Та використання

ЗЕМЛЯ ЯК ОБ’ЄКТ ОХОРОНИ

ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

ТЕМА 2.1. ПРАВОВА ОХОРОНА ТА

Земля виконує три важливі функції, які є ключовими для нор­мальної життєдіяльності суспільства, а саме:

l економічну,

l соціальну,

l екологічну.

Економічна функція землі полягає в тому, що зем­ля є важливим матеріальним ресурсом, відіграючи роль основного засобу виробництва в сільському господарстві та слугуючи просто­ровим базисом для розвитку інших галузей економіки. Соціальне значення землі полягає в тому, що вона є місцем проживання всього людства. Екологічна функція землі проявляється у тому, що земля є центральним, цементуючим ресурсом екологічної системи. Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуван­ням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей.

Україна належить до кола країн світу, що мають найбагатші земельні ресурси. За різними оцінками, Україна володіє від 8 до 15 % світових запасів чорноземів, які є найродючішою частиною земельних ресурсів планети. Територія нашої країни становить 60,3 млн. гектарів, з них сільськогосподарські угіддя займають 41,8 млн. гектарів, в тому числі рілля — 32,8 млн. гектарів. Займаючи всього 5,7 % території Європи, Україна володіє 18,9 % площ сільськогосподарських угідь, в тому числі 26,9 % ріллі. На одного мешканця нашої країни припадає 0,82 гектара сільськогоспо­дарських угідь, у тому числі 0,65 гектара ріллі, тоді як у середньо­му на одного європейця припадає відповідно 0,44 та 0,25 гектара. Розораність сільськогосподарського земельного фонду нашої країни є найвищою у світі й становить 72, а в деяких областях — 88 його відсотків.

Конституція України проголошує землю основним національ­ним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це положення Основного Закону відображено і деталізовано в Зе­мельному кодексі України та інших актах земельного законодавст­ва.

Викладені в ЗК принципи охорони земельних ресурсів конкре­тизовані в інших законодавчих актах. Так, у Законі України “Про охорону земель” (2003 р.) визначені принципи державної політики у сфері охорони земель.

Згідно зі ст. 3 закону такими принципами є: а) забезпечення охорони земель як основного національного багатства українського народу; б) пріоритет вимог екологічної без­пеки у використанні землі як просторового базису, природного ре­сурсу і основного засобу виробництва; в) відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону зе­мель; г) нормування і планомірне обмеження впливу господарсь­кої діяльності на земельні ресурси; ґ) поєднання заходів еко­номічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель; д) публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

Правова охорона земель являє собою систему врегульованих нормами права організаційних, економічних та інших суспільних відносин щодо забезпечення раціонального використання земель­ного фонду країни, запобігання необгрунтованому вилученню зе­мель із сільськогосподарського обороту, захист земельних ресурсів під шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого правового режиму земель приро­доохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Основним завданням правової охорони земель є забезпечення збе­реження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель є надзвичай­но важливим чинником забезпечення продовольчої та екологічної безпеки країни. Тому важливу роль у здійсненні завдань правової охорони земель відіграє держава шляхом виконання ряду своїх функцій, які закріплені в чинному законодавстві, зокрема, шля­хом:

¾ законодавчого регулювання земельних відносин;

¾ розробки та реалізації загальнодержавної та місцевих програм раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони зе­мельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними захо­дами;

¾ передачі (продажу) земельних ділянок у власність та надан­ня їх у користування, вилучення (викупу) земель для суспільних потреб;

¾ державної реєстрації прав на землю та інше нерухоме май­но;

¾ поділу земельного фонду країни на категорії земель та визна­чення цільового призначення земельних ділянок; організації зем­леустрою;

¾ ведення державного земельного кадастру; здійснення моніторингу ґрунтів;

¾ здійснення державного контролю за викори­станням та охороною земель.

У процесі здійснення правової охорони земель держава виконує чотири основні функції: регулюючу, стимулюючу, контрольну та каральну.

Регулююча функція правової охорони земель полягає у встанов­ленні правил раціонального використання земельних ресурсів. Пе­редусім такі правила встановлюються у формі обов’язків власників і користувачів земельних ділянок щодо їх раціонального викорис­тання, нормативів допустимої експлуатації земель, нормативів їх якісного стану та допустимого антропогенного навантаження на земельні ресурси. Так, у статтях 91 та 96 ЗК визначені обов’язки осіб, що використовують земельні ділянки.

У прибережних захис­них смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах заборо­няється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залу­ження і заліснення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз від­починку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування зва­лищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Стимулююча функція правової охорони земель полягає в запрова­дженні економічних стимулів раціонального використання та охо­рони земельних ресурсів. Такі стимули передбачені в ст. 205 ЗК, згідно з якою економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель спрямовано на підвищення заінтересова­ності власників і користувачів земельних ділянок у виконанні ви­мог законодавства щодо охорони земельних ресурсів. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель включає:

а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, перед­бачені загальнодержавними та регіональними програмами викори­стання і охорони земель;

б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для віднов­лення попереднього стану земель, порушених не з їх вини;

в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами;

г) компен­сацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини.

Контрольна функція правової охорони земель полягає у здійсненні відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування державного контролю за використанням та охоро­ною земель. Провідна роль у здійсненні такого контролю належить Державній інспекції з контролю за використанням та охороною зе­мель — урядовому органу державного управління, який діє у складі Держкомзему України. Крім того, державний контроль за викори­станням та охороною земель здійснюють Міністерство охорони на­вколишнього природного середовища України, Державний комітет лісового господарства України, Міністерство охорони здоров’я Ук­раїни та інші центральні органи виконавчої влади. Нарешті, ЗК України на органи місцевого самоврядування покладений обов'язок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, які перебувають у комунальній власності. Органи місцевого самоврядування можуть також призначати громадських інспекторів з контролю за використанням та охороною земель з-поміж громадян, які не є посадовими особами відповідних ор­ганів влади.

Каральна функція правової охорони земель проявляється у встановленні санкцій за порушення правил раціонального використання і охорони земель та їх застосуванні до порушників земельною законодавства. Санкції за порушення норм земельного законодавства застосовуються судами, а також державними інспекторами і контролю за використанням і охороною земель та деякими інши­ми посадовими особами.

Важливим напрямом державної політики щодо охорони земель після прийняття ЗК є стандартизація і нормування в галузі викори­стання земель. Стандартизація і нормування здійснюються шляхом прийняття нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрун­ти та окремі території, а також вимоги щодо допустимого сільсько­господарського освоєння земельного фонду країни. З цією метою в Україні застосовуються нормативи:

l оптимального співвідношен­ня земельних угідь;

l якісного стану ґрунтів;

l гранично допустимого забруднення ґрунтів;

l показники деградації земель та ґрунтів.

Охо­рона земельних ресурсів здійснюється також шляхом рекультивації порушених земель, що включає комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності поруше­них земель.

Згідно з ЗК при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та земле­користувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий, або на іншу земельну ділянку для підвищення її про­дуктивності та інших якостей. Нарешті, деградовані і малопродук­тивні землі, господарське використання яких є екологічно небез­печним та економічно неефективним, підлягають консервації, яка становить окремий напрям охорони земель.

Важливе значення в забезпеченні охорони земель має юридична відповідальність за порушення земельного законодавства. Особи, винні в недотриманні передбачених законодавством вимог щодо охорони земель, можуть бути притягнуті до адміністративної, цивільної, а в ряді випадків і кримінальної відповідальності.

Конституційні положення щодо охорони землі деталізуються в нормах земельного законодавства. Вимоги законодавства щодо охорони земель реалізуються шляхом закріплення у правових нор­мах правил раціонального використання земельних ділянок, регла­ментації функцій державного управління земельним фондом краї­ни, а також шляхом встановлення заходів юридичної відповідаль­ності за порушення земельного законодавства.

Дата добавления: 2014-11-29