На полi бою у залежності від вираженостi психічної реакції 1 страница

Тип психічної реакції	Симптоми	Заходи, що рекомендуються для допомоги	Заходи, що не рекомендуються
Нормальна	Тремор, м’язове напруження, пітливість, нудота та незначна діарея, часте дихання і серцебиття, стурбованість, занепокоєння	Індивідуальна психофізична підтримка, чітке керівництво з виділенням позитивних ситуаційних мотивів, спілкування з товаришами	Фіксувати надлишок уваги на цьому стані, виділяти серйозність положення, висміювати або залишатися безучасним
Знижена активність, депресія	Військовослужбовці знаходяться в стоячому положенні або сидячи, без руху і розмов, з байдужими обличчями	М’яко встановити з ними контакт, добиваючись того, щоб вони повідомили про те, що сталося. Виявити увагу і виразити солідарність. Запропонувати просту, рутинну роботу. Забезпечити теплою їжею і сигаретами	Проявляти надмірну жалість, призначати седативні засоби (за виключенням крайніх випадків), гіперболізувати почуття солідарності
Індивідуальна паніка	Нерозсудливі спроби до втечі, неконтрольований плач, біг кругами	Проявити доброзичливу твердість. Дати з’їсти або випити що-небудь тепле. Запропонувати закурити. Ізолювати, якщо в тому є необхідність. Виявити співчуття	Вживати грубих заходів при ізоляції, обливати водою, призначати седативні засоби (за виключенням крайніх випадків)
Гіперактивність	Схильність до сперечань, швидка мова, виконання непотрібної роботи, перестрибування з однієї роботи на іншу, висловлювання нескінченних порад оточуючим	Дати виговоритися, заставити виконувати фізичну роботу. Запропонувати з’їсти або випити щось тепле, дати закурити. Здійснювати контроль. Не проявляти інших почуттів	Акцентувати увагу на стані військовослужбовця, вступати з ним у суперечку, призначати седативні засоби
Реакція з перевантаженням фізичних компонентів	Нудота, рвота, функціональні паралічі	Показати свою зацікавленість, запропонувати просту, неважку роботу. Створити необхідні умови при евакуації в медичний пункт. Утриматися від прояву інших почуттів	Говорити потерпілим, що з ними нічого серйозного не сталось, сварити і висміювати, акцентувати увагу на їх стані

В основі сучасної методики терапії психотравм лежать три принципи: своєчасність, наближення місця лікування до поля бою і максимальне скорочення строків лікування, які ми вважаємо можливим запропонувати в наступних рекомендаціях військовому психологу:

1. Розділити потерпілих на хворих із психотичними розладами й осіб, в яких психічні порушення не досягають психотичного рівня. Критерієм сортування є оцінка стану свідомості (порушена-непорушена), рухових розладів (психомоторне збудження - ступор), особливостей емоційного стану (страх, тривога, депресія). Важливе значення в цей період має своєчасне виявлення і евакуація охоплених страхом панікерів та істеричних осіб, які складають групу підвищеного ризику розвитку паніки.

2. Застосовувати безпосередньо на передовій під час тривалого відпочинку такі методи попередження психотравм, як:

3. На полковому пункті психологічної реабілітації лікування уражених із БПТ, в основному, повинно включати методи психотерапії разом із мінімальною кількістю медикаментозних засобів-антидепресантів.

4. Організувати і підтримувати постійний зв’язок потерпілого із своїм підрозділом.

5. Проводити заняття з бойової та фізичної підготовки.

Таким чином, підбиваючи підсумки розгляду навчальних питань ми з вами можемо зробити висновок про те, що основна сутність психологічного забезпечення полягає у формуванні у військовослужбовців таких морально-психічних, бойових і фізичних якостей, які забезпечують високу ефективність їх діяльності в сучасній війні. Це зумовлює його зміст, тобто головні завдання і специфіку різних напрямків психологічного забезпечення з урахуванням специфіки навчально-бойової та бойової діяльності підрозділів.

1. Хто має піддаватися психологічному корегуванню?

2. У чому полягає головне завдання психологічної роботи?

3. Перелічіть комунікативні способи психологічної допомоги.

4. Організаційні способи психологічної підтримки.

5. Що сприяє виникненню бойових психічних травм?

1. Бойовий статут Сухопутних військ Збройних Сил України: частина 2 (батальйон, рота). – К.,2004.

2. Военная психология и педагогика: Учебное пособие / Под ред. П.А. Корчемного, П.Г. Лаптева, В.Г. Михайловского. – М.: Изд-во “Совершенство”, 1998. – 384 с.

3. Войсковой вестник. Сборник учебно-методических материалов. Приложение к военно-публицистическому и литературно-художественному журналу “На боевом посту”. – М., 2005.

4. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року №28/2004 // Народна армія. – 2004. – 4 лютого.

5. Крысько В. Секреты психологической войны. – М.: Харвест, 1999.

6. Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник, видання ІІ, доповнене, у двох частинах: частина І. – К.: ВГІ НАОУ, 2002. – 207 с.

7. Макаревич О.П. Психологічна підготовка особистості до поведінки в складних ситуаціях: Навч.-метод. посіб. – К.: ВГІ НАОУ, 2000. – 188 с.

8. Маклаков А.Г. Военная психология. – М., 2004.

9. Малкина-Пых И.Г. Экстремальные ситуации (справочник психолога). – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 960 с.

10. Норман Коумпленд. Психология и солдат. –М.: Воен-издат, 1958.-136с.

11. Проблемы военной психологии. Хрестоматия. – Минск, 2003.

12. Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ: навчально-методичний посібник. – К.: КВГІ, 1998.

13. Ягупов В.В. Військова психологія. – К.: Либідь, 2005. – 654 с.

14. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 448 с.

Тема 32. Психологічна підготовка особового складу до бойових дій

1. Сутність психологічної підготовки військовослужбовців до бойових умов.

2. Основні методи психологічної підготовки особового складу до бойових дій.

Досвід війн і збройних конфліктів переконує в тому, що підрозділ більш стійкий у бою, якщо складається з людей, які пройшли відповідну професійну та психологічну підготовку і мають досвід діяльності в екстремальній обстановці. Командир і підлеглі в цьому випадку добре знають один одного, їх зв'язує загальна відповідальність за виконання завдань. У такому підрозділі сильніше довір'я, товариство, дружба, упевненість один в одному, вище злагодженість у загальній бойовій роботі, ніж в підрозділі, який створено з випадкових, не знаючих один одного, військовослужбовців. Чеченський досвід показує, що значні втрати російських військ значною мірою були обумовлені тим, що підрозділи, які брали участь у бойових діях, формувалися незадовго до активних бойових дій і не мали достатньої згуртованості. Таким чином, стає очевидним, що дуже велике значення необхідно приділяти морально-психологічній підготовці особового складу до дій в екстремальних умовах сучасного бою.

1. Сутність психологічної підготовки військовослужбовців до бойових умов

Сутність психологічної підготовки полягає у формуванні в особового складу таких морально-психологічних і бойових якостей, які забезпечують високу ефективність його діяльності в умовах сучасної війни. Це зумовлює її зміст, тобто головні завдання і специфіку різних видів психологічної підготовки воїнів із урахуванням специфіки їхньої навчально- бойової діяльності.

Психологічна підготовка має дві основні мети: формування психологічної стійкості і психологічної готовності. Ці якості формуються у процесі відпрацьовування всіх необхідних навчально-бойових ситуацій на заняттях і навчаннях, які проводяться в умовах, наближених до реального бою. Завчасно у воїнів формується психологічна стійкість. Це – система психічних якостей воїна, яка визначає його потенційну можливість долати труднощі сучасної війни й успішно виконувати отримане завдання.

Якості, які становлять психічну стійкість, досягаються моделюванням у ході навчань майбутньої бойової діяльності воїнів в умовах війни. Крім того, безпосередньо перед виконанням конкретного бойового завдання формується стан психологічної готовності. Психологічна готовність – це націленість і змобілізованість психіки воїнів на подолання майбутніх бойових труднощів, яка забезпечує результативність і якість виконання бойових завдань, адекватно їх складності, значущості та важливості.

Основні структурні елементи психологічної готовності:

Мотиваційний – прагнення подолати труднощі майбутнього бою і розуміння необхідності їх подолання, оцінка своїх можливостей щодо управління психічними станами та діями на основі раніше накопиченого досвіду тощо.

Емоційний – переживання почуття впевненості або сумніву в своїй готовності до подолання труднощів сучасного бою. Найголовніша справа – це навчити воїнів боротися зі страхом, який паралізує їхню розумову діяльність. Страх – природне явище. У будь-яких умовах небезпеки воїн, у якого нормально функціонує психіка, відчуває страх.

§ Свідоме розуміння мети бойового завдання.

§ Цілеспрямована дія або бездіяльність призводить, навпаки, до перемоги страху.

§ Перебування воїнів у групі (не залишати воїна на самоті).

§ Знання сутності страху й прийомів боротьби з ним.

§ Виховання відваги, що становить наступний компонент психологічної готовності.

Вольовий компонент свідчить про здатність долати труднощі сучасного бою, сміливо діяти.

Виходячи із змісту психологічної підготовки, необхідно виділити три її види:

Зміст і завдання кожного виду психологічної підготовки відрізняються. В ході загальної психологічної підготовки у воїнів формується усвідомлення необхідності виконання свого конституційного обов’язку, впевненість у своїх силах і бойовій техніці, правдиве уявлення про характер сучасної війни, засоби її ведення, труднощі, які необхідно подолати для перемоги. Загальна психологічна обстановка тісно пов’язана з гуманітарною підготовкою. Часто вона провадиться в межах того ж самого заняття. Завданнями загальної психологічної підготовки є:

· формування у воїнів психологічної готовності до початку війни, до першого бою;

· формування психологічної стійкості воїнів;

· виховання в особового складу віри в силу і надійність нашої зброї та бойової техніки;

· формування психологічної готовності військового підрозділу до активних та узгоджених дій;

· підготовка офіцерського складу до ефективного управління особовим складом в умовах сучасного бою;

· накопичення особистого досвіду напруженого стану психіки і поступове зняття цієї напруженості;

· функціональний розвиток психіки військовослужбовця і формування на цій основі особистості воїна тощо.

Специфіка діяльності різних видів збройних сил, родів військ потребує її врахування в здійсненні психологічної підготовки. Тому поряд із загальними завданнями психологічної підготовки вирішуються й специфічні.

Спеціальна психологічна підготовка повинна враховувати специфіку роду військ і бойової спеціальності. З цією метою на заняттях створюється обстановка, яка характеризується напруженістю, наявністю елементів ризику і раптовості, необхідністю прийняття нешаблонних рішень в умовах обмеженого часу та високої відповідальності за результати військової діяльності. Методичною основою для організації спеціальної психологічної підготовки є професіограми провідних військових спеціальностей, під якими розуміють системний опис професіональної діяльності спеціалістів. Вони дають опис професійно важливих рис і якостей, які повинні формуватися у процесі бойової та гуманітарної підготовки.

Цільова психологічна підготовка слугує для забезпечення вирішення конкретних завдань: маршу, бойового десантування, наступу тощо. Вона може бути розподілена на ряд етапів:

1 етап - перед виконанням бойового завдання відбувається мобілізація особового складу на виконання завдання;

2 етап - безпосередньо в ході виконання бойового завдання - підтримання бойової готовності, бажання до прояву ініціативи, попередження негативних психічних станів;

3 етап - після виконання бойового завдання - зняття психічної напруженості, відновлення бойової готовності, підтримання пильності, попередження благодушності та розслабленості, мобілізація особового складу на виконання нових бойових завдань.

Психологічна підготовка особового складу поряд із іншими компонентами включає формування психології військового колективу. Позитивно спрямована психологія колективу активно впливає на поведінку воїна, характер сприйняття їм подій і умов обстановки, дисциплінує його. В той же час негативна спрямованість психології колективу може виражатися у хибному колективізмі, круговій поруки, у групових порушеннях військової дисципліни тощо.

Процес психологічної підготовки у загальному вигляді здійснюється таким чином. Спочатку воїнів докладно інформують про особливості й умови бойової діяльності, про труднощі виконання бойового завдання і про шляхи їх подолання. В ході бойової підготовки моделюється зовнішня картина бойових дій, динаміка виконання бойових завдань, тобто такі умови бойової обстановки, які, відображаючись у свідомості воїнів, викликали б психічні реакції, подібні до тих, які можуть виникнути в реальному бою. Воїни на практиці включаються в активну навчально-бойову діяльність подолання труднощів і перешкод, характерних для бою, і цим самим оволодівають своєю військовою спеціальністю. Насиченість занять і навчань психологічними факторами бою спочатку створює в особового складу значну психічну напруженість. При цьому пояснення воїнам необхідності подолання труднощів і виконання поставленого завдання формує в них стійкі мотиви успішного виконання своїх обов’язків у навчальному бою. Ці мотиви стають ще стійкішими, якщо воїни самостійно аналізують важливість виконання наказу, необхідність подолання перешкод сучасного бою. Формування мотивації бойової діяльності допомагає воїнам легше морально підготуватися та мобілізувати свої можливості, переборюючи при цьому психічну напруженість, та виконувати поставлене завдання.

Бойові дії проходитимуть в умовах проведення противником широкомасштабних психологічних операцій і будуть відрізнятись рішучим і високоманевреним характером, динамічністю і напруженістю, швидкими і різкими змінами обстановки, широким застосуванням різноманітних прийомів, способів і засобів збройної боротьби. Для них буде характерною обстановка надзвичайно високої інтенсивності інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців і місцеве населення районів локальних конфліктів.

У бою люди поводяться по-різному. В одних важка і небезпечна для життя обстановка бою викликає характерне бойове збудження, що призводить до загострення всіх органів почуттів, уваги, пам'яті і мислення, що сприяє цілеспрямованості й активності дій. В інших, навпаки, під впливом виникаючих у ході бою негативних почуттів і загального стану психіки може знижуватися чутливість, сповільнюватися реакція на зовнішні подразники, порушуватися координація і стійкість рухів і дій, послаблятися увага і пам'ять, що знижує чи ставить під загрозу результативність їхньої діяльності.

Людина, що піддалася сильному впливу негативних почуттів, особливо страху, розгубленості, нерідко втрачає контроль над собою, не вживає заходів самозахисту, погано орієнтується в обстановці і може бути охоплена панікою. Характер сучасних збройних конфліктів і війн визначає особливі вимоги до психологічної підготовки особового складу і, насамперед, до його готовності до ведення бойових дій. Вона складається з впевненості в перемозі, готовності до самовідданих дій, правильних уявлень про характер майбутніх бойових дій, прийоми, способи і засоби їх ведення, впевненості в силі своєї зброї, ефективності засобів захисту від зброї противника, віри у свою військову майстерність і командирів. Виховання відповідних якостей у ході бойової підготовки сприяє формуванню у воїнів внутрішньої психологічної готовності до захисту державного суверенітету і територіальної недоторканності Батьківщини.

Найважливішою вимогою до психологічної підготовки є формування в особового складу емоційно-вольової стійкості – здатності протистояти небезпеці, витримувати негативний емоційний і фізичний вплив на психіку воїнів у бойовій обстановці, а також формування надійності психіки – її здатності зберігати активність і забезпечувати результативність діяльності воїна в складних умовах бойових дій.

У всього особового складу незалежно від спеціальності необхідно в процесі бойової підготовки виховувати високі моральні й естетичні почуття: любов до Батьківщини, честь і гідність, почуття обов’язку й особистої відповідальності, героїчного і піднесеного, колективізм і військове товариство; моральні і вольові якості: чесність і правдивість, самовладання, мужність, стійкість (моральну і фізичну витривалість), сміливість, хоробрість (відвагу), ініціативність, рішучість і активність у діях; розвивати інтелектуальні якості: допитливість, швидкість мислення, професійну пам'ять, спостережливість, а також розвивати функцію сприйняття органів почуттів, швидкість реакції, координацію і стійкість рухів тощо.

У сучасних умовах великого значення набуває підготовка психіки всього особового складу до бойових дій вночі, до виконання самостійних бойових завдань малими групами у відриві від основних сил частини. Це може створювати несприятливий вплив на психіку воїнів і вимагає значно більших витрат моральних і фізичних сил особового складу.

Психологічна стійкість до нічних дій ґрунтується на чітких уявленнях про нічний бій і формується в результаті вироблення в особового складу міцних навичок дій у нічних умовах. Широке проведення нічних тактичних навчань, особливо з бойовою стрільбою, занять і стрільб із приладами нічного бачення, нічні вправи з технікою, водіння, пересування за азимутом, а також спеціальні вправи дозволяють особовому складу придбати необхідні навички ведення бою в нічних умовах і сформувати психологічну стійкість до нічних дій.

Таким чином, формування високих психологічних якостей являє собою процес цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю людини, на всю його психіку. Психологічні якості людини взаємопов'язані і формуються в єдності і взаємодії. Тому формування їх у ході бойової підготовки повинне здійснюватися як у комплексі, так і шляхом постановки конкретних завдань із розвитку окремих визначених якостей психіки воїнів у взаємодії з проведенням психопрофілактичних заходів.

2. Основні методи психологічної підготовки особового складу до бойових дій

Методи психологічної підготовки особового складу

Якісна психологічна підготовка й ефективне розв'язання її завдань досягаються умілим застосуванням різноманітних прийомів і способів впливу на психіку військовослужбовців у бойовій і гуманітарній підготовці. Ті прийоми і способи, які застосовують систематично і які дають позитивні результати, називаються методами психологічної підготовки. За характером застосування та впливу на психіку військовослужбовців дані методи поділяються на вербальні, практичні та методи емоційно-вольової саморегуляції.

До вербальних методів належать: переконання, навіювання, психологічна консультація. Головне призначення цих методів полягає у тому, щоб викликати бажані зміни у психіці воїнів і психології військового колективу, і на цій основі сформувати у них стійкі звички поведінки.

Переконання – основний метод психологічної підготовки, який забезпечує ефективність усіх інших методів психологічної підготовки, а також лежить в основі діяльності та поведінки військовослужбовця. Переконаннями є такі знання, які для військовослужбовця мають особистий смисл, тобто вони формують його свідомість і світогляд.

У процесі психологічної підготовки солдатів необхідно переконувати не лише словами, а й на власному прикладі, бо не даремно ж кажуть: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути". З цієї точки зору дуже корисними є зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни та сучасних локальних військових конфліктів: "афганцями", учасниками миротворчих операцій. Такі зустрічі, зазвичай, добре впливають на емоційно-вольову сферу особистості військовослужбовця.

У роботі з особовим складом офіцеру допомагає знання основних умов ефективності переконання:

- його особиста переконаність і захопленість військовою справою;

- всебічна та глибока професійна його підготовленість;

- знання й вміле використання індивідуальних психологічних особливостей військовослужбовців та елементів психології військового колективу;

- вміння контактувати з підлеглими, здобувати їх довіру;

- логіка, ясність і правдивість у викладанні матеріалу;

- відвертість, емоційність і власний оптимізм;

- уміння доводити, заперечувати та пояснювати різноманітні твердження, вміло використовуючи факти та приклади;

Таким чином, психологічний механізм переконання полягає в тісному його зв'язку із світоглядом і волею воїна. Переконання безпосередньо впливають на зміст мотивів діяльності воїна та формують його настанову. Переконаність – основа таких вольових рис, як мужність, рішучість, вірність ідеалам, стійкість, які допомагають йому успішно оволодівати необхідними навичками, долати труднощі військової служби.

Навіювання. Воно спрямоване до підсвідомості військовослужбовця, розраховане на некритичне сприйняття інформації і має на меті сформувати відповідні мотиви та вчинки. Різниця між переконанням і навіюванням полягає у тому, що перше спрямоване до логіки і розуму воїна, а друге – до підсвідомості та почуттів. Навіювання тісно пов'язане з переконанням, але, на відміну від нього, не потребує доказів. Чіткої межі між ними фактично не існує, оскільки дуже часто відбуваються взаємні переходи від навіювання до переконання і навпаки.

Навіювання – закономірне психологічне явище, що ґрунтується на особливій психологічній властивості – сугестивності. Сугестивність (нахил до навіювання) тією чи іншою мірою притаманна кожній людині і з часом стає характеристикою воїна, психіці якого властиві такі сприятливі до навіювання риси, як невпевненість у собі, низька самооцінка, почуття власної неповноцінності, покірність, довірливість, сором'язливість, полохливість, надмірна вразливість та емоційність, низький темп психічної діяльності.

Психологічна наука розглядає сугестивність як явище неоднорідне стосовно тієї чи іншої діяльності особистості. Взагалі, сугестивність – це нормальна властивість психіки воїна, але надмірна сугестивність, особливо за критичних обставин, може викликати дезорганізацію поведінки та паніку, і тому є вкрай небажаною. Протилежною рисою сугестивності є критичність. Навіювання можна успішно застосовувати в практиці психологічної підготовки військовослужбовців з метою активізації психічних резервів людини, формування настанов на успішне подолання труднощів військової служби взагалі і сучасного бою зокрема.

Навіювання може здійснюватись у двох формах: сторонній вплив та самонавіювання. Об'єктом сугестії може бути як окрема особистість, так і колектив. Джерелом навіювання може бути офіцер, військовий колектив, інші групи військовослужбовців, елементи психології військового колективу, різноманітні засоби масової інформації тощо.

Психологічна консультація. Це – один із найважливіших напрямків психологічної допомоги, що сприяє зняттю психологічної напруженості в колективі і у поведінці окремого воїна, пошуку оптимальних моделей поведінки в критичних ситуаціях. Психологічне консультування за допомогою спеціально організованого процесу спілкування сприяє усвідомленню воїном ситуації, висвітленню її причин, актуалізації додаткових сил і резервів для її подолання.

Розв'язання кожної психологічної проблеми під час психологічної консультації потребує від офіцера відповідного настрою та виконання низки умов.

1. Налагодження взаєморозуміння між офіцером і воїном, який звернувся за допомогою. Офіцер має переконати воїна, що він прагне допомогти і щиро зацікавлений його проблемами. Цьому сприяє така якість офіцера, як симпатія (вміння співчувати воїну, входити в його емоційний стан і співпереживати разом із ним).

2. Створення доброзичливого соціально-психологічного мікроклімату, коли воїн має можливість відверто висловитися.

3. Настанова на заспокоєння. Офіцер, враховуючи реальний психічний стан воїна, має допомогти йому оцінити ситуацію та навіяти стан спокою й оптимізму.

4. Офіцер допомагає воїнові зрозуміти причини ситуації, що склалась, і будує бесіду таким чином, щоб воїн сам схвалив свій психологічний діагноз.

5. Офіцер разом із воїном схвалює план подальшої поведінки, виходячи із ситуації, що склалася, й залишаючи право остаточного вибору за воїном. Такий підхід сприяє формуванню самостійності воїна, гартує його волю.

6. Закріплення психологічної настанови воїна на виконання прийнятого рішення за допомогою переконання або навіювання.

Таким чином, професійна майстерність офіцера, його глибоке знання психології особистості та спілкування, уміння побачити проблему очима воїна, вміле використання різноманітних прийомів психологічного впливу забезпечують успіх психологічного консультування.

До практичних методів психологічної підготовки належать психологічні вправи і тренування, метод аварійних ситуацій.

Психологічні вправи і тренування – це система багаторазових повторень, що стають дедалі складнішими, спеціальних дій та вчинків з метою формування у воїнів необхідних якостей особистості й посилення психологічної надійності військового підрозділу. До них належать: вправи і тренування на спеціальних тренажерах та імітаторах, подолання смуги перешкод, завалів, спеціальні спортивні ігри, психологічні вправи для розвитку пізнавальних, емоційних і вольових рис тощо.

Результатом виконання цих вправ і тренувань є здобуття воїном необхідних вмінь і навичок, які в бойовій обстановці допоможуть йому звільнитися від зайвих міркувань і зосередитись на виконанні бойового завдання.

Прийоми і засоби, які моделюють діяльність військового підрозділу й військовослужбовців у складних умовах (пошкодження зв'язку, електроживлення, аварії та передаварійні ситуації, вихід із ладу різноманітних технічних пристроїв тощо) становлять метод аварійних ситуацій. Такі ситуації створюються штучно, з метою викликання стресового стану різних ступенів у військовослужбовців. Поняття „стрес” (від англ. stress - тиск, напруга) використовується для визначення психічних станів індивіда в екстремальних умовах на фізіологічному, психологічному та поведінковому рівнях. Ті чинники, що викликають стрес, називаються стрес-факторами. Під час бойової підготовки можна застосовувати такі види стресів: фізіологічний (надмірне фізичне навантаження, високі та низькі температури, затруднення дихання) і психологічний (загроза, небезпека, інформаційне перевантаження), які впливають своєю сигнальною системою.

Методи емоційно-вольової саморегуляції. Особливість цих методів полягає в тому, що офіцери самі повинні в першу чергу досконало володіти методикою емоційно-вольової саморегуляції, бо особистий приклад офіцера в бойовій обстановці більш переконливий. Від його самовпевненості, рішучості, стійкості, мужності в більшості випадків залежить бойовий настрій підлеглих і їхня поведінка в екстремальних ситуаціях.

Цю роботу слід виконувати в два етапи. Спочатку необхідно настроювати воїнів на пізнання своїх індивідуально-психологічних особливостей, своїх сильних сторін і недоліків. З цією метою їх потрібно навчити методики самоспостереження, самоаналізу своєї поведінки і самооцінки. В pяді випадків з цією метою можна пpоводити анкетування, тестування, спостереження, бесіди тощо, які допомагають глибше і pізнопланово вивчити своїх підлеглих. За pезультатами цих досліджень необхідно оpганізувати індивідуально-виховну pоботу з ними для підведення до висновку в необхідності самовдосконалення.

Hаступний етап – озбpоєння воїнів навичками застосування методів самопеpеконання, самонавіювання, самотpенування, самоупpавління, самозаохочування, самоконтpолю тощо.