Використання й охорони вод

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Інститут права водокористування ста­новить сукупність правових норм, що регулюють водні відносини з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціо­нального використання вод для потреб населення і галузей еко­номіки, охорону водних об’єктів та запобігання шкідливій дії вод.

Зазначені правові норми містяться у Водному кодексі України, що є головним кодифікаційним актом у сфері використання і охо­рони вод, а також у інших актах законодавства, прийнятих відповідно до цього кодексу.

Відносини у сфері використання вод регулюються також Законом України “Про охорону навколишньо­го природного середовища” та актами законодавства, що регулю­ють природоресурсні, цивільні, санітарно-гігієнічні, адміністра­тивні, фінансові та інші відносини, пов'язані із водокористуван­ням.

Суб’єктами користування водними об’єктами є: органи держав­ної влади та місцевого самоврядування, що здійснюють від імені українського народу права власності на водні та інші природні ре­сурси, підприємства, установи, організації й громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадян­ства, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об’єктами.

Суб'єкти права водокористування можуть бути первинними (ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води) і вторинними (абоненти) – ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних спо­руд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх сис­теми на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням і органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу) водокористувачами.

Об’єктами права водокористування є усі води (водні об’єкти) на території України. Це:

а) поверхневі води; природні водойми (озе­ра); водотоки (річки, струмки);

б) штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти;

в) внутрішні морські води та територіальне море.

До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

¾ внутрішні морські води та територіальне море;

¾ підземні води, які є джерелом централізованого водопоста­чання;

¾ поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що зна­ходяться і використовуються в межах однієї області, а також їх притоки;

¾ водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фон­ду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать:

¾ поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержав­ного значення;

¾ підземні води, які не можуть бути джерелом централізовано­го водопостачання.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задо­волення їх потреб безплатно, без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Воно здійснюється юридичними і фізичними осо­бами на підставі дозволу та за плату.

Крім того, залежно від мети використання водних об’єктів виділяють:

¾ спеціальне водокористування для задоволення питних і гос­подарсько-побутових потреб населення;

¾ спеціальне водокористування та користування водними об’єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей;

¾ спеціальне водокористування та користування водними об’єктами для потреб галузей економіки.

Спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсь­ко-побутових потреб населення. Використання водних об’єктів для питного та водогосподарського водопостачання допускається за умови відповідності вод якісним характеристикам, встановленим державним стандартом, нормативам екологічної безпеки водокори­стування і санітарним нормам (ст. 58 Водного кодексу України).

Правова охорона вод виявляється в прий­нятті й реалізації правових норм, спрямованих на здійснення за­ходів щодо їх охорони від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів.

Заходами, спрямованими на охорону вод, є:

¾ визначення територій зі спеціальним водоохоронним режи­мом користування;

¾ заходи щодо охорони вод у процесі виробничої та іншої гос­подарської діяльності;

¾ заходи щодо запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об’єктах і ліквідації їх наслідків.

До територій зі спеціальним водоохоронним режимом належать: водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги виділення, берегові смуги водних шляхів, зони санітарної охорони, території та об’єкти природно-заповідного фонду, до складу яких входять водні об’єкти.

На території водоохоронної зони встановлюється спеціальний режим для господарської діяльності. Тут забороняється:

l використан­ня стійких та сильнодіючих пестицидів;

l влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

l скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також потічки.

Прибережна захисна смуга — частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та чи островах забороняється:

l розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво та город­ництво;

l зберігання та застосування літніх таборів для худоби;

l будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометрич­них та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та сто­янок автомобілів;

l миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

l влаштування звалищ сміття, ґнієсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

З метою запобігання шкідливій дії вод мають вживатися спеціальні заходи, а саме:

¾ залуження та створення лісонасаджень на прибережних за­хисних смугах, схилах, балках та ярах;

¾ будівництво протиерозійних, гідротехнічних споруд, земля­них валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів;

¾ спорудження дренажу;

¾ укріплення берегів тощо.

У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного із шкідливою дією вод, місцеві ради із залученням підприємств, організацій зо­бов'язані вжити невідкладних заходів щодо запобігання цьому ли­хові, а в разі його настання — щодо негайної ліквідації його наслідків.

Дата добавления: 2014-11-29