Риси філософського мислення

v має гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття; v постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору; v окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути; v є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням і думкою про якусь реальність; v постає внутрішньо пов’язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим; v прагне поставити і розв’язати граничні, абсолютні проблеми людського буття

Структура філософії

Відповідно до сфер діяльності виділяють
філософія природи, світу і космосу	Þ онтологія, натурфілософія, космологія
філософія суспільства та суспільної історії	Þ соціологія, соціальна філософія, філософія історії, культурологія, етнофілософія
філософія самої людини з її особливостями, здібностями і властивостями	Þ філософська антропологія, антропософія, структурна антропологія, соціобіологія
філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів	Þ логіка, гносеологія, етика, естетика, філософія релігії, філософія права, історія філософії, ноологія

Спільне філософії і науки:

² філософія і наука є формами суспільної свідомості;

² філософія і наука здобуті знання представляють у теоретичній формі, у формі логічних доведень своїх висновків;

² філософія і наука є структурними елементами наукового світогляду, тобто включаються в структуру світогляду;

² філософія і наука мають однопорядкові структурні елементи (предмет, закони, поняття (категорії), методи дослідження).

Відмінності філософії і науки:

² у філософії понятійний апарат, закони мають на відміну від будь-якої науки всезагальний характер, тобто екстраполюються на всі сфери дійсності;

² філософія, як відомо, є форою суспільної свідомості. Наука окрім цього виступає ще як безпосередня продуктивна сила суспільного виробництва;

² закони і пoнятійний апарат філософії виконують функцію загальної методології пізнання. Закони і понятійний апарат окремої науки виконують методологічну функцію лише для цієї науки;

² філософія дає загальну цілісну картину світу. Окрема наука досліджує лише певну сферу дійсності і тому такої цілісної картини світу дати не може;

² філософія включається в теoретичне обґрунтування будь-якого світогляду.

ВИСНОВКИ

Ø Філософія — специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не звидяться до окремих наук, а також має свою специфічну мову, методи і засоби дослідження. Ø Філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу самоусвідомлюючи особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства. Ø Саме філософське знання забезпечує осмислення і обґрунтування категоріального і методологічного апарату наук. Ø Філософія, як теоретичний світогляд, поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом —одне з видатних надбань людської цивілізації та культури. Ø Філософія — не тільки візитна картка цивілізації і культури, а й їхня основа та животворний фермент. Ø Центральне місце у філософствуванні займає людина як суб'єкт діяльності, її походження, сутність, призначення і сенс її буття. Ø Прагнучи з'ясувати граничні основи буття, філософія, на відміну від релігії і міфології, спирається на знання. Ø Філософія прагне вивести людину зі сфери повсякденності, надати її життю істинний зміст, привабити високими ідеалами, обґрунтувати шлях до загальнолюдських цінностей.

Ø Філософія є спробою органічно відобразити науково-теоретичні і практично-духовні аспекти життя людини й зрозуміти світ, як цілісний та єдиний організм. Ø Філософія, як наука, має всі структурні елементи. Вона має свій предмет, свої закони розвитку, свій понятійний апарат, і свої методи, що дає їй можливість адекватно відображати oб’єктивну дійсність. Ø Філосoфія, є не лише формою суспільної свідомості, а й світоглядом, певним способом духовно - практичного освоєння світу. Ø Філософія, як і світогляд, – це життєва потреба людини, суспільства і людства.

Дата добавления: 2014-12-07