Усний журнал 1 страница

ВСТУП

Навчальне видання

Коваль Т.І., Асоянц П.Г.,

Артемчук Л.М., Гундоров С.І., Липська Л.В.,

Вадімова О.І., Шеремет Т.І.

Інформаційні технології

в перекладі

Підписано до друку

Формат

Друк

Тираж

Видавництво

Свідотство про внесення до

Віддруковано у видавництві

Школа – це життєвий простір дитини: тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеалами самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі школи у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною.

Позакласна робота - різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Завдання позакласної роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання; застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів; формування в них наукового світогляду; вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів та культурного відпочинку; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Завдання основних напрямів усебічного розвитку особистості

Усебічний розвиток людини, що є головною метою виховання, охоплює розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.

Завдання розумового виховання:

1. Озброєння учнів знаннями основ наук. У процесі навчання і виховання учні засвоюють певний фонд знань: факти, термінологію, символи, імена, назви, дати, поняття, зв'язки і відображені в правилах, законах, закономірностях і формулах залежності між ними.

2. Формування наукового світогляду та національної самосвідомості на базі засвоєння системи знань і соціального досвіду.

3. Оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація) у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках і самостійної роботи.

4. Вироблення умінь і навичок культури розумової праці, передусім інтелектуальних вмінь (загальних та спеціальних), вміння раціонально організувати час розумової роботи.

Завдання морального виховання:

1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.

2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, ставлення, спрямованість духовного розвитку особистості.

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізовувалися б у будь-якій ситуації та умовах.

Розв'язання цих завдань спрямоване на формування моральної свідомості як одного з аспектів суспільної свідомості, що регулює моральний аспект діяльності людини.

Завдання трудового виховання:

1. Психологічна підготовка особистості до праці — формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов'язку й духовної потреби людини, виховання поваги до людей праці та бережливого ставлення до результатів їх діяльності, розвиток ініціативи та творчості.

2. Практична підготовка до праці — озброєння учнів системою загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини, вироблення вмінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури.

3. Підготовка школярів до свідомого вибору професії — виховна робота школи, спрямована на те, щоб допомогти молодій людині обрати життєвий шлях.

Завдання естетичного виховання:

1. Формування естетичних понять, поглядів і переконань — виховання в молодого покоління розуміння прекрасного, любові до нього, вміння давати правильну естетичну оцінку фактам, явищам, процесам.

2. Виховання естетичних почуттів — особливих почуттів насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в навколишній дійсності та в мистецтві. Наявність таких почуттів є ознакою розвинутого естетичного сприйняття, істотним критерієм естетичної культури людини.

3. Виховання потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві — розвиток творчих здібностей дітей, опанування ними певного обсягу знань і практичних навичок у галузі музики і співу, образотворчого мистецтва, залучення їх до різних видів художньої самодіяльності, а головне — привчання школярів будь-яку роботу виконувати красиво.

Завдання фізичного виховання:

1. Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною культурою і спортом.

2. Підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту.

3. Підготовка до фізичної праці, виховання працездатності.

Цілеспрямованість виховного процесу забезпечує програма виховання — короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів упродовж усього періоду їх навчання. Вона ґрунтується на загальній меті виховання і передусім повинна відображати якості, які необхідно сформувати у школярів, намічені завдання та зміст, що мають бути реалізовані для досягнення мети.

Загальної мети виховання досягають поетапно. У роботі з кожною віковою групою ставлять конкретні виховні цілі залежно від її особливостей, рівня вихованості дітей, якостей, які треба сформувати відповідно до загальної мети виховання.

Зміст програми випливає з основних напрямів виховання всебічно розвиненої особистості (розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання). Важливим аспектом у формуванні й реалізації програми є визначення послідовних цілей, які випливають із конкретних завдань.

Цілі виховання класифікують:

а) за часом їх досягнення: загальні (формування певної якості впродовж усього навчання), етапні (досягнення певного результату в коротшому періоді — початкові класи або навчальний рік), оперативні (постановка цілі конкретного виховного заходу чи сукупності виховних заходів, спрямованих на досягнення певного результату);

б) за змістом: пов'язані з формуванням окремих якостей особистості (патріотизму, гуманізму, громадської активності та ін.). Цілі за змістом також реалізуються поетапно. Наприклад, сумлінне ставлення до праці формується через усвідомлення її цінності в процесі виконання певної роботи.

Позакласна робота має свої специфічні принципи:

· добровільний характер участі в ній;

· суспільна спрямованість діяльності учнів;

· розвиток ініціативи і самодіяльності учнів;

· розвиток винахідливості,дитячої технічної, юнацької та художньої творчості;

· зв’язок з навчальною роботою;

· використання ігрових форм, цікавість, емоційність.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи. Поняття “форма” означає “спосіб організації і спосіб існування предмета, процесу, явища” (Філософська енциклопедія). Форма в педагогіці визначається як спосіб організації виховного процесу, що відобража внутрішній зв’язок його елементів і характеризує взаємовідносини вихователів і вихованців. Форма тісно пов'язана зі змістом явища, предмета, процесу творення різних видів мистецтва. Під змістом розуміють сутність предметів і явищ, якісну визначеність і характерні особливості їх. Зміст виражає саму природу певної речі в її внутрішніх зв'язках, властивостях і ознаках. Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. Форми (способи) організації виховного процесу мають бути оригінальними, творчими, науково обґрунтованими, майстерно сконструйованими (педагогічна технологія), тобто гармонійно поєднувати довершеність, оригінальність і красу. Форми виховання мають свої структурні компоненти (композицію), тобто початок і закінчення (експозицію, зав'язку і розв'язку), кульмінаційні моменти, що хвилюють душу дитини, підлітка, юнака чи дорослої людини, формуючи нестандартність їхнього характеру; форми виховання забезпечують певне забарвлення, тон, відтінки (емоційне забарвлення, інтонаційні відтінки, тональність голосу тощо), оригінальність побудови змісту виховних впливів, естетизацію виховного процесу.

Є різні підходи до класифікації форм виховання: фронтальні чи масові; групові чи гурткові; індивідуальні. Зроблено спроби класифікувати форми організації виховного процесу залежно від методики виховного впливу. За такої класифікації форми виховання поділяють на групи: словесні (інформація, збори, конференції, зустрічі, усні журнали, радіо-газети та ін.); практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси); наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки і вітрини нових книжок, тематичні стенди тощо).

Класифікацією відомих традиційних форм роботи з дитячим колективом займалися Є.В. Титова, С.Д. Полянова, М.І. Рожкова. Будь – яку форму роботи, згідно Є.В. Титової, можна віднести до однієї з груп:

- Захід – це заняття, ситуації в колективі, які організовують педагоги з виховною метою.

- Справи – спільна діяльність, заняття, які організовуються членами колективу на користь і радість.

Спираючись на підхід до класифікації форм спільної діяльності, П.І. Уманський, С.Д. Поляков висувають такі типи виховної роботи:

- Захист – кожна група виступає, діє сама по собі, а об’єднає учасників тільки спільна тема.

- Естафета – спільна діяльність груп школярів, яка здійснюється в послідовності, згідно сюжету, сценарію.

- Бій – змагання між групами з використанням, наприклад, взаємообміну завданнями.

- Хеппінг – карнавал, інсценування.

П.В. Байбородова і М.І. Рожков пропонують два показники для того, щоб розмежувати форми виховної роботи:

- кількісний показник (по часу, по кількості учасників, парні, групові, традиційні, масові);

- якісний показник (суб’єкт організації, за результатами, педагоги, інформаційний обмін, діти, суспільно значущий продукт).

Типи форм виховної роботи:

- статичні (показ);

- статично-динамічні (прогулянки);

- динамічно-статичні (подорож).

Показ-комунікація:

- дискусія;

- лекція;

- фронтальна бесіда;

- диспут.

Показ-демонстрація:

- спектакль;

- концерт;

- конкурс програм.

Показ-ритуал:

- лінійка.

Демонстрація:

- ярмарок;

- показ у колі;

- танцювальна програма.

Спільні діяння:

- трудова акція;

- підготовка до показу;

- підготовка до виставки.

Розваги-комунікації:

- вечір спілкування;

- ситуативно-рольова гра;

- продуктивна гра.

Подорожі-демонстрації:

- гра-подорож;

- парад-подорож.

Подорожі-розваги:

- похід;

- прогулянка.

Подорож-дослід:

- екскурсія;

- експедиція.

Форми організації виховання поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні.

Масові форми роботи:

- читацька конференція – важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає глибше зрозуміти зміст та поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки.

- тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють відеофільми. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні;

- ранки-зустрічі, літературні вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами;

- зустрічі з відомими людьми краю влаштовують переважно для середнього та старшого шкільного віку.

Групові форми роботи:

- політичні інформації – поділяють на оглядові й тематичні. Оглядові політінформації – короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячуються розкриттю одного або кількох питань, органічно пов’язаних між собою. У процесі політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації.

- Година класного керівника – дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів. Їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми;

- Різноманітні форми та методи роботи з періодичною пресою передбачають колективне читання й обговорення чергового номера газети, огляд газет з певної теми, використання їх матеріалів на політінформаціях.

- Випуск стінної газети – загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше учнів через створення редакційних колегій;

- Радіо – і телепередачі, художні фільми мають важливе значення у виховні роботі. Крім передач Українського радіо, необхідноо слухати місцеве радіомовлення а також радіоцентри шкіл.

Індивідуальні форми роботи – зумовлені потребою індивідуального підходу тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через „внутрішні умови”. Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. У кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних.

В індивідуальній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і фронтальними.

У системі виховної роботи багато традиційних форм: бесіда, зустрічі, екскурсія, прогулянка, обговорення книг, читацькі конференції, турнір, виставка, конкурс, спартакіада.

Контрольні запитання і завдання

Що таке форма виховної роботи?

Назвіть за якими ознаками класифікують форми виховної роботи.

Охарактеризуйте масові форми виховної роботи.

Охарактеризуйте групові форми виховної роботи.

Охарактеризуйте індивідуальні форми виховної роботи.

Змоделюйте власну форму виховної роботи.

Технологія підготовки

і проведення виховних заходів

Алгоритм підготовки і проведення виховного заходу

1. Психолого-педагогічний аналіз обстановки в колективі, необхідність проведення заходу та формулювання його мети.

2. Планування заходу.

3. Організація виховного впливу на колектив (особистість).

4. Безпосередній вплив на колектив (особистість). Проведення виховного заходу.

5. Аналіз виховного заходу

І. Планування виховного заходу:

1 Визначити теми заходу та чітке формулювання його мети, завдань заходу; визначити на виховання яких якостей школярів спрямовано захід.

2 Врахувати рівень вихованості учнів під час визначення мети і завдань заходу, тактовно допомогати учням.

3 Визначити місце даного заходу в загальній системі виховної роботи.

4 Врахувати, що кожна дитина, яка бере участь у тому чи іншому заході має цілісну соціально-психологічну структуру, ім’я якої - особистість.

5 При підготовці заходу необхідно врахувати вік дітей та їх індивідуальні особливості.

6 Готуючи виховний захід, необхідно мати на увазі, що навіть при найкращій підготовці та майстерності учитель не досягне задуманої мети, якщо самі вихованці не братимуть активну участь у підготовці і проведенні заходу.

7 Проявляти творчість: виховний вплив на дітей, зацікавленість, поради та допомога вчителя.

8 Психологічно налаштувати учнів на виховну сутність заходу.

II. Процес підготовки:

1).Спрямовуюча роль класного керівника (педагога - організатора, керівника гуртка) у ході підготовки заходу, тактовна допомога учням.

2).Визначити роль органів самоврядування під час підготовки й проведення заходу.

3).Забезпечення в процесі підготовки згуртованої, злагодженої роботи колективу; формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості;

4).Організація діяльності учнів (вихованців): уточнення обов'язків і повноважень кожного учня (вихованця) та встановлення конкретних термінів виконання окремих завдань тощо.

III. Проведення заходу:

1. При організації заходу слід подбати про:

· місце проведення, оформлення приміщення, обладнання, використання наочності, ТЗН;

· своєчасність початку та організоване проведення;

· дотримання регламенту, доцільність його використання;

· участь представників громадськості, батьків у проведенні заходу; ефективність їхньої участі;

· дотримання під час заходу санітарно - гігієнічних вимог, правил пожежної безпеки, ТБ;

· запобігання перевтомі та врахування особливостей фізичного розвитку учнів (вихованців);

· зовнішній вигляд учнів (вихованців);

· д исципліна.

2. Зміст виховного заходу повинен відповідати вимогам:

· Цілеспрямованість;

· Чи доведено мету до учнів?;

· Зв'язок із життям класу, школи, району, міста;

· Обговорення під час проведення заходу питань, які хвилюють школярів;

· Врахування вікових та індивідуальних особливостей;

· Емоційна насиченість заходу;

· Вплив заходу на розширення світогляду учнів, на розвиток пізнавальних інтересів.

4. Методика проведення виховного заходу:

· Оптимально обрати форму проведення (бесіда, ранок, лекція, година спілкування, конференція, конкурс).

· Визначити роль класного керівника (педагога - організатора, керівника гуртка) у проведенні заходу, врахувати рівень його педагогічної майстерності.

· Передбачити наявність елементів обговорення, відкритого обміну думками в ході заходу.

· Визначити рівень самостійності школярів в обговоренні проблем.

IV. Аналіз результатів виховного заходу:

Досягнення поставлених педагогом мети та завдань даного заходу.

Виконання плану заходу.

Аналіз ставлення школярів до змісту заходу, рівень їхньої активності.

Основні вимоги до проведення виховного заходу

1. Чітка назва заходу та розуміння вихователем його мети.

2. Планування основних етапів заходу та визначення завдань кожного з них.

3. Організація підготовки заходу у відповідності до поставленої мети.

4. Визначення оптимального змісту виховного матеріалу з урахуванням основних принципів організації виховного процесу.

5. Вибір найбільш раціональних методів і прийомів виховного впливу на учнів на кожному етапі заходу.

6. Чіткість виховного заходу, оптимальний його темп і ритм.

7. Гнучкість та широта "виховного маневру".

8. Різноманітність і творчий характер діяльності учнів.

9. Взаємозв'язок заходу з попередніми та наступними формами виховної та навчальної роботи з учнями.

Орієнтовна схема аналізу виховного заходу

I. Аналіз готовності педагога (педколективу) до проведення виховного заходу:

1).постановка мети і завдань заходу, на виховання яких якостей школярів спрямовано захід;

2). урахування рівня вихованості учнівпід час визначення мети і завдань заходу, тактовна допомога учням;

3). місце даного заходу в загальній системі виховної роботи.

II. Процес підготовки:

1). спрямовуюча роль класного керівника (педагога-організатора) у ході підготовки заходу, тактовна допомога учням;

2). роль органів самоврядування під час підготовки й проведення заходу;

3). забезпечення в процесі підготовки згуртованої, злагодженої роботи колективу; формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості;

4). Організація діяльності учнів, уточнення обов’язків

і повноважень кожного учня та встановлення конкретних термінів виконання окремих завдань тощо.

III. Проведення заходу:

1. Організація:

· Місце проведення, оформлення приміщення, обладнання, використання наочності, ТЗН.

· Своєчасність початку та організоване проведення.

· Дотримання регламенту, доцільність його використання.

· Участь представників громадськості, батьків у проведенні заходу; ефективність їхньої участі.

· Дотримання під час заходу санітарно – гігієнічних вимог, правил пожежної безпеки, ТБ.

· Запобігання перевтомі та врахування особливостей фізичного розвитку учнів.

· Зовнішній вигляд учнів.

· Дисципліна.

2. Зміст:

· Цілеспрямованість; чи доведено мету до учнів (вихованців).

· Зв'язок із життям класу, школи, району, міста.

· Використання під час проведення заходу питань, які хвилюють школярів.

· Врахування вікових та індивідуальних особливостей.

· Емоційна насиченість заходу.

· Вплив на розширення світогляду учнів, на розвиток пізнавальних інтересів.

3. Методика проведення:

· Чи оптимально обрано форму проведення (бесіда, ранок, лекція, година спілкування, конференція, конкурс).

· Роль класного керівника (педагога - організатора) у проведенні заходу, його педагогічна майстерність.

· Наявність елементів обговорення, відкритого обміну думками в ході заходу.

· Рівень самостійності школярів в обговоренні проблем.

IV. Результати:

1. Досягнення поставлених педагогом мети та завдань даного заходу.

2. Виконання плану заходу.

3. Аналіз ставлення школярів до змісту заходу, рівень їхньої активності.

4. Чи був захід цілісною системою, не об’єднаних між собою частин?

Що вдалося краще, що гірше? Цікаві знахідки педагога.

Загальні висновки

Рекомендації

Контрольні запитання і завдання

1. Складіть алгоритм підготовки виховного заходу.
2. Складіть алгоритм проведення виховного заходу.
3. Що потрібно врахувати і на що зважити при плануванні виховного заходу.
4. Визначте основні вимоги до проведення виховного заходу
5. Складіть орієнтовну схему аналізу виховного заходу

ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

КЛАСНА ГОДИНА – форма позакласної виховної роботи, яка передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування з дітьми на рівні педагогіки співробітництва.

Основні функції класної години:

- освітня („ознайомлення зі світом ”);

- орієнтовна („оцінювання світу ”);

- спрямовуюча („взаємодія зі світом ”).

Орієнтовна структура і зміст години класного керівника:

1. Підготовчий етап. Передбачає повідомлення учням теми, основних її питань для попереднього обдумування, доручення окремим із них самостійно підібрати матеріал, залучення учнів до читання літературних творів, статей, журналів, газет, перегляду кінофільмів, спектаклів, телепередач, добору ілюстративних матеріалів, репродукцій картин, портерів, плакатів, виготовлення таблиць, схем. Вся ця робота стисло фіксується в конспекті.

2.Зміст години класного керівника:

а) вступна бесіда – повідомляється тема, мотивується її актуальність і необхідність, вказуються основні питання, визначаються завдання, які треба вирішити; учнів у загальних рисах вводять у суть теми. Вступ розрахований на 3-7 хв.

б) основна частина – всебічно висвітлюють суть теми, грунтовно розкривають головні її питання, пояснюють зміст невідомих понять, наводять приклади, які б спонукали дітей до гуманних вчинків, пробуджували позитивні почуття і викликали осудливе ставлення до негативних дій. На цьому етапі переглядають і аналізують відео – і діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорюються прочитані твори, книги. Основна частина триває 35 хв.

в) підсумкова частина – короткі висновки й узагальнення на основі матеріалу, що розглядався, стислий аналіз виступів, а за потреби – їх доповнення чи уточнення; підсумки сказаного, спонукання учнів до формування в собі позитивних якостей, про які йшлося.

г) підсумкове слово класного керівника (5-7 хв.) Класний керівник має подбати, щоб учні не були пасивними слухачами і спостерігачами, а брали активну участь у проведенні цього заходу.

Тему класної години доцільно давати учням заздалегідь, а також розподілити необхідну літературу, підготувати питання, які їх цікавлять, зібрати місцевий матеріал.

Правила проведення класної години:

- систематичність;

- уникати „розборок”;

- обговорювати питання, яке цікавить учнів;

- працювати за планом;

- спонукати учнів до вільного висловлення думок;

- забезпечити мажорний тон у спілкуванні;

- заохочувати учнів в довільному висловлюванню думок;

- враховувати особливості соціально - психологічного розвитку дітей;

- навчити учнів правильно ставити питання і слухати;

- поважати думки всіх вихованців;

- вивчати інтереси дітей для подальшого формування класної години;

- не обмежувати проведення класної години стінами класної кімнати.

Можливе використання різних форм класних годин: рольові ігри, записи старовинних пісень, легенд, переказів рідного краю, уроки етики, уроки - подорожі, бесіди, диспути, дискусії, „сократівські бесіди, прес-діалоги, „філософські столи”, „рицарські турніри”, усні журнали, аукціони ідей, прес-діалоги, мозкові атаки, зустрічі, екскурсії, години поезії, години музики, „Круглі столи”, вікторини, виставки, прогулянки, дні іменника, практичні заняття тощо.

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть основні функції класної години.

2. Охарактеризуйте освітню функцію класної години. Охарактеризуйте орієнтовна функцію класної години.

3. Охарактеризуйте спрямовуюча функцію класної години.

4. Визначте орієнтовну структуру і зміст години класного керівника.

5. Сформулюйте правила проведення класної години.

6. Розкрийте зміст підготовчої частини класної години.

7. Розкрийте зміст основної частини класної години.

8. Розкрийте зміст підсумкової частини класної години.

9. Назвіть можливі форми проведення класної години.

10. Розробіть тематику класних годин для учнів 1 класу.

11. Розробіть тематику класних годин для учнів 2 класу.

12. Розробіть тематику класних годин для учнів 3 класу.

13. Розробіть тематику класних годин для учнів 4 класу.

БЕСІДА

В основі бесіди лежить прийом діалогу. У процесі етичних бесід відбувається узагальнення дитячих спостережень, особистих вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм. Таким чином, на основі «первинного» матеріалу відбувається поступове сходження до нових моральних якостей.

У педагогічному спілкуванні бесіда є джерелом взаємовідносин між об'єктом та суб'єктом виховання (педагогом і школярем) в процесі колективної діяльності чи індивідуального впливу

Бесіда – форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів знань, умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

Бесіди можна поділити на фронтальні, групові, індивідуальні, прогностичні і непередбачувані.

Алгоритм підготовки бесіди

- визначення теми;

- визначення мети;

- складання короткого плану;

- підбір літератури;

- надання попередніх завдань учням: прочитати певний твір, підібрати приклади, ситуації, вивчити вірші на задану тему;

- написання плану – конспекту.

Алгоритм проведення бесіди (етапи бесіди):

1. Обґрунтування теми (підготовчий, мотиваційний)

- Обговорення життєво важливої події, факту, явища, морального вчинку, ситуації.

2. Обговорення першоджерела, запропонованого педагогом. Це може бути:

- розповідь;

- уривок художнього твору;

- фільм чи його фрагмент;

- стаття;

- конкретна подія будь-якого характеру;

- ситуація у житті школи, класу.

Дата добавления: 2014-11-29