Загальне лікування запальних захворювань пародонта

Основна мета загального лікування - ліквідація запального процесу, що починається в яснах і поширюється на всі тканини пародонта. Лікування повинне проводитися комплексно, цілеспрямовано, строго індивідуалізовано. Основні напрямки фармакотерапії захворювань пародонта - вплив на мікроорганізми зубної бляшки і підвищення захисних сил організму. Для впливу на мікрофлору зубної бляшки застосовують антимікробні засоби. Для підвищення захисних (імунних) сил організму використовують загальзміцнюючу й стимулюючу терапію.

Антибіотики. Механізм дії:

- бактеріостатичний ефект - гальмують синтез білка в мікробній клітині і тим самим перешкоджають розмноженню мікроорганізмів.

- бактерицидний ефект - діють на синтез клітинної мембрани мікроорганізмів.

Антибіотики призначають строго за показаннями:

- порушення загального стану організму (підвищення температури тіла, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, слабкість, нездужання), гноєння з пародонтальної кишені, абсцедування.

- виразково-некротичний гінгівіт.

- перед хірургічним втручанням на тканинах пародонту (кюретаж, клаптева операція, гінгівектомія): призначають за 2-3 дня до хірургічного втручання і продовжують курирувати протягом 5-7 днів після операції.

- наявність важких фонових захворювань (септичний ендокардит, ревматоїдний ендокардит, зниження імунітету).

- наявність у пацієнта пеніцилін-резистентних мікроорганізмів Actіnobacіllіs actіnomycetemcomіtans, тому що ці мікроби можуть викликати й ендокардит.

Вибір антибіотика. Для правильного вибору антибіотика необхідно провести:

- дослідження чутливості мікрофлори пародонтальної кишені до антибіотиків.

- концентрація антибіотика в ясеневій рідині. Антибіотик через капіляри ясен, базальну мембрану і епітелій ясеневої борозни надходить у пародонтальну кишеню. Тут його концентрація повинна перевищувати мінімальну інгібуючу концентрацію. (Антибіотики пеніцилін G, еритроміцин не підходять для лікування захворювань пародонта внаслідок їхньої низької концентрації в ясеневій рідини і пародонтальній кишені).

У цей час для лікування захворювань пародонта рекомендуються наступні антибіотики, концентрація яких у ясеневій рідини в 5-7 разів вище, ніж у сироватці крові, ті ліки, що володіють широким спектром антимікробної дії на грампозитивну, грамнегативну та анаеробну мікрофлору (доксициклін, рондоміцин, лінкоміцин, кліндаміцин, сумамед, рулид, макропен, офлоксацин, метронідазол) і протигрибкові антибіотики (ністатин, леворин).

Десенсибілізуюча терапія. Вплив мікробів і продуктів їхнього розпаду на тканині пародонта приводить до алергійної перебудови відповідної реакції організму за рахунок тривалої сенсибілізації. У міру наростання змін у пародонті порушення специфічної і неспецифічної реактивності організму стають більше вираженими, що визначає необхідність проведення десенсибілізуючої терапії. Для цього використовуються:

- препарати неспецифічної десенсибілізації (глюконат кальцію, хлорид кальцію),

- антигістамінні препарати - блокатори H₁-рецепторів. Вони зменшують реакцію організму на гістамін, зменшують викликуваний гістамином спазм гладких м'язів, зменшують проникність капілярів, попереджають розвиток гістамінового набряку, попереджають розвиток і полегшують перебіг алергійної реакції. Антигістамінні препарати знімають тільки гострі прояви алергії. Деякі антигістамінні препарати чинять седативну дію, тому краще призначати їх на ніч. Призначаються курсами по 2-3 тижні (димедрол, пипольфен, діазолін, фенкарол, тавегіл, супрастин, бикарфен, гісталонг).

Нестероїдні протизапальні засоби чинять жарознижуючу, анальгезуючу, протизапальну дію.

Механізм дії: інактивують фермент циклооксигеназу, у результаті чого порушується синтез простагландинів і зменшується утворення медіаторів запалення, що й проявляється в протизапальній дії. Послабляють альдогенну дію брадикінину, запобігають денатурації білка та зменшують резорбцію кісткової тканини (натрію саліцилат, індометацин, ібупрофен, ортофен).

Вітамінотерапія. Вітаміни регулюють все життєво важливі функції організму, нормалізують реактивність організму, підвищують захисні сили організму. Вітаміни застосовують для посилення терапевтичної дії інших лікарських засобів і ослаблення побічної дії антибіотиків. При запальних захворюваннях пародонта рекомендують застосування наступних вітамінів: вітаміни А, Е, Р, РР, групи В и полівітаміни аевит, аекол, аскорутин, комплівіт, юнікап-м), а також (аснітин, пентавіт, пангексавіт, гептавіт, декамевіт, аеровіт, тетравіт, квадевіт, гексавіт, ундевіт, ревіт, глутамевіт, амктетравіт та інші).

Стимулююча терапія. Стан імунної системи організму хворого з патологією пародонта вимагає корекції, тому що тривалий контакт між мікроорганізмами зубної бляшки та тканинами пародонта веде до розвитку аутоімунних процесів. Для підвищення захисних сил організму застосовуються препарати, що є імуномодуляторами (біогенні стимулятори). Показання до застосування стимулюючої терапії:

- після видалення зубних відкладень,

- після проведення протизапальної терапії,

- після хірургічного усунення пародонтальної кишені, тобто в стадії ремісії.

Протипоказання до проведення стимулюючої терапії:

- загострення патологічного процесу (гінгівіту, пародонтиту) – гноєння з пародонтальної кишені, абсцедування.

- гіперплазія ясен.

- фонові захворювання (цукровий діабет, захворювання серцево-судинної системи, тиреотоксикоз).

- наявність злоякісних і доброякісних новоутворювань.

Для стимулюючої терапії при захворюваннях пародонта застосовують наступні лікарські препарати: перидол, інсадол, імудон. Після їхнього застосування зменшується хворобливість і кровоточивість ясен, збільшується функціональна активність нейтрофілів, збільшується кількість Т-лімфоцитів, поліпшується регенерація кісткової тканини альвеолярного відростка.
ЛЕКЦІЯ 7

ВИКОРИСТАННЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ У ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТУ

Дата добавления: 2014-12-07