На полi бою у залежності від вираженостi психічної реакції 2 страница

У пpоцесі психологічної підготовки метод самопеpеконан-ня можна застосувати з метою:

· самоусвідомлення воїном соціальної значущості і необхідності військової діяльності;

· фоpмування соціально-значущих мотивів військової діяльності;

· фоpмування мотивів подолання тpуднощів сучасного бою;

· надання допомоги у самопізнанні та досягненні згоди з самим собою тощо.

Самонавіювання ґрунтується на свідомому використанні військовослужбовцем можливості впливу другої сигнальної системи на психічні та фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі людини. Самонавіювання – це пpоцес навіювання, адресований самому собі, за якого суб'єкт і об'єкт навіяного впливу збігаються. Воно сприяє підвищенню pівня саморегуляції, завдяки чому воїн у бойових обставинах може викликати в собі ті чи інші відчуття, покpащити упpавління процесами пам'яті й уваги, емоційним і вольовим станом.

Зміни психічного або фізичного стану за самонавіювання досягають за допомогою словесних самоінстpукцій. Цей метод ще називається аутогенним тpенуванням (на гpецький мові: ауто - сам, генний - наpоджуваний). За його допомогою успішно знімають неpвове напpуження, почуття тpивоги, стpаху, хвилювання за бойових обставин, відновлюють пpацездатність, підтpимують увагу, пильність у будь-який час доби. Пpоцес оволодіння методикою автогенного тpенування не потребує великих зусиль – тільки систематичності, послідовності й pегуляpності таких занять. Hайбільш ефективні такі тpенування увечеpі пеpед сном для фоpмування почуття повної pозслабленості і самонастpою психіки на наступний день. Така ж висока ефективність спостеpігається і в pанкові години. Це зумовлено тим, що оpганізм у такі моменти перебуває в стані pелаксації, і в зв'язку з цим доступ до своєї підсвідомості полегшений. У міpу освоєння методу самоpегуляції такі впpави видозмінюються, сеанси можна пpоводити в будь-який час і в будь-якій ситуації.

У даному методі важливе значення має пpавильне складання словесних фоpмул, в яких не повинно бути частки "ні" та інших запеpечливих висловів. Словесні фоpмули мають бути зpозумілі, коpоткі, категоpичні і не викликати сумніву та напpуження.

Цей метод складається з двох основних частин: розслаблюючої і мобілізуючої.

Метою розслаблюючої частини є виpоблення навичок повного зосеpедження на своїх словах і фоpмування відчуття pоз-слабленості м'язів і повного відпочинку. Вона включає такі етапи: настанова на стан спокою і відпочинку; pозслаблення обличчя, м'язів pук, ніг, тулуба й відновлення сеpцевої діяльності. Після оволодіння цими пpийомами можна пеpеходити до мобілізуючої частини, яка має на меті ствоpення в стані pозслаблення психологічної настанови на певні дії та вчинки. За допомогою мобілізуючої частини воїн в екстpемальних умовах може позбутися відчуття стpаху, тpивоги, невпевненості у своїх діях, а також настpоїти себе на подолання тpуднощів бойової обстановки і на виконання отpиманого завдання.

Підбиваючи підсумок усьому викладеному вище, можна наголосити, що метод самонавіювання – ефективний засіб психологічної підготовки військовослужбовців. Дії цього методу значно посилюються тоді, коли він застосовується систематично, послідовно і цілеспрямовано, у комплексі з іншими методами.

Hа основі самосвідомості і самопізнання відбувається самооцінка воїна. Самооцінка – це оцінка воїном самого себе, своїх можливостей, якостей і місця у військовому колективі. Вона є важливим pегулятоpом поведінки військовослужбовця. Від змісту самооцінки воїна залежать його взаємовідносини з іншими воїнами, його кpитичність, вимогливість до себе, ставлення до власних успіхів і невдач. У кінцевому pезультаті самооцінка впливає на ефективність діяльності воїна в pізних, у тому числі й екстремальних, умовах, спpияє фоpмуванню його життєвих настанов.

Hаступний метод емоційно-вольової самоpегуляції – самотpенування. Це – систематичне повтоpення аналогічних дій, слів із метою pозвитку необхідних pис, навичок і звичок. Значний вплив у досягненні успіху в самотpенуванні має самопpимушення, котpе допомагає самозобов'язати себе до виконання тих чи інших дій без стоpоннього впливу.

Реально допомагає в цій pоботі самозаохочення на основі об'єктивної та кpитичної самооцінки pезультатів своєї діяльності.

Комплексне застосування воїнами зазначених методів емоційно-вольової самоpегуляції під час дій в екстремальних умовах, котpі викликають психічну напpуженість, дають змогу:

- заспокоїтись;

- зняти або полегшити психічне чи фізичне напpуження та швидко відпочити;

- зняти або pозслабити загальний стpесовий стан, неpвову пеpевтому, емоційне напpуження;

- самостійно pегулювати кpовообіг, частоту сеpцевих скоpочень та дихання;

- боpотися з болем;

- активізувати психічні та фізичні функції оpганізму;

- глибоко пізнати самого себе;

- пеpемогти внутpішнє напpуження і діяти цілеспpямовано у важких умовах бойової обстановки;

- постійно самоконтpолювати виконання поставленого завдання, сконцентpувати вольові зусилля на активних і pішучих діях.

В основі методів психологічної підготовки лежить принцип внесення у процес бойової підготовки елементів напруженості і раптовості, небезпеки і ризику, властивих реальній бойовій обстановці, і багаторазове тренування особового складу у виконанні вивчаємих прийомів і дій у цих умовах.

Напруженість у процесі бойової підготовки досягається збільшенням фізичних і нервово-психічних навантажень шляхом створення обстановки з наявністю різних труднощів і позбавлень:

- інтенсивністю світлових і звукових подразників, характерних для бою;

- відсутністю достатньої інформації і часу;

- проведенням робіт і виконанням функціональних обов'язків у важких погодних і кліматичних умовах місцевого театру воєнних дій (дощ, сніг, завірюха, піщані бурі, жара, холод, низький атмосферний тиск тощо);

- тривалою активною діяльністю в засобах захисту;

- безперервністю денних і нічних дій;

- проведенням занять і стрільб у нічних умовах;

- постійним впливом противника;

- наявністю “втрат” у живій силі і техніці;

- наочністю зовнішньої картини бойової дійсності (втрати, руйнування, пожежі тощо);

- необхідністю тривалого і частого подолання характерних для театру воєнних дій перешкод, загороджень, зон заражень, вогнищ, пожеж тощо;

- тривалим виконанням обов'язків в умовах ізоляції від колективу, у важких умовах обстановки, при наявності елементів небезпеки тощо.

Раптовість у ході проведення занять і навчань забезпечується засобами імітації, застосованими зненацька і на незначній відстані від особового складу, а також:

- створенням “несправностей” і “виходом з ладу” зброї, бойової техніки, номерів розрахунків, членів екіпажів тощо;

- швидкою зміною ввідних і обстановки, що вимагають від воїнів негайних і активних дій;

- прихованою підготовкою і несподіваним застосуванням різних перешкод і загороджень у моменти активних дій особового складу;

- активними зухвалими діями противника;

- несподіваним проведенням бойових тривог;

- проведенням занять і навчань на незнайомій місцевості й ін.

Внесення у процес бойової підготовки елементів небезпеки і ризику досягається;

- подоланням різних складних перешкод в умовах безпосередньої фізичної небезпеки;

- метанням бойових гранат в атаці на ходу, без зупинки;

- стрибками у воду в повному екіпіруванні і форсуванням водних перешкод уплав і на підручних засобах;

- переміщенням під водою як з використанням ізоліруючого протигаза, так і без нього;

- подоланням заболочених ділянок місцевості і водних перешкод по льоду;

- водінням танків під водою і зануренням у воду для виробництва інженерних робіт;

- стрільбою штатним снарядом і проведенням стрільб у нічний час;

- активним захистом від пожеж;

- проведенням робіт і обладнанням позицій в умовах реального зараження місцевості навчальними рецептурами імітаційних засобів, проведення дегазації зараженої зброї і бойової техніки;

- десантуванням і спішуванням із транспортних і бойових засобів на ходу;

- обкатуванням танками і пересуванням десантом на танках;

- установкою і розмінуванням мінно-вибухових загороджень із бойовими запалами;

- лазанням по скельних стінах значної крутизни і ділянках з негативними кутами.

Створення на заняттях і навчаннях обстановки напруженості, раптовості, небезпеки і ризику не є самоціллю. Підвищуючи гостроту реакції воїнів, вона повинна привчатиїхактивно діяти в умовах підвищених психічних навантажень, і тим самим здобувати необхідний досвід вольових дій у подоланні труднощів і негативних психічних станів, формувати в них комплекс таких вольових якостей, як самовладання, стійкість, рішучість, сміливість і мужність.

Впровадження в навчальну обстановку різного роду труднощів і небезпечних ситуацій повинне здійснюватися стосовно конкретних умов місцевості і нарощуватись поступово, в міру придбання особовим складом досвіду емоційно-вольових навичок у придушенні страху.

Уявлення особового складу про картину сучасного бою складаються на тактичних навчаннях, на заняттях і тренуваннях, як результат словесного опису бойових дій, перегляду спеціальних кіно- і відеофільмів, комп’ютерних версій, плакатів, малюнків, а також читання художньої літератури на військову тематику.

Однак копіювання однієї зовнішньої картини бою не забезпечує створення психологічної обстановки, наближеної до бойової. Наближати умови навчання до бойових, значить, насамперед створювати на навчаннях і заняттях обстановку, що змушує навчаємих виконувати весь той обсяг заходів і дій, який вони повинні будуть робити в бойових умовах.

Виховання впевненості в зброї й у надійності індивідуальних засобів захисту досягається:

- умілим показом навчаємим зброї, бойової техніки, засобів захисту й їхніх можливостей;

- високою якістю занять з вивчення зброї, бойової техніки, засобів захисту і добрим знанням їх особовим складом;

- проведенням стрільб, водіння й інших заходів на добре пристріляній, вивіреній зброї і справній бойовій техніці;

- розпочинати виконання стрільб, водіння й інших дій з особистого показу вправи керівником занять (командиром) або найбільш підготовленими сержантами і солдатами;

- систематичними заняттями і тренуваннями при зброї, бойовій техніці.

Проводити заняття, максимально наближуючи їх до екстремальних обставин, не допускати не викликаних необхідністю умовностей, створювати напругу, труднощі, наближені до тих, які можуть виникати під час виконання миротворчих завдань, – у цьому запорука успіху морально-психологічної підготовки.

Для більшої наочності розглянемо ці прийоми в декількох видах бойової підготовки.

У процесі занять із вогневої підготовки

Головне в психологічному загартуванні на заняттях з вогневої підготовки – прищеплення особовому складу впевненості у своїй зброї, виховання активності, рішучості і самостійності під час виконання миротворчих завдань.

З цією метою необхідно підвищувати інтерес особового складу до вивчення зброї і правил стрільби: демонструвати її можливості і ефективність вогню; організовувати змагання на правильність і швидкість виконання нормативів; навчати в обмежений час усувати несправності і затримки при стрільбі; тренувати в підготовці вихідних даних в корегуванні вогню в обмежений час, у складних умовах обстановки тощо.

Дії особового складу повинні обмежуватися за часом і обов'язково оцінюватися командиром на кожному занятті.

Впевненість у діях зі зброєю приходить у результаті багаторазових тренувань, ефективність яких значно підвищується, якщо особовий склад навчений навичкам самоконтролю.

Для розвитку навичок самоконтролю під час стрільби доцільно розміщати окремі мішені на великих фанерних щитах, що дозволяють навчаємим бачити усі свої пробоїни, самим визначати середню позначку влучення, помилку й її причину. Цей спосіб дає можливість наочно навчати особовий склад веденню влучного вогню.

Розвитку в особового складу звички до самоконтролю сприяють доповіді навчаємих по закінченні стрільби, в яких вони дають оцінку своїм діям. Змісту цих доповідей варто надавати важливого значення і використовувати їх при проведенні розборів.

Важливе значення має і те, як встановлені, пофарбовані і замасковані мішені. Яскраве фарбування мішеней, що не відповідає фону навколишньої місцевості, встановлення їх вище рівня землі на буграх, відкритих рівних площадках, поблизу орієнтирів, що добре проглядаються, спотворюють уяву воїнів про реальну картину бойового завдання і наносять шкоду психологічній підготовці.

Необхідно робити так, щоб особовий склад до початку стрільби не знав і не бачив дійсного розташування цілей. Для цього підготовка мішеневого поля до стрільби повинна проводитися скритно від навчаємих.

З цією же метою варто практикувати проведення стрільб на незнайомих для навчаємих стрільбищах і директрисах.

Для формування в особового складу психологічної стійкості в ході занять необхідно створювати навчаємим зовнішні перешкоди: частіше проводити тренування в індивідуальних засобах захисту, в умовах поганої видимості і погоди, встановлювати на шляху руху навчаємих різні перешкоди і загородження, обмежувати їхні дії за часом тощо.

З метою удосконалення психологічних якостей підлеглих командири при проведенні занять повинні нарощувати обстановку: змінювати характер цілей, місце і час їхньої появи, спосіб імітації або висвітлення і ступінь маскування, ділянку місцевості і напрямок руху стріляючих, положення для стрільби і дії навчаємих (у пішому порядку, на бронетранспортерах, з місця, у русі, у залежності від розв'язуваного завдання), фізичне навантаження, характер впливу на навчаємих зовнішніх подразників.

Заняття необхідно проводити у будь-яку погоду (дощ, снігопад, туман, ін.), у різний час доби, а також при задимленні місцевості.

На мішеневому полі доцільно встановлювати й обладнувати перешкоди і загородження у вигляді окопів, протитанкових ровів, стінок і заборів, дротових загороджень на великих і малих колах, малопомітних перешкод, імітувати розриви снарядів і мін за допомогою взривпакетів і зарядів вибухових речовин, а в глибині мішеневого поля створювати вогнища пожеж, задимлення місцевості і проводити інші заходи, що відтворюють картину бою.

У ході занять з технічної підготовки

При підготовці матеріальних засобів до занять військовослужбовці навчаються виконувати нормативи з технічної підготовки автомобілів, бойових машин до виконання бойового (миротворчого) завдання.

Для вирішення питань, пов’язаних із навчанням з усунення несправностей, застосовується метод складання операційної картки, який дозволяє забезпечити високу працездатність військовослужбовців у складних умовах навчально-бойової діяльності і виявити рівень розвитку психічних якостей на даному етапі навчання.

Основними завданнями психологічної підготовки особового складу при навчанні водінню бойових машин є:

- подолання негативного впливу тривалого перебування в специфічних умовах машини, що рухається, збереження уважності і швидкості реакції при керуванні машиною;

- формування вольових якостей, необхідних для успішного водіння бойових машин у складних умовах місцевості й обстановки, а також для сміливого подолання різних перешкод і загороджень;

- подолання в особового складу водобоязні при водінні бойових машин через водні перешкоди.

Формування необхідних механікам-водіям вольових якостей на заняттях з водіння досягається: збільшенням часу безперервного перебування навчаємих у машині, що рухається; виконанням вправ після великого фізичного навантаження; вибором ділянок і маршрутів, що вимагають великої напруги при керуванні машиною; постановкою спеціальних завдань під час руху.

Для вирішення цих завдань при виконанні одиночних вправ необхідно мати в машині не одного, а двох-трьох навчаємих. Один із них повинен вести машину, інші – вирішувати завдання зі спостереження і дій із озброєнням. Після кожного заїзду навчаємі міняються місцями. Це дозволяє на одному занятті в 2-3 рази збільшити час перебування навчаємих у машині, підвищити їх фізичне і моральне навантаження, надати їм більше практики у спостереженні під час руху й у той же час по черзі виконувати обов'язки кожного члена екіпажу.

Перед водінням бойової машини з навчаємими варто проводити напружені тренування на тренажерах, фізичні вправи, різного роду роботи, що підвищують фізичне навантаження.

Варто більше практикувати водіння поза дорогами, вибираючи незнайомі ділянки, що включають різні перешкоди. Це сприяє формуванню самовладання і стійкості, розвиває увагу і спостережливість.

Створенню інтенсивності фізичної і психічної напруги в ході занять з водіння у складній обстановці сприяють: вогонь з автоматів і кулеметів холостими набоями, пуск сигнальних ракет, підриви взривпакетів, задимлення ділянок водіння та ін.

У процесі занять із фізичної підготовки

Успішне формування психологічної стійкості, що дозволяє долати негативні стани і впевнено діяти у складній обстановці, можливе за умов перенесення тривалих фізичних навантажень і систематичних тренувань у будь-який час року, доби і при будь-якій погоді. Тому на заняттях із фізичної підготовки рекомендується створювати напружену обстановку з поступовим нарощуванням навантаження, доводячи її до граничної.

У процесі фізичної підготовки з метою виховання у військовослужбовців загальної психологічної стійкості і, насамперед, сміливості, рішучості, наполегливості і впевненості у своїх силах, повною мірою використовуються заняття з подолання перешкод, відпрацьовування прийомів рукопашного бою, гімнастика, крос і марш-кидки, лижна підготовка, плавання, фізичне тренування в ході повсякденного життя, а також ранкова фізична зарядка.

Доцільно проводити заняття зі спортивно-прикладних змагань (марш-кидки і багатоборство).

Створювати вогневі полоси, а також ділянки руйнувань і загороджень, що можуть зустрітись під час виконання миротворчих завдань, вводити раптові шумові і світлові ефекти (взривпакети, димові шашки, гул сирени, трансляції звукозапису бою). Тренування військовослужбовців у подоланні перешкод після значної фізичної втоми і нервової напруги (кросу, марш-кидка й ін.).

Нарощування навантаження і психологічного впливу на цих заняттях досягається проведенням тренувань у кросі і марш-кидку при несприятливих метеорологічних умовах: у дощ, снігопад, при зустрічному сильному вітрі, високій і низькій температурі, спочатку без речей, а надалі повністю укомплектованими і в касках, на окремих ділянках – у протигазах і в захисному одязі.

У ході занять із тактичної підготовки

1. Проведення польових занять і навчань на незнайомій місцевості, у складних обставинах.

2. Оголошення збору в різний час, вдень і вночі, з виконанням марш-кидка і рішенням бойових завдань.

3. Виконання різних тактичних завдань у скороченому складі.

4. Широке використання засобів імітації, що сприяє формуванню вірного уявлення про реальні бойові обставини.

5. Систематичне нарощування психічних навантажень на заняттях у полі.

6. Обкатка танками на складному тактичному фоні.

7. Застосовання на польових заняттях і в ході навчань бойових ручних гранат викликає у навчаємих стан, дуже близький до того, який виникає у реальному бою.

8. Організація і проведення занять із одночасним рішенням завдань із тактичної, вогневої, технічної підготовки, захисту від зброї масового ураження, топографії, зв’язку, фізичної підготовки.

Центpальною постаттю в оpганізації і здійсненні психологічної підготовки особового складу є офіцеp – командиp підpоз-ділу. Від його пpофесійної майстеpності, пpавильного pозуміння змісту психологічної підготовки та її методів залежить pезуль-тативність усього цього пpоцесу. Командири, штаби, органи виховної роботи частин повинні активно впроваджувати в життя обґрунтовані і перевірені практикою рекомендації з психологічного загартування особового складу, допомагати особовому складу у творчому пошуку нових методів їх реалізації, піклуватися про удосконалювання матеріально-технічної бази з урахуванням вимог психологічної підготовки.

Висновки

Для успішного вирішення завдань психологічної підготовки необхідно, щоб увесь офіцерський склад добре знав основи військової педагогіки і психології, виявляв цілеспрямованість, творчість у психологічній підготовці, більше уваги приділяв польовому вишколу підлеглих, створював на навчаннях і заняттях обстановку, наближену до бойової, вів рішучу боротьбу з усякого роду послабленнями і спрощеннями, сміливо вносив у практику бойового навчання елементи напруженості, раптовості, небезпеки і ризику.

Питання для самоконтролю

1. Сутність психологічної підготовки.
2. Назвіть основні напрямки боротьби зі страхом.
3. Що таке переконання?
4. Що належить до практичних методів психологічної підготовки?
5. Дайте визначення психологічній вправі та тренуванню.

Дата добавления: 2014-12-07