КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Теріторіальні спільноти
Ий тип взаємодії людей із природою - розміщення (поселен-ня) у природі. Ці процеси протікали більш вільно і стихійно, але вони також мають свої історичні особливості і закономірності. На базі поселень утворяться територіально-поселенські спільноти людей. Им типом такої взаємодії є праця, економічна діяльність. Праця – перетворювальна діяльність людей, являє собою «обмін із природою речовиною й енергією» (К.Маркс), в результаті чого виникає Лекція 6. СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ - ПОСЕЛЕНСЬКІ СПІЛЬНОТИ.
Соціальна екологія - окрема галузь у соціології (деякі вважають її самостійним науковим напрямком). Вона вивчає закономірності взаємодії природи і суспільства, зберігання і захисту умов буття людини (як природних,так і соціальних). Тому її проблематика відрізняється від власне екології, де мова йде тільки про біологічні процеси, захист природи від людини. Соціальна екологія - це спроба зберегти людство від самого себе. Можна виділити два типи взаємодії людини з природою: «штучне середовище» або «друга, олюднена природа» - Архо - техно-сфера:будинки, комунікації, системи доріг, енергетичних мереж, устаткування, технічні системи. Праця є об'єктом керування і цілеспря-мованого розвитку. Цьому буде присвячена наступна лекція. Обидва типи взаємодії зв'язані один з одним. У соціальній екології виділяють різні рівні аналізу процесів і рішення проблем взаємодії з природою: локальний (саме поселення), районний, регіональний, національний і глобальний. Соціологія регіонів - вивчає закономірності територіальної організації соціального життя і планомірної зміни соціального вигляду регіонів.Соціальний вигляд регіону відбиває,по-перше, територіальна своєрідність природної, матеріальної й економічної бази соці-альних стосунків.По - друге, демографічні, етнічні, господарські особливості населення, що проживає на території регіону. Через неоднорідності складу населення і народногосподарського комплексу різних регіонів виникла необхідність у появі такого напрямку в соціології. Його задача - обгрунтувати шляхи і форми відносно рівних (і безпечних для життя і здоров'я населення) соціальних умов проживання і розвитку у різних регіонах країни. Що припускає вивчення історичних,природно-кліматичних,культурних,соціально-економічних і тощо особливостей того або іншого регіону, також потреб і життєвих планів населення, перспектив і прогнозів розвитку регіону. Включає пошук шляхів оптимізації техніко-економічних, соціо-культурних і природно-захисних програм подальшого розвитку. Програми і плани соціального розвитку регіону повинні бути засновані на серйозних дослідженнях не тільки технологів, екологів, архітекторів, але і соціологів. Основна задача гармонизувати інтереси терріторіальних спільнот с інтересами розвитку регіона як цілого, а також інтереси розвитку регіонів з інтересами держави. Показники яки допомагають встановити межи регіонів таки: 1. Істория кожної терріторіальної громади. 2. Рівень соціального розвитку 3. Єкономични умови та структура 4. Соцальний склад населення 5. Природні умови та богатства Це актуально для України сьогодня, бо плануєтся Адмініст-ративна реформа, та перерозподід граніц регіонів з наданням їм більш повноважень по самоуправлінню. Сучасний етап взаємовідносин суспільств і природи зв'язаний із посиленням техногенного «тиску» на природне середовище, інтенсивності, концентрації виробництв і росту поселень (великих). Зміни настільки колосальні, що «штучне» середовище домінує над природним, а урбанізовані зони розрослись, майже поглинувши незайману природу. Зміни йдуть практично на всіх рівнях: власної території (села, селища, міста); ареалу, що примикає (поглинання приміських зон, агломерати на багато кілометрів, злиття адміністративних меж); урбанізація сільської місцевості і вільного простору між поселеннями (лінії електропередач, рекламні щити, сервіс,дороги, трубопроводи, залізнична полотнина і т.д.). Звідси роздроблення і зміна природних ландшафтів (їхній вид, грунт, рослинність, водойми), скорочення розмірів незайманої природи, клаптевий характер сільського пейзажу, зростають контакти і міграції «село-місто». Поняття «життєве середовище» - ширше, ніж поняття «природне» або «навколишнє середовище». Життєве середовище включає природні, технічні, архітектурні, національно-психологічні, соціо-культурні характеристики і чинники. Зберігання сприятливого і безпечного життєвого середовища - задача усіх, хто займається будівництвом, плануванням і розвитком людських поселень. Представники чиказької школи соціальної екології Л.Козер і Р.Парк, вважали неминучим протиріччя і конфлікти між природним і соціальним середовищем, а також боротьбу інтересів між соціальними групами і спільностями за кращі умови життя, але вони розробляли технології мирного врегулювання цих конфліктів, нейтралізацію негативних тенденцій і використання позитивної енергії конфліктів на благо розвитку співтовариства і соціуму. Сприйняття життєвого середовища і його оцінки лежать в основі поведінки і мотивації наступної дії особистостей і соціальних груп. Польський вчений М. Черноушек у роботі «Психологія життєвого середовища» відзначав, що життєве середовище виконує наступні функції: 1. Є джерелом інформації для людини, допомагаючи передбачати події і приймати рішення (будувати плани), а також зв'язувати дії індивіда з діями соціальних груп. 2. Виступає ареною (полем, сценою) реализації сил і можливостей. Тут людина або група впливають на середовище, змінюючи його. 3. Зворотній зв'язок - історично сформоване середовище впливає і диктує моделі поведінки, світогляд особистості, формуючи культуру, смаки і навички людей. («габітус» П.Бурдьє) При сприйнятті середовища сучасні люди використовують готові схеми і кліше, те, що називається «ТОЧКА (КУТ) ЗОРУ». Вона ВІДБИВАЄ ОСОБИСТИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД, СОЦІАЛЬНИЙ СТАН І СТОСУНКИ (ПЕРЕКРУЧЕНЕ СПРИЙНЯТ-ТЯ) СУБ'ЄКТА до середовища. Ці судження й оцінки стосуються переваг міського або сільського життя, судження про різні соціальні групи (забобони, стереотипи - національні, класові, культурні),про суспільство, в якому вони живуть. Наприклад, заміські будинки «нових» багачів лише в їхній свідомості нагадують замки, на ділі вони відтворюють барачне або камерне мислення своїх власників. Сприйняття будь-якого середовища будується по схемі МИ - ВОНИ,СВОЄ - ЧУЖЕ,БАТЬКІВЩИНА - ЧУЖИНА,ЦЕНТР – ПЕРЕ-ФЕРІЯ.Останнє кліше найбільш універсальне.Будь-яка людина ставить себе в центр і судить про події, думкою окреслюючи коло з тієї точки, на якій вона стоїть (у соціальному просторі, у культурному розвитку). Це і називають кругозір особистості (наскільки далеко вона бачить, як широко здатна мислити). Центр будь-якого рівня має особливу цінність, його переваги реальні або приписувані. Особлива цінність і значення центру зв'язанї з розміщенням там найбільш важливих стратегічних, соціальних і куль-турних об'єктів, органів керування. Звідси нерівність можливостей про-живучих у центрі і на околиці. Хоча житло може бути менше комфор-табельним, а рівень життя дорожчим, але житель центру сприймається як володіючий особливими можливостями і перевагами (престижно) в очах інших жителів (тому ціна на квартири вище). Стереотипи всі ви-никають під впливом дитячих вражень, оточення, сім'ї, впливу школи, ЗМІ, мистецтва, реклами. Виховує і саме середовище (воно несе не тільки інформацію, але й оцінки, цінності, преваги, поняття «норми» і «природності»). Марк Захаров з гіркотою писав, що низькі естетичні смаки і дурні навички закономірні в дітей, що виросли в обшарпаних під'їздах із матюками на стінах, у покручених ліфтах, подвір’ях, заси-паних сміттям, гаслах комунізму, множині пам'ятників керівникам, усі на одну особу і стилістику. А також впливає приклад батьківського поведінка в побуті і на дозвіллі. Довгий час, у тому числі в архітектурі і будівництві, панував функціональний прагматичний підхід до життєвого середовища, якийігнорував соціальні і психологічні механізми його впливу на людей, які живуть у ньомуТак були перекручені культурно-історичні параметри поселень, виникло більшість сучасних соціальних, екологічних проблем, відбулося відчуження особистості від середовища- вона його не сприймає як свою бажану територію. Англійський архітектор Пітер Сміт у роботі «Динаміка урбанізму» відзначає, що 90% архітектурного й урбанізованого середо-вища, в силу відчуженості, сприймається сублімовано (несвідомо витискається), особливо це стосується негативних вражень:старі стіни, зміна вивісок на магазинах, плями на шпалерах, рекламні плакати. Більшість людей на них не зауважує і не може відтворити. Але враження, потрапляючи в підсвідомість, впливають на почуття і поводження індивідів. Життєве середовище завжди структуроване: країна, округ (область, регіон), повіт, сільський район, місто, селище, село, хутір, район міста, мікрорайон, квартал, вулиця, двір, будинок, робоче місце, місце відпочинку. Саме дані елементи підлягають оцінюванню, вони впливають і виховують. До кожного з них люди пред'являють визна-чені вимоги й оцінюють їхні якості на основі соціальних життєвих стандартів становища. Поліпшення загальної економічної і соціальної ситуації в більшій системі поліпшує положення в меншій, але не відразу. І навпаки: в стані кризи занепад в елементах системи відбувається не одночасно і з різними наслідками, багато в чому це залежить від місцевих органів самоврядування, активності і культури населення. Зміни в життєвому середовищі призводять до зміни у вимогах і стандартах якості життя і типу забудови: бараки, комуналки –сталінки, хрущовки, тепер і висотки вже застаріли. Перша іноземну делегацію на ж/м Перемога запитала «будинки бідних ми бачили, але де живе ваша еліта?». Цікаво, яку частину простору особистість сприймає «своєю» - батьківщина або місце існування до кінця життя або тимчасове перебування, місце роботи. Життєвий простір із погляду соціальної екології є цілісним тільки в зв'язку з діяльністю людей, із реалізацією їхніх життєвих планів, спрямованістю і мріями, втіленими в матеріально -об'єктивних просторових формах з обліком особливостей епохи, моди, етносу й ін. Наприклад: «Мій дім- моя фортеця», «треба побудувати будинок, посадити дерево, виховати сина» або «Межа мого світу - це межа моєї мови» (Л. Вітгенштейн), «Наш будинок -Росія», «Ми -діти світу», «Земля –наш будинок»…… Характеристики життєвого середовища. Життєве середовище може бути перенасиченим стреси або порожнім фобії (порожнього або замкнутого простору), різноманітним (із погля- ду глядацької і звукової інформації) і одноманітним, монотонним нудьга. Все це стосується пейзажу, архітектури, комунікації, пропаганди, робочого місця. Люди шукають розмаїтості, але не над-мірної, інакше - загроза притуплення порога сприйняття і переживань (діти з 3-4 років, виховані на комп'ютерних іграх і телевізійних триле-рах і стрілялках, - позбавлені емпатіі). Крім того, на оцінки, навички і смаки впливають сприйняття, професія, походження й особистий досвід, тому вони стратифіковані, існують загальні вимоги до життєвого середовища: Ø Безпека, захищеність у широкому розумінні (так з'явилися перші поселення); Ø Зручність, комфорт, приємність - задоволення від середовища; Ø Краса (естетичні вимоги). Безумовно, вони стратифіціровані, тобто модифікуються і наповнюються різним змістом і критеріями в різних соціальних, демографічних і етнічних групах. Інтегральною характеристикою життєвого середовища є понят-тя «Якість життя», - що відбиває можливості, які те або інше життєве середовище (поселення, країна) дає особистості для її життя і розвитку. ООН прийнята оцінка розвитку країн за показ-ником Індексу людського розвитку, куди входить рівень освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, безробіття, споживання, відпочинку і т.д. (декілька десятків показників). Якість життя оцінюється за численними параметрами як дослідниками, так і простими громадянами. Останні результати своїх оцінок втілюють у поведінкове прагнення до закріплення або міграції в даному середовищі. Сучасні установки соціального планування розраховані на стандартного середнього споживача і не враховують тенденції якісної диференціації способу життя малих соціальних груп, які проживають пліч-о-пліч один з одним. Наші політики продовжують керуватися «Афінською хартією» (1928 р.), що висунула три виміри головних сфер життя людини -праця, побут і відпочинок. У дійсності споживач сучасного житла виявився набагато складніше усереднених уявлень, а коло його інтересів набагато багатше, поведін-ка менш передбачена, соціальний статус більш різноманітний, і його важко визначити. Архаїчне середовище, у якому люди розвивалися багато століть, виявилося більш привабливим, ніж сучасне, урбанізоване і типове, яке місцева влада пропонує людям у вигляді єдино можливої моделі його благополуччя й удосконалювання. ТИПИ ПОСЕЛЕНЬ І СОЦІАЛЬНО- На лекції з соціальної структури ми вже розглядали поняття «соціальна спільнота» - група людей, об'єднаних конкретними ознаками. Сьогодні познайомимося ще з одним таким об'єднанням. Соціологія розселення - вивчає кореляції між соціальним розвитком людей і їхнім місцем в системі розселення. Розселення- розподіл поселень по населеній території, розподіл населення по поселеннях і розміщення людей у межах поселення. Розселення зумовлене розвитком продуктивних сил (стосунки «суспільство-природа») і характером соціальних відношень («сус-пільство-людина»). Розселення стає соціологічною категорією в силу трьох причин: 1. До визначеного історичного часу воно носить диференційований характер (люді селяться свєю соціальної сттратою “серед своїх”). 2. Чинники соціально-економічного розвитку детермінують функціонування розселення як сукупності територіально локалізованих поселень. 3. Поєднання людей і вищезгаданих умов у тих або інших поселеннях стає передумовою їхнього об'єднання в соціальні спільноти особливого роду, а значить і в предмет соціології. Соціально-територіальні спільноти - це сукупності людей, об'єднаних об'єктивною єдністю відношення до конкретної господарсько - освоєної території. Самі люди можуть усвідомлювати або не усвідомлювати (не мати почуття) приналежність і спільність за даною ознакою. Поселенські спільноти, на відміну від професійних або етніч-них мають тільки одну загальну ознаку - місце проживання. Всі інші параметри включають їх в інші стратифікаційні групи. Тим самим, поселенські спільноти можуть бути більш –менш однорідними чи різнорідними (гетерогенними) у соціальному розумінні, подібно суспільству в цілому. Вони складаються із різних вікових, професійних,етнічних,соціальних,культурних груп. Тому структура народо- населення країни або селища описується за пропорціями тих або інших груп і тенденціями їхньої мобільності. Дослідник великих міст Шнорре (1973) додав ще одну важливу ознаку для поселенських спільнот: «члени цієї спільноти залежать один від одного в повсякденному житті (сусіди, глядачі, покупці, учасники вуличного руху ) і здійснюють багато видів діяльності, задовольняючи свої потреби і потреби інших членів спільноти». Втім це занадто широке визначення, до нього можна віднести сім΄ю або комуну. Хоча комуна або громада (релігійна, етнічна, територіаль-на) - теж селиться і діє на визначеній території, навіть якщо вона постійно мігрує. Виділяють такі типи поселень: місто (велике середнє, мале), селище (проміжна стадія) і сільський район (село, хутір, ферма), а також передмістя. У СРСР був ще такий симбіозний кентавр, як «селище міського типу». Всі поселення розрізняються за розміром, віком, історією, кількістю жителів, роду основних занять і способом життя. При порівнянні поселень насамперед порівнюють такі показники, як «кількість населення». Кількість жителів на визначену площу території. Наприклад, м. Дніпропетровськ по загальній площі тільки в 2 рази був менше м. Москви в кінці 1980-хрг.м.,а по кількості населення в 8 разів менше. Найбільше місто планети - Мехіко -20 млн. жителів. Крім того, соціологи розрізняють фізичну кількість (скупченість людей у визначеному місці вище визначеної межі - квартира, транспорт, робоче місце викликають скандали і стреси) та «особисту» і соціальну близькість, дистанцію у стосунках (шкала Бордгауса) - прагнення до відокремлення й індивідуальної інтимності, автономії особистого життя як тенденція останніх десятиліть. Крім того, розглядають морально-духовну близькість (символічна єдність, солідарність і співпричетність) у сім'ї, у колективі, у сусідських зв'язках, у суспільстві, що допомагає об'єднанню і зімкненню, високому ступеню взаємодопомоги. Можно виделяти солідарні,сгуртовани громади і більш відчужденни. Наступний показник - вік поселення. Старі поселення впливають через культурно-історичні чинники на стиль життя жителів, на плани розвитку і реконструкції, задаючи темп і стиль контактів, створюючи неповторну атмосферу - села або міста. Програма ЮНЕСКО спрямована на зберігання міст, що представляють цінність для світової культури, міста - пам'ятники, заповідні етнографічні зони. (В Україні -Львів). Але тут виникають нові проблеми - фінансування реконструкції, і дилема екологічна - зберігаючи неповторний колорит, зробити поселення зручним і комфортним для жителів і туристів із погляду сучасних критеріїв. К показникам для порівняння типів поселень також використовують таки індикатори: v Демографічна та етнічна структура населення v Структура зайнятості та професійна структура населення v Ритм життя v Тип застройки та архітектура v Характер взаємин та повединки v Инфроструктура: соц-культ-побут-транспорт v Доминуючи види дозвілля v Спосіб життя та кульура мешканців Існує цікавий метод - соціокультурна реконструкція колишніх епох даного поселення на основі історичних документів і предметів мистецтва. Вивчення і передача новим поколінням жителів традицій, навичок, обрядів його жителів через культурно-історичні товариства, систему утворення і музейно - видавничу діяльність. Краєзнавчі музеї повинні бути в будь-якому місці. Головний предмет вивчення соціолога - спосіб життя і культура жителів того або іншого поселення у дійсному і минулому. Вони істотно відрізняються в племені мисливців або збирачів, що мігрують у визначеному кліматичному ареалі, жителів давньоруських міст, сучасного карпатського села або жителів мегаполісів (Токіо, Лондон, Нью-Йорк, Москва). Тому розрізняють соціологію міста і села, міську і сільську культуру. Відкремлення міста від села було пов'язано з третім історичним кроком у системі соціального поділу видів трудової діяльності: сільської праці від ремісничої і розумової від фізичної і появою перших міст-держав. Місця спочатку були центрами керування,торговлі та освіти,але більшість поселеннь були сільскі. Перевга міст над селами за кількосттю мешканців була пов’язана з індустріалізацією.
Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 678; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |