Роль християнства у формуванні середньовічної філософії

Поява і утвердження християнства в Європі призвели до духовної революції у розвитку європейської цивілізації. Філософська проблематика даного періоду підпорядковувалась вірі, а науковий інтерес - релігії. Звідси її функціональне визначення, яке сформулював у середні віки Фама Аквінський: «Філософія - наймичка богослів’я».

Філософські погляди

Ø ДУАЛІЗМ - матерія є вічна субстанція із якої Бог створив світ, подібно архітектору і будівельнику. Матерія існувала одночасно з Творцем і ніяк від нього не залежить.

Ø ПАНТЕЇЗМ - ототожнюють Бога з навколишнім середовищем, світом, який стає єдиносущим Божеству.

Різновидності пантеїзму:

→ антропоцентризм - обожнювання живих людей (імператорів, полководців, релігійних діячів…);

→ анимизм - обожнювання духів померлих предків;

→ фетишизм - обожнювання матеріальних предметів і речей.

Ø ПАТРИСТИКА - визнаний офіційною церквою напрямок у філософії, який розроблявся "батьками церкви" (лат. «pater»-,батько).

Аврелій(Августин) Блаженний (354-430) - представник патристики:

- філософія поза богослов’ям ніщо; - Бог є сукупність усіх можливих досконалостей; - Бог є вічним та завершенним Буттям; - Бог творить світ із нічого; - Можливості Бога у творінні невичерпні; - Світ перебуває в повній залежності від Бога, але Бог від світу не залежить; - Земне життя – гріховне і тимчасове, це тільки підготовка до вічного "потустороннього" існування; - Бог є гарантом безсмертя та спасіння людства.

Фома (Тома) Аквінський (1225/26-1274) - представник середньовічної схоластикиі основоположник - томізму. Його філософія була спрямована на збереження і зміцнення влади католицької церкви, волю папи, його владу він розглядав як "Божу волю", а самого папу як "намісника" Бога. Його вчення часто характеризують як концепцію «симфонії (співзвучності) розуму та віри», а саме:

- існують істини, які можна осягнути природним розумом;

- існують істини, які перевищують людські можливості;

- існують істини, що їх можуть розуміти як із допомогою розуму, так і з допомогою віри.

Отже, «симфонія» передбачає підпорядкування природного розуму істинам. Виходячи з цих міркувань Тома поділяв усі знання і науки на:

- теологію об’явлення; - природну теологію; - філософію.

У 1879 р. вчення Томи Аквінського проголошено офіційною філософською доктриною Католицької Церкви під назвою «неотомізм».

Суттєве значення для подальшого розвитку європейської філософії мала дискусія між реалістами і номіналістами по питанню природи загальних понять.

ОСОБЛИВОСТІ ФІЛОСОФІЇ, ТЕОЛОГІЇ ТА РЕЛІГІЇ В СЕРЕДНІ ВІКИ

Філософія	Теологія	Релігія
- розробляла інтелектуальний інструментарій - вчила християн розмовляти «філософською» мовою - раціоналізовувала релігійні догмати - осягала абсолютну істину засобами людського розуміння	- сприяла Ø філософізації релігії Ø сакралізації філософії Ø підпорядкування розуму вірі	- вимагала приймати свої догмати на віру - ініціювала нову філософську проблематику - верифікувала істини філософії - приписувала людині як діяти, жити

Схоластика

Провідні напрями середньовічного філософствування - схоластика і містика - як варіанти релігійної філософії. Для них незаперечним був авторитет Святого Письма, а Бог поставав вихідним орієнтиром для усіляких міркувань та осмислень. Відмінність між ними полягала в різному ставленні до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання.

слід повною мірою використовувати можливості розуму в питаннях богопізнання; найкращим засобом діяльності розуму є логіка.

Містика

розум і роздумування ведуть лише до гріха і до відходу від шляху віри;

шлях до Бога лежить через почуття, любов до Бога та самозречення

РЕАЛІЗМ(лат. realis - суттєвий, дійсний) - філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.

Представники: Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський - вважали, що людина осягає ці сутності в поняттях розуму; пізнання - осягнення розумом сутності. Розкриття її через умоспоглядання.

НОМІНАЛІЗМ (лат nomen - ім’я)- філософське вчення, що заперечує онтологічне значення універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.

Представники: Вільям Оккам, Жан Вурідан вважали, що речі одиничні, не приховують ніяких універсалій. Загальні поняття є тільки назвами одиничного, вони - творіння розуму; пізнання є чуттєвим пізнанням одиничних речей.

Основні риси філософії Середньовіччя

Ø По рівню розвитку філософії, культури вона була кроком назад у порівнянні з античністю;

Ø В межах середньовічного християнського філософствування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей які сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки і освіти;

Ø Виникнення християнства, яке мало домінуючий вплив на духовне життя усіх європейських країн;
Ø Засилля в усіх сферах життя релігії;
Ø Схоластика як спосіб філософствування;
Ø Теоцентризм;
Ø Геоцентризм;
Ø Переважання ідеалістичних напрямків у філософії;
Ø Слабкі паростки матеріалізму.

Дата добавления: 2014-12-07