Умови, що сприяли появі феномену античної філософії

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

v географічно-кліматичні - розміщення Балканського півострова, де починається розвиток античної філософії, на перетині трьох континентів, сприятливий клімат, наявність різних кліматичних зон (гори, ріки, затоки)

v культурно-історичні - Стародавня Греція перебувала в інтенсивних контактах із давнішими цивілізаціями, зверталась до їх здобутків та вміла їх оцінити, переосмислити і використати;

v соціальні - високий рівень розвитку соціальних стосунків та діяльності, різноманітність напрямів життєдіяльності, існування полісної форми організації життя, демократичний устрій, інтенсивні контакти між містами-державами

v відносна зрозумілість античної міфології та її близькість до людини - талановитість, активність та рухливість стародавніх греків

Періодизація античної філософії:

1. Натуралістичний період (досократики)	Þ з його проблемами фізіса і космоса, між VІ і V ст.. до н.е. (іонійці, піфагорійці, еліати, плюралісти, фізики, еклектики).
2. Гуманістичний період	Þ герої якого софісти, і особливо Сократ, який перший намагався пояснити (визначити) суть людини.
3. Період великого синтезу Платона і Аристотеля	Þ характеризується відкриттям надчуттєвого і органічною формуліровкою основних філософських проблем.
4. Період елістичних шкіл	Þ епохи завоювань Олександра Македонського і до кінця язичеської ери - кінізм, епікурізм, стоїцизм, скептицизм, і, на кінець, еклектизм.
5. Релігійний період	Þ античної язичеської думки - відродження неоплатонізму і його модифікацій.
6. Християнська думка	Þ зародження і формування позицій нової релігії в світі категорій грецької філософії.

Особливості античної філософії

Ø набула автономного характеру розвитку, завдяки цьому вона вперше отримала тут свою назву; Ø постала відкритою та доступною: всі громадяни крім жінок, мали право займатися філософією; Ø терпимо ставилась до різних ідей та позицій (крім атеїзму); Ø була здатна набувати різних форм та виявлень; Ø була динамічною у своєму розвитку.

Досократики як філософи «фізіса» (натурфілософія)

НАТУРФІЛОСОФІЯ - це система умоглядних уявлень про природу, яка поєднувала деякі наукові здогадки і філософські узагальнення.

Фалес Мілетський (624-526 до н.е.)- з нього починається грецька і європейська філософія. Це філософ, учений, благорозумний політик. Будучи ініціатором «фізіса» вважав першоосновою – воду. Його вода, «фізіс», – найперший, наймогутніший і найневичерпніший елемент природи. Вода співвідноситься з його божественним початком «Бог, - говорив він, - є саме стародавнє, так як ніким ненароджений», тому він - основа всього.

Анаксімандр (610-546 до н.е.) – першоосновою вважає безкінечність. Вводить термін «апейрон» - дещо, що немає кордонів як внутрішніх так і зовнішніх. Бог - першопричина. Якщо безкінечна першооснова то світи безкінечні. Поряд з нашим світом існують інші світи. Земля - у формі циліндра, знаходиться у підвішеному стані.

Анаксімен (585-525 до н.е..) - першопочаток - безкінечність, а це повітря. «Зовсім як наша душа повітря підтримує все і управляє всім: дихання і повітря обнімають весь космос».

Геракліт (прибл.544/540-прибл.483 до н.е.) – творець античної діалектики. Фундаментальні положення його філософії:

- Це судження про зміну, плинність всіх речей і явищ, їх біжучість, взаємо- переходу(“все тече, все змінюється”; “неможливо двічі ввійти в одну і ту ж річку”).

- Це теза про всезагальність внутрішніх протилежностей, котрі притаманні всім речам і явищам, їх єдність і боротьбу. Гармонія Геракліта «єдність протилежностей». «Бог є день - ніч, зима - літо, війна і мир, ситість і голод.»

- Це уявлення про матеріальний першоелемент всього існуючого – вогонь.

Піфагор (580-500 до н.е.) – в основі всього лежить математична регулярність тобто числова, а першоеле- ментом є число; - Весь світ – це гармонія чисел та їх відношень. Основою всіх чисел піфагорій- ці вважали одиницю, яку вони обожнювали. - Одиниця – “мати богів”, загальне першоначало і основа всіх природних явищ.

ПІФАГОРЕЇЗМ - напрям у давньогрецькій філософії, який абсолютизував та обожнював поняття числа і проголошував його першоосновою світу та сутністю речей.

Ксенофан – родоначальник пантеїстичного світогляду. Пантеїзм (від грец. дослівно: усе бог) – бог є безособовим началом і тотожній усій природі. Бог -начало усіх речей, він не схожий з людиною, але все бачить і все чує, він цілком є розум, свідомість.

Парменід (540-450 рр. до н.е.) - світ – нерухомий, незмінний, постійний. Єдиним, що заслуговує на увагу, є “буття”. Все – буття, небуття немає. “Буття” не змінне і стабільне. Воно не виникає і не зникає. Воно просто є.

Зенон - один з перших тлумачив діалектику як спосіб поєднання протилежних поглядів з метою знаходження істини. Арістотель назвав його “винахідником діалектики”.

Демокріт (прибл.460-прибл.371 до н.е.) – видатний матеріаліст античності, “перший енциклопедичний розум серед греків”, вершина давньогрецької науки, один з засновників атомістики. Разом з Левкідом розробив античну атомістичну теорію побудови матерії - всі речі, котрі нас оточують, складаються з неподільних частинок матерії – атомів (з гр.. те, що неділиться) які є вічними і незмінними. “Атоми... носяться у всесвіті, крутячись у вихорі і, таким чином, народжується все складне: вогонь, вода, повітря, земля”. - Атоми відрізняються один від одного формою, місцем знаходження.

У природі немає випадкових явищ – все в ній знаходиться у зв’язку і взаємодії. “Жодна річ не виникає безпричинно, все виникає на якій-небудь основі і в силу необхідності”.

Гуманістичний період - поворот від зовнішнього світу до людини, до питань теорії пізнання.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ - (грец. Antropos - людина, centrum - центр)- філософський принцип, згідно з яким людина вважається центром Всесвіту, найвищою метою всього, що відбувається у світі.

СОФІСТИ (з грец. «мудреці» - людину проголосили «мірилом всіх речей» Основним завданням філософії вважали виховання людей та навчання їх жити.

Сократ (469-399 до н.е.) – родоначальник об’єктивного ідеалізму. Предметом філософії може бути лише те, що доступне людині, тобто її душа, духовне начало: “Пізнай самого себе”. Самопізнання є, таким чином, головним завданням філософії. Бог - це розум.

Характерні рисами його філософії: відмова від дослідження природи; віра в світовий дух, світовий розум; концентрація зусиль лише на самопізнанні; абсолютизація етичних проблем.

Платон (427-327 до н.е.) – засновник об’єктивно-ідеалістичного напрямку у філософії.

- філософське вчення - це вчення про роль понять в процесі пізнання, які є вічними; - речі виникають і зникають, а поняття про них залишаються назавжди; -з ’ясовував діалектику понять, виходячи з їх протиставлення, суперечливості. Пізнати істину можна лише тоді, коли є протилежні думки, що щось існує і одночасно, що це щось – не існує.

Арістотель (384-322 до н.е.) – найвидатніший античний філософ, енциклопедичний вчений, патріарх грецької і світової філософії, за висловлюванням Гегеля, “вчитель людства”. Будучи учнем Платона, поставив під сумнів його ідеалістичну “теорію ідей” - “Хоч Платон і істина мені дорогі, однак святий обов’язок наказує віддати перевагу істині”.
- визнавав об’єктивне існування матеріального світу; - одним з найбільш цінних надбань є його вчення про різні види (форми) руху матерії (виникнення, знищення, перехід з одного стану в інший, збільшення, зменшення, переміщення).

Він є творцем: формальної логіки, її важливих принципів (законів); принципу недопустимості суперечностей; принципу виключення третього; - розробив і застосував у пізнанні такі методи дослідження, як індукція і дедукція. Погляди на соціальні проблеми: - держава є продуктом земного походження; - найліпшою формою державного устрою вважав “політію”; - в основі всіх великих суспільних потрясінь лежить майнова нерівність людей.

Провідні філософські школи епохи еллінізму:

СТОЇЦИЗМ - напрям давньогрецької філософії, який, зосереджуючись на етичних проблемах, проповідував незворушність, відстороненість від бід і радощів життя. (Зенон, Луцій Сенека, Марк Аврелій, Епікур)

- пізнання необхідне тільки для практичного життя; - слід мужньо переносити удари долі, брати нічого близько до серця; - ідеал мудреця - свобода від пристрастей, від чуттєвих бажань (апатія); - соціальний стан походження важить мало, головне - мудрість людини.

СКЕПТИЦИЗМ (з гр.- той, що розглядає, досліджує)- філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості осягнення істини, здійснення ідеалів (Пірон, Секст-Емпірик)

- систематизували аргументи проти пізнаваності світу з вимогою «утримуватись від суджень»;

- в етиці пропонували стан незворушності і не затьмареності душі

НЕОПЛАТОНІЗМ- напрям античної філософії, який систематизував учення Платона, поєднавши їх з ідеями Аристотеля щодо єдиного абсолюту та ієрархічної будови буття. (Плотін, Порфірій, Прокл)

- Плотін: - вищими субстанціями є Благо, Розум, Душа

Основні риси античної філософії:

Ø Антична філософія є першою історичною формою європейської філософії;

Ø завдяки сприятливим умовам розвитку вона дала початок багатьом ідеям і напрямам європейської науки і філософії;

Ø Наявність різноманітних шкіл, течій, напрямків, ідеї яких стали джерелом виникнення майже усіх пізніших типів світогляду;

Ø Антична філософія була органічно зв’язана з наукою;

Ø Для філософії стародавньої Греції визначальною є стихійна діалектика;

Ø Помітною рисою античної філософії є оригінальність філософських ідей, самостійність філософського мислення взагалі;

Ø В античному суспільстві філософія вперше відокремилась від інших сфер життєдіяльності людини та набула автономного характеру розвитку;

Ø Створення цілісної картини світу на основі уявлення про єдині начала буття (матеріальні і ідеальні).

ВИСНОВКИ

² Філософія країн Стародавнього Сходу являє собою своєрідне культурно-історичне утворення.

² У філософській думці Стародавнього ходу розроблені глибокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні початки буття.

² В центрі філософських поглядів є проблема людини, самовизначення людської думки.

² Хоча давньосхідна та антична філософії формувалися майже одночасно, але східна філософія була тісніше переплетена із релігією, життєвою мудрістю та способами людського самовдосконалення.

² Представниками філософської думки Стародавньої Індії і Стародавнього Китаю були розроблені оригінальні концепції світобудови, природи людини, її життєвих завдань, людської долі та засад людських взаємин у суспільстві. ² Антична філософія є початком європейської філософії, яка вперше окреслила основні напрямки філософської проблематики і навіки визначила людське розуміння світу, Космосу, природи, суспільства, людини, її пізнання, інтелекту, поведінки.

² Антична філософія - це школа людського мислення

Дата добавления: 2014-12-07