Принципи, функції та система житлового права

З поняттям суб’єктів житлового права тісно пов’язаний об’єкт житлового права, який можна трактувати в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні об’єкт житлового права – це сукупність суспільних відносин, які виникають в процесі отримання, користування та управління житлом. У вузькому значенні – це сукупність благ, з приводу яких суб’єкти житлового права вступають у житлові правовідносини, здійснюють свої суб’єктивні права та обов’язки.

Суб’єкти житлового права – колективні або індивідуальні особи, які у відповідності до вимог житлового законодавства використовують свою правосуб’єктність в конкретних житлових правовідносинах, виступаючи реалізаторами житлових прав та носіями обов’язків в галузі житлового права.

Предметом житлового права є коло суспільних відносин, які виникають з приводу забезпечення конституційного права громадян України на житло і ґрунтуються на множинності шляхів його реалізації та багатоманітності форм власності на житло.

Житлові відносини, які складають предмет Житлового права, можна поділити на наступні основні групи:

1) відносини по найму жилих приміщень на підставі договору найму або користування жилими приміщеннями з інших підстав (наприклад, на підставі членства у житлово-будівельному кооперативі);

2) відносини в галузі забезпечення громадян жилими приміщеннями (суб’єктами цих відносин з одного боку виступають громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, а з другого – відповідні державні органи, органи місцевого самоуправління, підприємства, установи, організації, які мають власний житловий фонд. Житлові відносини цього виду регулюються, як правило, нормами адміністративно-правового характеру, а в деяких випадках, наприклад, при наданні жилого приміщення члену ЖБК – нормами цивільно-правового характеру);

3) житлові відносини по користуванню службовими приміщеннями, гуртожитками та іншими спеціалізованими приміщеннями (це особлива група житлових правовідносин, оскільки користування цими об’єктами не має за мету постійне проживання громадян, а спрямоване для досягнення інших цілей – проживання за місцем роботи, або поблизу нього; тимчасового проживання у зв’язку з роботою, навчанням тощо);

4) житлові відносини, які виникають у галузі управління, експлуатації, забезпечення схоронності та ремонту житлового фонду (житлові правовідносини цього виду носять, в основному, управлінський характер і тому регламентуються нормами адміністративного, податкового, земельного права. Разом з цим, частина житлових правовідносин, пов’язаних з ремонтом жилих приміщень може регулюватись нормами цивільно-правового характеру). Система відносин по управлінню жилими фондами включає:

H відносини, що виникають з приводу державного управління в галузі використання та збереження житлового фонду;

H відносини по безпосередньому управлінню окремими об’єктами житлового фонду, яке здійснюються міністерствами, відомствами, установами та організаціями, яким належать відповідні житлові фонди;

H відносини по державному обліку житлового фонду і державному контролю за його використанням та збереженістю);

H відносини, які виникають у зв’язку з будівництвом і набуттям у власність жилих будинків;

H відносини, які складаються в процесі житлово-комунального обслуговування громадян (ці відносини складаються в ході забезпечення жилих приміщень водою, опаленням, електроенергією, газом тощо. Особливість таких відносин полягає у тому, що до їх суб’єктного складу поряд з такими традиційними учасниками житлових правовідносин як наймач та наймодавець входять відповідні спеціалізовані житлово-комунальні організації).

Специфічними рисами житлових правовідносин є наступні:

H по-перше, вони виникають, існують та розвиваються з приводу особливого матеріального об’єкту – житла (житлового будинку, квартири, кімнати), спеціально призначеного для проживання громадян;

H по-друге, ґрунтуються на конституційному праві громадян України на житло;

H по-третє, носять, за загальним правилом, тривалий, стабільний характер. Так, відповідно до житлового законодавства громадянам, які потребують поліпшення житлових умов жилі приміщення у будинках державного та громадського житлових фондів надаються безстроково.

Найважливішими складовими елементами предмету житлового права є суб’єкти та об’єкти житлового права.

Таким чином, видами суб’єктів житлового права є індивідуальні та колективні особи. До індивідуальних належать фізичні особи – власники та наймачі житла. Колективні суб’єкти житлового права мають більш широку класифікацію. Їх можна поділити на наступні види:

1) органи управління житлово-комунальним господарством;

2) органи місцевого самоврядування;

3) підприємства, установи, організації, які мають власний житловий фонд;

4) житлово-експлуатаційні організації;

5) електро-, тепло-, газо-, водопостачальні організації тощо;

6) об’єднання громадян.

Блага, які є об’єктом житлового права, можуть носити, за загальним правилом як матеріальний, так і нематеріальний характер. До матеріальних благ необхідно відносити квартири та будинки в державному, громадському, приватному фондах жилих приміщень, фонді жилих приміщень житлово-будівельних кооперативів, службові жилі приміщення, жилі приміщення в гуртожитках, комунальні послуги.

До нематеріальних благ, які є об’єктом житлового права, можна віднести право громадян України на житло, право на недоторканість житла тощо.

Поняття предмету житлового права відповідає на питання, що вивчає дана галузь права. Відповідь на питання яким чином, або як досягаються основні завдання, що стоять перед житловим правом дає поняття методів житлового права. Таким чином, методи житлового права - передбачені правовими нормами способи і прийоми, що спрямовані на ефективне регулювання житлових правовідносин.

Найбільш поширеними методами правового регулювання в житловому праві є:

H імперативний метод (запозичений в адміністративному праві, побудований на началах влади та підпорядкованості. Він передбачає заборони, обов’язки, покарання);

H диспозитивний метод (найбільш характерний для цивільного права, для якого є характерними юридична рівність суб’єктів між собою. Диспозитивний метод, насамперед, передбачає всілякі дозволи).

До особливостей методів житлового права, насамперед, необхідно віднести комплексний характер регулювання. Так, наприклад, житлові відносини, які виникають в процесі управління, експлуатації, забезпечення схоронності та ремонту житлового фонду носять управлінський характер і тому регламентуються методами, притаманними адміністративному, фінансовому, податковому, земельному праву (імперативними методами). Разом з тим, частина цих відносин може врегульовуватись і за допомогою методів цивільно-правового характеру. Крім цього, відносини по придбанню жилого будинку (купівля-продаж, міна, дарування, спадкування) регламентуються методами цивільно-правового характеру, але в обов’язковому порядку доповнюються методами адміністративного законодавства (наприклад, державна реєстрація нерухомості).

Сутність та соціальне призначення житлового права розкривається у принципах, на яких воно побудоване та у функціях, яке воно здійснює.

Дата добавления: 2014-12-07