Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальні засади організації прокурорського нагляду за додержанням законодавства про страхування




Вступ

 

Методичні рекомендації розроблено з метою підвищення ефективності захисту прав громадян та інтересів держави, своєчасному і повному виявленню порушень закону, умов та причин, що їм сприяли, та реагуванню на них всіма прокурорськими засобами.

Економічні та соціальні перетворення в Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі. Формування економіки, процеси роздержавлення і приватизації, зростання конкуренції приводять до переорієнтації та розвитку системи захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, які можуть виникнути в результаті стихійного лиха, нещасного випадку та інших ризикових обставин.

За відомостями Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг (далі - Держфінпослуг) в державі зареєстровано понад 470 страховиків. При цьому страховий ринок в Україні на сьогоднішній день проходить період свого становлення й розвитку, а відповідно є недостатньо розвинутий.

Активи перелічених страховиків, згідно з балансом, складають понад 41 млрд.грн.

Одночасно слід зазначити, що страхові виплати у 2009 році перевищили 5 млрд. грн. Натомість страхові премії фінансових установ у тричі перевищили вказану суму.

Указане засвідчує, що страховий ринок є однією з складових економічної стабільності держави, а звідси, відповідно, забезпечення соціальних гарантій громадян.

Незважаючи на те, що наказом Генерального прокурора України №3гн від 19.09.2005 року «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів» не виокремлено страхову діяльність як пріоритетний напрям нагляду, разом з тим, стан додержання вимог законодавства у сфері страхування потребує дедалі більшої уваги з боку правоохоронних органів.

Слід зазначити, що предметом страхового права є відносини, які виникають у процесі страхової діяльності, зокрема, згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про страхування».

Законодавцем визначено поняття Страхування, як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Зі змісту указаного поняття та з положень самого Закону України «Про страхування» слідує, що страхова діяльність передбачає не тільки наявність відносин приватного-правового характеру, а й ґрунтується на низці публічно-правових приписів, які стосуються низки окремих видів страхування (обов’язкового страхування).

Такий стан обумовлений самою сутністю страхового захисту, яка полягає в нагромадженні і витрачанні грошових і інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними втрат.

З огляду на це Держава, використовуючи систему страхування, гарантує мінімізацію шкоди, яка може бути завдана окремими видами ризиків (діяльністю у сфері поводження з ядерною енергією, іншими екологічно небезпечними виробництвами, фінансовими ризиками у пріоритетних галузях тощо), які відзначаються підвищеною небезпекою для суспільства в цілому.

Так, законодавцем створено систему загальнообов’язкового державного страхування, яке окреслюється терміном «соціальне» (пенсійне, на випадок втрати працездатності, та інші). Забезпечення функціонування такої системи покладено на спеціально уповноважені державою органи влади (фонди).

Водночас законодавець вирізняє низку інших ризиків, які підлягають в Україні обов’язковому страхуванню. З цією метою використовується не система державних органів, а існуюча система комерційних структур – страхових компаній.

Законом України «Про страхування» визначається 39 видів такого обов’язкового страхування, порядок та правила здійснення якого, особливості ліцензування страховиків, розміри страхових сум та тарифів тощо визначаються державою. Тобто правовідносини, які виникають між суб’єктами господарювання (страховиком, страхувальником та застрахованим) набувають публічного характеру, а відповідно повинні належним чином контролюватися.

Оскільки страховий ринок на сьогодні перебуває у стадії становлення, він є уразливим для усякого роду махінацій та зловживань як з боку шахраїв, так і зі сторони службових осіб страхових компаній, а його нестабільність негативно впливає на суспільні правовідносини в країні.

З огляду на викладене, органи прокуратури України зобов’язані активізувати роботу на вказаному напрямі.

З урахуванням, що на сьогодні відсутня усталена практика виявлення порушень у сфері страхової діяльності, а, відповідно, не напрацьована і методика виявлення та реагування на такі факти, розробка методичних рекомендацій з даної тематики є надзвичайно актуальною.

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація.

Класифікацію за об’єктами, з виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування, можна вважати класичним підходом у теорії і практиці вітчизняного страхування. Закон України «Про страхування» визначає, що об’єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:

1) пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

2) пов’язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов’язкове.

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування, при добровільній формі, страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі вони затверджуються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

В обов’язковому страхуванні страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, перелік страхових подій, винятки з них, максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми, рівень страхового забезпечення й інші суттєві моменти. Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про страхування» форми типового договору і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Принцип обов’язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому.

У Законі України «Про страхування» (ч. 1 ст. 7) міститься перелік видів обов’язкового страхування, які здійснюються в нашій країні. Це:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

12) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

13) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

14) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

15) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»;

16) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

17) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»;

18) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

19) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

20) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

21) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

22) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

23) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

24) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

25) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

26) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

27) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

28) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

29) страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

30) страхування відповідальності морського судновласника;

31) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

32) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;

33) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

34) страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

35) страхування майнових ризиків за договором про участь у фонді фінансування будівництва відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»

36) страхування майна, переданого у концесію;

37) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

38) страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт.

39) страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ.

Міжнародне право і право більшості держав світу тлумачить обов’язкове страхування як необхідність захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоду. Тому, як правило, обов’язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності.

Як вже зазначалось, для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Усі інші види страхування належать до добровільних і регулюються у відповідності до укладених між сторонами договорів страхування.

За таких обставин прокурорська наглядова діяльність повинна бути першочергово орієнтована на додержання вимог закону під час укладення та виконання договорів обов’язкового страхування, умови яких повинні відповідати приписам публічно-правових норм.

Разом з тим методика проведення перевірки в окресленій сфері повинна враховувати спеціальні вимоги чинного законодавства щодо одержання інформації про здійснення страхових операцій.

Так, у відповідності до ст.40 Закону України «Про страхування» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить таємницю страхування, може бути надана:

- на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

- на письмові вимоги суду або за рішенням суду;

- органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної особи за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи.

При цьому необхідно пам’ятати, що таємницею страхування є – конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника – клієнта страховика, яка стала відомою йому під час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні діяльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

З огляду на викладене, оскільки проведення наглядової перевірки органами прокуратури проводиться до порушення кримінальної справи, така перевірка повинна здійснюватись через призму додержання вимог законодавства про страхування страховиками та застрахованими особами.

В той же час законодавство не забороняє органам прокуратури проводити перевірки законності здійснення фінансово-господарської діяльності самого страховика, до діяльності якого чинним законодавством доведено цілу низку вимог.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 401; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.