Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Антропологічні погляди в метафізиці Платона. Арістотель про взаємопризначеність душі і тіла. Філософія еллінізму





Платон (427-347 рр. до н.е.) - творець першої в історії людства систе­ми елективного ідеалізму. Свої твори Платон писав у формі філософського діалогу. У діалогах Платона викладено натурфілософію, вчення про Космос, теорію пізнання та діалектику, розглядаються проблеми людини і суспільст­ва.

Головне місце в філософії Платона посідає вчення про ідеї. Платон приходить до ви­сновку, що крім світу речей існує світ ідей. Ідеї - це досконалі, нематеріальні вічні сутності, а речі є недосконалими, спотвореними матеріальними "тіня­ми" ідей. Речей і предметів кожного класу існує велика кількість, тоді як ідея всіх речей класу всього одна. Ідея, у Платона, виступає в якості ідеального зразка та ідеальної схеми творення речі. Ідеї віч­ні, незмінні, досконалі й тому являють собою повноту буття; саме вони є ти­ми зразками, за якими створюються речі. На ідеалістичній онтології грунтується вчення про людину, пізнання і про державу. Варто пам'ятати, що Платон вперше створює концепцію доско­налої ("ідеальної") держави. У трактаті "Держава" Платон прагне показати, яким має бути досконалий устрій суспільства, як повинні бути виховані люди у такому суспільстві. В структурі людської душі, за Платоном, є три начала: розумне, афек­тивне (емоційне) і чуттєве. Якщо в людей переважає розумне начало вони є прибічниками правди і справедливості. Завдяки своїй мудрості вони зможуть добре управляти державою. Якщо переважаючою в душі є емоційність, то та­кі люди мужні, хоробрі, з розвинутим почуттям обов'язку. З таких людей вийдуть прекрасні воїни - оборонці держави. Люди, в яких переважає чуттє­ва сторона душі, добре працюють фізично, вони зможуть забезпечити матері­альне благополуччя держави. Якщо кожен клас буде чітко виконувати свої функції, то в державі буде порядок.

Арістотель (384-322 рр, до н.е.) - найвидатніший філософ античності, учень Платона. Основні положення філософії Арістотеля найбільш повно ви­кладені у праці "Метафізика". Через всю цю працю проходить критика вчен­ня Платона про ідеї, а також аналізуються питання про предмет філософії, її основні проблеми, категорії філософії.



На противагу релігійній спрямованості філософії Платона з її вірою в ідеальний потойбічний світ, Арістотель розвивав емпіричні погляди на проблему буття. На відміну від Платона він заперечував самостійне існуван­ня загальних понять - ідей. За Платоном, ідеї - сутності матеріальних речей, що існують поза цими речами. Арістотель вважав, що неможливо, щоб сутності речей перебували в особливому світі, окремо від самих речей. А то­му реальні тільки самі речі. Лише матеріальний світ існує, а окремих від ньо­го ідей нема. Реальні самі речі, які можна пізнати емпіричним, досвідним i чуттєвим шляхом.

Кожна річ, за Арістотелем має матерію і форму. Саме форма перетворює можливість речі у її дійсність, бо матерія сама по собі пасивна. Найдосконалішою істотою матеріального світу Арістотель вважає лю­дину, в якій, як і у будь-якому предметі цього світу, слід бачити поєднання "матерії" та "форми". "Матерія" людини - це її тіло, "форма" - її душа. Як "матерія" тіло - це можливість душі. Але й душа повинна мати як найвищий елемент, так і елемент нижчого ступеня. Найвищий елемент душі - розум. Це остання дійсність, вона виникає з найнижчих функцій душі як із можливості.

Онтологія, за Арістотелем, це наука про суще, існуюче. Предмет першої філософії це: пізнання причин сущого, оскільки воно суще; найбільш віро­гідні та загальні начала пізнання; начала та причини сущого взагалі.

Арістотель виділяє окремо науку логіку, розробляє теорію про закони і правила формально-логічного мислення, про методи наукового дослідження, створює класифікацію категорій. Не випадково його називають "батьком ло­гіки".

У трактаті Арістотель викладає матеріалістичний погляд на незалеж­ність предмета від його сприйняття, розглядає діяльність пам'яті як відтво­рення уявлень, що існували раніше. Умовою спогадів він вважає зв'язок, за допомогою якого з появою предмета виникає уявлення про інший.

Шлях до щастя філософ бачить у розумній діяльності. Доброчинність, або розумна діяль­ність - це є всього лише дотримання "золотої середини", міри у всьому, вміння не кидатись у крайнощі.

У своєму вченні про державу Арістотель не шукав, як Платон, абсолю­тної справедливості. Він розумів, що існує основна дилема або влада зако­ну, або влада людей. Усвідомлюючи всю недосконалість існуючих законів, він все ж таки підкреслював, що "влада закону" краща, ніж влада будь-якої особистості. Правління на основі закону не може бути цілком справедливим, але все ж воно - менше зло, ніж свавілля і пристрасті, притаманні особистос­ті "при владі".

У III ст. до н.е. античний світ вступає в період поступово наростаючої кризи рабовласницького суспільства. Настрої відчаю і песимізму стають па­нуючими у світосприйнятті епохи еллінізму. На передній план елліністичної філософії виходить особистість. Переважаючою проблематикою с морально-етична. Якщо раніше вищим благом для людини вважалось знання, то тепер щастя. Стоїцизм виникає наприкінці IV ст. до н.е. Засновником цієї школи був Зінон з Кітіона (II ст. до н.е.), найбільш відомими представниками - Сенека
(І ст. н.е.) Марк Аврелій (II ст. н.е.). Стоїки вважали, що у світі панує невбла­ганна необхідність і немає можливості протистояти їй, людина цілком зале­жить від усього, що діється у зовнішньому світі, природі.

Але шлях до щастя гальмують людські пристрасті, прагнення до чуттєвих задоволень. Мудрець повинен їх повністю подолати. Ідеальний стан по­лягає у безпристрасності, апатії (від грец. "апатейя" байдужість, безчуттєвість). Єдине знаряддя людини у тяжкій життєвій боротьбі - байдужість до таких речей, як багатство, фізична краса, соціальний стан, навіть здоров'я. Стоїцизм звертався не до якихось груп, а до особистості, до мужності окремих людей, чию віру в себе, в розум і справедливість не можна було розбити зовнішньою силою.



Наприкінці IV ст. до н.е. в Афінах виникла школа Епікура. Філософсь­ке вчення Епікура було спрямоване на підтримку спокою.

Його ідеал емоційного стану людини - атараксія (від грець, незво­рушність), яка передбачає звільнення від усяких хвилювань і пристрастей. "Насолода, зазначав він, — є початком і кінцем щасливого життя".

Філософія, як її розумів Епікур, повинна бути практичною системою і забезпечувати щасливе життя. "Головне живіть так, щоб уникнути страху", - писав він. Якраз осмислення проблеми страху привело Епікура до теорети­чної філософії. Він вважав, що два джерела страху - релігія і страх смерті - пов'язані одне з одним. Тому він шукав таку філософію, котра б довела, що боги не втручаються у життя людей і що душа гине разом з тілом. Люди мають свободу волі і можуть розпоряджатися своєю долею.

Засновником скептицизму був Піррон (IV ст. до н.е.), який оголосив неможливим будь-яке істинне знання про речі навколишнього світу. Всі речі абсолютно непізнавані. Про них нічого не можна сказати - ні істинного, ні хибного. Немає ніякої різниці між добром і злом, щастям і нещастям. Жодної проблеми не можна вирішити однозначно, жодне твердження не більш іс­тинне, ніж протилежне йому. "На кожне слово є зворотнє слово" - улюблене прислів'я скептиків. Отже, філософський спосіб відношення до речей пови­нен проявлятись в стримуванні від будь-яких суджень про них.

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой




Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 1141; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.