Гуманізм – основна ідея сучасної філософії. Пріоритет загальнолюдських цінностей в філософському світогляді

Важливе значення для розуміння філософії як особливого духовного явища має виявлення її місця в системі культури, її співвідношення з іншими духовими явищами (формами суспільної свідомості) – наукою, мистецтвом, релігією і ін.

Широко поширена точка зору, згідно якій філософія – це наука, одна з наук поряд з математикою, фізикою, хімією і т.д. Однак таке тлумачення філософії не є безперечним. Воно потребує роз'яснення.

По перше, що розуміти під "наукою"? Якщо "все те, чому треба навчатись", філософія – "наука", така ж, як, припустимо, і столярна (гончарна, шевська і ін.) справа і "Закон Божий". Якщо же під наукою розуміти особливий тип знань, відмінних від буденних, емпіричних, а саме теоретичних (які становлять систему понять) знань про суть речей і процесів дійсності, то співвідношення із ними філософських знань буде не настільки однозначне.

Справді, між філософією і наукою є щось спільне, а саме: і філософія, і наука – теоретичні знання про сутність. Але між ними є і принципові відмінності:

- наукові знання спираються на факти – чуттєві дані про дійсність; вони і логічно виводяться, і підтверджуються, і перевіряються фактами ("факти – повітря, тіло науки"). Філософські ж знання спираються на уявні, ідеальні утворення і фактами, чуттєвим досвітом не можуть бути а ні підтвердженні, а ні спростовані;

- наука прагне пізнати суть конкретних речей і процесів дійсності і виразити їх в істинах, в законах. Відкриття закону – мета, вершина наукового пізнання. Наукове знання – це таке знання, яке пояснює, стверджує. Філософія ж націлена на пошук шляхів досягнення сутності Універсуму (всього наявного) критичним осмисленням всіх вже досягнутих про нього знань. Те, що для вченого – вершина, для філософа – тільки підніжжя; те, в чому вчений бачить відповідь на питання про сутність того або іншого конкретного явища, філософ вбачає проблему і пропонує інші, альтернативні підходи до пошуку відповіді.

Філософські знання – це критичні (негативні), проблемно-гіпотетичні знання. При цьому філософ в своїх міркуваннях може спиратися як на дані наук (в цьому випадку є підстава говорити про "наукову філософію" або про філософію як метафізику), так і на інші дані – емпіричні, чуттєво-емоційні, вольові, інтуїтивні. В цьому випадку говорять про ірраціоналістичну і навіть антинаукову філософію.

Отже, вірніше буде вважати, що в точному смислі слова філософія – це не наука. Це щось ширше науки – і те, що передує їй ("переднаука"), і те, що підвищується над ній ("постнаука" – метафізика). Без неї була б неможлива наука, не було б розвитку наукової думки.

Не менш розповсюджена думка, згідно якій філософія – це мистецтво. Але знов же – що розуміти під "мистецтвом"? Якщо майстерність, зразкове, творче володіння прийомами і засобами створення чогось нового, то філософія як майстерне оперування думками, поняттями в процесі осмислення дійсності, безумовно, мистецтво, нітрохи не менше, ніж мистецтво, скажімо, модельєра, ювеліра, артиста, поета. Але якщо під мистецтвом розуміти тільки особливий вид духовної діяльності і її продукти, а саме – відображення дійсності в художніх образах, то співвідношення з ним філософії буде більш складним.

Справді, у філософії з мистецтвом багато спільного. Як і мистецтво, філософія органічно включає в себе нормативно-оціночний момент осмислення дійсності, займається проблемами добра і зла, прекрасного і потворного, щастя та нещастя і ін. Хоч філософія здебільшого і раціональне духовне явище, вона несе в собі і колосальний емоційно-естетичний заряд, який об'єднує її з мистецтвом. Тому філософські твори, як і твори мистецтва, персоніфіковані, індивідуальні, неповторні. Гегелівська "абсолютна ідея", кантівський "моральний імператив", "суспільне буття" Маркса, "лібідо" Фрейда так же неповторні, як "Іліада" Гомера, "Мадонна" Рафаеля, "Апасіоната" Бетховена і т.п.

Але не можна не бачити і істотних відмінностей між ними: в мистецтві естетичні ідеали, почуття, емоції, переживання виражені за допомогою чуттєво сприйнятних – зорових, слухових – художніх образів. Твори мистецтва потрібно дивитися, слухати. Тут дуже важливий ефект співпереживання. У філософії ідеали, почуття і емоції, що їх супроводжують, відлиті у форми точних логічних будов, музику, емоційно-естетичну чарівність яких можна сприйняти тільки при глибокому її осмисленні. Філософські твори потрібно продумувати, що, до речі, можливо тільки на самоті.

Так що вірніше буде вважати, що філософія – це не мистецтво, хоч і органічно зв'язана з ним. Без філософії неможливе справжнє професійне мистецтво, бо тільки певна світоглядна ідея зв'язує в одне ціле художні образи, перетворює окремі епізоди, ситуації, кольори, звуки, лінії в цілісні художні твори. Невипадково всі справжні майстри мистецтва – Шекспір, Гете, Гейне, Пушкін, Товстий і ін. – були і філософами, а безліч філософів викладали свої погляди в художній, поетичній формі (Тит Лукрецій Кар, Епікур, Ломоносов, Сковорода).

Філософія і релігія – особливо взаємоподібні форми духовності. Обидві мають своїм предметом внутрішній духовний світ людини, обидві вирішують фактично одні й ті ж світоглядні питання буття людини у світі і світу в людині.

Однак між ними є і істотні відмінності. Релігія базується на Вірі як фундаментальному природному почутті людини. Їй чужі сумніви, омани, шукання. Вони засуджуються церквою як єресь, як боговідступність. Філософія ж заснована на Розумі, на його спроможності до необмеженого вдосконалення. Вона вся – сумнів, пошук, піднесення через омани. Релігія оперує конкретно-наочними образами (бог-людиноподібна істота, яка наділена людськими ж властивостями, зведеними до абсолюту). Філософія, як вже говорилося, оперує абстракціями гранично високої спільності, позбавленими будь якої наочності (неможливо уявити собі "буття взагалі", "матерію", "дух", "простір", "якість", "причину" і т.д.). Тобто філософія і релігія – дві дуже подібні, взаємозв'язані, але різні форми духовної культури. Релігійний (політеістичний) світогляд історично передував філософському. Виникнення ж монотеістичних релігій зв'язане з зародженням перших філософських вчень. В наш час сліпа віра в бога, "чиста релігія" (фідеїзм) практично неможлива. Віра потребує раціонального філософського обгрунтування (теологія). Всі сучасні світові релігії (християнство, іслам, іудаїзм, буддизм) мають свої філософські обгрунтування.

(З метою розширення кругозору і вироблення навиків філософського рефлексування студентам пропонується самостійно розглянути співвідношення філософії з політикою, правом і мораллю).

Таким чином, філософія – особливе духовне утворення. Вона не може бути зведена до якоїсь іншої форми духовного життя людини і суспільства і в той же час невіддільна від них. Вона – здебільшого раціональне ядро їх всіх, інтегруюче начало, могутній синтезатор, що перетворює різноманітні елементи духовної культури в цільний світогляд.

Дата добавления: 2014-12-07