Усний журнал 3 страница

Під час проведення конкурсу чи гри ведучі мають дозувати час їх проведення, коментувати дії учасників, підбадьорювати їх, звертатися до болільників із пропозицією підтримати учасників оплесками тощо.

У процесі підготовки та проведення ігрової програми потрібно суворо дотримуватися правил техніки безпеки.

Врахування вікових особливостей учасників ігрових програм. Однією з умов, яка забезпечує ефективність підготовки та проведення ігрової програми, є врахування вікових та індивідуальних особливостей її учасників; Це, звичайно, не означає, що учасниками ігрової програми можуть бути діти лише молодшого чи середнього шкільного віку. Адже відомо, що в деякі ігри, рекомендовані дітям, охоче грають і дорослі. Проте гра, призначена для учнів початкової школи, значно відрізнятиметься від такої ж гри для учнів основної школи за складністю ігрових завдань, тривалістю, фізичним навантаженням, яке припадає на кожного її учасника.

Ця різниця особливо відчутна в пізнавальних іграх. Географічна чи літературна гра-вікторина, розрахована на рівень знань восьмикласника, не матиме успіху у школярів п'ятого класу саме тому, що на більшість запитань вони просто не зможуть відповісти. Однак, це не означає, що сама форма гри-вікторини є неприйнятною для них. Діти молодшого віку, як відомо, залюбки відповідають хором на доступні їм запитання організатора масової гри. Це і є вікторина, яка складається і проводиться з урахуванням вікових особливостей учасників гри.

Так, дітям молодшої за віком групи більш до вподоби рухливі ігри, нетривалі за часом, з нескладним змістом, з чіткими правилами. Дітей 6-8-ми річного віку захоплюють ігри імітаційного та сюжетного характеру. Типовими рухами у таких іграх є біг із завданнями наздогнати або втекти від того, хто наздоганяє, вчасно зайняти місце, що звільнилося в колі, тощо. Дії в колективі для них складні, їм більше подобаються ігри з перебіганням, стрибками, ловінням і киданням м'ячів та різних предметів. Звичайно, це масові ігри без поділу на команди, хоча в окремих випадках молодшим за віком дітям можуть бути рекомендовані й командні ігрові змагання, наприклад, естафетні ігри. Діти цього віку із задоволенням беруть участь в уявних іграх-мандрівках, ігрових заняттях на свіжому повітрі, в яких переважають рухливі ігри. Люблять вони відгадувати римовані загадки — такі собі загадки — добавлянки. Навчання молодших учнів відгадуванню загадок, ребусів, різного роду логічних задач є важливим завданням вчителя як вихователя та педагога-організатора.

Діти 9—10-ти річного віку відрізняються постійним прагненням до активної практичної діяльності, легко вступають у контакт з однолітками, з дорослими, їх захоплює спільна колективна діяльність, особливо, гра. Вони легко виконують доручення і не байдужі до тієї ролі, яка їм випадає. Невдача викликає різку втрату інтересу до справи, а успіх - емоційний підйом.

Діти цієї вікової групи люблять змагатися в усьому: у силі, витривалості, швидкості реакції, кмітливості, спритності, винахідливості, знаннях тощо. Однак прагнення вийти вперед за рахунок інших може сприяти виявленню егоїстичних якостей, зайвій переоцінці власних знань, умінь, навичок. Тому необхідно створювати такі умови, за яких у процесі змагання всі допомагали б один одному, а в ході підведення підсумків враховувалася б не тільки безумовна першість, але й бажання надати допомогу, підтримати товаришів.

У віці 10-11 років спостерігається значний розвиток координаційних можливостей дітей. Зростає сила, швидкість, спритність і витривалість, вдосконалюється вміння управляти своїм тілом, організм пристосовується до фізичного навантаження. Діти цього віку вже грають в складні за змістом ігри. Завдяки розвитку оперативного мислення вони можуть розв'язувати складніші тематичні завдання. Це має особливе значення, бо в цьому віці дітей починають цікавити ігри, в яких змагаються не просто окремі учасники, а цілі колективи. Тому доцільно організовувати ігрові програми з участю кількох команд.

Рухливі ігри дітей цього віку триваліші та інтенсивніші, з більш суворим дотримуванням правил гри. Слід відзначити постійність інтересів дітей даного віку до вибору ігор.

Усі ігрові програми за своїм змістом повинні бути яскравими, пам'ятними, емоційними, пізнавальними. Тому для дітей 10 - 11 років будуть цікавими ігрові заняття різного змісту з елементами змагання, веселі естафети, веселі старти, пошукові ігри на місцевості, станційні форми роботи, ігрові програми пізнавального характеру.

Потрібно об'єктивно оцінювати всі конкурси, змагання, тому що діти 10-11 років самі можуть це зробити, знаючи можливості своїх товаришів. Вони люблять, коли в ході гри дорослі гідно їх оцінюють, слідкують за дотриманням правил та умов гри, і самі намагаються бути дисциплінованими, не порушувати визначених правил та умов.

Педагогічні можливості ігрових програм. Ігрові програми є найпопулярнішими формами організації розвиткового дозвілля, а тому їх зміст має сприяти особистісному зростанню кожного учасника та глядача. Засобами ігрової програми водночас вдається реалізувати усі функції ігрової діяльності: корекційну. комунікативну, діагностичну, соціокультурну, міжнаціональної комунікації, терапевтичну, самореалізації, розважальну, виховну, розвиваючу, навчальну.

Участь у будь-якій грі - завжди діяльність добровільна, а тому кожна дитина має можливість добровільно виявити свої знання, уміння, навички та здібності, перевірити себе у невимушеній обстановці у всіх відношеннях, адже зміст, спрямування та характер ігрових програм можуть бути найрізно­манітнішими: спортивними, художньо-естетичними, музичними, екологічними, пізнавальними, організаторськими, трудовими, пропагандистськими, здоров'язміцнюючими тощо. Участь в ігрових програмах сприяє формуванню культури особистості, зокрема, культури мовлення, поведінки, спілкування, праці, міжособистісних стосунків, художньо-естетичної, екологічної, правової, глядацької, сценічної тощо.

У процесі підготовки та проведення ігрових програм діти вчаться самостійно приймати рішення, вболівати й співпереживати за спільну справу, вирішувати творчі завдання різного характеру у колі товаришів, бути терплячими та розуміти інших, радитися та діяти колективно. У них поступово виховується почуття товариськості, дружби, взаємоповаги. Важливим є виховання таких вольових якостей як самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги - усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих якостей становить основу будь-якої праці. Так, ігрові програми спортивного характеру, що організовуються на свіжому повітрі, сприяють розвитку творчих та організаторських здібностей, вихованню вольових та моральних якостей, зміцненню здоров'я дітей; програми пізнавального характеру розширюють кругозір, розвивають дотепність, пробуджують інтерес до різних галузей науки, техніки, мистецтва.

Ігрова програма обмежена в часі, а тому кожен її етап суворо регламентований дотриманням часових рамок, певних правил та умов. Це сприяє розвитку уваги, пам'яті, спостережливості, швидкості реакції, вихованню відповідальності, дисциплінованості. Участь у конкурсах-експромтах та іграх-змаганнях сприяє виявленню організаторських, пізнавальних, творчих, акторських здібностей, розвитку творчої уяви та фантазії, ініціативи, спонукає до видумки, прийняття оригінальних, нестандартних, неочікуваних рішень.

У ході конкурсно-ігрових програм активно використовують методи змагання, конкурсності, експромту, імпровізації, театралізації, що сприяє корекції знань, умінь, навичок, розвитку різноманітних здібностей (пізнавальних, творчих, естетичних, мовленнєвих, організаторських), створює умови для реалізації потенційних можливостей учасників, їх самопізнання, самоствердження, спонукає до самоосвіти та самовиховання.

Метою гри-змагання є порівняння знань, умінь, навичок, здібностей учасників, створення педагогічної ситуації для самовираження учасників. Тому ігрові програми є могутнім стимулом для розвитку та вдосконалення людини. Розвиватися можливо лише у порівнянні себе з іншими, а гра-змагання і є таким моментом порівняння, що й зумовлює педагогічний ефект ігрових програм. Таким чином, участь в ігровій програмі стимулює бажання дитини бути пер­шою, кращою, спонукає її до самовдосконалення. У ході конкурсно-ігрових програм можна створити всі умови для формування адекватної самооцінки дитини, розвитку її вольових якостей, самовизначення у світі захоплень та професій.

Оскільки основі кожної ігрової програми лежить принцип суперництва, змагання, то в ході її проведення сповна реалізується корекційна функція ігрової діяльності. Кожна ігрова програма обов'язково передбачає активне спілкування її учасників, тому вона виконує комунікативну функцію.

Участь в ігровій програмі — справа добровільна, вона ніби ні до чого серйозного не зобов'язує - просто сприяє відпочинку, викликає позитивні емоції, створює мажорний настрій, психологічний комфорт - таким чином відбувається реалізація розважальної функції ігрової діяльності. Під час ігрових програм учасникам пропонується випробувати знання, уміння, навички, сили та здібності, тобто вони мають можливість реалізувати свої потенційні можливості в ігровій формі (функція самореалізації в грі). Беручи активну участь у різних народних іграх, діти знайомляться з історією, побутом, традиціями та звичаями народів світу. Беручи участь у різноманітних іграх та конкурсах, діти виявляють свої нахили, уміння, здібності, властивості, якості та риси характеру, забувають про труднощі та невдачі

У ході ігрових програм створюються умови для позбавлення самотності, зняття депресивних станів та комплексів, відбувається підготовки дітей до соціальної адаптації. У грі вони стають самими собою. Гра відіграє роль своєрідного методу діагностування: кожна дитина по-своєму самовиражається у грі.

Вимоги до проведення ігрових програм:

- чим менші діти, тим більш наочною повинна бути гра, тобто потрібні такі атрибути, які допомагають входити в роль; квитки для касира, шаблі для козаків і т.д.

- найкраще, коли такі ігри відбуваються у стані емоційного напруження гравців, коли існують конфліктні ситуації в сюжеті, протиборство учасників і необхідність самостійно придумати рішення;

- розподіляючи ролі, необхідно врахувати особливості дітей, даючи одним можливість зміцнити свій авторитет, проявити себе, іншим - зблизитись, потоваришувати, третім — стати більш організованим, розкутим тощо.

- допомогти дитині "увійти" в роль. З цією метою тим, хто збирається імпровізувати, пропонують уявити себе в ролі і відповісти на питання (Чого він хоче досягти в житті? Що цінує в інших? Яких друзів має?)

- вибір сюжету гри повинен відповідати запитам та інтересам дітей, які самі можуть запропонувати такі сюжети, основні ролі і ситуації;

- у сюжеті повинна бути закладена певна ідея, яка б виконувала функції регулятора поведінки;

- виховний ефект сюжетно-рольових ігор все ж досягається не стільки сюжетом, скільки тими взаємовідносинами, які виникають у грі.

- вдало зайняти ігрову позицію, яка базується на здатності переходити від реального плану в ігровий, відчувати радісний внутрішній стан дитинства, уміння "скинути з себе все доросле", викликає довір'я у дітей, стати керівником-порадником, який сприймається як здатний усе зрозуміти товариш - в цьому полягає майстерність організатора рольових ігор.

Контрольні запитання і завдання

1. Щоявляє собою ігрова програма?
2. Назвіть структуру ігрової програми.
3. Розробіть алгоритм підготовки ігрової програми.
4. Розробіть алгоритм проведення ігрової програми.
5. Визначте критерії успішного проведення ігрової програми.
6. Складіть поради педагогу по підготовці ігрової програми.
7. Розробіть тематику ігрових програм для учнів 1 класу.
8. Розробіть тематику ігрових програм для учнів 2 класу.
9. Розробіть тематику ігрових програм для учнів 3 класу.
10. Розробіть тематику ігрових програм для учнів 4 класу

КОНКУРСНІ ПРОГРАМИ

Конкурсні програми — це змагання в якому - небудь виді людської діяльності. Практично будь-який вид діяльності людини може лягти в основу конкурсу. Це може бути професіональна чи близька до професіональної діяльність; це може бути діяльність, яка пов'язана з різноманітними жанрами мистецтва; це може бути діяльність, під час якої використовується той чи інший природний або синтетичний матеріал; це може бути діяльність, за якої створюються різноманітні речі, предмети, продукти, твори мистецтва і літератури. Тобто все, що людина створює, можна робити, змагаючись з іншими людьми.

Мета такого змагання — порівняння мастерності учасників, тому конкурсні програми є могутнім стимулом для розвитку людини, для удосконалення її навичок. У цьому і полягає головний педагогічний ефект конкурсних програм: розвиватися можливо тільки за умови порівняння себе з оточуючими, а конкурс — це і є момент порівняння.

Конкурсні програми дозволяють дитині:

- сформувати адекватну самооцінку;

- розвивати свої вольові якості:

- самовизначитися у світі захоплень і професій;

- виховати свій естетичний смак тощо.

Організація конкурсних програм — процес не стільки складний, скільки багатоетапний: необхідно враховувати численні подробиці, проблеми, питання. При цьому всі конкурсні програми, від найменших, розрахованих на одну годину і один клас, до грандіозних, що охоплюють в’ю паралель чи школу, підготовлюються і проводяться за одним організаційним алгоритмом. І не обов'язково ці програми повинні мати в своїй назві слово «конкурс». Вони можуть називатися «турнір», «бій», «ґерць», «захист», «битва», «огляд» тощо — від цього організаційний алгоритм також не змінюється. Якщо спробувати у найкомпактнішій формі перерахувати ті питання і проблеми, які неминуче постануть перед організатором будь-якої конкурсної програми, то можна скласти перелік з десяти слів:

1. Учасники

2. Завдання

3. Критерії

4. Журі

5. Призи

6. Ведучий

7. Реквізит

8. Техніка

9. Приміщення

10. Глядачі

Алгоритм підготовки і проведення конкурсу

Організація конкурсної програми повинна початись з прийняття рішення про проведення конкурсу. А перед прийняттям такого рішення треба визначити, чи є взагалі потреба і необхідність у такому конкурсі. При цьому виходити слід не стільки з потенційного бажання дітей — таке бажання можна сформувати, скільки з розповсюдження в дитячому середовищі того виду діяльності, який лежить в основі конкурсу. Саме в неправильному первісному рішенні найчастіше криється причина незадовільного проведення багатьох конкурсних програм.

Після того, як рішення прийнято, і до того, як про нього довідаються майбутні учасники, організатор повинен:

- Придумати конкурсу яскраву назву.

- Сформулювати конкурсні завдання.

- Розробити умови та критерії конкурсу.

Приваблива назва значно підвищить інтерес дітей до майбутнього конкурсу і викличе у них бажання до участі в ньому.

Найважливішим елементом є конкурсні завдання - без завдань саме поняття «конкурс» втрачає сенс. Саме конкурсні завдання визначають, що треба зробити, в чому діти змагатимуться. Змагатися «ні в чому» просто неможливо.

Кількість конкурсних завдань у програмі залежить від виду конкурсної діяльності. У конкурсі на кращий твір завдання одне, в конкурсі юних зброярів може бути 10 завдань. Але ж скільки б завдань не було, всі вони повинні бути чіткими, зрозумілими, цікавими, виконуваними, і. звичайно, вони повинні відповідати ідеї конкурсної програми і віку дитини. Наприклад, завдання «скласти який-небудь вірш» дуже важко виконати через його розпливчастість, невизначеність. Ще важче оцінити те, що, можливо, у когось таки вийде: одна дитина складе вірш-дражнилку, інша — сонет про кохання; обидві в рівній мірі впоралися із завданням у тому формулюванні, що було запропоновано.

При оголошенні завдань організатори часто не пояснюють умови їх виконання, відсутні критерії, за якими буде оцінюватись результат. У залежності від змісту конкурсних програм до умов можуть входити або не входити такі пункти:

- час на підготовку конкурсного завдання;

- термін попередньої демонстрації підготовленого результату;

- місце попередньої демонстрації підготовленого результату;

- розміри кінцевого продукту (в сантиметрах, хвилинах, сторінках тощо);

- можливості отримання допомоги з боку дорослих або однолітків;

- можливість використання заготовок, трафаретів, чужих ідей тощо;

- перелік дозволених і недозволених матеріалів, приладів, інструментів тощо.

Також повинні бути обумовлені умови, пов'язані з технікою безпеки, і особливі умови, що відображають особливості жанру або технології. Умови конкурсу обов'язково повинні бути зафіксовані у письмовому вигляді.

А підсумком всієї попередньої роботи повинно стати «Положення про конкурс», у якому визначено назву конкурсу, мету його проведення, вік учасників, чітко формулюються кон­курсні завдання, роз'яснюються умови і, можливо, оголошується, яка нагорода чекає переможця.

Після того, як «Положення» складено, робота організатора повинна бути спрямована на вирішення одразу кількох завдань.

По-перше, організатор повинен знати майбутніх учасників конкурсу. Одні конкурсні програми передбачають індивідуальну участь, інші — наявність команд. Для залучення до конкурсу слід організовувати рекламно-роз'яснювальну кампанію. Під час цієї кампанії можна застосовувати як масову, так і індивідуальну роботу, можна використовувати запрошення, листівки, стенди, радіо, телебачення — вибір засобів залежить від масштабності конкурсу і від традиції кожної конкретної школи. Головне — зробити так, щоб діти захотіли взяти участь у конкурсній програмі, і щоб бажаючих було багато.

По-друге, організатор повинен потурбува­тись про наявність матеріалів і інструментів, текстів, і нот, столів і стільців, тобто всього того, що необхідно для проведення конкурсу. Мож­ливо, що матеріальне забезпечення повинен взяти на себе сам учасник, але в такому разі це питання повинно бути обумовлене в умовах конкурсної програми. Наприклад: «Учасники конкурсу малюнків на асфальті повинні з'явитися в призначене місце і час зі своєю крейдою!». Але не завжди доцільно перекладати турботи по забезпеченню реквізитом на плечі дітей. Діти можуть просто відмовитись від участі у конкурсі через відсутність того чи іншого матеріалу та інструменту. Головне — зробити так, щоб результат конкурсу максимально залежав від таланту і наполегливості дитини, і мінімально — від можливостей матеріального забезпечення його роботи.

По-третє, організатор повинен запросити для оцінки результатів конкурсної роботи компетентне журі. На відміну від спортивних змагань і ерудиціонів, де переможець визначається за кількісними показниками (час, відстань, кількість правильних відповідей), у конкурсних програмах для визначення переможця використовуються якісні показники (витонченість, краса, дотепність, кмітливість тощо). Однак розуміння цих категорій у різних людей неоднакове, то і об'єктивної оцінки під час підведення підсумків конкурсу годі чекати, результат завжди може опинитись у залежності від чийогось суб'єктивного смаку. Але існують засоби зменшити цю небезпеку.

Для цього потрібно:

1.Ніколи не доручати суддівство у конкурсній програмі одній особі, число членів журі повинно бути від 3 до 7.

2.Ніколи не запрошуйте до журі людей без власного досвіду в діяльності, яка має бути ними оцінена.

3.Ніколи не покладайтеся на людей, які особисто зацікавлені у результаті.

Дотримання хоча б цих трьох правил може значно підвищити об'єктивність оцінки. Головне — зробити так, щоб суддівство не стало причиною можливих конфліктів і дитячих образ.

І, по-четверте, організатор конкурсної програми повинен заздалегідь вирішити питання про нагородження переможців, про емоційну і матеріальну оцінку праці дітей.

Підготовчий етап конкурсної програми повинен завершитись демонстрацією кінцевих продуктів діяльності. Як правило, демонстрація проходить у вигляді виставки робіт або у вигляді показового виступу на сцені чи на іншому спеціально облаштованому майданчику. Тільки в деяких випадках (наприклад, конкурс на кращий твір або конкурс на кращий переклад) результат публічно не демонструється. Етап демонстрації результатів повинен стати яскравою емоційною подією в житті дитини-конкурсанта. Інколи організатори відмовляються від виставки. Дитячі доробки бачать тільки члени журі, які потім оголошують свої оцінки. Інколи організатори відмовляються від концерту-шоу, і виступи солістів і колективів проходять у залі, де присутні тільки члени журі та колеги-конкуренти. За такого підходу виховний потенціал конкурсних програм дуже знижується. Для дітей, безумовно, дуже важливе оголошення про розподіл місць, але важливіша для них увага з боку ровесників та дорослих до їх творчості, їх праці. Без глядачів, без оплесків, без оформленого місця проведення конкурсу-виставки або конкурсу-концерту відчути цю увагу неможливо. Тому організатор на фінальному етапі повинен вирішити десятки організаційно-змістовних проблем:

- як запросити глядачів;

- коли провести попередній перегляд;

- кого запросити ведучим;

- як оформити приміщення;

- де посадити журі;

- на чому розмістити експонати;

- як організувати церемонію відкриття;

- яку підібрати музику;

- як будуть зодягнені учасники;

- де журі підбиватиме підсумки;

- хто вручатиме призи;

- як проходитиме ритуал нагородження тощо.

Крапку у проведенні конкурсної програми можна поставити лише після проведення, аналізу планів і результатів.

Контрольні запитання і завдання

1. Щоявляє собою конкурсна програма?

2. Назвіть структуру конкурсної програми.

3. Розробіть алгоритм підготовки конкурсної програми.

4. Розробіть алгоритм проведення конкурсної програми.

5. Визначте критерії успішного проведення конкурсної програми.

6. Назвіть можливі варіанти поділу дітей на команди.

7. Що може бути призом в конкурсній програмі.

8. Як організувати роботу журі.

9. Складіть поради педагогу по підготовці конкурсної програми.

10. Розробіть тематику конкурсних програм для учнів 1-2 класів.

11. Розробіть тематику конкурсних програм для учнів 3-4 класів.

ВІКТОРИНА

Вікторина - пізнавальна гра. Вона проводиться на шкільних і класних вечорах, ранках, на заняттях предметних кружків, у шкільній стінгазеті. Вікторина - різновид конкурсів. Вікторина викликає бажання у дітей проявити свої знання і уміння, помірятися силами, пізнати нове.

Освітня й виховна цінність вікторин у тім, що вони розвивають інтерес до пізнання, спритність, кругозір учнів, творчу кмітливість, потребу більше читати, працювати з довідковою літературою.

Вікторини можуть проводитися як окремим заходом, так і бути в програмі усного журналу, літературного вечора.

Успіх вікторини – у вдало обраній темі. Точне і ясне формулювання питань - обов'язкова вимога в її організації. Кількість питань, їх складність залежать від віку учнів.

Тематика вікторин різноманітна; література, історія, географія, ботаніка, прислів'я, приказки й т.д.

Типи вікторин:

1. Питання і завдання виконуються безпосередньо під час проведення вікторини.

2. Питання і завдання до вікторини оголошуються завчасно, проводяться консультації, підбирається література, малюнки, схеми. Завдання виконуються у визначений термін і подаються на розгляд журі.

3. Це може бути і заочна вікторина. (Наприклад, у дитячих журналах, ігри проведенні тематичних тижнів у школі і т.п.).

4. Вікторина - конкурс з великою кількістю учасників, відкривається на урочистій лінійці, повідомляються умови вікторини, порядок її проведення. Вікторина може проводитися фронтально (з усім класом) без поділу на команди і з поділом на 2-3 команди. Умови вікторини яскраво оформлюються, виставляються на загальний огляд. Про умови вікторини повідомляється в бесідах, по шкільному радіо, на зборах.

Умови успішного проведення вікторини

1.Цікава назва (для емоційного і ігрового забарвлення заходу). Наприклад: "Екологічними стежками", " На галявині лісу", "У країні Всезнайки".

2.Цікаві запитання і завдання.

3.Естетичне оформлення (плакати, наочні посібники, таблиці з запитаннями...)

4.Матеріальне забезпечення. (У ході деяких вікторин можливе виконання письмових, графічних завдань. Необхідно мати папір, олівці, маркер.)

5. Музичний супровід (Перед початком вікторини, у проміжках між завданнями і при нагороді переможців доцільно використовувати музику. Музика підсилює позитивний, емоційний стан.)

6. Винахідливий ведучий.

7. Призи.

Традиційно вікторина включає в себе певну кількість запитань і завдань (для молодших школярів - 10-12).

Запитання можуть бути:

- репродуктивного характеру для перевірки знань.

Наприклад:

- 3 якими державами Україна має спільний кордон?

- Якими корисними копалинами щедра українська земля?

- на кмітливість:

Наприклад, у назвах яких міст зустрічається склад сто? (Севастополь).

Які рослини названі іменами людей? (Іван-чай, петрушка...)

- проблемного характеру

Наприклад:

Чому птахи відлітають восени у теплі краї?

Поясніть значення прислів'я "Хліб - всьому голова".

- запитання - загадки:

Наприклад:

1. Знайди на малюнку (бандуру, цимбали).

2. Як називаються ці предмети? (вчитель показує зображення чи реальні речі).

3. Самостійно загадайте загадку на задану тему.

4. Самостійно складіть загадку на задану тему.

5. Відгадайте загадки, зашифровані в ребусах, кросвордах.

6. За деталями картини пізнайте казку, предмети.

7. Розв'яжіть цікаву задачу.

8. Хто швидше вставить пропущену букву, склад, цифру...

9. Поміняйте місцями (математичні знаки, щоб після виконання дій отримати задане число, букву, щоб отримати цікаве слово),

10. Розказати вірш, приказку, заспівати пісню на задану тему.

11. Виконайте цікаві вправи (спортивна вікторина).

Якщо запитання пропонуються всьому класу, то учасник, який дав правильну відповідь, отримує жетон.

• Кількість жетонів у учасників визначає переможця.

Поділ учасників на команди здійснюється різними шляхами:

• Через жеребкування;

• Виконанням завдання: збери листівку з окремих частин (кожен учасник отримує частину листівки, необхідно зібрати листівку, команда складається з учасників, які склали певну листівку);

• За власним бажанням;

• За рядами (в класі);

• За спільними ознаками.

Відповіді учасників оцінюються журі, або облік правильних відповідей здійснює ведучий.

Журі може складатися з учнів старшого віку, вчителів, батьків, підготовлених, компетентних однокласників.

При відсутності журі за ходом вікторини слідкує ведучий.

Організація вікторини

І підхід

Ведучий пропонує запитання командам одночасно. Відповідає та команда, яка першою сигналізувала про готовність відповідати.

Інший варіант: заслуховуються відповіді обох команд, оцінюється правильність, глибока, повна відповідь.

ІІ підхід

Кожна команда по черзі отримує завдання одного рівня складності: відповідає на запитання, призначене для неї. Якщо команда - суперник не готова відповідати на "своє запитання", інша команда може отримувати додаткові бали, знайшовши відповідь на нього

Контрольні запитання і завдання

1. Щоявляє собою вікторина?

2. Охарактеризуйте основні підходи в організації вікторини.

3. Назвіть структуру вікторини.

4. Розробіть алгоритм підготовки вікторини.

5. Розробіть алгоритм проведення вікторини.

6. Визначте критерії успішного проведення вікторини.

7. Складіть поради педагогу по підготовці вікторини.

8. Розробіть тематику вікторин для учнів 1 класу.

9. Розробіть тематику вікторин для учнів 2 класу.

10. Розробіть тематику вікторин для учнів 3 класу.

11. Розробіть тематику вікторин для учнів 4 класу.

МУЗИЧНА ВІТАЛЬНЯ

Музичне мистецтво - один з найпопулярніших видів мистецтв, вплив якого постійно зростає. Необхідно планомірно проводити ознайомлення учнів з кращими зразками музичної творчості. Музика як засіб виховання може використовуватись практично на всіх загально розвиваючих виховних заняттях. На екскурсіях і прогулянках можуть звучати окремі музичні записи; фізична праця також може супроводжуватись слуханням музичних творів; фізкультурно-оздоровчі заняття можна проводити під музику; на ігрових заняттях проводяться різноманітні музичні ігри; для емоційного насичення бесід, вікторин, свят, змагань також завжди використовується музика. Деякі вихователі активно використовують музичні записи під час пауз при зміні видів діяльності. Але при всьому цьому центральне місце в художньо-естетичній діяльності учнів все ж повинні займати спеціальні музичні виховні заняття.

Дата добавления: 2014-11-29