Трудові ресурси й зайнятість населення

Територія та чисельність населення за регіонами України

(станом на 1.01.2002 р.)*

Регіон, область	Територія, тис. км^2	Кількість населення, тис. осіб	Відсотків до всього населення	Густота населення, осіб/км^2
усього	у тому числі	міське	сільське
міське	сільське
Україна	603,7
Донецька	26,5
Дніпропетровська	31,9
Харківська	31,4
Львівська	21,8
Луганська	26,7
Одеська	33,3
АР Крим	26,1
Запорізька	27,2
Київська	28,1
Вінницька	26,5
Полтавська	28,8
Хмельницька	20,6
Івано-Франківська	13,9
Черкаська	20,9
Житомирська	29,9
Сумська	23,8
Миколаївська	24,6
Закарпатська	12,8
Чернігівська	31,9
Херсонська	28,5
Рівненська	20,1
Тернопільська	13,8
Кіровоградська	24,6
Волинська	20,2
Чернівецька	8,1
м. Київ	0,8			–		–
м. Севастополь	0,9

* Підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур’єр № 97, 30 травня 2002 р.

Відомості про демографічну ситуацію необхідні для вивчення процесів відтворення трудових ресурсів, визначення їх кількісної та якісної структури.

Трудові ресурси - це населення у працездатному віці від 16 до 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, підлітки віком 14-15 років, які працюють. З трудових ресурсів вилучають інвалідів праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайнятих пенсіонерів працездатного віку (в розвинених країнах вживається поняття «економічно активне населення»).

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення, а залежить насамперед від його вікової структури. Чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Вона може зростати за рахунок додаткового залучення у виробництво людей пенсійного та підліткового віку. Кількість трудових ресурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездатного віку. Важливим резервом збільшення трудових ресурсів є поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров'я, що сприяють зниженню смертності та інвалідності осіб у працездатному віці, зменшенню чисельності Збройних сил або скороченню строку служби в армії, позбавлення пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотно впливає на кількість трудових ресурсів статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскільки вік виходу їх на пенсію 60 років.

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресивною є структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах НТП це найважливіший фактор трудозабезпечення галузей економіки. Зрушення у природному прирості населення його статево-віковій структурі є основою для прогнозування чисельності й структури трудових ресурсів.

Трудовий потенціал - це трудові ресурси з ура­хуванням сукупності їхніх кількісних та якісних характеристик, зайнятості й робочих місць.

Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними факторами (природним приростом, станом здоров'я, рухомістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі й задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.

Якість трудового потенціал- характери­зується показниками якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили.

Постійне зменшення чисельності населення через від'ємний природний приріст, його механічну рухомість та інтенсивний відтік осіб молодого віку за кордон, зумов­лює деформацію вікової структури працездатних, зменшення приросту трудових ресурсів.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту, не ефективність використання робочої сили зумовлює потребу в їх раціональному використанні. Розв'язання цієї проблеми полягає у підвищенні продуктивності праці, – впровадження трудозберігаючих технологій.

У галузях матеріального виробництва на ручних роботах зайнята значна кількість робітників, які за умови підвищен­ня рівня механізації та автоматизації можна вивільнити. У сільському господарстві актуальною є проблема під­вищення ефективності використання трудових ресурсів. У багатьох районах сільськогосподарські підприємства сезонно потребують додаткової робочої сили, хоча в цій галузі зайнято 22,4% населення зайнятого у господарстві країни. Це пояснюється погіршенням статєво-вікової структура сільського населення, низьким рівнем механізації й електрифікації вироб­ничих процесів, що зумовлює трудомісткість виробництва. Наслідок цього - відтік із сіл трудових ресурсів, насамперед молоді та кваліфікованих працівників.

Структура зайнятості населення за галузями. У галузях матеріального виробництва зайнято майже 74% населення України. Перше місце за кількістю працівників посідали промисловість і будівництво - 24,3%; далі сільське й лісове господарство - 22,5%; освіта, охорона здоро­в'я, культура, мистецтво, наука і наукове обслуговування - 17,3%; транспорт і зв'язок - 6,1%; торгівля, громадське харчування, матеріаль­но-технічне забезпечення, збут, заготівля - 6,9%; житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення - 3,4%. В апараті органів державного, кооперативного та громадського управління, кредитування і держа­вного страхування зайнято понад 3,0%.

Форми зайнятості населення та ринок праці. Форми зайнятості населення постійно урізноманітнюються. Зростає кількість працюючих у кооперативах, малих підприємствах, займається індивідуальною трудовою діяльністю. У зв'язку з цим загострюються проблеми забез­печення робочою силою суспільного сектора виробництва, особливо будівництва та сільського господарства. Скорочується чисельність працівників у матеріальному виробниц­тві, водночас збільшуючись у кооперативному, індивідуальному та приватному секторах. Виникли нові сфери зайнятості - кооперативи для виробництва товарів, надання послуг та індивідуальні селянські, фермер­ські господарства, малих і спільних підприємств, спілок орендарів тощо.

В Україні існує проблемабезробіття, а тому потрібно шукати додаткові можливості для розширення сфери зайнятості населення. Певні надлишки працездатного населення є, насамперед у малих містах, що посилює можливість зростання безробіття.

Безробітні - це громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають роботи, яка їм підходить, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу та бажаючі приступити до неї.

Чисельність економічно активного населення у 2010 р. становила 22,3 млн. осіб, з яких 20,4 млн. були зайняті економічною діяльністю, а решта (1,9 млн.) – безробітні, тобто особи, які не мали роботи, але активно її шукали як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості. Рівень зайнятості населення становив: у працездатному віці – 65,2%. Рівень безробіття економічно активного населення працездатного віку – 9,4%.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні на 1 січня 2010 р. становив 1,9% населення працездатного віку. Приріст відбувся за рахунок безробітних сільської місцевості, де цей показник зріс на 0,3 відсоткового пункта і становив 2,6% населення працездатного віку, водночас у міських поселеннях він не змінився і становив 1,6% населення працездатного віку.

Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно-кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Полтавській і Черкаській областях (3,4%), а найнижчий – у м. Києві (0,4%).

Зростання обсягів зареєстрованого безробіття у 2009 р. спостерігалося в більшості регіонів. Значне збільшення кількості зареєстрованих безробітних відбулося в Одеській, Кіровоградській, Хмельницькій, Вінницькій та Тернопільській областях.

З метою реалізації права гро­мадян на працю й забезпечення соціального захисту безробітного населення працюють обласні, міські та районні центри зайнятості.

Напрями діяльності державної служби зайнятості: аналіз ринку праці; облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, на­дання їм допомоги в пошуках роботи та працевлаштуванні; професійна орієнтація та консультування населення; організація професійної підготовки й перепідготовки різних категорій незайнятого населен­ня; забезпечення у межах компетенції соціального захисту незайнятих громадян; надання підприємствам, установам та організаціям допомоги в доборі кадрів тощо.

Крім галузевих, важливими є регіональні проблеми раціона­льного використання трудових ресурсів, це зумовлено насамперед нерівномірним розміщенням населення на території України.

В галузевій структурі зайнятості населення відбулися структурні зрушення. Знизилася чисельність і частка зайнятих у промисловості та будівництві і зросла - у галузях нематеріального виробництва. Невиробнича сфера є основним споживачем робочої сили, що вивільняється з галузей матеріального виробництва.

У промисловості чисельність зайнятих зменшилася майже вдвічі, у будівництві у 2,2 рази. Підвищення зайнятості спостерігається у фінансуванні, страхуванні, пенсійному забезпеченні та апараті органів державного й господарського управління, управління кооперативними та громадськими організаціями.

Розподіл зайнятого населення за формами власності. Більшість населення зайнята на підприємс­твах колективної (39,5%) і державної (36,3%) форм власності. На підприємствах із державної фор­мою власності найбільше населення зайнято, в апараті державного та господарського управління, органах управління кооперативними та громадськими орга­нізаціями (93,9%), в установах охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення (92,7%), освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування (92,6%); найменше - у сільському господарст­ві (7,1%).

На підприємствах із колективною формою власності найбільше зайнятих у будівництві (75,2%), торгівлі, громадському харчуванні, збуті (75,1%), промисловості (67,4%), із приватною формою власності – 24% населення.

Для раціоналізації розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил регіонів велике значення має баланс трудових ресурсів,який характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами й галузями господарства та суспільними групами. Баланси трудових ресурсів поділяють на звітні й прогнозні.

Надлишок трудових ресурсів є в усіх регіонах України (переважає старша вікова група). Вважати працездатне сільське населення резервом робочої сили можна тільки за умови впровадження в сільськогосподарське виробництво досягнень НТП.

Нині сфера індивідуальної та кооперативної трудової діяльності поглинає значну кількість вільної робочої сили.

Дата добавления: 2014-12-07