Соціологія села

Соціологія села - вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку сільської соціально-територіальної спіль­ноти, її економічну природу, відтворення і розміщення в природному середовищі, зв'язку з матеріально-речовинним середовищем, спосіб життя, типології. Насамперед, досліджуються механізми соціального відтворення населення, умови, цілі і реалізація (індивідів, їхніх умінь, зв'язків і стосунків, культури). Співстосунки і відтворення, зміни про­фе­сійних, демографічних, етнічних, соціально-класових груп і шарів у складі сільської територіальної спільності. Відтворення сільського способу життя.

Село - одне з древніх назв поселень у слов'янських племен, історично складені населені пункти. У залежності від місця розта­шування (близькості до водяних і торгівельних шляхів), умов проживання, характеру утворення (стихійно або за наказом), чисельності жителів(великі і малі),традицій і звичаїв, вони іменувалися по-різному. На північному - сході Росії - села, на Дону і Кубані -станиці, на Україні і Білорусії -села. Менші поселення називалися висілками, хуторами, лагодженнями, заїмками (лісові).

В даний час відповідно до містобудівного Кодексу до сільських поселень відносять - станиці, села, хутори, кішлаки, аули, стойбища, заїмки і т.п. соціально-територіальні спільноти. В літературі вони одержали узагальнену назву «село» -закріплюючий своєрідний комплекс соціально-економічних, виробничо-побутових і природних умов життя, якісно відмінних від міських.

При вивченні сільського способу життя розглядаються основні сфери зайнятості населення (суспільне і домашнє господарство), техніко-технологічні й економічні стосунки, розміри поселень, побут, культура, релігійність, інтереси і потреби, форми проведення дозвілля, внутрішні і зовнішні комунікації, місцеві підвалини, звичаї, обряди, традиції, архітектурний стиль, одяг і ін., що в сукупності створює рівень і спосіб життя.

Село характеризується відносно невеликою кількістю жителів (хоча деякі українські села по 2-3 тис. жителів, можуть суперничати з малими містами), де усі знають один одного, багато родичів, високий ступінь спадкоємності (професій і статусів), небагатий вибір, висока соціальна однорідність і низька мобільність. У стосунках першорядну роль грають традиції, звичаї, широко розвинена система взаємодо-помоги і відкритості особистого життя всім сусідам. Домінує конфор-мізм - «бути як усі», жорсткий соціальний контроль. (к\ф «Мусуль­манин» про радянського хлопця з воронезького села, який став в афганському полоні мусульманином і повернувся додому...).Рідко виїжджали, мало бачили «інший спосіб життя». Дозволялися «дивац-тва» тільки сільській інтелігенції -священику, учителю, лікарю. Всі інші «сторонні» або «вискочки зі своїх» сприймалися вороже -звідси висілки або хутора. Вигнання із села як метод покарання.

Соціальні проблеми сіл - залежність від врожаю, несправедливий обмін із міською продукцією, нерівні ціни, мало робочих місць, низькі прибутки сільського населення, нижча комфортабельність житла, менше можливостей освіти дітей, культури і дозвілля, майже немає вибору занять, одноманітне й однорідне середовище. Позитивні моменти - чистіше екологія, діти шанують старших, більше автономії від влади й економічних коливань інфляції, можливість довго жити за рахунок самозабезпечення.

Ферма, хутір - сільське поселення однієї або декількох родинних сімей, можливо з найманими робітниками. Відокремлення може бути пов'язане з характером виробництва, культурою країни або втечею/вигнанням із села. Хутірський спосіб життя або мислення відрізняється замкнутістю, недовірою, індивідуалізмом замість кон­формізму або громадської свідомості (постраждати за товариство заради людей), що викликане суворими умовами, небезпеками життя і навичкою покладатися в основному на свої сили і можливості.

Селища - сполучення рис села і малого міста. Можуть бути адміністративним центром сільської місцевості, де розміщені фер­мер-ські одиночні господарства. В селищі стандартно знаходилася церква, школа, магазини, аптека, лікар (лікарня) і розважальні заклади. З аме­риканського кіно найбільше відомі такі селища Дикого Заходу(які зараз занепадають). Селища можуть бути зв'язані з конкретним про­мислом: старателів, лісорубів, рибалок і т.д. Промислові селища відрізняються способом життя, культурою, типом будинків від сіль­ських, хоча їхні перші жителі були вихідці із сел. (Див. роман Маканіна «Де сходилося небо з пагорбами» про селище пожежників на Уралі). Згодом селища могли перерости в міста або зникнути.

Поселення, як і люди, народжуються, розцвітають, хворіють і вмирають.

У 1900 р. у сільських поселеннях проживало 86,4 % населення світу, за данними ООН у 2000 р. -менше 50 %. Причому, сюди входять жителі елітних вілл, селищ і ін.

Канадській архитектор Лукіана у 1967р. зробив прогноз у «Рим­ському клубі», якій був назван «Світове село». Він вважав, що на початку 21 ст. більшість людей переїде жити в невеликі комфорта-бельні селища з сусідями свого кола, з'єднаними телекомунікаціями, а города будуть вмирати.

В основі цього прогнозу концепція „електронного дому”-работать, робити покупки, тощо через електронні засоби.

Але Україні далеко до цього. Відповідно результатам суспільноукраїнського соціологічного дослідження «Становище та перспективи українського села» (2005), проведеного на замовлення Ін-ти­тута сільського розвитку 52% опитуваних мешканців сіл оцінюють свої прибутки як низькі або дуже низькі. 40% сільського населення вважають своє матеріальне становище середнім. Це вже позитивна тен­ден­ція, бо у 1998 році так свій фінансовий стан оцінювали лише 14% мешканців сел. Значна кількість мешканців шукають щастя вдалі від дома. На заробітках зараз находиться кожний п’ятий дорослий селянин (на Західної Україні кожен третій). Лише 17% опитуваних мають бажання в майбутнім зробить своє особисте господарство фермерським.

Показник доброту - частка доходів, яки родина витрачає на їжу. В країнах ЕС цій показник приблизно 15-20% сукупного доходу родини, мешканці українських міст тратять на харчування майже 57-60% доходів, а мешканці сіл - 65%. При тому що значну частину їжі селяни вирощують на своїх городах. Це свідчіть про нерівність економічного обміну місто – село.

Дата добавления: 2014-12-07