Тема 1. Теорії та моделі підприємства

Київ - 2013

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

конспект лекцій

Ключові поняття:

підприємство; статут; колективний договір; структура підприємства; організаційна структура; ринок.

1. Поняття, цілі й напрямки діяльності

З метою здійснення різних видів конкретної праці у суспільстві створюють певні організації, які розрізняються за характером і метою діяльності. За цією ознакою організації поділяються на:

- підприємницькі;

- непідприємницькі.

Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство – це самостійний господарюючий суб'єкт, створений органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково – дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому Господарським Кодексом й іншими законами.

Серед юридичних актів, що регулюють всі напрямки діяльності підприємства, визначальними є:

- Господарський кодекс України;

- статут підприємства;

- колективний договір.

Досягнення головної мети діяльності підприємства – отримання прибутку здійснюється шляхом визначення тактичних та стратегічних цілей, серед яких розрізняють:

- економічні;

- кількісні; досяжні

- якісні; орієнтовані в часі

- соціальні; взаємно підтримуючі

- екологічні.

Характер цілеспрямування залежить від економіки в цілому, тенденцій розвитку конкретної галузі, до якої належить підприємство, етапу життєвого циклу підприємства.

Для успішної підприємницької діяльності в економічних умовах, що постійно змінюються, необхідно створити на підприємстві систему цінностей, яка стане часткою його внутрішньої культури – корпоративної культури, і інтегрує інтереси власників підприємства, споживачів, постачальників та персоналу підприємства.

2. Класифікація підприємств

Для економічного аналізу підприємства розрізняють за декількома суттєвими ознаками:

1) За формами власності:

- приватні - належать окремим громадя­нам на правах приватної власності.

- державні - засновані на державній власності;

- комунальні - засновані на засадах власності відповідної територіальної громади;

- колективні – ґрунтуються на влас­ності трудового колективу підприємства;

- змішані - на підставі об’єднання майна різних форм власності.

2) За характером діяльності – підприємства з:

- виробництва продукції;

- надання послуг;

- виконання робіт.

3) За організаційно-правовою формою:

- індивідуальні підприємці;

- господарчі товариства.

4) За приналежністю капіталу:

- національні;

- іноземні;

- сумісні.

5) За розміром (залежно від чисельності працюючих та обсягів виробництва):

- малі;

- середні;

- великі.

6) За характером домінуючого фактора виробництва:

- трудомісткі;

- матеріаломісткі;

- фондомісткі.

3. Виробнича структура підприємства

Структура підприємства – внутрішній устрій, який харак­теризує склад підрозділів і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Розрізняють виробничу й організаційну структуру підприємства.

За видом основного підрозділу розрізняють:

- цехову;

- безцехову; виробничу

- корпусну; структуру

- комбінатську.

Цехова виробнича структура передбачає такі складові виробничого процесу:

- основні цехи;

- допоміжні цехи;

- обслуговуючі цехи.

Спеціалізація цехів набуває таких форм:

- предметна;

- подетальна;

- технологічна.

Безцехова виробнича структура застосовується на невеликих з простим виробничим процесом підприємствах. Основною ланкою є виробнича дільниця – сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи.

Корпусна виробнича структура використовується на великих підприємствах, де кілька однотипних цехів можуть бути об’єднані в корпус.

Комбінатська виробнича структура використовується на підприємствах, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини. Основу складають підрозділи, які виготовляють завершену частку готової продукції.

Організаційна структура (або структура управління) визначає види підрозділів, необхідні для узгодження діяльності виробничої структури, фіксує відношення підпорядкованості.

4. Ринкове середовище господарювання

Ринок – це сфера обміну, яка зв’язує виробників і споживачів продукції.

Відповідно до основних рис ринку – наявність виробника, споживача та обміну між ними, виокремлюють чотири основні сфери економіки: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Ці сфери взаємодіють між собою й впливають одна на одну.

Як розвинута система товарного обміну ринок складається з окремих взаємозв’язаних ринків: ринок робочої сили, ринок послуг, ринок виробничих ресурсів, споживчий ринок, ринок інформації, ринок фінансів і т. ін., співвідношення між якими складає структуру ринку.

Функції ринку:

- інформаційна;

- посередницька;

- ціноутворювальна;

- регулююча.

Дата добавления: 2014-12-07