Про охорону та використання земель

ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Правовою підставою для застосування заходів впливу та притяг­нення до юридичної відповідальності є вчинення земельного пра­вопорушення, яке являє собою винну протиправну дію або бездіяльність.

Суб’єктами земельних правоп орушень можуть бути громадяни, юридичні і посадові особи незалежно від форми власності й підпо­рядкованості. Ними можуть бути як особи, які є суб’єктами зе­мельних правовідносин (власники землі, землекористувачі, орен­дарі), так і особи, що, не будучи суб’єктами земельних відносин, допустили порушення земельного законодавства (наприклад, осо­би, які самовільно захопили земельну ділянку).

Об’єктом земельних правопорушень є земельний правопорядок, права і законні інтереси власників землі, землекористувачів, орен­дарів, а також інтереси українського народу.

Суб'єктивна сторона земельного правопорушення характери­зується обов'язковою наявністю вини, що може бути у формі пря­мого наміру (навмисне самовільне захоплення земельної ділянки) або у формі недбалості (нераціональне використання землі).

Об’єктивна сторона земельного правопорушення полягає в проти-правності поведінки, порушенні вимог земельного законодавства. Земельне правопорушення може бути вчинене як шляхом активних дій (знищення межових знаків), так і в результаті бездіяльності (невиконання заходів щодо охорони земель).

Всі земельні правопорушення можна об'єднати в дві групи:

l зе­мельно-правові порушення, позбавлені екологічного забарвлення і не пов'язані з заподіянням шкоди землі як складовій частині навколишнього природного середовища;

l земельні правопорушення, вчинення яких пов'язане з заподіянням шкоди землі і які є одно­часно екологічними правопорушеннями.

До суто земельних правопорушень, що порушують вимоги раціо­нального використання земель, законних інтересів і прав власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, належать такі правопорушення, як:

¾ нераціональне використання сільськогоспо­дарських земель;

¾ використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;

¾ невиконання обов’язків по приведенню земель у стан, придатний для використання їх за цільовим призначенням;

¾ самовільне захоплення земель і самовільне будівництво, не пов'яза­не з заподіянням шкоди землям;

¾ знищення межових знаків;

¾ пору­шення містобудівної документації при відводі земель;

¾ порушення термінів розгляду заяв про надання земельних ділянок та термінів повернення тимчасово займаних земель;

¾ систематичне невнесення плати за землю;

¾ перекручення даних державного земельного кадас­тру і приховування інформації про наявність земель запасу;

¾ прихо­вування або перекручення відомостей про стан екологічної, у тому мислі радіаційної обстановки;

¾ відхилення або невчасне виконання вимог органів державного контролю за використанням і охороною земель щодо усунення порушень земельного законодавства.

До земельних правопорушень з екологічним забарвленням відносять:

¾ псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами та стічними водами;

¾ використання земель способами, що призво­дять до зниження родючості ґрунтів та погіршення екологічної об­становки;

¾ проектування, розміщення, будівництво і введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

¾ невиконання обов'язкових заходів щодо поліпшення земель та охорони ґрунтів від водяної й вітрової ерозії, а також щодо запобігання іншим про­цесам, що погіршують стан земель;

¾ порушення встановленого при­родоохоронного режиму використання земель.

Як один із видів соціальної відповідальності юридична відповідальність настає за фактом вчинення правопорушення і полягає в покладанні на правопорушника обов'язку перенесення несприят­ливих наслідків особистого і майнового характеру. Як система заходів державного примусу, застосовуваних до винних у випадку невиконання вимог законодавства, юридична відповідальність за порушення земельного законодавства спрямована на забезпечення дотримання земельно-правових норм, відновлення порушених земельних прав, а також запобігання вчиненню нових правопо­рушень.

Санкції, що накладаються за земельні правопорушення, поділя­ють на каральні (накладення штрафу, вилучення земельної ділян­ки), правовідновлювальні (повернення самовільно зайнятої ділян­ки, скасування незаконного акта з земельного питання) та компенсаційні (відшкодування шкоди).

Правова відповідальність за земельні правопорушення залежно від застосовуваних санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільну та дисциплінарну. Деякі спеціалісти у галузі земельного права виділяють як окремий вид відповідальності за порушення земельного законодавства і земельно-правову відповідальність.

Адміністративна відповідальність настає за такі протиправні по­рушення земельного законодавства, винні недоліки і недбалість у використанні й охороні земель, що за ступенем своєї небезпеки не потребують кримінального переслідування.

Кримінальна відповідальність за порушення земельного законо­давства настає у випадках вчинення дій, що посягають на вста­новлений земельний правопорядок і становлять собою суспільну небезпеку.

До суспільно небезпечних дій, що зумовлюють застосування за­ходів кримінальної відповідальності, КК України відносить:

а) за­бруднення або псування земель (забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля (ст. 239);

б) безгосподарське використан­ня земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх ро­дючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, зми­вання гумусного шару, порушення структури ґрунту (ст. 254) та інші дії.

Цивільна відповідальність настає за фактом порушення земель­ного законодавства, пов'язаного з заподіянням шкоди землям, що охороняються законом, правам і інтересам власників землі, земле­користувачів, у тому числі орендарів, незалежно від притягнення винних до інших видів правової відповідальності.

Примірний перелік дій, вчинення яких може бути підставою для відшкодування завданих такими діями збитків, встановлений ЗК. Згідно зі ст. 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшко­довуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для по­треб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних влас­тивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагар­ників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержан­ня доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Проте власниками і користувачами земельних ділянок можуть стягуватися збитки, завдані й іншими діями. Так, як встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. “Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків влас­никам землі та землекористувачам”.

Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам провадиться підприємствами, установами, організаціями та грома­дянами, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються (вику­повуються), а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами, діяльність яких призводить до обмеження прав влас­ників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу.

Дата добавления: 2014-11-29