Історичні типи світоглядів. Співвідношення філософії, міфу і релігії

Основне коло філософських проблем: світ і людина, буття і свідомість. Філософія і світогляд.

Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень про світ, переконань та ідеалів, знань і почуттів, оцінок, через призму яких людина відноситься до дійсності, до інших людей і самої себе. Студентам важливо уяснити, що світогляд людини має інтегративний, цілісний характер, а не є простою сумою його складових частин. Разом з тим світогляд не є чимось аморфним, безс­труктурним: в ньому виділяються відносно самостійні компоненти. До най­важливіших з них відносяться: знання, цінності, почуття, переконання, оцін­ка минулого і віра в майбутнє, воля. Студенти повинні вміти розкрити зміст зазначених елементів світогляду і показати їх роль в функціонуванні світо­гляду.

Знання – це ідеальне відображення дійсності в свідомості людини. Слід зауважити, що у світогляд входять не всі і не будь-які знання, а лише ті, які є життєво важливими для людини.

Цінності позитивне або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке грунтується на потребах та інтересах людей, культурі певного со­ціуму.

Почуття емоційно-чуттєве переживання людиною явищ природи, дій і вчинків інших людей і своїх власних дій.

Переконання інтелектуально-емоційна позитивна оцінка певних ідеа­лів, норм, дій і вчинків, на які людина орієнтується у своєму житті.

Оцінка минулого і віра в майбутнє теж входять в структуру світогляду. Людина живе не лише в "тепер", яке є миттєвістю, а й проектує своє майбут­нє, а також оцінює минуле.

Воля психологічна здатність людини підпорядковувати свою діяль­ність, вчинки свідомо поставленим цілям. Воля – це серцевина особистості, те, що робить людину особистістю.

В структуру світогляду варто включити і самосвідомість. Це – один із найістотніших компонентів свідомості, який полягає в усвідомленні себе в якості суб’єкта практичної і пізнавальної діяльності, в оцінці своїх дій, потреб і інтересів, своїх почуттів, думок, мотивів поведінки та ідеалів, сво­го становища в природному і соціальному середовищі.

Ще раз хочемо наголосити на тому, що світогляд, як і свідомість зага­лом, має цілісний характер і тому всі структурні елементи світогляду взаємо­пов’язані між собою і взаємовпливають один на одного.

Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється на протязі життя окремої людини, а суспільний світо­гляд еволюціонує з поступом людства.

На протязі історії людської цивілізації сформувалися три типи світо­гляду: міфологія, релігія і філософія.

Міфологія (від грецького "міф" переказ, оповідь і "логос" вчення) – це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухо­творенні і персоніфікації цих явищ, наділенні їх людськими за характером, але фантастично розвиненими, і спотвореними властивостями. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм пер­шим світоглядом мають міфологію. Для філософського осмислення міфоло­гічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоп­лює світоглядні проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.

Міфологічній формі світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало початок розпаду міфу. Уособлення ж сил природи (символізм) також є пізньою стадією міфу, що особливо характерно для античної міфології. Міф є історично першою формою самосвідомості, котра відокремилася від практики. Тут криються витоки його антропоморфізму. Для міфологічного світогляду характерним є усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка – тотема. Також міфологічний світогляд значною мірою обернений у минуле, адже тотемний предок був до того ж як ідеал діяльності.

Оскільки міфологічний світогляд антропоморфний, то неминуче формування анімістичної картини буття, тобто одухотворення всього сущого. Це олюднення природи є наслідком не розчленованості буття на суб’єкт та об’єкт, а нероздільність людини і космосу, людини і природи означає, що у світогляді домінує світовідчуття.

Релігія (від. лат. religio набожність, святиня) – така форма світогляду, в якій присвоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на зем­ний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принци­пово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування над­природної істоти – Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога. При вивченні особливостей зазначеного типу світогляду варто мати на ува­зі, що сучасні світові релігії виникають внаслідок тривалого розвитку попе­редніх релігійних уявлень (тотемізму, анімізму, язичництва). Слід також уяс­нити, які регулятивні функції виконує релігія в житті соціуму, як вона сприяє консолідації суспільства.

Якщо для міфа головним є обґрунтування зв’язку індивіда з родом, то для релігії – досягнення єдності з Богом як втіленням святості та абсолютною цінністю. В цьому полягає позитивне значення релігії, бо чим є життя, коли все піддається нігілістичному запереченню, добре відомо людині останнього століття.

Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т.п. феномени людини. Основна відмінність філо­софського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом.

Варто також зазначили, що світогляд у певній своїй формі притаман­ний будь-якому суспільству і будь-якій людині. Причому формування вищого типу світогляду не приводить до повного зникнення попередніх його форм: вони співіснують, хоча історично попередній тип світогляду й відсувається на задній план і виконує підпорядковуючу роль в порівнянні з доміну­ючою формою. Так, міфологія не зникає з утворенням релігії і філософії і почасти виконує в першій з них чи не найголовнішу роль. Відомо, наприклад, наскільки міфологічним був світогляд людей радянської доби стосовно проблем "світлого майбутнього", ролі вождів в його створенні і у відношенні до влас­ного народу. Це ж стосується, хоча і в меншій мірі, й інших сучасних суспільств.

Дата добавления: 2014-12-07