Українські землі у складі Російської 3 страница

БАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ – військово-політичний союз частини польських магнатів і шляхти для збереження своїх прав і привілеїв. Створена 29 лютого 1768 р. у м. Барі на Поділлі. Її учасники власними силами придушували гайдамацькі повстання, воювали проти короля та російських військ, які його підтримували.

ГАЙДАМАКИ – (з тюрк. «гайде» – гнати, переслідувати, турбувати) – українські повстанці проти панування Речі Посполитої у ХVІІІ ст. Вперше згадуються у 1717 р. З різною активністю гайдамацький рух тривав до кінця ХVІІІ ст. Найактивнішим він був у 1734-1738 рр., у 1749-1750 та 1768 роках.

КОЛІЇВЩИНА – народно-визвольне гайдамацьке повстання на Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої у 1768-1769 рр. Назва, за Г.Ю. Храбаном, походить від «колєя», «колєйно», в руслі попередніх антифеодальних рухів.

ОПРИШКІВСТВО – одна з найпоширеніших форм протесту в Галичині, на Закарпатті й Буковині проти соціального й національного гніту польських, молдавських, угорських та австрійських можновладців. Перша згадка про опришківство датується 1529 р., від латинського «opressor» – нападник, напасник. Спочатку цей рух розгорнувся на Прикарпатті, згодом поширився на Закарпаття та Буковину. Головні осередки опришків знаходились в Карпатських горах.

СЛОБОДИ – нові поселення, мешканці яких на певний час звільнялися від виконання феодальних повинностей, а за цей час вони мали обжити місцевість, налагодити виробництво, створити господарську інфраструктуру.

ХОЛОДНИЙ ЯР – історична місцевість біля с. Мельників Чигиринського району, система з десятків глибоких балок, ярів та їх численних звивистих відгалужень загальною довжиною близько 250 км. Територія Холодного Яру вкрита правічним, переважно дубовим лісом. На північному заході Холодноярський ліс переходить в інший – Черкаський реліктовий бір; на північному сході межує з Чорним лісом. Зберігся дуб «Максима Залізняка» віком понад 1000 років.

Література:

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991. – С. 154-162.
2. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. – К., 1993. – С. 149-209.
3. Аркас Микола. Історія України-Русі. – К., 1990. – С. 331-338; 338-352; 347-351.
4. Бердута М.З., Бутенко В.І., Солоненко О.М. Історичні постаті. Гетьмани України. – Харків, 2004. – С. 95-118.
5. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 153-175; 160-164.
6. Бойко О.Д. Історія України. К., 2004.- С. 193-196.
7. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1996. – С. 278-289, 290-294; 327-353.
8. Борщак І. Гетьман П. Орлик і Франція // УІЖ. – 1991. - № 9,10.
9. Віктор Горобець. Данило Апостол // Історія України в особах. Козаччина. – К., 2000. – С. 225-235.
10. Віктор Горобець. Павло Полуботок // Історія України в особах. Козаччина. – К., 2000. – С. 215-225.
11. Верига Василь. Нариси з історії України (кінець XVIII – початок ХХ ст. – Львів, 1996. – С. 18-49.
12. Вивід прав України / М. Грушевський, І. Франко, М. Костомаров та ін. – Львів, 1991. – С. 42-50.
13. Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. Короткі біографічні нариси / В.І. Гусєв, В.П.Дрожжин, Ю.О.Калінцев та ін. – К., 2002. – С. 196-205; 225-228.
14. Володарі гетьманської булави. Історичні портрети. – К., 1994. – С. 385-403; 499-535.
15. Гайдамацький рух на Уманщині. Коліївщина 1768 року. Хрестоматія. – К., 2002. – 214 с.
16. Гедьо А.Б. Переселення греків з Криму до Приазов’я у 1778 р. // УІЖ. – 2001. - № 1. – С. 73-84.
17. Гетьмани України: Історичні портрети. – К., 1991. – С. 101-151.
18. Горобець В. Від союзу до інкорпорації: Українсько-російські відносини другої половини ХVІІ – першої чверті ХVІІІ ст. – К., 1995.
19. Горобець В.М. До питання про еволюцію гетьманської влади в Україні у першій третині ХVІІІ ст. // УІЖ. – 1993. - № 2-3. – С. 70-73.
20. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Донецьк, 2003. – С. 366-384; 446-455.
21. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ- ХVІІІ ст.: кордони, населення право. – К., 1996. – 222 с.
22. Гуржій О.І. Гетьман Іван Скоропадський // УІЖ. – 1998. - № 6. – С. 77-90.
23. Гуржій О.І. До питання про кількість та етнічний склад населення України у другій половині ХVІІ ст. // УІЖ. – 1993. - №4-6. – С. 43-50.
24. Довідник з історії України. В 3-х томах. – Т. 2. – К., 1995. – С. 111-112.
25. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – К., 1991. – С. 327-496.
26. Жуковський Аркадій. Гетьман Іван Мазепа в оцінці М. Грушевського // УІЖ. – 1998. - № 6. – С. 134-146.
27. Зінчук С. Іван Гонта: кайдани стереотипів. – К., 1992. – 32 с.
28. Історичні постаті України: Іст. нариси: Зб. / Упоряд. О.В. Болдирєв. – Одеса, 1993. – С. 196-304; 310-337; 337-383.
29. Історія України // За ред. В.А. Смолія. – К., 1997. – С. 122-125.
30. Історія України в особах ІХ - ХVІІІ ст. – К., 1993.
31. Історія України. Курс лекцій. / Керів. авт. кол. Л.Г. Мельник. – Т. 1. – К., 1991. – С. 260-314; 319; 307-313; 314-336.
32. Історія України: нове бачення (О.І. Гуржій, Я.Д. Ісаєвич, М.Ф. Котляр та ін. – Т. 1. – К., 1995. – С. 219-245; 245-262.
33. Коліївщина: повертаючись до надрукованого (Матеріали історичних читань, присвячених 225-річчю Коліївщини). – Умань, 1993.
34. Крип’якевич І.П. Історія України. – К., 1990. – С. 233-252; 204-225; 228; 224-225; 225-233.
35. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик. – К., 1991.
36. Лановик Б., Матейко Р., Матисякевич З. Історія України. – К., 1999. – С. 113-120.
37. Лях Р.Д., Ізюмов В.І., Красноносов Ю.М. Історія України. – К., 1998. – С. 166-169.
38. Мазепа. Збірник / Передмова, упорядк. тексту Юрія Іванченка. – К., 1993. – 240 с.
39. Масенко Л.Т. Невідома сторінка з біографії Семена Палія // УІЖ. – 1990. - № 9. – С. 106-109.
40. Мацків Теодор. Справа княжого титулу гетьмана Івана Мазепи // КС. – 1993. - № 5. – С. 100-103.
41. Машкін О. Останній злет Гетьманщини // Історія в школі. – 2004. - № 4. – С. 1-5.
42. Мельник Л. Гетьман Пилип Орлик – Запорожжя у 20-х – на початку 30-х років XVIII ст. // Пам’ять століть. – 1998. - № 6. – С. 45-53.
43. Мельник Л.Г. Маєтності та скарби Полуботків // УІЖ. – 2000. - № 5. – С. 40-62.
44. Мельник Л.Г. Правління Гетьманського уряду (1733-1735) // УІЖ. – 2001. - № 5. – С. 81-90.
45. Мельник Л.Г. Українсько-турецькі відносини і політичні проекти П. Орлика // УІЖ. – 1997. - № 6. – С. 24-34.
46. Мицик Ю.А. Максим Кривоніс // УІЖ. – 1992. - № 12. – С. 69-80.
47. Мицик Ю.А. Умань козацька і гайдамацька. – К., 2002. – 187 с.
48. Олексій Струкевич. Кирило Розумовський // Історія України в особах. Козаччина. – К., 2000. – С. 251-261.
49. Павленко Сергій. Міф про Мазепу. – Чернігів,1998. – 346 с.
50. Панашенко В.В. Шлях армії Карла ХІІ на Україну (1709 р.) // УІЖ. – 1991. - № 2. – С. 107-112.
51. Полонська- Василенко Н. Історія України. – К., 1992. – Т. 2. – С. 77-96; 110-120; 146-151; 168-211; 271-278.
52. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 2. – К., 1992. – С. 76-77; 53-80; 143-146.
53. Путро О. Останній гетьман // КС. – 1993. - № 2. – С. 40-62.
54. Путро О.І. Гетьман України Кирило Розумовський (нові штрихи до соціально-політичного портрета // УІЖ. – 2002. - № 5. – С. 105-119.
55. Репан О. Мобілізація козаків Гетьманщини для воєнних походів у 1735-1739 рр. // КС. – 2000. - № 1. – С. 18-30.
56. Салій К. Іван Мазепа і Українська православна церква //КС. – 1999. - № 4. – С. 159-163.
57. Сергієнко Г.Я. Правобережна Україна: відродження козацької державності й визвольний рух проти панування Речі Посполитої (80-90-ті рр. ХVІІ ст. – початку ХVІІІ ст.) // УІЖ. – 1996. - № 3. – С. 105-119.
58. Смолій В. Іван Мазепа // Історія України в особах. Козаччина. – К., 2000. – С. 171-183.
59. Станіславський В.В. Політичні зносини Запорізької Січі й Кримського ханства напередодні Полтавської битви // УІЖ. – 1998. - № 1. – С. 76-86.
60. Струкевич О.К. Про остаточне знищення гетьманства на Україні та заснування другої Малоросійської колегії // УІЖ. – 1993. - № 7-8.
61. Ступак Ф.Я. Доброчинна діяльність гетьмана І. Мазепи // УІЖ. – 2005. - № 1. – С. 138-148.
62. Субтельний О. Мазепинці. – К., 1994.
63. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1991. – С. 145-151; 170-172.
64. Усенко П. Греки на південному сході України з кінця ХVІІІ – до початку ХХ ст. // Сучасність. – 2001. - № 1. – С. 87-97.
65. Хеггман Бертіл. Пилип Орлик у Швеції (1716-1719 рр.) // УІЖ. – 1996. - № 3. – С. 151-155.
66. Храбан Г.Ю. Спалах гніву народного. (Антифеодальне, народно-визвольне повстання на Правобережній Україні у 1768-1769 рр.). – К., 1989.
67. Чухліб Т. Пилип Орлик // Історія України в особах. Козаччина. – К., 2000. – С. 193-203.
68. Чухліб Т. Семен Палій // Історія України в особах. Козаччина. – К., 2000. – С. 183-193.
69. Шевченко О. М. Про підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату наприкінці XVIII ст. // УІЖ. – 1994. - № 1. – С. 54-61.
70. Шевченко С. Нова Сербія на землях старої України // КС. – 2003. - № 3. – С. 54-61.
71. Шевчук В. Козацька держава. – К., 1995. – С. 152-191; 213-274; 192-212.
72. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. – Т. 3. – С. 27-316; 340-367; 368-380.
73. Яковенко Н. Нарис історії України. З найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. – К., 1997. – С.
74. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. – К., 1997. – С. 225-240; 279-296.

ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (ХІХ СТ.)

Мета: з’ясувати особливості адміністративно-територіального устрою українських земель першої половини ХІХ ст., коли вони перебували у складі двох держав – Російської і Австрійської. Прослідкувати нові тенденції в еволюції сільськогосподарського виробництва та з’ясувати особливості промислового перевороту, що уможливить розуміння сутності глибокої суспільно-політичної кризи, виявом якої були селянський повстанський рух та інші протестні рухи. Проілюструвати зміст двох суперечливих, але взаємопов’язаних суспільних явищ: кризи і занепаду, що гальмували розвиток суспільства та зародження нових капіталістичних відносин, що знаменували прогрес та розвиток.

З’ясувати історичні передумови здійснення реформ, підкреслити особливості здійснення аграрної реформи на українських землях, показати суперечливий характер та половинчатість реформ. Утвердитись у переконанні, що скасування кріпацтва і пов’язані з ним перетворення спричинили суперечливі тенденції та процеси: з одного боку, вони зумовлювали збереження поміщицького землеволодіння як основної умови феодального гноблення, обезземелення та розшарування селянства, зростання протиріч між всестановою виборністю до земств і авторитарним режимом, між самодержавством і створюваною ним правовою державою, а з іншого боку – формували нестанову приватну власність на землю, сприяли становленню ринку робочої сили, стимулювали розвиток підприємництва, розширювали сферу функціонування ринкових відносин і створювали передумови для становлення громадянського суспільства.

З’ясувати особливості громадівського руху, виявити його особливості на різних етапах розвитку. Переконатися, що наукова діяльність громадівців заклала основи української науки, що своєю діяльністю вони сприяли самоусвідомленню і самоствердженню українства.

Ознайомитись із суспільно-політичним рухом на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст., визначити чинники, що сприяли його розгортанню, як і ті, що мали гальмівний вплив. Переконатися, що незважаючи на державні кордони, проходив процес консолідації української нації, а під впливом національно-культурного руху зростала самосвідомість населення Західної України.

Дата добавления: 2014-12-07