Економічна оцінка природних ресурсів

Економічна оцінка природних умов і природних ресурсів - це вартісний вираз довгострокового ефекту від їх експлуатації. Вартісну оцінку природних ресурсів здійснюють для економічного обгрунтування вкладень у відтворення, охорону й раціоналізацію використання природних багатств і вибору ефективних засобів їх утилізації.

Визначення якості ресурсів і умов використання називають оцінюванням.

Існує дві групи економічних оцінок природних факторів:

- перша (відносно оцінки ресурсів) характеризує економічні результати використання природних ресурсів;

- друга (відносно оцінки середовища) відображує економічні на­слідки впливу на природне середовище. Найчастіше це показники економічних утрат від забруднення та руйнування природного середовища.

Економічна оцінка природних ресурсів здійснюють за двома методичними підходами: затратним і рентним.

Затратний підход – грошова оцінка природних ресур­сів здійснюється на підставі суспільних затрат на їх госпо­дарське освоєння й експлуатацію - пошуки, розвідка, підготовлення до експлуатації корисних копалин, меліорація, рекультивація тощо. Величина цих затрат може стати базою визначення вартості тих чи інших видів ресурсів. Ці оцінки застосовують­ся до таких природних ресурсів: мінеральна сировина й паливо (затрати на розвідку та освоєння), грунтові й лісові ресурси (затрати на відтворення), атмосферне повітря й вода (затрати на очищення від забруднення) та ін.

Рента є результатною характеристикою (перевищення результатів експлуатації будь-якого об'єкта над за­тратами) і виражає затрати, які є суспільно необхідними, що виникають за умови вибуття ресурсу, котрий підлягає оцінці.

При рентному підході природний ресурс оціню­ється двома способами:

1) за ефектом в народному господарстві від використання ресурсу;

2) за додатковими затратами на компенсацію втрат прибутку в разі вилучення певного ресурсу з природокористу­вання. Наприклад, для сільськогосподарського підприємства економічна оцінка обробленої землі виявиться в затратах на можливу рекультивацію, меліорацію, про­ведення інших робіт, спрямованих на підтримання або під­вищення родючості. В разі вилучення цих земель із сільськогосподарського обороту їхня оцінка має спиратися на рентний підхід, тобто чисту продукцію, яку втрачають, позбувшись землі, або (компенсаційний підхід) затрати, до яких треба вдатися, щоб замістити втрати продукції освоєнням нових земель (як правило, гіршої якості) або підвищенням родючості вже експлуатованих. Вилучення земель може вва­жатися виправданим лише тоді, коли економічний результат від нового альтернативного використання площ перевершить ефект (додаткові затрати на компенсацію втрат) від їх попе­редньої експлуатації.

Рентна методика базується на обчисленні диференційної ренти, тобто різної величини прибутку, який отримується під час експлуатації природних ресурсів різної якості та місцезнаходження (землі, розташовані далеко або близько від транспортних магістралей, корисні копалини знаходяться біля поверхні або глибоко).

Щоб задовольнити зростаючі потреби промисловості у природних ресурсах, залучаються до обробітку не тільки кращі та середні родовища, а й відносно гірші. Це стосується і ділянок, що є носіями природних ресурсів і розташовані на різній відстані від місця їх споживання. Але для цього виробництво й реалізація продукції, отриманої з використанням гірших природних ресурсів, повинні бути економічно вигідними, тобто ціна на продукцію з цих ділянок повинна забезпечувати умови для розширеного відтворення. Саме ця ціна стане регулюючою на ринку товарів. За цих умов на територіях, що є носіями кращих і середніх природних ресурсів (при однаковій ціні на них) виникає фіксований додатковий чистий прибуток, який перетворюється в диференційну ренту.

На основі оцінок окремих компонентів ПРП встановлюють сукупну продуктивність усіх природних ресурсів, або інтегральний природноресурсний потенціал.

Інтегральний ПРП - це сукупна продуктивність усіх природних ресурсів, яка обчислюється підсумовуванням економічних оцінок потенціалів окремих видів природ­них багатств областей та економічних районів. Основу ПРП формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), водні та рекреаційні ресурси. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70% припадає на паливно-енергетичні, 17% - на руди металів, 7% - на будівельні матері­али та 4,5% - на нерудну сировину для чорної металургії і гірничо-хімічної.

За обсягом загального ПРП виділяють­ся Донецький (21,1%), Причорноморський (15,5%) та Придніпровський (14,8%) економічні райони. Їх частка становить 51,4% усьо­го ПРП України. Найбіднішими є Волинський та Центрально-Український економічні райони (відповідно 3,5% та 6,0%). На Донбасі й Придніпров'ї переважають мінеральні ресурси (73,3% та 44,65%)), на решті території України - земельні.

Дата добавления: 2014-12-07