Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

АНКЕТУВАННЯ 2 страница





Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

б) Я намагаюся відкласти суперечливі питання, щоб з часом вирішити їх остаточно.

20.

а) Я намагаюся негайно перебороти розбіжності.

б) Я намагаюся знайти найкраще сполучення вигід і втрат для нас обох.

21.

а) Ведучи переговори, намагаюся бути уважним до партнера.

б) Я завжди ухиляюся до прямого обговорення проблеми.

22.

а) Я намагаюся знайти позицію, що влаштовує і мене, і партнера.

б) Я відстоюю власну позицію.

23.

а) Як правило, я намагаюся, щоб усі залишилися задоволеними.

б) Іноді дозволяю іншим взяти на себе відповідальність за вирішення суперечливого питання.

24.

а) Якщо позиція іншого здається йому дуже важливою, я намагаюся йти йому назустріч.

б) Я намагаюся вмовити іншого на компроміс.

25.

а) Я намагаюся переконати іншого у своїй правоті.

б) Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до аргументів іншого.

26.

а) Я зазвичай пропоную "середню" позицію.

б) Я майже завжди прагну задовольнити інтереси кожного.

27.

а) Найчастіше прагну уникнути суперечок.

б) Якщо я знаю, що це доставить більшу радість іншим або в даній ситуації йому необхідно виглядати лідером, я дам йому можливість наполягти на своєму.

28.

а) Зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.

б) Залагоджуючи ситуацію, я зазвичай прагну знайти підтримку в інших.

29.

а) Я пропоную незалежну позицію.

б) Думаю, що не завжди варто хвилюватися через розбіжності.

30.

а) Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

б) Я завжди займаю таку позицію в суперечці, щоб ми спільно могли домогтися успіху.

Обробка результатів. По кожному з п'яти розділів питальника підрахуйте кількість Ваших відповідей, що збігаються із ключем.

Ключ питальника

Суперництво: За, 66, 8а, 96,10а, 136,146,166,17а, 226,25а, 28а.

Співробітництво: 26, 5а, 86,11а, 14а, 19а, 20а, 216, 23а, 266, 286, 306.

Компроміс: 2а, 4а, 76,106, 126, 13а, 186,206, 22а, 246,26а, 29а.

Запобігання: 1а, 56, 7а, 9а, 12а, 156, 176,196,21а, 236,27а, 296.

Пристосування: 16,36,46, 6а, 116,15а, 16а, 18а, 24а, 256, 276, 30а.



Отримані кількісні оцінки з кожного розділу порівнюються між собою для виявлення найбільш придатних форм поведінки в конфліктній ситуації.

 


СЛОВНИК

Авторитарний тип – заснований на сліпому підкоренні владі, такий, що прагне утвердити свій авторитет.

Адаптація (соціальна) – процес, що забезпечує безболісне входження особистості в соціум, пристосування до нього на основі добровільного приняття суспільних норм і вимог, оволодіння практикоорієнтированими знаннями та комунікативними вміннями, необхідними для гармонізації міжособистісних стусунків у соціокультурному середовищі.

Активність особистості–діяльнісне ставлення особистості до світу, здатність здійснювати суспільно важливі перетворення матеріального та духовного середовища на основі засвоєння історичного досвіду людства; виявляється в творчій діяльності, вольових актах, спілкування. Формується під впливом середовища і виховання.

Аксіологічний (ціннісний) підхіду культурі розуміє її як сукупність усіх багатств і цінностей суспільства, накопичених у процессі його розвитку. Ці цінності існують у матеріальній та духовній формах.

Анкета – листок-питальник для отримання відповідей на попередньо укладену систему питань. Використовується для отримання певних відомостей про те, хто її заповнює, а також при вивченні думок великих соціальних груп. Анкети бувають відкриті (вільні відповіді респондентів), закриті (вибір відповіді із запропонованих) та змішані. Широко використовується в педагогічних дослідженнях.

Артикуляція–дія мовного апарату, внаслідок якої утворюються членороздільні звуки.

Артикуляційна гімнастика–удосконалення дикції через відпрацювання артикуляції. Складається з вправ для розминки мовного апарату і вправи для відпрацювання артикуляції кожного голосного й приголосного.

Аутогенне тренування– психотерапевтичний метод свідомої психічної саморегуляції людини, що полягає в оволодінні системою прийомів концентрації уваги, м'язової релаксації, самонавіювання.

Афективний–емоціонально забарвлений.

Багатство мовлення– комунікативна якість мовлення, що характеризує активний запас мовних засобів (лексичних, семантичних, синтаксичних, інтонаційних тощо), із яких людина здатна вибрати потрібний елемент і застосувати його для вираження необхідної інформації.

Бар’єр психологічний– мотив, що перешкоджає виконанню певної діяльності чи дій, зокрема спілкуванню з окремою людиною чи групою людей.

Бар’єри спілкування–перешкоди, які виникають у спілкуванні.

Бесіда–1) питально-відповідальний метод залучення учнів до обговорення та аналізу вчинків та вироблення моральних оцінок;
2) метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації; 3) метод навчання. Види: катехізична, чи репродуктивна, – спрямована на закріплення, перевірку вивченого матеріалу шляхом його повторення; еврестична, пгошукова, – спираючись на наявні знання учнів, учитель підводить їх до засвоєння нових понять; сократична – пошук істини через сумніви, під які підпадає кожний отриманий висновок.

Вербальний–усний, словесний.

Виразність мовлення–особливості структури мовлення, які підтримують увагу й інтерес у слухачів.

Позакласна виховна робота–організація педагогом різних видів діяльності вихованців у позанавчальний час, що забезпечує необхідні умови для соціалізації особистості дитини.

Внутрішній монолог–спеціальний термін театральної педагогіки, що означає розшифрування змісту думок, стану, дій об'єкта взаємодії. Висловлювання вголос думок, власних чи з позиції іншої особи.

Внутрішня техніка–техніка створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштування вчителя на майбутню діяльність.

Вплив–форма психологічного впливу, пов’язана з послабленням усвідомленого контролю відносно оримуваної інформації.

Вплив педагогічний–вплив педагога на свідомість, волю, емоції вихованців, на організацію їх життя і діяльності в інтересах формування в них необхідних якостей і забезпечення успішного досягнення поставленої мети.

Воля– усвідомлена саморегуляція людиною власної діяльності, поведінки, що забезпечує подолання труднощів при досягненні мети.



Виховання(як педагогічне явище) – 1) цілеспрямованапрофесійна діяльність педагога, що сприяє максимальному розвитку особистості дитини, входженню її в контекст сучасної культури, становленню як суб’єкта власного життя, формування його мотивів та цінностей;
2) цілісний, свідомо організований педагогічний процес формування та створення особистості у навчально-виховних закладах спеціально підготовленими спеціалістами; 3) цілеспрямована, керована та відкрита система виховної взаємодії дітей і дорослих, у якій вихованець є паритетним учасником й існує можливість вносити до неї (системи) зміни, що сприятимуть оптимальному розвитку дітей (в цьому визначенні дитина виступає і об’єктом, і суб’єктом);
4) надання вихованцю альтернативних способів поведінки в різних ситуаціях, залишаючи за ним право вибору та пошуку власного шляху; 5) процес і результат цілеспрямованого впливу на розвиток особистості, її рис, якостей, поглядів, переконань, моделей поведінки в суспільстві (у цій позиції дитина – об’єкт педагогічного впливу);
6) цілеспрямоване створення умов для засвоєння людиною культури, переведення її до сфери особистого досвіду через організований тривалий вплив на розвиток індивіда з боку оточуючих виховних інститутів, соціального і природного середовища з урахуванням його потенціальних можливостей для стимолювання його саморозвитку та самостійності; 7) (у найвужчому конкретному значенні) складові частини цілісного виховного процесу: розумове, спрямоване тощо виховання.

Гнучкість голосу–це здатність голосу легко й швидко змінюватися за висотою, силою, тривалістю звучання й тембром.

Демократичний стиль керівництва – стиль, що ґрунтується на глибокій повазі до особистості кожного; основою його є довіра й орієнтація на самоорганізацію, самокерівництво, самоуправління особистості та колективу.

Діяльність–форма психічної активності особистості, спрямована на пізнання та перетворення світу й самої людини. Діяльність складається з більш дрібних одиниць – дій, кожній з яких відповідає конкретні мета чи завдання. Діяльність включає мету, мотив, способи, умови, результат.

Діяльність педагогічна–професійна діяльність спрямована на створення в педагогічному процесі оптимальних умов для виховання, розвитку та саморозвитку особистості вихованця й вибору можливостей вільного і творчого самовираження. Основна проблема педагогічної діяльності – поєднання вимог і мети вчителя з можливостями, бажаннями та метою учнів; успішне здійснення педагогічної діяльності обумовлюється рівнем професійної свідомості вчителя, оволодіння ним педагогічними технологіями, педагогічною технікою. Існує 3 моделі педагогічної діяльності: педагогіка примушення (авторитарна педагогіка), педагогіка повної свободи, педагогіка співробітництва.

Діагностика–аналіз стану об’єктів і процесів, виявлення проблем їх функціонування та розвитку.

Дикція – чітка вимова звуків, слів, фраз, фундамент професійного звучання мовлення.

Дихання верхнє, або ключичне – дихання, що відбувається за допомогою м'язів, які піднімають і опускають плечі та верхню частину грудної клітки. Це слабке поверхове дихання, за якого активно працює лише верхня частина легень.

Дихання грудне, або жіноче, середньореберне – дихання, активну участь у якому бере середня частина легень. Розширюється грудна клітка, втягується живіт, діафрагма не скорочується, тому видих недостатньо енергійний.

Дихання діафрагмальне – процес дихання, який здійснюється за рахунок зміни об'єму грудної клітини у поздовжньому напрямку як наслідок скорочення діафрагми. При цьому спостерігається незначне скорочення міжреберних дихальних м'язів.

Дихання діафрагмально-реберне – це дихання, коли вдих і видих здійснюється за рахунок зміни об'єму у поздовжному й поперечному напрямах завдяки скороченню діафрагми, міжреберних дихальних м'язів, а також черевних м'язів живота. Воно є основою мовленнєвого дихання.

Дихання фонаційне – мовленнєве дихання. Воно дає змогу раціонально використовувати повітряний потік під час мовлення. Його основа – діафрагмально-реберне дихання.

Діалог – розмова між двома особами, обмін думками у процесі спілкування.

Діалог педагогічний – дія у педагогічному процесі, яка надає можливість самовираження кожному партнерові спілкуванні.

Діалогізація – композиційно-стилістичний прийом, який полягає у введенні елементів діалогу (запитань, прямої мови, цитування тощо) у виступ.

Діалогічне навчання – пізнання сутності предмета чи явища в процесі обміну смислами різних суб'єктів розуміння.

Діапазон – сукупність звуків різної висоти, які може "брати" голос. Це обсяг, поширення, межа людського голосу.

Діалогічне педагогічне спілкування – тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу (модальність, поліфонія, персоніфікація, настанова на відповідь), забезпечуючи суб'єкт-суб'єктний принцип взаємодії педагога та учнів.

Експерсія – виявлення почуттів, переживань.

Експресивність мовлення – виявлення в мовленні найрізноманітніших почуттів і оцінок мовця за допомогою виражальних засобів.

Емоційний фон уроку – співвідношення емоційного стану вчителя й учнів у процесі навчання, що забезпечується творчим самопочуттям педагога, його комунікативними вміннями, характером стосунків з учнями, темпоритмом уроку.

Жести–виражальні рухи рук, пальців, що використовуються як засіб у спілкуванні людей.

Завдання педагогічне–усвідомлення педагогічної ситуації та прийняття на цій основі рішень і плану необхідних дій.

Засвоєння передового педагогічного досвіду – сукупність дій учителя, спрямованих на всебічне вивчення змісту досвіду, з'ясування його сутності й опанування практичними вміннями використання нового на рівні творчої трансформації передових ідей в особистий досвід.

Засоби педагогічної діяльності – усі види діяльності вихованця (гра, праця, спілкування, навчання), способи й прийоми їх організації, за допомогою яких здійснюється навчально-виховний процес.

Зворотний зв’язок у педагогічному спілкуванні – відомості про наслідки власних дій.

Звучність голосу – чітке, чисте, гучне й виразне звучання голосу, що є важливим фактором його краси; передбачає відсутність хриплості, гугнявості, "тріснутості".

Зовнішній вигляд – різноманітні зовнішні особливості власного "Я" і способи його вираження (успадковані – зріст, комплекція, форма носа, розріз очей тощо; сформовані – зачіска, хода, міміка, дикція, одяг тощо).

Зовнішня техніка – техніка втілення внутрішнього переживання особистості вчителя, елементами якої є міміка, голос, мовлення, рухи, пластика.

Зоровий, або візуальний, контакт – фіксований погляд співрозмовників один на одному, який означає зацікавленість партнерів і зосередженість на тому, про що йдеться.

Ідентифікація – емоційно-когнітивний процес ототожнення людини з іншою чи з групою людей.

Імітаційна гра – активний метод опосередкованого впливу на психічний стан, що являє собою програвання суб'єктом ролі такої людини, якою б йому хотілося бути.

Індивідуальність –неповторна своєрідність особистості кожної людини, що живе як суб’єкт розвитку та онтогенезу. Індивідуальність – узагальнена характеристика психологічних особливостей людини, що забезпечує виконання діяльності. Стійкий вияв цих особливостей, їх ефективна реалізація в діяльності (грі, праці, спорті, спілкуванні) визначає індивідуальний стиль діяльності як особистісні утворення. Індивідуальність людини формується на основі спадкових задатків у процесі виховання й, водночас, – це найголовніше для людини – в процесі саморозвитку, самореалізації та свідомого самовиховання.

Індивідуальна педагогічна бесіда – взаємодія вчителя з учнем, батьками, колегою, спрямована на взаєморозуміння, пошук шляхів співробітництва для стимулювання розвитку учня.

Індивідуальний підхід у спілкуванні – психолого-педагогічний принцип, згідно з яким у процесі спілкування враховується позиція співрозмовника.

Інтерактивна сторона педагогічного спілкування – аспект спілкування, що характеризує стратегію взаємодії партнерів. Типи стратегій взаємодії: конкуренція, кооперація, співробітництво.

Інтеріоризація– формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності; перехід соціального змісту в індивідуальний, у внутрішні рушійні сили поведінки людини.

Інтонація – видозміни висоти звучання, сили, тембру голосу, членування мовлення паузами (логічними, психологічними, граматичними, логіко-граматичними) у процесі розгортання мовлення.

Інтонаційна виразність – посилення творчого задуму або його видозміна за допомогою фізіологічних, логічних і психологічних важелів інтонації.

Інтроверт– звернений увагою всередину себе, замкнений, не схильний до спілкування.

Інтуіція– здатність осягнення істини шляхом безпосереднього її відшукання без обґрунтування доказами.

Клімат колективу соціально-психологічний–емоційна атмосфера, що складається в колективі та відображає систему міжособистісних стосунків. Клімат залежить від ступеня згуртованості колективу, задоволенням людей від перебування в ньому, процесом і результатом власної діяльності та виконує консолідуючу, стимулюючу, стабілізуючу та регулюючу функції.

Когнітивний–пізнавальний.

Когнітивна установка – стан готовності учнів до активної пізнавальної діяльності. Характеризується тим, що завдання уроку їм не лише зрозумілі, але й внутрішньо ними прийняті, тобто набули значимості для учнів і знайшли відгук у їхніх роздумах і переживаннях.

Колектив– група людей, котрі взаємно впливають один на одного і пов’язаних між собою спільністю соціально обумовлених мети, інтересів, потреб, норм і правил поведінки, спільно виконуваною діяльністю, спільністю засобів діяльності, єдністю волі керівництва колективу, оскільки це об’єднання вже більше ніж проста група. До ознак колективу належать також свідомий характер об’єднання людей, його відносна стійкість, чітка організаційна структура, наявність органів координації діяльності. Колективи бувають первинними і вторинними. До первинних належать колективи, де спостерігаємо безпосередній міжособистісний контакт між його членами. Вторинний колектив більш складний за своєю структурою, він складається з кількох первинних колективів.

Компетентність загальнокультурна–рівень освіченості, достатній для самоосвіти та самостійного вирішення виниклих пізнавальних проблем тка визначення власної позиції.

Композиція розповіді – логіка розгортання теми мовлення з урахуванням особливостей аудиторії й мети висловлювання.

Комунікабельність – риса особистості, здатність легко вступати в контакт і відчувати задоволення від процесу комунікації.

Комунікабельний (комунікативний)–схильний, здатний до комунікації, тобто встановлення контактів і зв’язкі, такий, що легко їх встановлює.

Комунікативна атака – початковий період контакту, під час якого завойовується ініціатива, що дає можливість керувати спілкуванням.

Комунікативна культура вчителя, або культура спілкування – система соціально-ціннісних орієнтацій учителя, вміння здійснювати продуктивне педагогічне спілкування, в якому вихователь і вихованці стають повноправними партнерами взаємодії.

Комунікативна сторона спілкування – аспект спілкування, що виражається в обміні інформацією і її розумінні партнерами.

Комунікативна структура уроку – сукупність стадій спілкування на уроці як єдиному педагогічному процесі.

Комунікативне забезпечення уроку – засоби організації продуктивної взаємодії вчителя й учнів на уроці, що розширюють діапазон емоційного впливу на особистість школяра: розробка комунікативного завдання та структури уроку, вибір педагогом позиції в спілкуванні, вибір прийомів забезпечення емоційного й пізнавального контакту, використання засобів мовленнєвої виразності.

Комунікативні ознаки мовлення – це правильність, точність, логічність, багатство (різноманітність), чистота, доречність, достатність, ясність, виразність, емоційність висловлювання.

Комунікативні вміння – вид професійних умінь педагога, що відображають рівень його готовності до реалізації професійного спілкування (вміння соціальної перцепції, вміння саморегуляції, вміння вербального та невербального контакту з учнями, вміння керувати своєю поведінкою).

Комунікативність – професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції в співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування.

Контакт педагогічний – особливий стан єднання педагога та учнів, що характеризується наявністю взаєморозуміння, співпереживання та взаємодії в педагогічному спілкуванні.

Контакт педагогічний діяльнісний – вид професійно-педагогічного контакту, що виявляється в спільності намірів, планів, практичних дій учителя та учнів, у своєрідній єдності слова й діла та вольових зусиль, спрямованих на досягнення мети.

Контакт педагогічний емоційний – вид професійно-педагогічного контакту, що виявляється в спільності емоційних позицій та емоційних переживань педагога та учнів щодо змісту, мети, засобів спілкування, ставлення співрозмовників один до одного.

Контакт педагогічний пізнавальний–вид професійно-педагогічного контакту, що виявляється в спільності розуміння педагогом та учнями предметної галузі конкретного акту спілкування.

Контактність – здатність легко вступати в контакт з іншими людьми.

Контроль– 1) спостереження з метою нагляду, перевірка та виявлення відхилень від поставленої мети; 2) функція, управління, що встановлює ступіньвідповідності ухвалених рішень фактичному стану справ.

Конфлікт–зіткнення сторін, думок, сил: найвища стадія розвитку суперечностей у системі стосунків людей, соціальних груп та інститутів, суспільства в цілому, що характеризується посиленням протилежних тенденцій та інтереасів сторін.

Креативність – здатність генерувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко розв'язувати проблемні ситуації (синонім до "творчі здібності").

Кредо– переконання: погляди, основи світобачення.

Критерій– засіб перевірки певного твердження, гіпотези, теоретичного положення тощо. Виділяють критерій оцінки діяльності сучасного освітнього закладу, критерії оцінки діяльності викладача, критерії оцінки діяльності студента, критерії оцінки досвіду творчої діяльності педагога тощо.

Культура–історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, що виражені в типах і формах організації життєдіяльності людей, у їх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. Культура в освіті виступає як його змістовна складова, джерело знань про природу, суспільство, способи діяльності, емоційно-вольового та ціннісного ставлення людини до оточуючих, праці, суспільства тощо.

Культура мовлення – уміння активно використовувати сучасну літературну мову з усіма багатими можливостями мовностильового розшарування, з притаманними літературній мові нормами.

Культурологічний підхід–загальний метод пізнання та проектування особистісно зорієнтованої освіти, що передбачає повернення усіх його компонентів до культури людини як творця і суб’єкта, здатного до культурного саморозвитку.

Лексична виразність – цілісна організація слів з актуалізованою семантикою в художньому мовленні людини, яка може викликати інтерес до висловленого.

Лекція – вид публічного виступу, під час якого лектор, активно взаємодіючи з аудиторією, розкриває систему уявлень про той чи інший предмет, явище, допомагає слухачам осмислити проблему й дійти певного висновку, спонукаючи їх до цілеспрямованої практичної діяльності.

Ліберальний стиль керівництва – стиль, який характеризується відсутністю стійкої педагогічної позиції; виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог, переважному використанні прохання й інформації як засобів впливу.

Менеджер–фахівець у галузі управління персоналом.

Менеджмент–управління організацією, установою, системою.

Модальність у спілкуванні – критерій діалогічного педагогічного спілкування, який виражає суб'єктивно-особистісне ставлення педагога та учнів до інформації.

Моделювання спілкування – перший етап спілкування, в якому закладаються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування.

Модель педагогічного спілкування – уявна система педагогічної взаємодії, в якій реалізується певний стиль педагогічного спілкування.

Монолог – один із різновидів усного мовлення, який характеризується висловлюванням однієї людини (вчителя), розгорненістю цього висловлювання, врахуванням реакції слухачів.

Мотив– спонукання до дії, пов’язане із задоволенням потреб; сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають активність суб’єкта та визначають його спрямованість; усвідомлена причина, що лежить в основі вибору дій і вчинків особистості.

Мотивація – спонукання, що викликають активність організму й визначають її спрямованість.

Навіюваність, або сугестивність – індивідуальна некритична податливість під впливом людського оточення.

Навіювання, або сугестія – особливий вид психічного впливу на людину, що зумовлює некритичне сприйняття навіюваного.

Навіювання довільне – цілеспрямований свідомий психологічний вплив на неусвідомлювану сферу особистості, за допомогою якого суб'єкт навіювання досягає поставленої ним мети.

Навіювання мимовільне – вплив, який здійснюється без усвідомлення суб'єктом навіювання певної мети.

Навіювання непряме – вплив, зміст якого включено в інформацію, що повідомляється суб'єктом навіювання в прихованому та замаскованому вигляді.

Навіювання пряме – вплив на неусвідомлювану сферу людини певних ідей в імперативній формі, які повинні бути обов'язково прийняті й реалізовані.

Навіююча настанова – безпосередній вербальний вплив на емоційну сферу й неусвідомлювані мотиви учня; здійснюється в розгорнутих висловлюваннях імперативної форми для створення фіксованої установки.

Наголос логічний – виділення у вимові одного зі слів речення для підсилення його смислового навантаження.

Надзавдання вчителя – особистісно привабливе творче завдання як кінцева мета педагогічної дії, що ставить учитель, проектуючи розвиток учня.

Надзавдання уроку – особистісно привабливе творче педагогічне завдання, яке ставить учитель, плануючи розвиток учнів засобами змісту й методики організації уроку.

Невербальне спілкування – спілкування, що здійснюється немовними засобами: жестами, мімікою, пантомімікою, позою, міжособистим простором.

Непідготовлена комунікація – вид педагогічної імпровізації; базується на вмінні педагога оперативно оцінювати ситуації, обирати рішення без попередніх логічних міркувань. Потребує вміння перебудовувати зміст матеріалу; володіння вербальною й невєрбальною комунікацією.

Нерефлексивне слухання – умовно пасивне слухання; полягає в умінні уважно слухати співрозмовника, не втручаючись у його мовлення зауваженнями.

Об’єкт педагогічної діяльності – те, на що спрямовано дії вчителя, а саме діяльність учнів, яку необхідно організувати й регулювати згідно з метою навчання, виховання й розвитку.

Образне бачення – бачення внутрішнім зором того, про що йдеться. Це приманка для виклику почуття, співпереживання через створення ілюстративного підтексту мовлення.

Одиниця педагогічної творчості – це момент (акт) взаємодії педагога й учня, в процесі якого вирішується певне педагогічне завдання. При цьому важливий характер взаємодії, позиція педагога.

Орфоепія – система загальноприйнятих правил літературної вимови.

Особистісна орієнтація співрозмовників – готовність бачити і розуміти у співрозмовникові людину; самоцінне ставлення до іншого.

Особистісно включена позиція вчителя – відкритість учителя своїм власним думкам, почуттям, переживанням, здатність відкрито висловлювати їх у міжосооистісному спілкуванні з учнями.

Особистісний розвиток – розвиток ціннісно-смислової сфери свідомості особистості, що забезпечує становлення її суб’єктивності.

Особистісний підхід – принцип, що вимагає вважати головною метою становлення та розвиток особистості як суб’єкта власного життя, культури та історії.

Особистісно-педагогічна саморегуляція – це здатність спеціаліста в галузі освіти до постійного самоконтролю, самооцінки, самодисципліни для їх відповідності з вимогами педагогічної етики та моралі.

Пантоміміка – виражальні рухи всього тіла або окремих його частин, пластика тіла.

Пауза – тимчасова зупинка, перерва в мовленні; поділ мовлення на окремі інтонаційно оформлені частини.

Пауза логічна – пауза, яка сприяє смисловому уточненню тексту й зумовлюється його змістом.

Пауза психологічна – пауза чуттєва; виявляє ставлення до висловлених думок, передаючи мовчанням глибину їх значення, "красномовне мовчання".

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой




Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 938; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.083 сек.