої печатки мали всі китайські чиновники.

Спочатку основнми матеріалами для виготовлення печаток були дерево, метал і кістки тварин. Пізніше почали використовувати коштовне та напівкоштовне каміння. Імператорські печатки виготовляли із золота. Бокові грані було прийнято прикрашати віршами чи приємними побажаннями.

Печатки почали робити з металу, оскільки вони повинні були зберігатися довго і при можливості передаватися із покоління у покоління.

В античний період (VIII ст. до н. е. – VI ст. н. е.) у греків і римлян були розповсюджені персні-печатки (щитки), за допомогою відбитків таких печаток на воску чи мастиці скріплювались документи. Розповсюдженими були персні-печатки з ге́ммами (лат. Gemma – коштовний камінь) – ювелірний камінь, зазвичай округлої чи овальної форми з вирізаними зображеннями.

Про використання печаток свідчить і Біблія; печатка, посох і перев'язь, як можна зрозуміти з книги Руфь, були основними засобами ідентифікації особистості.

6. Печатки Середньовіччя.

Державні печатки спочаку не відокремлювались від особистих печаток королів та інших правителів. Але до ХІV ст. по всій Європі з'являється таке поняття як державна печатка, причому в залежності від важливості документа печатка вирізається велика, середня та мала. Вводиться придвірна посада хранителя печатки.

В Середньовіччі перважали звислі печатки із золота, срібла чи свинцю, до XVI ст. їх остаточно замінили прикладні печатки. Але у Ватикані середньовічна техніка зберігалась до XX ст.

В середні віки, коли письменність була рідким явищем, печатка заміняла підпис. До VIІІ ст. використовувались односторонні печатки, а з X ст. вони були витіснені подвійними вислими або приклеювались до документу печатками.

В 2011 р. у Великому Новгороді знайдено давньоруський буллотирій – інструмент для виготовлення вислих печаток. Практика засвідчення офіційних документів металевими привісними печатками прийшла на Русь з Візантиї в к. X ст. Право засвідчення документів на Русі належало лише вищій цивільній та церковній владі – князям, митрополитам, єпископам, посадникам чи чиновникам їх адміністративного апарату. Коли представник влади помирав чи йшов з політичної сцени, інструмент для виготовлення його печатки відразу ж знищувався, щоб запобігти фальсифікаціям. Саме цьому знахідки буллотиріїв надзвичайно рідкісні.

Техніка виготовлення давньоруських печаток була аналогічна візантійській традиції. Інструментом затискали свинцову (рідко – золоту чи срібну) заготовку, в яку заздалегідь через повздовжній канал продівався прикріплений до документа шнур. Торець одного з циліндрів спирався на тверду нерухому поверхню, а по іншому зверху наносився сильний удар молотком. Заготовка разплющувалась і перетворювалась на печатку, яка міцно закріплювалась на шнурі.

Двоіменні булли зустрічаються надзвичайно рідко (печать Есифова, печать Захарьина). Знайдено лише три печатки з іменами двох співправителів (третя чверть XIII – сер. XV ст.). Призначення документів, які були скріплені печатками з іменами двох співправителів не з'ясовано.

Дата добавления: 2014-11-29