Історична метрологія

У своїй практичній діяльності на початку розвитку суспільства люди зіткнулись із необхідністю обліку і вимірювання. Згодом в різних державах і в різних народів складались різні засоби і одиниці вимірювання, що становили певну систему мір. На різних етапах суспільного розвитку могли виникати нові та вдосконалюватись попередні одиниці вимірювання та систем мір, що існували не лише в окремих країнах, але й місцевостях. Дослідженням і вивченням мір та одиниць вимірювання займається спеціальна історична дисципліна - метрологія, яка. вивчає міри довжини, або лінійні; міри поверхні, або квадратні; кубічні та місткості для виміру рідких і сипучих тіл; міри ваги.

Метрологія є наукою про історію мір та одиниць вимірювання. Її назва має грецьке походження і складається з двох слів: метро - міра, логос - наука. Як наука про міри, вона об’єднує дві дисципліни: математичну метрологію та історичну метрологію. Проте вони знаходяться у тісному взаємозв'язку. Математична метрологія є наукою про точність вимірів, яка створює одиниці вимірювання за спеціально розробленою методикою, у вигляді найточніших зразків, або еталонів. Історична метрологія є дисципліною, яка вивчає історію складання систем мір, назв одиниць вимірювання, співвідношення різних мір минулого, а також їх співвідношення з сучасними одиницями вимірювання. Хоча слід відзначити, що невелика кількість джерел з метрології не завжди дає можливість встановити реальний зміст одиниць вимірювання, який протягом багатьох років міг змінюватись неодноразово.

Отже, головне завдання метрології як допоміжної історичної дисципліни – встановити зв’язок і спадковість між різними видами мір. Це важливо тому, що міри завжди знаходяться у повній залежності від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Ускладнення виробничих відносин ускладнює разом із цим міри і впливає на зміни в їх системі. Тому вивчення історії мір дає можливість чіткіше уявити стан господарства певного часу, потреби населення і способи їх задоволення, вияснити розміри і вартість окремих робіт, встановити розмір піни на продукти. Вивчення метрології допомагає зрозуміти економіку країни в цілому, вивчити її окремі галузі, а також - технічний і технологічний рівень багатьох галузей народного господарства, який залежить і від досконалості системи мір. Знання історії мір може допомогти в експертній роботі дослідника, коли необхідно встановити дійсність історичного джерела, час його створення, а інколи й місце.

Вивчення історії мір має важливе значення для історика, особливо при аналізі економічного і культурного розвитку суспільства, країни, місцевості. Річ в тому, що питання становлення і використання мір пов’язані з їх досконалістю і точністю. А це визначається лише певним рівнем розвитку культури і наукових знань. Колись давно людство мало найпростіші одиниці вимірювання, пов’язані в основному з фізіологічною будовою тіла людини та її рухами. Частина з них збереглась у мові та побуті до нашого часу, зокрема жменя і оберемок, крок і лікоть тощо. Звичайно, перші міри не були точними, але стають такими після розвитку господарства, науки і культури. Поступово вони точно співвідносяться між собою, поділяються на менші та більші, створюють певну систему і набувають математичного характеру. З набуттям ними математичного характеру, можна говорити про метрологію як науку і як певну систему знань.

СТАНОВЛЕННЯ МЕТРОЛОГІЇ ЯК НАУКОВОЇ ІСТОРИЧНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Елементи використання історичної метрології мають місце ще у античних і середньовічних істориків. Отже, метрологія як певна система знань складається в давнину, але зведених даних про одиниці вимірювання збереглося мало. Ще менше даних є про давньослов’янський час. Тому дослідникам доводиться шукати відомості про міри і одиниці вимірювання.з досить різних джерел загальноісторичного змісту або з джерел, які опоседковано стосувались якимось чином системи мір. Слід відмітити, що у ранньофеодальний період і особливо в часи роздрібленості міри не були уніфікованими і загальноприйнятими, тому що були відсутні міцні політичні та господарські зв’язки. Про міри Київської Русі дають певну уяву такі пам’ятки – «Руська правда» (XI ст.), «Подорож ігумена Даниїла у Святу землю» (початок XII ст.), «Житіє Феодосія», «Уставна грамота Володимир-Волинського князя Мстислава Даниловича» (1289 р.). Значний вплив на формування системи мір на українських землях мали інші держави, зокрема Московська, Польща і Литва, особливо у XIV-XVI ст., коли йшли історичні процеси формування централізованих держав у Центральній та Східній Європі. Окремі актові джерела, літописи, спогади іноземців у певній мірі відбивають стан метрології.

У Європі інтерес до питань метрології та її розробки починається в різних державах із XVI-XVIII ст. Особливе місце серед джерел, починаючи з XVI ст., займають митні книги і грамоти, писцеві книги, які разом із реєстром товарів та їх оцінкою подавали також назви і величини одиниць вимірювання. Серед таких книг відомі: «Счетная мудрость» – посібник для купців та урядових чиновників, «Книга сошного письма» – керівництво з оподаткування, «Книга Большому Чертежу», укладена у 1627 р. як опис карти Росії, із зазначеними між населеними пунктами відстанями.

Протягом другої половини XVI ст. і першої половини XVII ст. була упорядкована «Торговая книга», або «Книжка описательная, како молодим людям торг вести й знати всему цену», пізніще «Торговая книга» XVII ст. та інші, які мали статті про міри. Стаття про міри була також вміщена до виданої у 1703 р. «Арифметики» професора Л.Ф.Магницького з описом мір від стародавніх іудейських, грецьких і римських до тогочасних російських. Потреби земельного оподаткування, митні й торгові вимагали певних інструктивних матеріалів та впорядкування мір. Створюється у 1723 ропі комісія ваги та мір, у 1827 р. урядова комісія зразкових мір та ваги, а у 1832р. комісія для приведення у відповідність російських мір та ваги. Законотворчість у метрології другої половини XIX ст. завершилася створенням Головної палати мір та ваги у 1893 р. та еталонів з платино-іридієвого сплаву. Закон 1889 р. не лише впорядкував метрологічні служби мір та ваги, але й встановив зв’язок російських мір із метричними.

У XVIII – першій половині XX ст. значну роль відігравала англійська система мір, яка впливала суттєво і на російську. В її основі лежали ярд (91,44 см), а також фунт (453,592 г). Лише з 1865 р. Англія протягом десяти років переходить на метричну систему мір.

Практичні питання метрології викликали інтерес до її історії. Причому загальні інтереси історичних наук та джерелознавства вимагали вивчення даних метрології. Тому цілий ряд відомостей про міри можна зустріти у додатках до «Истории государства Российского» М.Карамзіна, у працях В.Ключевського, С.Соловйова, М.Костомарова та інших дослідників. У першій половині XIX ст. виходить перша праця з історії руських мір, яку написав А.Ламберті.

З середини XIX ст. бере початок описова метрологія, яка займалася встановленням співвідношення між одиницями вимірювання. Найгрунтовнішою, узагальнюючою працею була книга Ф.Петрушевського «Общая метрология» (СПБ, 1849), а також праці Д.Прозоровського, П.Буткова, О.Нікитського, Д.Яворницького та інших дослідників.

У першій половині XX ст. вийшло кілька ґрунтовних досліджень із метрології, серед яких виділяється праця С.Кузнецова «Древнерусская метрология» (1913). Поряд із цією книгою з’являються праці, які стосувались української метрології XV-XVIII ст., зокрема А.Неселовського – про Поділля, К.Сохачевича – про Галичину. Т.Вербицький видав історико-метрологічні таблиці про міри на українських землях у складі Польщі і Литви з характеристиками одиниць вимірювання відповідно до законодавчих актів XVI-XVIII ст. З 1917 по 1930-ті роки метрологія в СРСР вивчалася з метою пояснення необхідності переходу на метричну систему. Деякий час у Радянському Союзі дослідження у галузі метрології майже не проводились. У 1944 р. вийшла книга Л.Черепніна «Русская метрология», яка охоплювала час від Київської Русі до XX ст., а також містила матеріали з польсько-литовської метрології. Дослідження метрології українських земель пов’язане з працями Д.Похилевича, Я.Ісаєвича, В.Стрельського, О.Камєнцевої і М.Устюгова.

Елементи вивчення історичної метрології України мають місце у XV-XVI ст. Вони простежуються у різних керівництвах, пов’язаних з оподаткуванням, митними правилами, торгівлею, виробництвом, у спогадах іноземних авторів. Суто українські одиниці в цей час поєднуються з польськими, литовськими, а також німецькими, голландськими. Науковою метрологією у цей час цікавилися в основному тоді, коли цього вимагала історія та практика життя. XVII і XVIII ст. у Європі відзначалися певним розвитком продуктивних сил, що вимагало впорядкування системи мір. Українська метрологія вивчалась разом із мірами інших держав і народів, що зумовилось вивченням історії економіки промислів, торгівлі. Згадки про окремі міри є у козацьких літописах, у художніх творах, але вони не переростають у систему наукових досліджень.

Систематичне вивчення метрології починається з XIX ст., коли інтерес до історії вимагав знання системи мір. Такий інтерес зумовлювався тим, що постало питання про перехід на уніфіковану систему одиниць вимірювання, запропоновану Францією для всіх народів. Українська метрологія у цей час починає переживати значний влив і тиск з боку офіційної метрологічної політики тих держав, у складі яких знаходились українські землі. Лише інколи місцеві міри, якщо вони вписувались у співвідношення з державними, офіційними, мали залишитись без змін, але здебільшого до нас дійшли тільки назви, а їх зміст давно забуто і важко поновити. Польські та російські дослідники вивчали українські міри з позицій їх місця у власних метрологічних системах. З початку XX ст. і майже до початку 50-х років історична метрологія України вивчалась епізодично, стосовно потреб інших галузей історичних знань. Лише у другій половині XX ст. з’явилося кілька праць з української історичної метрології ґрунтовного характеру, хоча і вивчалась вона у контексті історії СРСР.

Дата добавления: 2014-11-29