М. Кузанський про людину. Вплив на світогляд вчень М. Коперніка, Дж. Бруно і Г. Галілея

Вагоме місце в філософії Ренесансу належить пантеїстичній натур­філософії.

Спільними рисами натурфілософських концепцій Відродження були:

1) Усі вони є пантеїстичними вченнями, згідно з якими Бог є іманент­ним природі та її законом;

2) У цих системах світ розуміється як жива істота, яка певною мірою на­ділена душею (гілозоїзм);

3) У цих концепціях світ осягається як цілісність, як єдність, збіг протилежностей.

4) Людина (мікрокосм) тлумачиться як частина природи (макрокосму) і має ідентичні їй властивості.

Одну із перших натурфілософських концепцій Відродження створив Микола Кузанський (1401-1464 рр.).

Варто зазначити, що філософія природи Кузанського ще значною мірою підпорядкована релігійну світосприйняттю; він не заперечує існування над­природної істоти. Але проблему співвідношення Бога і світу він вирішує ін­акше, ніж релігія. У традиційному релігійному тлумаченні Бог розуміється як особа, що знаходиться над світом і, виходячи із своєї волі, довільно створює світ. Кузанський не заперечує того, що Бог є начало світу, але він тлумачить Бога не як позасвітову особистість, а як таке начало, яке співпадає з світом. Світ включений в сутність Бога, а Бог це і є світ у цілому. Світ, отже, ніколи не створюється, він існує завжди, як завжди існує Бог. Це с релігійна форма пантеїзму, оскільки світ розчиняється в надприродній істоті, а не вона у світі.

Бог як абсолютне начало заключає у собі весь світ, але в потенційному вигляді. Творення світу виступає як процес розгортання Бога, його перехід в природу.

Засновником системи натурфілософського пантеїзму був Дж. Бруно (1548-1600 рр.).

В основу своєї натурфілософії Бруно покладає поняття єдиного. Єдине — це діалектична єдність всього, збіг протилежностей. Єдине є і Бо­гом, і природою, причиною буття і самим буттям; воно є також формою і ма­терією, можливістю і дійсністю. Єдине — це максимум, постійність і мінли­вість, сутність і існування; єдине — це все.

Позиція Дж. Бруно є типовим пантеїзмом, але, на відміну від пан­теїзму Кузанського, його пантеїзм є натурфілософським, оскільки у Бруно Бог розчиняється у природі (а не навпаки, як це було у Кузанського). Природа, згідно з Бруно, є Бог. Така точка зору принципово суперечила традиційним релігій­ним канонам про те, що Бог є особистість і творець світу. Тому-то церква вважала вчення Бруно єретичним, а сам він заплатив за свої переконання життям.

Завершує епоху Ренесансу творчість титанічної фігури Галілео Галілея (1564-1642), який створив своєрідну філософську систему.

При розгляді питання про відношення Бога і світу Галілей ще остаточ­но не пориває з середньовічними поглядами на Бога як творця природи, але витлумачує процес творіння по-новому. Бог, на його думку, створив приро­ду, наділив її певним порядком і закономірностями. Однак після цього він не втручається у природу, яка живе і розвивається самостійно, незалежно від Бога.

Дата добавления: 2014-12-07