Розвиток МЕВ та основні фактори впливу на характер і масштаби інтернаціоналізації світової економіки

Київ – 2010

Курс лекцій з

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“Міжнародні економічні відносини”

Курс лекцій складено відповідно до НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ дисципліни „Міжнародні економічні відносини”, затвердженої „ ______ „ червня 2008 р. протокол №

Укладач:   Злуніцина Т.В. ст. викладач кафедри світового господарства і міжнародної економічної інтеграції    

Розглянуто та ухвалено кафедрою світового

господарства і міжнародної економічної інтеграції УДУФМТ

02.09.2010 р. протокол № 1.

Тема 1. Предмет курсу „Міжнародні економічні відносини”

1. Світове господарство і міжнародні економічні відносини (МЕВ), як економічні категорії.

2. Розвиток МЕВ та основні фактори впливу на характер та масштаби інтернаціоналізації СЕ.

3. Форми МЕВ, їх визначальні риси на сучасному етапі розвитку.

4. Закони і принципи розвитку МЕВ.

1. Світове господарство і міжнародні економічні відносини (МЕВ), як економічні категорії.

Терміни „світова економіка”, „світове господарство” розглядаються в даному курсі як синоніми. Від них відрізняється термін „міжнародна економіка” – який означає не саму світову економіку, а теорію світової економіки і міжнародних економічних відносин.

МЕВ – включають суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, а також окремими підприємствами (такими, як ТНК та багатонаціональні корпорації) (суб’єкти МЕВ) в системі світового господарства.

ПредметомМЕВ є особливості економічних відносин між національними економіками окремих країн. Наука МЕВ вивчає не всі економічні відносини, а ті що найбільш часто повторюються, є типовими, характерними такими, що визначають ці відносини.

Об’єктом МЄВ є світове господарство.

Сучасне світове господарство (СГ) - це сукупність національних економік світу, які знаходяться у тісній взаємодії і взаємозалежності, що підпорядковується об’єктивним законам ринкової економіки. Таку тісну взаємодію забезпечують існуючі на сучасному етапі міжнародні економічні відносини.

Сучасні МЕВ почалися з міжнародної торгівлі на базі натурального обміну сировинними товарами ще за часів існування першої в світі держави – Єгипту.

Наступні етапи розвитку світового господарства: (на СРС)

¾ Римська імперія;

¾ Географічні відкриття ХV – XVIІ ст.;

¾ Промислова революція к. ХІХ – поч. ХХ ст. – сформувався світовий ринок товарів і послуг а з переходом до монополістичного капіталізму утворилася світова система господарства. Одночасно в світі підсилився рух всіх факторів виробництва – капіталу, робочої сили, підприємницьких здібностей, технології;

¾ Середина ХХ ст. – СГ розколото на 2 частини: світове капіталістичне і світове соціалістичне господарство;

¾ 60-ті роки ХХ ст. – крах колоніальної системи, до системи світового господарства входять країни, що розвиваються;

¾ у середині 70-х р. – серед них виокремлюються країни Південно-Східної Азії – нові індустріальні країни (НІК) („4 малих дракони” – Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур) і країни Латинської Америки (Бразилія, Аргентина, Мексика);

після розпаду СРСР і революційних перетворень в країнах Східної Європи СГ починає набувати риси єдиного, цілісного утворення.

Глобальне СГ, що формується не є однорідним, включаючи в себе національні економіки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються і країн з економічною системою перехідного типу.

СГ ХХІ ст. – глобальне за своїми масштабами, воно цілком базується на принципахринкової економіки, об’єктивних закономірностях міжнародного поділу праці (МПП) та інтернаціоналізації виробництва.

Одна з сучасних тенденцій розвитку світового господарства - це перехід більшості країн від замкнутих національних господарств до економік відкритого типу.

Економіка відкритого типу передбачає – ліквідацію державної монополії на зовнішню торгівлю, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, ефективне використання принципу порівняльних переваг країни в МПП та інтеграцію господарського комплексу в світове господарство і світовий ринок.

Водночас відкрита економіка не допускає - безконтрольності у зовнішньоекономічних зв’язках, а вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики, щоб не допустити асиметрії у міжнародних економічних відносинах з боку економічно більш розвинутих країн.

Світову економіку регулюють заходами національної та міждержавної економічної політики.

Дата добавления: 2014-12-07