За екологічні правопорушення. Сутність цього виду юридичної відповідальності полягає у накла­денні роботодавцем (власником підприємства чи уповноваженим ним органом) на працівника

Сутність цього виду юридичної відповідальності полягає у накла­денні роботодавцем (власником підприємства чи уповноваженим ним органом) на працівника дисциплінарних стягнень. Такі стягнення можуть накладатися на осіб, винних у невиконанні або неналежному виконанні своїх трудових обов’язків, пов'язаних зі здійсненням природоохоронних заходів за умови, що відповідні обов’язки пе­редбачені трудовим договором, укладеним між працівником та власником підприємства, установи, організації (уповноваженим ним органом).

Можливість застосування до винних у вчиненні порушень екологічного законодавства дисциплінарної відповідальності передбачена ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Цією ж статтею перераховані підстави такої відповідальності. Це: порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологічної безпеки; порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі подання завідомо неправдивого експертного висновку; невиконання вимог державної екологічної експертизи; фінансування, будівництво і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; допущення наднор­мативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих ре­човин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне сере­довище; перевищення лімітів та порушення інших вимог викорис­тання природних ресурсів; самовільне спеціальне використання природних ресурсів; порушення строків внесення зборів за вико­ристання природних ресурсів та забруднення навколишнього при­родного середовища; невжиття заходів щодо запобігання та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впли­ву на навколишнє природне середовище; невиконання розпоряд­жень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охоро­ни навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам; порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, ток­сичних радіоактивних речовин та відходів; невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; відмова від надан­ня своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навко­лишнього природного середовища, а також про джерела забруд­нення, приховування випадків аварійного забруднення навколиш­нього природного середовища або фальсифікація відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; приниження честі та гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посягання на їх життя і здоров’я.

Підстави застосування дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення передбачені й актами природоресурсного законодавства, а саме ст. 65 Кодексу України про надра, ст. 110 Водного кодексу України, ст. 98 Лісового кодексу України, ст. 40 Закону України “Про рослинний світ”, ст. 81 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, ст. 42 Закону України “Про відходи”, ст. 21 Закону України “Про захист рос­лин”, ст. 21 Закону України “Про виключну (морську) економічну зону України” та деякими іншими.

Види дисциплінарних стягнень та порядок їх накладення регу­люються КЗпП. Згідно зі ст. 147 цього кодексу до порушників тру­дової дисципліни, винних у невиконанні своїх трудових обов’язків, може бути застосовано один з двох заходів стягнення: догана або звільнення з роботи.

При цьому для окремих категорій працівників статутами і поло­женнями про дисципліну цих категорій працівників можуть перед­бачатися також інші дисциплінарні стягнення.

Так, відповідно до п. 4 Положення про ранги державних служ­бовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 р., як захід дисциплінарного впливу до державного службовця може застосовуватися затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року.

Частиною 3 ст. 48 Закону України “Про прокуратуру” за пору­шення закону, неналежне виконання службових обов’язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідаль­ність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, за­твердженим Постановою Верховної Ради України від 6 листопади 1991 р. Стаття 9 цього статуту крім заходів дисциплінарного стягнення, передбачених КЗпПУ, передбачає такі специфічні стягнення, як пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлений нагрудного знака “Почесний працівник прокуратури України”, звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСТ від 29 липня 1991 р., передбачає широкий спектр дисциплінарних стягнень осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме: зауваження; догана; сувора догана; затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного року; попередження про неповну посадову відповідність; пониження в посаді; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ (п. 15).

Якщо дисциплінарний проступок у галузі охорони навколиш­нього природного середовища вчиняється військовослужбовцями, то останні несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним стату­том Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 р., згідно з яким військовослужбовці несуть відпо­відальність залежно від їх військових звань.

Працівники залізничного транспорту, що вчинили дис­циплінарний екологічний проступок, нестимуть відповідальність згідно з Положенням про дисципліну працівників залізничного іранспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України під 26 січня 1993 р. Так, у разі встановлення вини працівника залізничного транспорту у виникненні катастрофи або аварії з шкідливими екологічними наслідками, до останнього можуть бути, зокрема, застосовані такі специфічні заходи дисциплінарного стяг­нення, як позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та і свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної з керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспор­том, на строк до одного року.

Дисциплінарну відповідальність за екологічні правопорушення згідно з вимогами дисциплінарних статутів чи положень про дисципліну несуть і деякі інші категорії працівників, такі як працівни­ки спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб (Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р.), працівники гірничих підприємств (Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 берез­ня 2002 р.) та ін.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом (службовою особою), якому надано право прийняття на роботу (обрання, за­твердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статута­ми, положеннями та іншими актами законодавства про дис­ципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також ви­щестоящими органами.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповно­важеним ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи ча­су звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непра­цездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стяг­нення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчи­нення проступку.

Законодавство про працю вимагає чіткого дотримання процеду­ри накладення дисциплінарного стягнення. Передусім власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) й повідомляється працівникові під розписку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнем ня власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Законодавство гарантує працівникові можливість оскарження і дисциплінарного стягнення і встановлює порядок такого оскарження (глава XV КЗпП).

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стяг­нення у вигляді догани працівника не буде піддано новому дис­циплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дис­циплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового по­рушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе сумлінно, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протя­гом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Якщо ж внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов’язків ним спричиняється матеріальна шкода підприєм­ству, установі, організації, працівник несе матеріальну відповідаль­ність за шкоду, якщо остання заподіяна його винними протиправ­ними діями (бездіяльністю). Загальні підстави та умови такої від­повідальності передбачені ст. 130 КЗпП. Відповідна відповідаль­ність, зокрема, встановлюється тільки за пряму дійсну шкоду, ли­ше в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Модуль 2. Особлива частина.

Дата добавления: 2014-11-29